#історія #факт
Заборонене кохання «батька» комп’ютерів: Таємниця Алана Тюрінга 🍎
Алан Тюрінг був людиною, чий розум випередив епоху на десятиліття. Саме він зламав код німецької шифрувальної машини «Енігма», що, за оцінками істориків, скоротило Другу світову війну щонайменше на два роки та врятувало понад 14 мільйонів життів. Проте держава, яку він врятував, відплатила йому нищівним втручанням у його приватне життя.
Маловідомим фактом є те, що Тюрінг був не лише геніальним математиком, а й людиною надзвичайної чесності. У 1952 році, після пограбування його будинку, він викликав поліцію. Під час слідства Алан відверто зізнався у своїх стосунках з молодим чоловіком Арнольдом Мюрреєм. У той час у Великій Британії це вважалося «грубою непристойністю» і було кримінальним злочином. ⚖️

Вибір без вибору

Суд поставив генія перед жахливою дилемою: тюремне ув'язнення або «лікування» — примусова хімічна кастрація за допомогою ін'єкцій естрогену. Тюрінг обрав друге, аби мати змогу продовжувати свої наукові дослідження. Протягом року він піддавався гормональному катуванню, яке змінило його тіло, спричинило депресію та призвело до анулювання його допуску до секретної роботи.

Приватна драма генія

Попри те, що він був національним героєм, його ім’я залишалося засекреченим. Він жив на самоті, відчуваючи себе зрадженим власною країною. У 1954 році Алана Тюрінга знайшли мертвим у його ліжку. Поруч лежало надкусане яблуко, просякнуте ціанідом. Хоча офіційною версією було самогубство, існують теорії про нещасний випадок під час хімічних дослідів, які він проводив вдома. 🍏

Пізнє каяття

Лише у 2013 році королева Єлизавета II офіційно помилувала Тюрінга посмертно. Ця приватна історія — болюче нагадування про те, як суспільні упередження можуть знищити людину, чия праця стала фундаментом сучасної цифрової цивілізації. 💻
Алан Тюрінг довів: можна перемогти найскладніший шифр у світі, але майже неможливо перемогти систему, яка не сприймає твою інакшість.

#історія #події
Кривава зима 1918-го: Чому українська влада була змушена покинути Київ? ❄️📜
​31 січня 1918 року (за новим стилем) стало однією з найдраматичніших дат у літописі української державності. Поки в Бересті тривали виснажливі переговори про мир, до золотоверхого Києва невблаганно наближалася більшовицька орда під командуванням Муравйова. Уряд Української Народної Республіки та Генеральний Секретаріат були змушені піти на болючий, але стратегічно необхідний крок — евакуацію зі столиці. 🏛️🏃‍♂️

​Передумови катастрофи

​Події розвивалися стрімко. Після бою під Крутами, де цвіт українського студентства ціною власних життів стримав ворога лише на кілька днів, шлях на Київ для загонів із росії був фактично відкритий. Внутрішня ситуація в місті була не менш загрозливою: більшовицька агентура спровокувала збройне повстання на заводі «Арсенал», намагаючись ударити в спину захисникам республіки. ⚔️🏢

​Вихід у невідомість

​Евакуація проходила в умовах хаосу та запеклих вуличних боїв. Українські сили, ядро яких складали Гайдамацький кіш Слобідської України під керівництвом Симона Петлюри та Січові Стрільці Євгена Коновальця, забезпечували прикриття для відходу державних установ. Уряд вирушив за маршрутом Житомир — Сарни, перетворивши залізничні вагони на тимчасові кабінети міністрів. 🚂💼

​Терор, що прийшов на зміну

​Залишення Києва відкрило двері для «червоного терору». Увійшовши в місто, війська Муравйова влаштували справжню різанину, розстрілюючи людей за українську мову, погони або просто за «буржуазний» вигляд. Це був перший наочний урок того, що несе із собою «братній» режим із москви. 🥀🩸

​Політичний маневр чи поразка?

​Попри втрату столиці, цей відступ не став капітуляцією. Зберігши дієздатність, уряд УНР зміг завершити підписання Брест-Литовського мирного договору, який де-юре визнав Україну суб'єктом міжнародного права. Це дозволило вже за кілька місяців повернутися до Києва за підтримки союзних військ. 🤝🌍

​Цей день нагадує нам, що історія має властивість повторюватися, а воля до державності гартується саме в такі критичні моменти, коли доводиться залишати рідні стіни, щоб зберегти саму ідею вільної України. 🇺🇦💪

Після того як висадив коханку з машини, Бучин ніжно з нею попрощався і поїхав додому. Біля під’їзду секунду постояв, подумки зважуючи все, що скаже дружині. Піднявся сходами і відімкнув двері.

