• #мова
    Чи стаємо ми іншою людиною, коли переходимо на іншу мову?
    Теорія лінгвістичної відносності каже, що мова, якою ми говоримо, впливає на наше відчуття реальності. Люди, які розмовляють різними мовами, можуть по-різному сприймати простір, час, відчуття відповідальності за дії і навіть кольори.

    Іншими словами, кажуть дослідники, мова формує в нас когнітивні звички.
    І найбільше про це знають ті, хто розмовляє двома чи більше мовами.

    Відео кореспондента ВВС Україна
    https://youtu.be/YSqaUTBFtpE
    #мова Чи стаємо ми іншою людиною, коли переходимо на іншу мову? Теорія лінгвістичної відносності каже, що мова, якою ми говоримо, впливає на наше відчуття реальності. Люди, які розмовляють різними мовами, можуть по-різному сприймати простір, час, відчуття відповідальності за дії і навіть кольори. Іншими словами, кажуть дослідники, мова формує в нас когнітивні звички. І найбільше про це знають ті, хто розмовляє двома чи більше мовами. Відео кореспондента ВВС Україна https://youtu.be/YSqaUTBFtpE
    Like
    2
    1коментарів 122переглядів
  • 🙌🏻 6 звичок Кортні Кокс, які допомагають їй виглядати молодо в 60 років

    Легенда серіалу "Друзі" акторка Кортні Кокс поділилася звичками, яких дотримується у 60 років, аби підтримувати фізичне та психічне здоров’я. До того ж вони допомагають їй виглядати молодше її віку.

    🛀🏻Холодні ванни : зірка зазначає, що спочатку думала, що не зможе витримати холодні ванни, але з часом полюбила їх, оскільки після процедури почувається чудово протягом кількох годин.

    💢 Інфрачервона сауна: Кортні розповідала, що включає інфрачервону сауну у свій щоденний догляд за собою. У 2017 році Дженніфер Еністон розповідала, що стала прихильницею інфрачервоної сауни після відвідування сауни Кортні

    🤸🏻‍♀️ Пілатес: акторка неодноразово згадувала в інтерв’ю, що підтримує свою фізичну форму завдяки регулярним тренуванням, зокрема реформер-пілатесу. Це один із її улюблених видів фізичної активності.

    🥦 Харчування: крім того, вона щоранку приймає вітаміни та раніше близько двох років пила сік селери вранці. Однак, зараз вона робить смузі з огірка, ананасу, імбиру та лимона. Також вона п'є каву без кофеїну з вівсяним молоком та медом.

    #звички #догляд #краса #спорт
    🙌🏻 6 звичок Кортні Кокс, які допомагають їй виглядати молодо в 60 років Легенда серіалу "Друзі" акторка Кортні Кокс поділилася звичками, яких дотримується у 60 років, аби підтримувати фізичне та психічне здоров’я. До того ж вони допомагають їй виглядати молодше її віку. 🛀🏻Холодні ванни : зірка зазначає, що спочатку думала, що не зможе витримати холодні ванни, але з часом полюбила їх, оскільки після процедури почувається чудово протягом кількох годин. 💢 Інфрачервона сауна: Кортні розповідала, що включає інфрачервону сауну у свій щоденний догляд за собою. У 2017 році Дженніфер Еністон розповідала, що стала прихильницею інфрачервоної сауни після відвідування сауни Кортні 🤸🏻‍♀️ Пілатес: акторка неодноразово згадувала в інтерв’ю, що підтримує свою фізичну форму завдяки регулярним тренуванням, зокрема реформер-пілатесу. Це один із її улюблених видів фізичної активності. 🥦 Харчування: крім того, вона щоранку приймає вітаміни та раніше близько двох років пила сік селери вранці. Однак, зараз вона робить смузі з огірка, ананасу, імбиру та лимона. Також вона п'є каву без кофеїну з вівсяним молоком та медом. #звички #догляд #краса #спорт
    Love
    2
    78переглядів
  • #поезія
    Засуджень людських - не минути нікому.
    Судили нас завжди і будуть судить —
    За те, що зробили щось гарне й вагоме...
    За те, що не встигли ще й досі зробить...
    Комусь наша зовнішність не до вподоби...
    Когось наш характер - аж бісить що дня...
    Комусь наші звички - неначе хвороба...
    Для когось відкритість - не щира брехня...
    Дратує когось наша чесність і гідність...
    Як кістка у горлі - правдиві слова...
    Когось відштовхне доброта і наївність...
    Проблема засуджень, нажаль, не нова...
    Так, можна звичайно зручним для всіх бути,
    Готовим здійснити бажання любе...
    От тільки, про радість прийдеться забути:
    Бо втратиш при цьому самого себе.
    Засуджень людських непотрібно боятись.
    Судили нас завжди і будуть судить.
    Важливо собою завжди залишатись,
    Щоб власне життя повноцінно прожить!

