#історія #події Його називали «тихим» за прізвищем, але його голос лунав на весь світ, пробиваючи залізобетонні стіни радянських таборів. 27 січня народився Олекса Тихий — педагог, мовознавець та людина, яка ще в середині XX століття зрозуміла: без української мови на Донбасі не буде української держави. ⚖️🇺🇦 Голос українського Донбасу: Олекса Тихий проти системи Олекса Тихий народився на хуторі Їжівка, що на Донеччині. У часи, коли радянська влада активно перетворювала Донбас на «рускій мір», він, простий учитель фізики та математики, виступив на захист української школи. Його зброєю були не кулі, а слова про те, що мова — це хребет нації. За свої погляди та участь у створенні Української Гельсінської групи Олекса був засуджений до 10 років таборів особливого режиму. Радянська Феміда була особливо жорстокою до нього, адже він руйнував міф про «повністю русифікований край». У таборах Мордовії він тримав багатоденні голодування, вимагаючи статусу політв'язня та права на людську гідність. Його тіло виснажувалося, але дух залишався незламним. ⛓️📜 Олекса Тихий писав у своїх роздумах: «Я — для того, щоб жив мій народ, щоб жила його мова та культура». Він став одним із тих, хто ціною власного життя (помер у табірній лікарні в 1984 році) проклав шлях до нашої незалежності. Перепоховання Олекси Тихого в Києві у 1989 році разом із Василем Стусом та Юрієм Литвином стало одним із найбільших антирадянських мітингів, що фактично підписали вирок імперії. 🕯️✊ Сьогодні, коли за український Донбас ідуть запеклі бої, постать Олекси Тихого є нагадуванням: ця земля завжди мала своє українське серце, яке не змогли зупинити жодні репресії.

#історія #постаті Його знає кожен українець, хоча часто навіть не здогадується про це. Коли ми кладемо руку на серце під звуки національного славню, ми вшановуємо працю людини, чиє життя було суцільним служінням ідеї, за яку москва карала засланнями та заборонами. 27 січня ми відзначаємо день народження Павла Чубинського. 🇺🇦✍️ Більше, ніж автор Гімну: Життя під прицілом імперії Павло Чубинський був справжнім "універсальним солдатом" українського відродження XIX століття. Він не просто написав вірш «Ще не вмерла Україна» за лічені хвилини на одній із київських вечірок 1862 року — він заклав фундамент нашої ідентичності як етнограф, фольклорист та географ. Його праця була настільки фундаментальною, що імперська влада вбачала в ньому смертельну загрозу. Чубинського називали «небезпечним агітатором», який «негативно впливає на уми простолюду». За свою діяльність він поплатився роками заслання в Архангельську губернію. Але навіть там, на півночі, він не склав руки, а зайнявся дослідженням краю, за що згодом отримав золоту медаль Російського географічного товариства. Іронія долі: імперія нагороджувала того, кого водночас намагалася зламати. 🥇❄️ Повернувшись в Україну, він очолив грандіозну експедицію Південно-Західним краєм. Сім томів зібраних ним народних пісень, казок та обрядів стали доказом того, що українці — це окрема нація зі своєю древньою культурою, а не «малоросійське відгалуження». 📚 Павло Чубинський помер у 1884 році, так і не побачивши, як його вірш став державним символом. Але його слова виявилися пророчими: «душу й тіло ми положим за нашу свободу» — це формула, яку українці продовжують доводити щодня. Сьогодні ми згадуємо не просто поета, а людину, яка навчила нас співати про власну волю. 🕯️🇺🇦

