З НОВИМ РОКОМ

З Но́вим роком я всіх вас вітаю.
Всім зичу я миру й добра.
Здоров’я міцного бажаю
Й негоди згорять хай до тла!

Хай радість усіх обіймає,
Хай серце радіє життю,
Нещастя дороги не знає
Й не бути у душах сміттю!

Хай сонце нам світить яскраво
І зорі хай сіють добро.
Щоб завжди казали ми :’’БРАВО!!!’’
І бід щоб у нас не було́!

Сніжинки в повітрі танцюють
Дарують приємную мить.
Хай щастя і радість панують.
Лиш в мирі бажаю нам жить!

31.12.2015 р.

© Copyright: Клавдія Дмитрів, 2016
Свідоцтво про публікацію №116010100044

#історія #постаті
Король співомовок: Степан Руданський, який навчив українців сміятися крізь віки ✍️
Якщо ви думали, що українська література ХІХ століття — це лише журба, воли та важка доля, то ви просто не знайомі зі Степаном Руданським. 31 грудня 1834 року на Поділлі народився чоловік, який довів: справжній інтелект завжди приправлений дрібкою перцю та добрячою порцією самоіронії. 🌶️

Степан мав би стати священиком, як того бажав батько, але молодий бунтар обрав шлях медицини. Вдень він лікував пацієнтів у Ялті (був, до речі, першим міським лікарем міста), а вночі лікував душі українців своїми співомовками. Це був абсолютно новий жанр — короткі, влучні, гумористичні вірші, де селянин міг пошити в дурні пана, попика або навіть самого чорта. 😈

Руданський володів рідкісним даром: він писав так легко, ніби просто переповідав анекдот за чаркою чаю, але за цією легкістю ховалася ювелірна робота майстра слова. Його «Повіяв вітер степовий» досі змушує серце битися швидше, а «Пан та Іван в дорозі» — реготати навіть найсуворіших критиків. 📜

Живучи в Криму, він був справжнім амбасадором українства. Руданський не просто писав — він перекладав Гомера, Вергілія та Шекспіра, намагаючись довести, що наша мова здатна передати найвищі сенси світової класики. І все це з тонкою посмішкою та іскрою в очах, яку не змогли загасити ні хвороби, ні царська цензура.

Тож, згадуючи сьогодні пана Степана, варто не лише схилити голову перед його талантом, а й щиро посміятися над якоюсь життєвою нісенітницею — він би це точно схвалив. Адже гумор — це єдина зброя, проти якої безсилі навіть століття. 👌

❤️У Краматорську працює єдине на Донеччині кардіохірургічне відділення у серцево-судинному центрі 🧑‍⚕️Тут проводять нагальні та планові операції, іноді й під обстрілами. Наразі припиняти роботу та виїжджати не планують, розповіли лікарі. Про роботу кардіохірургічного відділення центру — у медзакладі розказали Суспільне Донбас. 📢Типовий Краматорськ @kramatorsk.news #kramatorsk #краматорск #краматорськ

#поезія
Вмиваються сонні ялини
снігами грудневих сліз.
І мокне патлата чуприна
конячки, що тягне віз.
На возі скарбів чимало -
надія, любов, добро.
Все те, що душа зібрала
за рік. А всьогó було...
У тóрбах сопуть бажання
всі ті, що ще не збулись.
У клунках — дрібнí старання,
що звершились і вдались.
У вузлику — біль та сльози
і розпач в пакунку з фольги.
У скриньці — таро і прогнози
про мир і кінець війни.
В конвертах — молитви й прохання
до Бога, до всіх святих.
У кошику — гріх й покаяння
і вдячність в пучках тугих.
У слоїках, на закрýтках,
як вишні, блищать думки.
І спомини в хустці товчуться
і туляться до щоки...
І мрії. У тайстрі — мрії,
як квіти — духмяні й живі.
І серце від того радіє
і очі стають молоді.
А коник снує помалу,
рипить переповнений віз.
Ще хвилька до того порталу,
де скине багаж. І ніц...

У новому році — нóве.
Дай, Боже, на краще все.
У мирі, добрі, любові
хай кожен своє збере...