    Ольга Тріфонова
    #поезія Засуджень людських - не минути нікому. Судили нас завжди і будуть судить — За те, що зробили щось гарне й вагоме... За те, що не встигли ще й досі зробить... Комусь наша зовнішність не до вподоби... Когось наш характер - аж бісить що дня... Комусь наші звички - неначе хвороба... Для когось відкритість - не щира брехня... Дратує когось наша чесність і гідність... Як кістка у горлі - правдиві слова... Когось відштовхне доброта і наївність... Проблема засуджень, нажаль, не нова... Так, можна звичайно зручним для всіх бути, Готовим здійснити бажання любе... От тільки, про радість прийдеться забути: Бо втратиш при цьому самого себе. Засуджень людських непотрібно боятись. Судили нас завжди і будуть судить. Важливо собою завжди залишатись, Щоб власне життя повноцінно прожить! Ольга Тріфонова
    Like
    Love
    2
    267переглядів
  • #тварини
    Дік-дік Солта: Маленька антилопа з великим шармом.
    Уявіть собі крихітну антилопу, яка виглядає так, ніби її намалювали для дитячої книжки: великі очі, делікатні ніжки й носик, що постійно тремтить, наче вона щойно понюхала щось підозріле. Це дік-дік Солта (Madoqua saltiana), наймиліший мешканець напівпустель і чагарників Африканського Рогу, північної Кенії та східного Судану. Ця крихітка — справжній майстер виживання в умовах, де кожен кущик може бути або схованкою, або обідом.

    Зовнішність: малюк із великим серцем

    Дік-дік Солта — це антилопа, яку хочеться покласти в кишеню й забрати додому (але, звісно, краще цього не робити). Її зріст — усього 35–45 см у холці, а вага рідко перевищує 6 кг. Це як кіт, але з копитцями й без звички скидати вазони з підвіконня. Шерсть у неї м’яка, сірувато-коричнева, ідеально зливається з сухими чагарниками, а великі темні очі надають їй вигляд вічно здивованого персонажа мультфільму. А ще в самців є коротенькі ріжки, заховані в пухнастій чуприні, — ніби вони соромляться своєї "грізності".

    Життя в стилі "тихо, але гордо"

    Дік-діки Солта — справжні інтроверти саванного світу. Вони люблять тишу, тінь і свою другу половинку, адже ці антилопи зазвичай живуть парами. Так, дік-діки — романтики, які обирають моногамію! Самець і самка разом патрулюють свою територію, позначаючи її пахучими "мітками" із залоз біля очей. Це їхній спосіб сказати: "Цей кущик — наш, і крапка!"

    Їхній раціон — це листя, пагони й плоди, які вони обережно вибирають у чагарниках. Дік-діки такі економні, що майже не п’ють воду, отримуючи вологу з рослин. Уявляєте? Вони буквально "їдять" свою гідратацію!