У Житомирі вшанували пам’ять єврейського героя — захисника України Максима-Вольфа Булигіна: у ліцеї «Ор Авнер» відкрили меморіальну дошку «Світла пам’ять Максиму Булигіну. Пам’ятаємо. Шануємо. Не забудемо. Барух Даян а-Емет — Благословенний Праведний Суддя», — Федерація єврейських громад України. 20 січня у Житомирі в приватному ліцеї «Ор Авнер», де навчався Максим-Вольф Булигін, відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки. Він загинув 10 червня 2024 року, захищаючи Україну на фронті. У заході взяли участь батьки, рідні, учні, педагоги та представники єврейської громади. Цього дня згадували не лише військову службу Максима, а й його людський шлях — випускника школи, добровольця, «українського єврея», який зробив свідомий вибір. Максим Булигін народився і виріс у Житомирі. Він мав громадянство України і був «українським євреєм» — саме так ця інформація зазначена в українській Вікіпедії. Він був єдиною дитиною в родині, відвідував єврейський дитячий садок, а згодом закінчив хабадський ліцей «Ор Авнер», де протягом 25 років учителькою працювала його бабуся. Бабуся Максима, Тетяна Липінська, згадувала про нього просто і дуже по-людськи: «Він називав себе “бабусиним хлопчиком”». За рік до загибелі у Максима з’явилася кохана, вони призначили весілля на кінець червня. Захисник узгодив відпустку, але за два тижні до омріяного дня загинув. 24 лютого 2022 року, у перший день повномасштабного вторгнення Росії, Максим отримав повістку і одразу став на захист рідної України. Він воював у складі різних підрозділів. У 2024 році Максима перевели до іншого батальйону. Він сам запропонував стати оператором БПЛА, опанував цю спеціальність і вирушив на своє перше бойове завдання — з якого вже не повернувся. Оператор БПЛА Максим-Вольф Булигін героїчно загинув 10 червня 2024 року в селі Роботине Запорізької області, коли російські окупанти скинули вибухівку на його позицію. 25 червня 2024 року після традиційної юдейської церемонії прощання біля синагоги в Житомирі, яку провів рабин Шломо Вільгельм, Максима Булигіна поховали на Смолянському міському військовому кладовищі. За особисту мужність, проявлену в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку Максим Булигін був посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня — Указом Президента України від 27 листопада 2024 року № 787. 20 червня про загибель Максима Булигіна на своїй сторінці у Facebook написав Головний рабин Києва та України Моше Асман. Тим самим Указом Президента № 787 таку ж нагороду — орден «За мужність» III ступеня (посмертно) — отримав і син самого рабина Моше Асмана, Матитьягу Самборський. Відкриття меморіальної дошки у Житомирі має значення не лише як локальна подія. Це частина ширшого процесу збереження пам’яті про загиблих захисників України — незалежно від їхнього походження, віросповідання чи національної належності. Історія Максима Булигіна спростовує пропагандистські міфи про нібито «відстороненість» національних меншин від захисту України. Єврейська громада країни з перших днів війни бере участь в обороні — на фронті, у волонтерстві та гуманітарній допомозі. Меморіальна дошка на стінах школи — це нагадування про конкретне життя і конкретну втрату. Про людину, яка могла жити звичайним життям, але стала на захист своєї країни. Як ви вважаєте, чи мають і в Ізраїлі пам’ятати та говорити про героїв свого народу, які загинули, захищаючи Україну? 👉 Повний матеріал — за посиланням: https://nikk.agency/uk/u-zhitomiri-vshanuvali-pamyat-ievrejskogo/ НАновости‼️:- новини Ізраїлю Важливо❓ Поділіться ❗️ і підписуйтеся, щоб не пропустити подібні матеріали https://www.facebook.com/profile.php?id=61581708179881

#історія #події Утрехтська унія: як сім провінцій навчили іспанського короля культури спілкування 📜🤝 23 січня 1579 року в затишному місті Утрехт сталася подія, яка наочно продемонструвала: якщо довго й наполегливо доводити європейців до сказу податками та інквізицією, вони зрештою створять власну державу. Саме цього дня була підписана Утрехтська унія — документ, що заклав фундамент для появи Республіки Семи Об’єднаних Провінцій, відомих нам як Нідерланди. 🇳🇱 Контекст того часу нагадував складний і вельми кривавий пазл. Іспанський король Філіп II, людина надзвичайної релігійної запеклості, щиро вважав, що голландці існують лише для того, щоб наповнювати його скарбницю та беззаперечно слухати католицьких прелатів. Проте північні провінції, де дедалі гучніше звучали ідеї протестантизму та здорового глузду, мали іншу думку щодо свого майбутнього. 🏰⚔️ Коли південні провінції (сучасна Бельгія) вирішили примиритися з мадридським двором, підписавши Арраську унію, північани зрозуміли: настав час для «геополітичного розлучення». Утрехтська унія не була декларацією незалежності в чистому вигляді — формально вони ще визнавали короля, але фактично це був військово-політичний союз проти іспанської деспотії. 🇪🇸🚫 Чому це важливо і дещо іронічно? Релігійна толерантність (майже): Стаття 13 Унії гарантувала свободу совісті. Це був безпрецедентний крок для XVI століття, хоча на практиці державним став кальвінізм, а католикам довелося трохи «посунутися». ⛪🙏 Спільний гаманець: Провінції домовилися про єдину податкову систему для фінансування армії. Як бачимо, ніщо так не об’єднує людей, як спільні витрати на боротьбу зі спільним ворогом. 💰🤺 Фундамент республіки: Унія стала прообразом першої успішної буржуазної республіки в Європі. Поки сусіди-монархи гралися в абсолютизм, голландці почали будувати державу, де слово «свобода» мало цілком конкретний економічний еквівалент. 🏭🚢 Звісно, Філіп II був не в захваті й оголосив Вільгельма Оранського, натхненника цього руху, поза законом. Але колесо історії вже закрутилося: Нідерланди стали на шлях перетворення на морську наддержаву, а іспанська «непереможність» почала стрімко набувати лапок. 🌊🧀 Утрехтська унія доводить: коли ви з сусідами не можете терпіти спільне начальство, найкращий вихід — підписати грамотний контракт і почати заробляти на тюльпанах та колоніях. 🌷💎