Людмила Галінська

🕯 Помер легендарний капітан мадридського "Атлетіко" Енріке Кольяр

💔 Серце знаменитого футболіста "матрацників" зупинилося на 92-му році життя.

🔝 У складі "Атлетіко" Кольяр зіграв 470 офіційних матчів (5-й показник серед гвардійців клубу), у яких забив 105 голів. Упродовж 10 років Енріке носив капітанську пов'язку – найбільший показник в історії клубу.

🏆 Разом з "матрацниками" Кольяр ставав чемпіоном Іспанії у сезоні 1965 – 1966, тричі вигравав Кубок країни (1960, 1961, 1965), а також Кубок володарів кубків 1961 – 1962.

🙏 Світла пам'ять легенді мадридського "Атлетіко".
#World_Football #Ukrainian_football #European_football
#футбол_football #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

Мені здається,— може, я не знаю,
Було і буде так у всі часи:
Любов, як сонце, світу відкриває
Безмежну велич людської краси.

І тому світ завжди благословляє
І сонце, що встає, і серце, що кохає.

(Василь Симоненко)

МОЛИТВА Й МАМИНА ЛЮБОВ

Яка доба, а звісточки немає,
Нема дзвінка… до цьо́го ж за́вжди був…
А мама на ту звісточку чекає –
Це з перших днів війни́ синок збагнув.

Нема дзвінка, думки́ взяли́ся роєм.
Що трапилось? Чому́ набрать не зміг?
Чи може знову бій іде за боєм?
А може?... Ні!!! Синочок не поліг!

Ідуть думки́, неначе поторо́чі,
Та їх жене́ матуся навсібіч.
Такі страшні в чеканні дні і ночі…
Нема дзвінка… нема. У чо́му ж річ?

В руках стареньку вервичку тримає,
Благає Бога, сина щоб вберіг,
Молитву без упину промовляє,
І ко́си вже біліють, наче сніг.

Тріпоче серце, наче пта́ха в гру́дях,
Думки́, моли́тви, син… і ця війна.
Ракети, танки… міни рвуться всюди,
Вже пекло скрізь. Воює сатана.

Стоїть робота, зовсім не бере́ться,
Що ві́зьме в ру́ки – падає із них,
Бо ірод ще ніяк не схаменеться.
Й чо́му ж бо телефон давно затих?

Присіла ненька, телефон тримає,
Його із рук вона не випуска,
Бо звістку від синочка все чекає,
Найгіршого в думках не допуска.

Уже опівніч, а в думках молитва,
І знову сльози, і думки́, і син…
Невже і зараз в них запекла битва?
І сльози знов, гіркіші, ніж полин.

Ридає, плаче… плаче і голо́сить,
І вервицю в руках вона трима,
Моли́тви мо́лить, Господа все про́сить,
А звісточки від сина все нема.

Над ранок вже й на сон чому́сь склонило,
Так, си́дячи, й здрімалася вона,
Та закололо серце і занило…
Що ж ро́бить ця проклятая війна?

Вже й сон минув, думки пливуть, як хмари,
І вервичка в руках, і телефон…
За що нам куштувать цієї кари?
А може син потрапив у полон?

Вже взя́ла свічку Стрітенську у ру́ки
І приступила знов до молито́в.
Душа болить, нестерпні тії му́ки…
Страшні думки́, у жилах стине кров.

Яка доба, а звісточки немає…
«Всевишній, їх щитом усіх закрий…», –
І день і ніч все Господа благає,
Аж тут СМС: «МАТУСЮ, Я ЖИВИЙ!».

І знов молитва. Дякує в ній Богу,
Що син живий, що звісточка прийшла.
Вимолює ЖИТТЯ всім й ПЕРЕМОГУ.
Та й знову сили в со́бі віднайшла.

Аж сльо́зи градом, а тоді – й рікою,
Очам не вірить і читає знов…
Нічо́го тут не вдіяти з собою –
Така вона, матусина любов.

03.05.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 946924

«Моє серце з ним». Володимир Кличко підтримав Ентоні Джошуа після аварії

Легенда світового боксу у своїх соціальних мережах написав наступне:

Мені глибоко сумно чути про AJ та його близьке коло друзів.