    Супергерої напівпустелі

    Не думайте, що маленький розмір робить дік-діка легкою здобиччю. Ці малюки — справжні ніндзя! Завдяки гострому слуху й блискавичним стрибкам вони можуть зникнути в чагарниках швидше, ніж ви скажете "дік-дік". А ще вони видають кумедний свистячий звук, коли відчувають небезпеку, — звідси й їхня назва, адже цей звук нагадує "дік-дік". Це як сигналізація, тільки набагато миліша.

    Чому ми їх любимо?

    Дік-дік Солта — це нагадування, що навіть у найсуворіших умовах можна бути маленьким, але гордим, обережним, але сміливим. Вони не женуться за славою, як леви, і не вражають розмірами, як носороги. Вони просто живуть собі, тішаться своїм кущиком і коханою половинкою. І, можливо, саме в цьому їхня суперсила — бути собою в цьому величезному, спекотному світі.

    Тож, якщо колись опинитеся в Африканському Розі, придивіться до чагарників. Можливо, звідти на вас здивовано гляне дік-дік Солта, і ви зрозумієте, що маленьке може бути надзвичайно великим за шармом. 🙂
    #тварини Дік-дік Солта: Маленька антилопа з великим шармом. Уявіть собі крихітну антилопу, яка виглядає так, ніби її намалювали для дитячої книжки: великі очі, делікатні ніжки й носик, що постійно тремтить, наче вона щойно понюхала щось підозріле. Це дік-дік Солта (Madoqua saltiana), наймиліший мешканець напівпустель і чагарників Африканського Рогу, північної Кенії та східного Судану. Ця крихітка — справжній майстер виживання в умовах, де кожен кущик може бути або схованкою, або обідом. Зовнішність: малюк із великим серцем Дік-дік Солта — це антилопа, яку хочеться покласти в кишеню й забрати додому (але, звісно, краще цього не робити). Її зріст — усього 35–45 см у холці, а вага рідко перевищує 6 кг. Це як кіт, але з копитцями й без звички скидати вазони з підвіконня. Шерсть у неї м’яка, сірувато-коричнева, ідеально зливається з сухими чагарниками, а великі темні очі надають їй вигляд вічно здивованого персонажа мультфільму. А ще в самців є коротенькі ріжки, заховані в пухнастій чуприні, — ніби вони соромляться своєї "грізності". Життя в стилі "тихо, але гордо" Дік-діки Солта — справжні інтроверти саванного світу. Вони люблять тишу, тінь і свою другу половинку, адже ці антилопи зазвичай живуть парами. Так, дік-діки — романтики, які обирають моногамію! Самець і самка разом патрулюють свою територію, позначаючи її пахучими "мітками" із залоз біля очей. Це їхній спосіб сказати: "Цей кущик — наш, і крапка!" Їхній раціон — це листя, пагони й плоди, які вони обережно вибирають у чагарниках. Дік-діки такі економні, що майже не п’ють воду, отримуючи вологу з рослин. Уявляєте? Вони буквально "їдять" свою гідратацію! Супергерої напівпустелі Не думайте, що маленький розмір робить дік-діка легкою здобиччю. Ці малюки — справжні ніндзя! Завдяки гострому слуху й блискавичним стрибкам вони можуть зникнути в чагарниках швидше, ніж ви скажете "дік-дік". А ще вони видають кумедний свистячий звук, коли відчувають небезпеку, — звідси й їхня назва, адже цей звук нагадує "дік-дік". Це як сигналізація, тільки набагато миліша. Чому ми їх любимо? Дік-дік Солта — це нагадування, що навіть у найсуворіших умовах можна бути маленьким, але гордим, обережним, але сміливим. Вони не женуться за славою, як леви, і не вражають розмірами, як носороги. Вони просто живуть собі, тішаться своїм кущиком і коханою половинкою. І, можливо, саме в цьому їхня суперсила — бути собою в цьому величезному, спекотному світі. Тож, якщо колись опинитеся в Африканському Розі, придивіться до чагарників. Можливо, звідти на вас здивовано гляне дік-дік Солта, і ви зрозумієте, що маленьке може бути надзвичайно великим за шармом. 🙂
    Love
    3
    570переглядів 8Відтворень
  • ВІДДЗЕРКАЛЕННЯ ДУШІ

    Кожен сам собі стає відомий,
    Без оман, без зайвих декорацій.
    Самота дарує світ знайомий,
    Де без слів зникає думка націй.