#сторія #події Смерть королеви Вікторії: Кінець епохи. 22 січня 1901 року в Осборн-гаусі на острові Вайт обірвалося життя жінки, чиє ім'я стало синонімом цілого століття. Королева Вікторія пішла з життя у віці 81 року, залишивши по собі Британську імперію на піку її могутності та світ, який уже не знав, як жити без її суворого погляду. 👑🇬🇧 Бабуся Європи та архітекторка глобального хаосу Вікторія правила 63 роки, сім місяців і два дні — термін, за який Британія встигла пересісти з поштових карет на потяги та автомобілі, а також колонізувати добру чверть планети. Її називали «бабусею Європи», і це не було перебільшенням: вона майстерно розставила своїх дев'ятьох дітей та численних онуків на всі значущі престоли континенту. Щоправда, сімейна терапія не спрацювала: вже за 13 років після її смерті ці самі онуки — британський король Георг V, німецький кайзер Вільгельм II та російський микола II — влаштують Першу світову війну, остаточно поховавши вікторіанський спокій. 🌍💥 Траур як стиль життя Після смерті свого чоловіка, принца Альберта, у 1861 році, Вікторія занурила себе і двір у стан хронічної жалоби, який тривав 40 років. Вона зробила чорний колір головним трендом епохи, а моралізаторство — національним видом спорту. Вікторіанська етика вимагала бездоганного фасаду: поки в лондонських салонах обговорювали доброчесність, у нетрях того ж Лондона розквітали дитяча праця та опіумні кубла. Ця дивовижна здатність ігнорувати незручну реальність і стала головним символом її правління. 🖤 Білий похорон для «чорної королеви» Всупереч очікуванням, Вікторія залишила чіткі інструкції щодо свого похорону: він мав бути військовим (як доньки офіцера) і... білим. Жодних традиційних чорних драпірувань. Лондон був прикрашений біло-пурпуровими стягами. Її труну несли на руках, а за нею йшла процесія монархів, чиї титули невдовзі стануть лише історичними анекдотами. 🕯️⚪ Об’єктивний підсумок Вікторія не була великим політичним мислителем чи реформаторкою. Її головна заслуга полягала в тому, що вона стала ідеальним символом стабільності в епоху шалених змін. Вона дала британцям відчуття вічності, яке, втім, виявилося ілюзією. З її смертю Британія почала повільно втрачати статус «володарки морів», поступаючись місцем молодим і значно агресивнішим хижакам. 📉🦢

