❗️ Випробовують нову тактику авіаударів — у нічному обстрілі вперше використали Ту-95МС з Далекого Сходу Літаки вилетіли з ае «Українка» (Амурська обл.) — це понад 6000 км до цілей в Україні. У повітрі їх дозаправляв Іл-78М з аеродрому «Дягілєво». Раніше Ту-95МС запускали ракети з «Енгельса-2» та «Оленьї», без дозаправок. Тепер же — максимальна дистанція і нові маршрути для непередбачуваності.

#архітектура #історія #музеї Садиба Лизогубів у Седневі — історичний маєток козацько-старшинського роду, що формувався з кінця 17 століття. Розташована на мальовничому березі річки Снов, вона включає старовинну кам’яницю (1690), Воскресенську церкву, флігель, грот, місток і альтанку Глібова. У 19 столітті маєток перетворився на архітектурно-парковий ансамбль. Седнівський парк, частина садиби, має статус пам’ятки садово-паркового мистецтва. У садибі бували Тарас Шевченко, Леонід Глібов, Борис Грінченко та багато інших. У 1904 році тут встановили один із перших в Україні пам’ятників Шевченку. Сьогодні садиба є філією Чернігівського обласного історичного музею.

13 липня 1940 року на хуторі Червоний Яр у Дніпропетровській області народився поет, дисидент, політв'язень, член Української Гельсінської групи Іван Сокульський. Мама Івана була простою селянкою, 43 роки пропрацювала в колгоспі. Батька хлопець не пам’ятав – влітку сорок першого Григорій Сокульський добровольцем пішов на фронт і пропав безвісти в сорок четвертому. Закінчив десятирічку в Синельниковому. Після першої невдалої спроби вступити до Дніпропетровського університету відробив два роки на підприємстві й поїхав на Львівщину, де ще два роки працював на шахті в Червонограді. У 1962-му вступив на філологічний факультет Львівського університету, став учасником Львівського клубу творчої молоді, де познайомився із творчістю поетів-шістдесятників. Серед яких були Василь Симоненко, Іван Драч, Микола Вінграновський, Ліна Костенко, Іван Дзюба, Євген Сверстюк, Іван Світличний, Алла Горська, Лесь Танюк, а пізніше – і з багатьма з них особисто. Скучивши за Дніпром та степами, у 1964-му перевівся до Дніпропетровського університету. Але вже за два роки його виключили з комсомолу та відрахували з університету «за поведєніє, не совместімоє со званиєм совєтського студєнта». Іван Сокульський був одним із перших шістдесятників, які стали на захист української культури: у 1968-му він разом з Михайлом Скориком написав «Листа творчої молоді м. Дніпропетровська», де висловлювався протест проти кампанії цькування Олеся Гончара за роман «Собор» та проти політики зросійщення та цькування української інтелігенції. Після того, як «Лист» було зачитано на «Радіо «Свобода», під прес потрапив і сам Сокульський. У червні 1969-го його заарештували й засудили на 4,5 роки з відбуванням покарання в таборах суворого режиму. Після звільнення зайнявся правозахисною діяльністю, вступив до Української Гельсінської групи, поширював самвидав. За це у 1980 році вдруге був арештований і отримав максимальний термін як особливо небезпечний державний злочинець: десять років позбавлення волі в таборах особливо суворого режиму і п'ять років заслання. 3 квітня 1985 року, за дев'ять днів до закінчення тюремного терміну, був утретє заарештований і засуджений до трьох років таборів за сфабрикованими звинуваченнями у «хуліганстві». Відбував ув’язнення в таборі особливо суворого режиму ВС-389/36-1 в Кучино. За непокору неодноразово потрапляв до штрафного ізолятору, рік провів в одиночній камері без права на передачі. У 1987 році зумів передати на волю свідчення про порушення прав людини та тортури, яким наглядачі піддають «політичних»: з усіма фактами і прізвищами. Цей документ потрапив на Захід і справив там ефект бомби, адже на той час радянський лідер Михайло Горбачов заявив, що політв’язнів в СРСР немає. 2 серпня 1988-го звільнений з ув'язнення – після широкої міжнародної кампанії та естафетного голодування, яке оголосила дружина поета Орися Сокульська та дружина іншого політв’язня Ольга Стоко­тельна. Після звільнення став одним з провідних діячів українського національного відродження на Дніпропетровщині. Бере діяльну участь у створенні обласного товариства «Просвіта», Народного руху України, Української республіканської партії, Товариства «Меморіал» імені Василя Стуса. За його редакцією вийшло дев'ять номерів культурологічного журналу «Пороги». 20 травня 1990 року на пікетуванні на підтримку незалежності України його жорстоко побили аґенти КДБ. 🕯22 червня 1992 року Іван Сокульський помер – далися взнаки і 13 років таборів та загострення хронічних хвороб. За іронією долі, довідку про повну реабілітацію сім'я отримала на 40-й день після його смерті.