Мавши честь провести незабутній бій з ним, я завжди вважав Ентоні справжнім прикладом гідності, який заслуговує на мою найвищу повагу.

Моє серце з ним — я бажаю йому та його близьким усього найкращого у цей важкий час.
Джерело - https://t.me/luckypunchnet/
🇺🇦🇺🇦🇺🇦 ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
#World_box @brovarysport #boxing #boxers #Ukrainian_boxing #Броварський_бокс #Brovary_boxing #Brovarysport

#дати #свята
Світло віри крізь зимову холоднечу: День святої мучениці Анісії ❄️
30 грудня за новоюліанським календарем церква вшановує пам'ять святої мучениці Анісії Солунської. Ця молода жінка, яка жила в III столітті в грецьких Фессалоніках, стала для християн символом милосердя та непохитної відданості своїм переконанням у часи жорстоких гонінь імператора Максиміана 📜

Анісія народилася в заможній родині, але після смерті батьків вирішила розпорядитися спадком незвично для того часу: вона роздала все майно бідним, відпустила на волю слуг і присвятила життя допомозі нужденним та молитві. Її життя обірвалося трагічно, коли воїн-язичник намагався змусити її принести жертву ідолам, а отримавши відмову, вбив її мечем. Її незламність зробила її однією з найбільш шанованих святих раннього християнства 🛡️

У народному календарі цей день отримав назву «Анісія Зимова» або «Анісія Шлуночниця». Традиційно цей період вважався часом найсуворіших морозів, коли зима остаточно вступала у свої права. Наші предки вірили, що свята Анісія допомагає тим, хто хворіє на недуги шлунку, тому в цей день готували особливі страви з тельбухів, зокрема святковий кендюх 🍲

З цим днем пов’язано чимало прикмет: якщо на Анісію сонячно — чекай теплого літа, а якщо мете хуртовина — рік буде врожайним на гриби. Також вірили, що 30 грудня не варто братися за важку роботу чи шиття, щоб не «зашити» свій талан. Натомість день вважався ідеальним для того, щоб зібратися всією родиною за щедрим столом перед наступаючими великими святами 🥧

Свято Анісії нагадує нам про важливість внутрішньої сили та готовність ділитися з тими, хто має менше. Це день тихої радості та підготовки до великих зимових змін, коли навіть у найлютіший мороз серце має залишатися теплим до ближнього 🏛️

#історія #постаті
Титан українського Ренесансу в екзилі: Багатогранний світ Святослава Гординського 🎨
30 грудня 1906 року народився Святослав Гординський — людина-епоха, чий талант не знав меж, а серце завжди належало Україні, навіть через океан. Він був не просто художником, а справжнім енциклопедистом: поетом, перекладачем, мистецтвознавцем та невтомним організатором українського культурного життя у світі ✍️

Його художній шлях розпочався в художній школі Олекси Новаківського у Львові, а згодом проліг через Париж, де він навчався у славетного Фернана Леже. Гординський майстерно поєднав у своїй творчості українську візантійську традицію з європейським модернізмом. Його ікони та розписи прикрашають понад 50 українських храмів у всьому світі — від Рима до Нью-Йорка, вражаючи сучасників монументальністю та духовністю 🏛️

Як поет, він став одним із найяскравіших представників львівської групи «12», а згодом — активним діячем МУРу (Мистецького українського руху) в еміграції. Його вірші вирізнялися класичною витонченістю та глибоким інтелектуалізмом. Гординський також зробив неоціненний внесок у світову літературу, переклавши українською твори Горація, Бодлера, Війона та Шекспіра, розширюючи горизонти нашої мови 📚

Проте чи не найбільшою його заслугою була боротьба за правду про українське мистецтво. Як мистецтвознавець, він написав десятки монографій про забутих чи заборонених радянською владою митців, рятуючи їхні імена від забуття. Його праця «Слово о полку Ігоревім» та дослідження про українську ікону стали фундаментальними для розуміння нашої спадщини в контексті світової культури 🗺️

Святослав Гординський прожив довге та плідне життя, ставши живим містком між старою інтелігенцією Львова та новою українською діаспорою. Його постать — це символ незламності духу, який доводить: де б не жив справжній митець, він завжди залишається часткою своєї землі, творячи її славу на світовій арені 🌍