#історія #події Народження Імперії у Дзеркальній залі: Тріумф заліза та крові на руїнах французького самолюбства 🇩🇪⚔️ 18 січня 1871 року в Дзеркальній залі Версальського палацу відбулася подія, що змінила архітектуру Європи на десятиліття вперед. Поки гармати ще гуркотіли навколо обложеного Парижа, німецькі князі та військові чини зібралися в самому серці французької монархії, щоб проголосити прусського короля Вільгельма I німецьким імператором. Вибір місця був актом вишуканого політичного садизму з боку Отто фон Бісмарка: принизити Францію там, де колись Людовік XIV диктував волю всій Європі. 🏰 Цей момент став кульмінацією майстерної багатоходової гри «Залізного канцлера». Бісмарк розумів, що об'єднати розрізнені німецькі землі навколо Пруссії неможливо лише дипломатичними балачками — потрібен був спільний ворог та велика перемога. Франко-прусська війна стала саме тим горнилом, у якому виплавилася Друга імперія (Другий Райх). Колишні супротивники всередині Німеччини згуртувалися перед обличчям зовнішньої загрози, і вчорашні баварці чи саксонці раптом усвідомили себе єдиною нацією. ⚙️💪 Церемонія була підкреслено військовою. Серед блиску кирас і гостроверхих шоломів Вільгельм I прийняв титул «Німецького імператора», хоча сам до останнього пручався, вважаючи титул «Короля Пруссії» вищим за цей «штучний» новотвір. Бісмарк же домігся свого: на карті світу з’явився новий геополітичний гігант із потужною економікою, дисциплінованою армією та нестримними амбіціями. 🌍📈 Однак у цьому тріумфі була закладена міна сповільненої дії. Проголошення імперії на окупованій території та анексія Ельзасу й Лотарингії перетворили Францію на вічного ворога, що марив реваншем. Свято у Версалі створило державу, яка була занадто великою для Європи, але занадто малою для світового панування, що зрештою призвело до катастроф наступного століття. 🧨💥 Історія — пані іронічна: через 48 років, день у день, 18 січня 1919 року, у тому ж самому Парижі відкриється конференція, яка зафіксує крах цієї самої Німецької імперії. Але 1871-го про це ніхто не думав — під вигуки «Слава!» у Дзеркальній залі народжувався новий світовий порядок. 👑🎖️

Пам'ятаймо! ... В ніч з 12 на 13 січня 1972 р. КДБ здійснило в Україні операцію «Блок» із руйнування самосвідомості українців, названу другим покосом ... Мета операції: – нейтралізація інтелектуальної еліти; – жорстока розправа з найактивнішими лідерами; – залякування решти. Серед заарештованих: Антонюк Зіновій, інженер-економіст Гель Іван, релігійний діяч Коваленко Іван, поет-шістдесятник Осадчий Михайло, журналіст Плахотнюк Микола, лікар Плющ Леонід, математик i публіцист Сверстюк Євген, філософ i гоголезнавець Світличний Іван, літературний критик Сергієнко Олесь, інженер-механік Стасів-Калинець Ірина, поетеса Стус Василь, поет Чорновіл В’ячеслав, публіцист i літературний критик Шабатура Стефанія, митець-килимар Шумук Данило, багатолітній в’язень сталінських таборів Пізніше були арештовані: 20 січня – священик Василь Романюк (згодом патріарх УПЦ КП Володимир); 20 лютого — поет Микола Холодний; 21 лютого — інженер Василь Долішній (на Івано-Франківщині); 18 квітня – літературознавець Іван Дзюба, 11 травня – психіатр Семен Ґлузман, 18 травня – філолог Надія Світлична, сестра Івана (в Києві); 21 червня – інженери Анатолій Здоровий та Ігор Кравців (в Харкові); 6 липня – філософи Василь Лісовий і Євген Пронюк (у Києві); 13 липня – викладачі Кузьма Матвіюк та Богдан Чорномаз (в Умані); 11 серпня – поет Ігор Калинець (у Львові); 17 листопада – поетеса Ірина Сеник (у Бориславі), 9 грудня — лікар Лідія Гук (у Скадовську). 25 травня у Львові наклав на себе руки видавець самвидаву інженер Мар’ян Гатала. Загалом по Україні 1972 року заарештовано 100 осіб; упродовж 1972 р. було засуджено 89 дисидентів. 12 cічня 1974 р. В’ячеслав Чорновіл звернувся з офіційною заявою до голови президії Верховної Ради УРСР. У ній повідомлялось, що, починаючи з 12 січня 1972-го року (дня його арешту і початку широких репресій проти течії шістдесятників в українському літературно-громадському житті), він щорічно, як в ув’язненні так і після, відзначатиме одноденним голодуванням аж до справедливого перегляду його та інших аналогічних справ.