    В пристрасті вогонь горить відкрито,
    Не ховаєш більше ти фіналу.
    Серце сповнене, теплом забито,
    Так злітаєш до зірок помалу.

    Коли зміниш місце та ідею,
    Сила звички раптом пропадає.
    Думку тут тримай, будь поруч з нею,
    Де душа до світла простягає.

    В трьох фігурах бачиш правду світу,
    Чисте, віддзеркалене обличчя.
    Все лишає тінь свою відкриту,
    Щоб любов здолала це величчя.

    І нарешті розумієш прямо,
    Що життя – це шлях, а не стоянка
    І пізнати зможеш все так само,
    Де присутня зайва обіцянка.

    Мирослав Манюк
    02.06.2025
    ВІДДЗЕРКАЛЕННЯ ДУШІ Кожен сам собі стає відомий, Без оман, без зайвих декорацій. Самота дарує світ знайомий, Де без слів зникає думка націй. В пристрасті вогонь горить відкрито, Не ховаєш більше ти фіналу. Серце сповнене, теплом забито, Так злітаєш до зірок помалу. Коли зміниш місце та ідею, Сила звички раптом пропадає. Думку тут тримай, будь поруч з нею, Де душа до світла простягає. В трьох фігурах бачиш правду світу, Чисте, віддзеркалене обличчя. Все лишає тінь свою відкриту, Щоб любов здолала це величчя. І нарешті розумієш прямо, Що життя – це шлях, а не стоянка І пізнати зможеш все так само, Де присутня зайва обіцянка. Мирослав Манюк 02.06.2025
    554переглядів
  • ЧОМУ ДИТИНА КУСАЄТЬСЯ?

    Найчастіше це відбувається, коли дитина:

    ❇️ Надмірно збуджена, втомлена або відчуває дискомфорт (наприклад, їй спекотно або вона голодна).

    ❇️ Захищає свою іграшку або територію.

    ❇️ Хоче щось отримати, але не знає, як це зробити інакше.

    ❇️ Ще не вміє співпереживати іншим.

    ❇️ Намагається привернути увагу, якої їй бракує.

    ❇️ Виховується в сім’ї, де її суворо карають фізично.

    ❇️ Зазвичай відмовляється від цієї звички у віці 3-4 років, коли починає краще говорити й може висловлювати свої бажання словами.

    ЯК ВІДУЧИТИ КУСАТИСЯ:

    ☝️Ніколи не смійтеся, якщо хтось кусається або укушений.

    ☝️Не кусайте свою дитину у відповідь. Вона не зрозуміє різниці між вашими ніжними укусами та своїми.

    ☝️Навчіть дитину іншими способами отримувати те, що вона хоче, наприклад, ввічливо просити словами або жестами.

    ☝️Учіть дитину ділитися. Наприклад, діліться з нею печивом. Хваліть її, якщо вона ділиться з іншими.

    ☝️Учіть грати по черзі з іграшками або разом з іншими дітьми. Хваліть, коли вона так робить.

    ☝️Привчайте до лагідних дій у грі: покажіть, як обіймати ведмедика, гладити кошеня.

    ☝️Похваліть малюка, якщо він спокійно грався.

    ☝️Якщо дитина б’є іграшки або грубо з ними поводиться, поясніть, що іграшкам "боляче" і їх потрібно пожаліти.