Сан-Мігель-де-Альєнде, Мексика

⚠️🛵 Увага: вночі можливий масований обстріл з Ту-95 та Ту-160 – оголошено червоний рівень небезпеки, – монітори Вже зафіксовані пуски «шахедів» з сімох напрямків. Біля України фіксують:🟢 «Оленья»: 4 Ту-95МС; 🟢 «Енгельс-2»: 1 Ту-95МС і 2 Ту-160; 🟢 «Дягілєво»: 1 Ту-95МС.

#життяглистів Часом здається, що однією з задач хмурих «осінтерів» з тг-смітника «спєрмш.Бердянск» є періодичний вихід на самих себе в їх єбєйших «розслідуваннях». Ці контррозвєдчіки вже з десяток разів писали свої хмурі пости про тих, хто власне дує з ними в ті самі вітрила, кольору руснявої трьохцвєтної шмати. Потім ще під таким епістолами зʼявлялися герої цих розслідувань, або групи їх підтримки з сєрдобольними виправданнями, на кшталт: «братцы! ви чьто!? я же свой!». Але наші слоняри в своїй роботі непохитні. Якщо хтось вже потрапив в їх поле зору, а згодом і в стрічку цієї помийки, то значить є на те вагомі причини. Останнє їх єбєйше «розслідування» з тієї ж опери. Виявилось, що герой посту, не зважаючи на своє вишиване минуле, служил в очистке ополчєніі. Дехто, звісно, почав нарікати на те, як його такого жовто-блакитного в минулому, товаріщі майори допустили до такої «відповідальної» діяльності, на що інші гельмінти допустили, що пацієнт може виконувати в лавах цих рексів дуже делікатну функцію - стучать. Хоча, можливо, що стучить пацієнт товаріщам майорам і по загальним, так би мовити, питанням, збираючи своєрідну громадську думку на залізному ринку, де він, зі слів коментаторів, і працює на даний момент. Спеціально для глистів, постимо фото на якому видно, що він все ж таки ваш. Не дякуйте. Бить бобру 🦫

#поезія Насушила м'яти й липового цвіту. З різнотрав'я меду накачала в банки. Гарбузам вагітним дарувала діток І мохіто свіжий розлила у склянки. Відродила вишнями, відцвіла жасмином, Визбирала в кошики з поля чебреці. Одягла намисто на кущі калини — Крапельками дощику збігла по руці. Жовтими полями обганяла вітер, По дорозі бабкам пов'язала банти... Швидко промайнула половина літа — Розчинилась зранку в запахах лаванди. ~ ~ ~ ~ Друга половина у права вступає — Незадовго прийде яблуневий спас. Десь вже рання осінь в вікна заглядає... — Ну, куди ж так швидко відлітає час? Я попрошу літа, довше хай триває І в ромашках білих знову загублюсь. Пелюсткову ніжність в коси повплітаю І краси цієї вдоволь ще нап'юсь. Надія Легельбах

Сотні українських чиновників вказують у деклараціях елітні автомобілі за підозріло низькими цінами — інколи у 500 разів дешевше від їхньої ринкової вартості, — розслідування Наприклад, BMW M3 оцінили у $274, Mercedes GLE 53 — у $278, BMW X7 — у $370, а Maybach — у $8500. ➡️ Колишня депутатка Ірина Кормишкіна задекларувала Mercedes-Maybach S580 (2022) за $8500, тоді як його ринкова ціна стартує приблизно від $200 тисяч. ➡️ Сергій Шовгель, заступник директора КП «Криворіжтепломережа», вніс до декларації Mercedes-Benz GLE 53 AMG (2023) за $278, а він коштує $114 тисяч. Загалом у переліку — 405 посадовців. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини #кримінал #корупція