#історія #події Коли пародія стає вічністю: Тріумф «Лицаря сумного образу» 1605 року. 17 січня 1605 року в мадридській друкарні Хуана де ла Куести з’явилася книга, яка мала просто висміяти застарілі літературні штампи, а натомість створила сучасний світ. Вихід першого тому «Хитромудрого ідальго Дон Кіхота з Ламанчі» став культурним вибухом, наслідки якого відчуваються і через чотири століття. Мігель де Сервантес, колишній солдат із покаліченою рукою та боргами, подарував людству дзеркало, в якому ми досі впізнаємо себе. 📚🗺️ Іронія успіху роману полягала в тому, що Сервантес писав його як жорстку пародію на лицарські романи, які на той час перетворилися на інтелектуальний фастфуд. Автор хотів показати безглуздість спроб жити за законами вигаданого минулого в прагматичному сьогоденні. Але сталося диво: читачі не просто сміялися над божевільним Алонсо Кіхано, який воював із вітряками, вони в нього закохалися. Виявилося, що світові, зануреному в корисливість, відчайдушно бракує саме таких «шалених» ідеалістів. 🛡️🌬️ Видавництво книги було справою ризикованою. Перший наклад друкувався поспіхом, на дешевому папері та з великою кількістю помилок. Видавець Франсіско де Роблес не надто вірив у довговічність твору, але «Дон Кіхота» змели з прилавків миттєво. За перший рік книга витримала шість перевидань — небачений показник для того часу. Проте фінансового добробуту це автору не принесло: за тодішніми законами Сервантес отримав лише одноразовий гонорар, тоді як пірати-видавці по всій Європі наживалися на його славі. 💸📜 З позиції критичного аналізу, «Дон Кіхот» став першим справжнім «романом характерів». Сервантес першим показав еволюцію героїв: як Дон Кіхот поступово стає мудрішим у своєму божевіллі, а приземлений Санчо Панса — «кіхотизується», починаючи бачити світ через призму високих ідеалів свого пана. Це дует, у якому втілено вічне протистояння і водночас нерозривну єдність мрії та реальності. 🌻🤝 Сьогодні історія першого видання — це нагадування: справжні шедеври часто народжуються в тісних камерах в'язниць (де Сервантес починав писати твір) або в бідних кварталах, а не в розкішних кабінетах. І хоча лицарі в обладунках давно зникли, «донкіхотство» залишається діагнозом для тих, хто все ще вірить, що добро має бути зроблене просто тому, що воно — добро. ⚔️❤️

Молитва до Великомучениці Тетяни яку читають 11-12 січня, та просять заступництва на увесь рік 🙏 День пам'яті святої мучениці Тетяни, який православна церква відзначає 12 січня, є важливим для багатьох віруючих, які шукають духовної підтримки та заступництва перед Богом. Свята Тетяна, як символ цнотливості, стійкості у вірі та служіння Господу, надихає своїм прикладом тих, хто потребує сили в життєвих випробуваннях. Молитва до святої мучениці Тетяни є щирим зверненням до неї як до покровительки, що здатна принести духовну радість, зцілення та допомогу: Молитва до святої мучениці Тетяни "О свята мученице Тетяно, наречена найсолодшого Жениха твого Христа! Агнице Агнця Божого! Голубко цнотливості, запашне тіло ти одягнула стражданнями як царськими ризами, до соборів Небесних приєднана, торжествуєш нині у славі вічній, від днів юності ти обіцяла Богові бути служителькою Церкви, цнотливість ти зберегла і полюбила Господа більше за всі блага! До тебе ми молимося і тебе просимо: вислухай наші сердечні благання і, не відкидаючи наших молінь, подаруй чистоту тіла і душі, надихни любов до божественних істин, введи нас на путь чеснот, виблагай нам у Бога ангельську охорону, вилікуй наші рани, огороди юність, подаруй старість безболісну і безбідну, відвідай нас, сущих у в’язниці гріха, скоро настанови нас на покаяння, розпали полум’я молитви, не залиш нас сиротами, щоб, славлячи твої страждання, ми возсилали хвалу Господу нині, і повсякчас, і навіки-віків. Амінь." Ця молитва допомагає віруючим зберігати чистоту душі, знаходити сили для боротьби з гріхом і долати життєві труднощі. Свята мучениця Тетяна, своїм прикладом відданості Богу, нагадує про велику силу віри та молитви.

Німеччина очікує, що Україна обмежить виїзд молодих чоловіків за кордон, заявив міністр внутрішніх справ Александер Добріндт в інтерв'ю Deutsche Welle. За його словами, Берлін прагне зменшити кількість молодих українських чоловіків, які прибувають до Німеччини. Для цього "зменшили фактор привабливості, скасувавши соціальну допомогу "бюргергельд" для біженців з України", додав міністр. Водночас німецький уряд очікує кроків і від Києва. Добріндт підкреслив, що “для людей, які хочуть інтегруватися тут, знайти роботу і самостійно забезпечувати себе, в Німеччині є перспективи”. #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world