    ☝️Спостерігайте, у яких ситуаціях дитина починає кусатися, щоб запобігати конфліктам.

    ☝️Якщо бачите, що дитина збирається вкусити іншу, швидко піднесіть свою руку до її рота, щоб запобігти укусу, і суворо скажіть: "Кусатися не можна!".

    #дитинакусається #дитячапсихологія #розвитокдитини #психологіядитини
    ЧОМУ ДИТИНА КУСАЄТЬСЯ? Найчастіше це відбувається, коли дитина: ❇️ Надмірно збуджена, втомлена або відчуває дискомфорт (наприклад, їй спекотно або вона голодна). ❇️ Захищає свою іграшку або територію. ❇️ Хоче щось отримати, але не знає, як це зробити інакше. ❇️ Ще не вміє співпереживати іншим. ❇️ Намагається привернути увагу, якої їй бракує. ❇️ Виховується в сім’ї, де її суворо карають фізично. ❇️ Зазвичай відмовляється від цієї звички у віці 3-4 років, коли починає краще говорити й може висловлювати свої бажання словами. ЯК ВІДУЧИТИ КУСАТИСЯ: ☝️Ніколи не смійтеся, якщо хтось кусається або укушений. ☝️Не кусайте свою дитину у відповідь. Вона не зрозуміє різниці між вашими ніжними укусами та своїми. ☝️Навчіть дитину іншими способами отримувати те, що вона хоче, наприклад, ввічливо просити словами або жестами. ☝️Учіть дитину ділитися. Наприклад, діліться з нею печивом. Хваліть її, якщо вона ділиться з іншими. ☝️Учіть грати по черзі з іграшками або разом з іншими дітьми. Хваліть, коли вона так робить. ☝️Привчайте до лагідних дій у грі: покажіть, як обіймати ведмедика, гладити кошеня. ☝️Похваліть малюка, якщо він спокійно грався. ☝️Якщо дитина б’є іграшки або грубо з ними поводиться, поясніть, що іграшкам "боляче" і їх потрібно пожаліти. ☝️Спостерігайте, у яких ситуаціях дитина починає кусатися, щоб запобігати конфліктам. ☝️Якщо бачите, що дитина збирається вкусити іншу, швидко піднесіть свою руку до її рота, щоб запобігти укусу, і суворо скажіть: "Кусатися не можна!". #дитинакусається #дитячапсихологія #розвитокдитини #психологіядитини
    Like
    3
    572переглядів
  • #поезія
    Засуджень людських - не минути нікому.
    Судили нас завжди і будуть судить —
    За те, що зробили щось гарне й вагоме...
    За те, що не встигли ще й досі зробить...
    Комусь наша зовнішність не до вподоби...
    Когось наш характер - аж бісить щодня...
    Комусь наші звички - неначе хвороба...
    Для когось відкритість - це щира брехня...
    Дратує когось наша чесність і гідність...
    Як кістка у горлі - правдиві слова...
    Когось відштовхне доброта і наївність...
    Проблема засуджень, нажаль, не нова...
    Так, можна звичайно зручним для всіх бути,
    Готовим здійснити бажання любе...
    От тільки, про радість прийдеться забути:
    Бо втратиш при цьому самого себе.
    Засуджень людських непотрібно боятись.
    Судили нас завжди і будуть судить.
    Важливо собою завжди залишатись,
    Щоб власне життя повноцінно прожить!