#особистості 13 липня 1940 року на хуторі Червоний Яр у Дніпропетровській області народився поет, дисидент, політв'язень, член Української Гельсінської групи Іван Сокульський. Мама Івана була простою селянкою, 43 роки пропрацювала в колгоспі. Батька хлопець не пам’ятав – влітку сорок першого Григорій Сокульський добровольцем пішов на фронт і пропав безвісти в сорок четвертому. Закінчив десятирічку в Синельниковому. Після першої невдалої спроби вступити до Дніпропетровського університету відробив два роки на підприємстві й поїхав на Львівщину, де ще два роки працював на шахті в Червонограді. У 1962-му вступив на філологічний факультет Львівського університету, став учасником Львівського клубу творчої молоді, де познайомився із творчістю поетів-шістдесятників. Серед яких були Василь Симоненко, Іван Драч, Микола Вінграновський, Ліна Костенко, Іван Дзюба, Євген Сверстюк, Іван Світличний, Алла Горська, Лесь Танюк, а пізніше – і з багатьма з них особисто. Скучивши за Дніпром та степами, у 1964-му перевівся до Дніпропетровського університету. Але вже за два роки його виключили з комсомолу та відрахували з університету «за поведєніє, не совместімоє со званиєм совєтського студєнта». Іван Сокульський був одним із перших шістдесятників, які стали на захист української культури: у 1968-му він разом з Михайлом Скориком написав «Листа творчої молоді м. Дніпропетровська», де висловлювався протест проти кампанії цькування Олеся Гончара за роман «Собор» та проти політики зросійщення та цькування української інтелігенції. Після того, як «Лист» було зачитано на «Радіо «Свобода», під прес потрапив і сам Сокульський. У червні 1969-го його заарештували й засудили на 4,5 роки з відбуванням покарання в таборах суворого режиму. Після звільнення зайнявся правозахисною діяльністю, вступив до Української Гельсінської групи, поширював самвидав. За це у 1980 році вдруге був арештований і отримав максимальний термін як особливо небезпечний державний злочинець: десять років позбавлення волі в таборах особливо суворого режиму і п'ять років заслання. 3 квітня 1985 року, за дев'ять днів до закінчення тюремного терміну, був утретє заарештований і засуджений до трьох років таборів за сфабрикованими звинуваченнями у «хуліганстві». Відбував ув’язнення в таборі особливо суворого режиму ВС-389/36-1 в Кучино. За непокору неодноразово потрапляв до штрафного ізолятору, рік провів в одиночній камері без права на передачі. У 1987 році зумів передати на волю свідчення про порушення прав людини та тортури, яким наглядачі піддають «політичних»: з усіма фактами і прізвищами. Цей документ потрапив на Захід і справив там ефект бомби, адже на той час радянський лідер Михайло Горбачов заявив, що політв’язнів в СРСР немає. 2 серпня 1988-го звільнений з ув'язнення – після широкої міжнародної кампанії та естафетного голодування, яке оголосила дружина поета Орися Сокульська та дружина іншого політв’язня Ольга Стоко­тельна. Після звільнення став одним з провідних діячів українського національного відродження на Дніпропетровщині. Бере діяльну участь у створенні обласного товариства «Просвіта», Народного руху України, Української республіканської партії, Товариства «Меморіал» імені Василя Стуса. За його редакцією вийшло дев'ять номерів культурологічного журналу «Пороги». 20 травня 1990 року на пікетуванні на підтримку незалежності України його жорстоко побили аґенти КДБ. 🕯22 червня 1992 року Іван Сокульський помер – далися взнаки і 13 років таборів та загострення хронічних хвороб. За іронією долі, довідку про повну реабілітацію сім'я отримала на 40-й день після його смерті.

Зустрічай новинку від WISHLIST Очищувальний матуючий гель з ніацинамідом — твій перший крок до чистої та здорової шкіри ✨ Ніацинамід регулює виділення себуму, зменшує запалення та звужує пори 👌🏻 А завдяки алое вера, пантенолу та олії бабасу — шкіра отримує м’яке зволоження та відновлення щодня 😌 Спробуй вже сьогодні Замовляй на сайті 🛒 https://aff.wishlist.kyiv.ua/yHtF00 Не впустіть нагоду придбати дієву натуральну косметику за вигідною ціною!😍 Український бренд натуральної доглядової косметики HiLLARY запрошує до співпраці! Партнерська програма HiLLARY https://drop.hillary.ua/?ref=11747 Зацікавило? 👉 РЕЄСТРУЙСЯ та починай заробляти зараз!. #Гель #ОчищувальнийГель #МатуючийГель #Ніацинамід #ДоглядЗаШкірою #ОчищенняШкіри #ПроблемнаШкіра #ЖирнаШкіра #Бьюті #ДоглядЗаШкірою #ДоглядЗаОбличчям #Косметика #Літо2025 #подаруноккоханій #косметикаукраина #засобидляобличчя #шопінг #подарунок #подарунокдівчиніі #новинки #новинка #новинка2025 #news #Краса #Макіяж #Гарно