Привіт, сказав Бучин. Віро, ти вдома.
Вдома, флегматично відгукнулася дружина. Привіт. Ну що, йти ескалопи смажити.

Бучин дав собі слово діяти прямо, впевнено, різко, по чоловічому. Поставити крапку у своєму подвійному житті, поки на губах не охололи поцілунки коханки, поки його знову не засмоктало обивательське болото.

Віро, Бучин прочистив горло, я прийшов тобі сказати, що нам треба розлучитися.

До цієї звістки Віра поставилася більш ніж спокійно. Віру Бучину взагалі було важко вивести з рівноваги. Колись Бучин за це навіть дражнив її Вірою Холодною.

То це як, спитала Віра у дверях кухні, мені не смажити ескалопи.
На твій розсуд, сказав Бучин, хочеш смаж, не хочеш не смаж. А я йду до іншої жінки.

Після такої заяви більшість дружин кидається на чоловіків у рукопашну зі сковорідкою або влаштовує люту сцену. Але Віра до цієї більшості не належала.

Подумаєш, який фіфель міфель, сказала вона. Ти мої чоботи з ремонту приніс.
Ні, розгубився Бучин. Якщо тобі це так важливо, я просто зараз поїду в майстерню і заберу.
Охо хо, пробурмотіла Віра. Такий ти і є, Бучин. Пошли дурня по чоботи, він старі й принесе.

Бучин образився. Йому почало здаватися, що пояснення про розрив сімейних стосунків іде якось не так. Не вистачає емоцій, пристрастей, гнівних викриттів. Хоча чого ще чекати від дерев’яної дружини на прізвисько Віра Холодна.

Мені здається, Віро, ти мене не чуєш, сказав Бучин. Я офіційно оголошую, що йду до іншої жінки, я залишаю тебе, а ти про якісь чоботи.
Правильно, сказала Віра. На відміну від мене ти можеш піти куди завгодно. Твої ж чоботи не в ремонті. Чого б не ходити.

Вони прожили разом довго, але Бучин і досі не міг зрозуміти, коли його дружина іронізує, а коли говорить серйозно. Свого часу він якраз і закохався у Віру через її рівний характер, безконфліктність і небагатослівність. Плюс вагому роль відіграли господарність Віри та її пружні приємні форми.

Віра була надійна, вірна і холоднокровна, як тридцятитонний корабельний якір. Але тепер Бучин кохав іншу. Кохав гаряче, гріховно і солодко. Тому належало розставити всі крапки і змотувати вудки у нове життя.

І ось, Віро, сказав Бучин з ноткою урочистості, скорботи і жалю, я за все тобі вдячний, але йду, бо кохаю іншу жінку. А тебе не кохаю.

Та ну, сказала Віра. Не кохає він мене, напівкед припадочний. Моя мама, наприклад, кохала сусіда. А тато кохав доміно і горілку. І що. Подивись, яка в результаті вийшла я.

Бучин знав, що сперечатися з Вірою дуже важко. У неї кожне слово як гиря. Весь його початковий запал кудись випарувався, сваритися розхотілося.

Віруню, ти й справді чудова, кисло сказав Бучин. Але я кохаю іншу. Кохаю гаряче, гріховно і солодко. І маю намір піти до неї, розумієш.
Іншу, це кого, спитала дружина. Наталку Крапивіну, чи що.

Бучин відступив. Рік тому у нього справді був таємний роман з Крапивіною, але він навіть не припускав, що Віра з нею знайома.

А звідки ти її, почав він і осікся. Втім, не важливо. Ні, Віро, мова не про Крапивіну.

Віра позіхнула.
Тоді, може, Світлану Бурбульську. До неї намілився.

У Бучина похолола спина. Бурбульська теж була його коханкою, але це залишилося в минулому. А якщо Віра знала, то чому мовчала. Ах так, вона ж кремінь, слова не витягнеш.

Не вгадала, сказав Бучин. Не Бурбульська і не Крапивіна. Це зовсім інша, захоплива жінка, вершина моєї мрії. Я не можу без неї жити і збираюся піти до неї. І не відмовляй.

Значить, швидше за все, Майка, сказала дружина. Ех, Бучин Бучин, органіка ти тріснута. Теж мені секрет Полішинеля. Вершина твоєї мрії Майя Валентинівна Гусяєва. Тридцять п’ять років, одна дитина, два аборти. Ага.