    Ольга Тріфонова
    #поезія Засуджень людських - не минути нікому. Судили нас завжди і будуть судить — За те, що зробили щось гарне й вагоме... За те, що не встигли ще й досі зробить... Комусь наша зовнішність не до вподоби... Когось наш характер - аж бісить щодня... Комусь наші звички - неначе хвороба... Для когось відкритість - це щира брехня... Дратує когось наша чесність і гідність... Як кістка у горлі - правдиві слова... Когось відштовхне доброта і наївність... Проблема засуджень, нажаль, не нова... Так, можна звичайно зручним для всіх бути, Готовим здійснити бажання любе... От тільки, про радість прийдеться забути: Бо втратиш при цьому самого себе. Засуджень людських непотрібно боятись. Судили нас завжди і будуть судить. Важливо собою завжди залишатись, Щоб власне життя повноцінно прожить! Ольга Тріфонова
    Love
    Like
    3
    288переглядів
  • ЯК МЕНТАЛЬНО ПІДТРИМАТИ СЕБЕ В УМОВАХ ОКУПАЦІЇ?
    Тривала окупація випробовує людей на міцність. Ті, хто залишився в окупованому місті, щоб вижити морально, мають зберігати віру у звільнення. Це одна з головних умов для збереження внутрішнього стрижня. Людина, яка спілкується з іншими в окупації, сама повинна тримати цю віру, адже за ці три роки були періоди піднесення, надії, зневіри та відчаю. Важливо залишатися стійким і пам’ятати, що історія України вже проживала подібні випробування.
    Щоб допомогти собі зберегти надію у небезпечному середовищі, важливо підтримувати контакт із власними коренями. Якщо людина має можливість читати українські книжки, переглядати світлини з національних свят або згадувати моменти щасливого минулого – це допомагає. Такі «маячки» нагадують, людина належить до цього народу, вона частина цієї культури.
    Щоденні ритуали також мають величезне значення. Це може бути ранкове слухання музики – не обов’язково української, але такої, що емоційно резонує. Етнічні мотиви можна знайти і в інших культурах, зберігаючи зв’язок із собою навіть у важких умовах. Заварити чай з м’ятою, як колись у бабусі на городі, посадити чорнобривці, згадати рідних – це не просто дрібниці, а спосіб тримати себе тут і тепер.
    Люди на окупованих територіях часто святкують релігійні свята двічі – за новим і старим календарем. Це також створює відчуття стабільності, зв’язку і підтримує ментальне здоров’я.
    Чи варто уникати новин, щоб не нервуватися?
    Якщо людина звикла починати день з перегляду новин або прослуховування радіо, відмовитися від цієї звички буде складно. Але якщо в якийсь момент вона усвідомить, що новини заважають їй дихати, руйнують настрій і віру, тоді варто змінити інформаційне середовище.
    Особливо шкідливі пропагандистські наративи на кшталт «вас тут усіх вважають зрадниками» або «українці прийдуть і всіх знищать». Це відверта маніпуляція страхом. Психологиня нагадує:
    Навіть у Другу світову війну влада визнавала як тих, хто воював на фронті, так і тих, хто пережив окупацію. Історичний досвід доводить – такі залякування не мають під собою підстав.
    Як знімати постійну напругу в окупації?
    Зняття напруги – це насамперед переключення уваги. Жителі сіл мають певну перевагу – працюючи на землі, доглядаючи рослини чи тварин, людина природно заземлюється. Тактильні відчуття, фізична праця допомагають зосередитися на теперішньому моменті.
    Водночас для сільських жителів втрата врожаю чи знищення землі сприймається особливо болісно – на рівні тіла. Це не просто втрата рослин, а втрата частини себе. Наталія Бубнова згадує болісну історію:
    Одна жінка із села розповідала, як раділа гарній озимині, а потім бачила, як по полю їздять танки – і це було як удар по її душі.
    Як люди, що виїхали, можуть підтримати рідних в окупації і не нашкодити їм?
    Фрази на кшталт «ми переможемо», «скоро все буде добре» – автоматичні і часто не приносять реальної підтримки. Натомість варто говорити те, у що сам віриш – що війна закінчиться, що правда на нашому боці.
    Краще сказати: «Ти сильний/сильна», «Я тебе люблю будь-яким/будь-якою», «Ми збережемо наш зв’язок». Можна навіть пожартувати про розвиток інтуїції – мовляв, навчимося розуміти одне одного без слів. Такі щирі слова дають опору.
    Важливо пам’ятати: щоб підтримати іншу людину, сам маєш вірити в те, що говориш. Це як у театрі – актор не грає, а проживає роль – каже психологиня.
    Яких фраз варто уникати?
    «Я тебе розумію» – часто звучить неправдоподібно і відштовхує. Краще сказати: «Я намагаюсь тебе зрозуміти. Що я можу для тебе зробити? Що тобі зараз важливо почути?»
    Не слід обіцяти те, що не можна контролювати, наприклад, що скоро буде перемога або що повернеться все втрачене майно. Говоріть тільки те, у чому впевнені.
    Як вести себе з тими, хто не приймає підтримку?
    Іноді рідна людина емоційно відсторонюється – дає короткі відповіді, не йде на контакт. Це боляче, але потрібно прийняти її право на дистанцію. Можна запитати: «Чому ти так думаєш?» – і слухати без тиску.
    ЯК МЕНТАЛЬНО ПІДТРИМАТИ СЕБЕ В УМОВАХ ОКУПАЦІЇ? Тривала окупація випробовує людей на міцність. Ті, хто залишився в окупованому місті, щоб вижити морально, мають зберігати віру у звільнення. Це одна з головних умов для збереження внутрішнього стрижня. Людина, яка спілкується з іншими в окупації, сама повинна тримати цю віру, адже за ці три роки були періоди піднесення, надії, зневіри та відчаю. Важливо залишатися стійким і пам’ятати, що історія України вже проживала подібні випробування. Щоб допомогти собі зберегти надію у небезпечному середовищі, важливо підтримувати контакт із власними коренями. Якщо людина має можливість читати українські книжки, переглядати світлини з національних свят або згадувати моменти щасливого минулого – це допомагає. Такі «маячки» нагадують, людина належить до цього народу, вона частина цієї культури. Щоденні ритуали також мають величезне значення. Це може бути ранкове слухання музики – не обов’язково української, але такої, що емоційно резонує. Етнічні мотиви можна знайти і в інших культурах, зберігаючи зв’язок із собою навіть у важких умовах. Заварити чай з м’ятою, як колись у бабусі на городі, посадити чорнобривці, згадати рідних – це не просто дрібниці, а спосіб тримати себе тут і тепер. Люди на окупованих територіях часто святкують релігійні свята двічі – за новим і старим календарем. Це також створює відчуття стабільності, зв’язку і підтримує ментальне здоров’я. Чи варто уникати новин, щоб не нервуватися? Якщо людина звикла починати день з перегляду новин або прослуховування радіо, відмовитися від цієї звички буде складно. Але якщо в якийсь момент вона усвідомить, що новини заважають їй дихати, руйнують настрій і віру, тоді варто змінити інформаційне середовище. Особливо шкідливі пропагандистські наративи на кшталт «вас тут усіх вважають зрадниками» або «українці прийдуть і всіх знищать». Це відверта маніпуляція страхом. Психологиня нагадує: Навіть у Другу світову війну влада визнавала як тих, хто воював на фронті, так і тих, хто пережив окупацію. Історичний досвід доводить – такі залякування не мають під собою підстав. Як знімати постійну напругу в окупації? Зняття напруги – це насамперед переключення уваги. Жителі сіл мають певну перевагу – працюючи на землі, доглядаючи рослини чи тварин, людина природно заземлюється. Тактильні відчуття, фізична праця допомагають зосередитися на теперішньому моменті. Водночас для сільських жителів втрата врожаю чи знищення землі сприймається особливо болісно – на рівні тіла. Це не просто втрата рослин, а втрата частини себе. Наталія Бубнова згадує болісну історію: Одна жінка із села розповідала, як раділа гарній озимині, а потім бачила, як по полю їздять танки – і це було як удар по її душі. Як люди, що виїхали, можуть підтримати рідних в окупації і не нашкодити їм? Фрази на кшталт «ми переможемо», «скоро все буде добре» – автоматичні і часто не приносять реальної підтримки. Натомість варто говорити те, у що сам віриш – що війна закінчиться, що правда на нашому боці. Краще сказати: «Ти сильний/сильна», «Я тебе люблю будь-яким/будь-якою», «Ми збережемо наш зв’язок». Можна навіть пожартувати про розвиток інтуїції – мовляв, навчимося розуміти одне одного без слів. Такі щирі слова дають опору. Важливо пам’ятати: щоб підтримати іншу людину, сам маєш вірити в те, що говориш. Це як у театрі – актор не грає, а проживає роль – каже психологиня. Яких фраз варто уникати? «Я тебе розумію» – часто звучить неправдоподібно і відштовхує. Краще сказати: «Я намагаюсь тебе зрозуміти. Що я можу для тебе зробити? Що тобі зараз важливо почути?» Не слід обіцяти те, що не можна контролювати, наприклад, що скоро буде перемога або що повернеться все втрачене майно. Говоріть тільки те, у чому впевнені. Як вести себе з тими, хто не приймає підтримку? Іноді рідна людина емоційно відсторонюється – дає короткі відповіді, не йде на контакт. Це боляче, але потрібно прийняти її право на дистанцію. Можна запитати: «Чому ти так думаєш?» – і слухати без тиску.
    2Kпереглядів
  • 🥹80-річна жінка зі Слов’янська розчулила записками про своїх котів, яких віддала в евакуацію