Бучин схопився за голову. Постріл прийшовся точно в яблучко. Він крутив роман саме з Майєю Гусяєвою.

Але як, пробелькотів Бучин. Хто нас здав. Ти що, шпигувала за мною.
Елементарно, Бучин, сказала Віра. Любий мій, я гінеколог зі стажем. І я перещупала всіх жінок у цьому клятому місті, тоді як ти лише малу їх частину. Мені достатньо просто зазирнути куди треба, щоб зрозуміти, що ти там був, опудало горохове.

Бучин зібрався з духом.
Припустімо, ти вгадала, незалежно сказав він. Хай навіть це Гусяєва. Це нічого не змінює, я йду до неї.

Дурненький ти, Бучин, сказала Віра. Хоч би з цікавості у мене спитав. До речі, нічого захопливого в Гусяєвій не помічено, все як у всіх баб, це я як лікар кажу. А історію хвороби у своєї вершини мрії ти бачив.
Н н ні, зізнався Бучин.
Отож бо. По перше, негайно марш під душ. По друге, завтра я подзвоню Семеничу, щоб прийняв тебе в диспансері без черги, сказала Віра. А потім поговоримо. Це ж ганьба, чоловік гінеколога не здатен знайти собі здорову бабу.

І що мені робити, жалібно сказав Бучин.
Я пішла смажити ескалопи, сказала Віра.
А ти мийся і роби що хочеш. Якщо тобі потрібна вершина мрії без жодних болячок, звертайся, порекомендую.

Дмитро Спиридонов

Київ вже став нестерпним для життя для багатьох містян, – радниця секретаря Ради Нацбезпеки з питань енергетики та критичної інфраструктури.

СБУ затримала російського «крота», який готував атаку рф на морські дрони «Sea Baby» та «Magura».
Військова контррозвідка Служби безпеки за сприяння головнокомандувача Збройних Сил України та командувача Військово-Морських Сил ЗСУ зірвала повітряний удар рф по українських підрозділах, що займаються морськими дронами.
За результатами спецоперації затримано військовослужбовця бригади безекіпажних комплексів спецпризначення ВМС ЗСУ, який виявився російським інформатором.
Як встановило розслідування, фігурант мав передати своєму «контакту»:
◾ геолокації пунктів базування військових, які управляють морськими дронами;
◾ координати зберігання безпілотних катерів та маршрути їхнього руху.
Серед головних «цілей» ворога були легендарні морські безпілотники СБУ та ГУР МО під кодовими назвами «Sea Baby» та «Magura».
Співробітники СБУ спрацювали на випередження: завчасно викрили інформатора, задокументували його злочини і затримали, коли він готував координати для ракетної атаки рф. Синхронно з цим Служба безпеки вжила заходів для убезпечення локацій Сил оборони в зоні ворожої розвідактивності.
За матеріалами справи, затриманий військовослужбовець потрапив у поле зору російських спецслужбістів через своїх знайомих, яким розповідав про деталі роботи.
Одну із таких знайомих ворог використав як «зв’язкову» для отримання закритих відомостей про українських оборонців.
Під час обшуків у затриманого вилучено смартфон, на якому він накопичував секретну інформацію та через який контактував зі «знайомою».
Наразі слідчі Служби безпеки вже повідомили інформатору про підозру за ч. 2 ст. 114-2 Кримінального кодексу України (несанкціоноване поширення інформації про розміщення ЗСУ чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, вчинене в умовах воєнного стану).
Також розглядається питання щодо можливої додаткової кваліфікації його злочинних дій. Зловмисник перебуває під вартою. Триває розслідування для притягнення до відповідальності всіх винних осіб.

https://t.me/Ukraineaboveallelse

🕯В Україну повернули тіла 1000 загиблих.
Внаслідок проведених репатріаційних заходів сьогодні на Батьківщину повернули 1000 тіл загиблих українців. За твердженням російської сторони, вони належать українським військовим.
Репатріаційні заходи відбулися за сприяння Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, Секретаріату Уповноваженого зі зниклих безвісти за особливих обставин у співпраці з Об’єднаним центром при СБУ, ЦВС ЗСУ й іншими силовими структурами, відомствами та міжнародними організаціями, зокрема Міжнародним Комітетом Червоного Хреста.
Представники правоохоронних органів спільно з судово-медичними експертами встановлять особи загиблих.
Після ідентифікації тіла будуть передані їхнім рідним для гідного поховання.

https://t.me/Ukraineaboveallelse

Єдине питання по Україні, яке залишається невирішеним і з яким ви всі добре знайомі, — це територіальне, а саме претензії щодо Донеччини, — держсекретар США Марко Рубіо

#історія #факт
За лаштунками величі: Тіньова опора Вінстона Черчилля 🖋️
У розпал Другої світової війни, коли доля вільного світу зважувалася на кінчиках пальців однієї людини, за спиною Вінстона Черчилля стояла постать, чиє ім'я майже не згадувалося у військових зведеннях. Елізабет Нел, молода секретарка, стала не просто технічним виконавцем, а живим свідком та невидимим стабілізатором приватного хаосу великого політика.

Черчилль був людиною нестерпних звичок: він працював у ліжку, диктував промови крізь густі хмари сигарного диму і міг викликати секретарку о третій годині ночі, вимагаючи негайного запису ідеї, що щойно спала йому на думку. Елізабет була тією, хто навчився розуміти його нерозбірливе бурмотіння та вгамовувати спалахи гніву, які він часто спрямовував на найближчих підлеглих. 🕯️

Нічні бдіння та димні манускрипти

Маловідомим фактом є те, що саме завдяки терпінню Елізабет світ почув найвідоміші промови прем'єра. Вона згадувала, як Вінстон міг годинами ходити по кімнаті в одному халаті, підбираючи єдине вірне слово, тоді як вона сиділа за друкарською машинкою, готова вхопити кожну фонему. Вона була першим критиком і першим слухачем текстів, що згодом ставали маніфестами спротиву. 🇬🇧

Приватна етика служіння

Стосунки між Черчиллем та Нел були позбавлені будь-якого романтизму, але сповнені найвищої довіри. Елізабет бачила його у моменти найглибшого відчаю, коли він плакав над звітами про втрати, і у моменти дитячої радості від дрібних перемог. Вона стала «людським інтерфейсом» між геніальним, але важким у спілкуванні лідером та зовнішнім світом.

Одного разу, коли Черчилль особливо грубо обійшовся з нею під час роботи, він пізніше прислав їй короткий лист із вибаченнями — рідкісний жест для людини його масштабу. Елізабет Нел залишалася з ним до самої перемоги 1945 року, довівши, що велика історія часто тримається на тендітних плечах тих, хто вміє вчасно подати аркуш паперу та зберегти спокій у центрі шторму. 📜

Ця приватна історія — нагадування, що за кожним «залізним» лідером стоїть непомітна людина, чия щоденна, виснажлива праця є тим самим фундаментом, на якому будуються монументи слави.

За лаштунками кіберфронту: журналісти вперше показали, як СБУ відбиває хакерські атаки рф.
Україна стала епіцентром першої в історії повномасштабної кібервійни. Вона почалася задовго до 24 лютого 2022 року. Ракети й танки — лише видима частина агресії. Цифрову війну росія готувала роками.
Департамент кібербезпеки СБУ (ДКІБ) нейтралізує спроби ворога зламати критичну інфраструктуру, системи управління та оборони України. З початку повномасштабного вторгнення фахівці спецслужби заблокували понад 14 тисяч кібератак рф. Лише за 2025 рік — понад 2,5 тисячі спроб проникнення в українські системи. Про це йдеться у документальному фільмі про роботу кіберпідрозділу СБУ.
Кіберфахівці показали, як у секретних центрах відбивають DDoS-навали, фішингові кампанії, протистоять кібершпигунству, цифровому тероризму та ворожим ІПСО. Вони виявляють і знешкоджують загрози ще до того, як їх відчують українці.
ДКІБ проводить власні кібернаступальні операції та збирає розвіддані про ворога. У СБУ зазначають: усі ключові хакерські угруповання рф працюють на ФСБ та ГРУ, а на кожного топового російського хакера вже є досьє.

https://t.me/Ukraineaboveallelse

🤬 Військовослужбовець ЗСУ «зливав» окупантам локації ППО біля українських аеродромів. СБУ затримала російського інформатора на Миколаївщині.

Завербований 21-річний військовослужбовець служив у одному з підрозділів протиповітряної оборони ЗСУ.

🤯 Правоохоронці зафіксували, як під час повітряної тривоги агент, перебуваючи на чергуванні, фіксував на камеру телефону монітор із секретним програмним забезпеченням. Також він передав вор0гу дані про напрямки вильоту авіації ЗСУ та бойові позиції підрозділів української ППО.

Зловмиснику загрожує до 12 років увʼязнення.