    Валентина Петрівна, передала трьох котів на евакуацію і написала для кожного детальні записки, в яких вказала їхні особливості, звички та стан здоров’я.

    Жінка попросила, щоб їй повідомили куди відправлять тварин, аби вона змогла донатити на потреби цього притулку.

    Фото: Instagram/UAnimals
    #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news
    🥹80-річна жінка зі Слов’янська розчулила записками про своїх котів, яких віддала в евакуацію Валентина Петрівна, передала трьох котів на евакуацію і написала для кожного детальні записки, в яких вказала їхні особливості, звички та стан здоров’я. Жінка попросила, щоб їй повідомили куди відправлять тварин, аби вона змогла донатити на потреби цього притулку. Фото: Instagram/UAnimals #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news
    163переглядів
  • #психологія
    Чому так важко змінювати своє життя?
    Тому що всередині нас часто живуть старі страхи, сумніви й біль. Їх не видно зовні, але саме вони тихо утримують нас на місці. Зміни — це завжди про невідоме, а мозок запрограмований на те, щоб захищати нас від ризику, навіть якщо ми страждаємо у звичному.

    Старі звички, навіть руйнівні, створюють ілюзію стабільності та контролю. А нове життя — це вихід за межі знайомого «я», зустріч із болем зростання, зі страхами, з внутрішніми конфліктами.

    Щоб зрушити з місця, потрібна не лише сила волі, а й тонка, дбайлива зустріч із собою справжнім — тим, хто боїться, хто втомився, хто давно не відчував себе живим.

    З цього моменту все і починає змінюватися.
    #психологія Чому так важко змінювати своє життя? Тому що всередині нас часто живуть старі страхи, сумніви й біль. Їх не видно зовні, але саме вони тихо утримують нас на місці. Зміни — це завжди про невідоме, а мозок запрограмований на те, щоб захищати нас від ризику, навіть якщо ми страждаємо у звичному. Старі звички, навіть руйнівні, створюють ілюзію стабільності та контролю. А нове життя — це вихід за межі знайомого «я», зустріч із болем зростання, зі страхами, з внутрішніми конфліктами. Щоб зрушити з місця, потрібна не лише сила волі, а й тонка, дбайлива зустріч із собою справжнім — тим, хто боїться, хто втомився, хто давно не відчував себе живим. З цього моменту все і починає змінюватися.
    Love
    2
    335переглядів 25Відтворень
Більше результатів