🇺🇦🤸‍♀️На етапі Кубка світу зі спортивної акробатики у місті Мая (Португалія)🇵🇹 наші спортсмени здобули дві срібні медалі: 🥈«Срібло»: Володимир Репетій, Микола Сорока, Миколай Хасанов, Дмитро Борщевський (чоловічі групи). 🥈«Срібло»: Євфросинія Кривицька, Іван Лабунець(змішані пари). У змагання взяли участь 98 спортсменів з 10 країн, 17 з них представляли Україну. 👏Вітаємо і бажаємо успіхів на наступних стартах! #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

#історія #події 9 березня 2001 року: День, коли народився український протестний дух. Ця дата стала кульмінацією та водночас драматичним фіналом акції "Україна без Кучми" (УБК). Поки влада в москві на початку 2000-х лише починала закручувати гайки, українське суспільство вже вийшло на вулиці, щоб сказати рішуче "ні" авторитаризму, цензурі та політичним убивствам. 🇺🇦⚔️ 1. Контекст: Справа Ґонґадзе та "плівки Мельниченка" Протести спалахнули після зникнення журналіста Георгія Ґонґадзе та оприлюднення аудіозаписів, на яких голос, схожий на голос тогочасного президента Леоніда Кучми, давав вказівки "розібратися" з незручним медійником. Скепсис суспільства щодо офіційного розслідування переріс у відкриту лють. Наметове містечко на Майдані Незалежності стало першим островом свободи в новітній історії України. 🎙️📑 2. Криваве 9 березня: Сутички біля Адміністрації Президента День народження Шевченка традиційно був часом офіційних урочистостей. Проте 9 березня 2001 року опозиція заблокувала прохід президента до пам’ятника Кобзареві. Згодом протестувальники рушили до будівлі МВС та Адміністрації Президента на Банковій. Там відбулися безпрецедентні для того часу зіткнення з "Беркутом". У хід ішли каміння, кийки та сльозогінний газ. Це був момент, коли мирна акція перетворилася на жорстке силове протистояння. 🛡️🔥 3. Репресії та "Справа 9 березня" Влада відповіла масовими арештами. Було затримано сотні людей, багатьох вихоплювали просто на вокзалах за українську мову чи національну символіку. "Справа 9 березня" стала першим великим політичним судовим процесом у незалежній Україні, де активісти отримали реальні терміни ув'язнення (від 2 до 5 років). Це була спроба залякати націю, але ефект виявився зворотним. ⚖️⛓️ 4. Значення: Репетиція Майданів Хоча акція УБК формально не досягла своєї мети (Кучма залишився при владі до кінця терміну), вона змінила все. Саме тоді сформувався кістяк майбутньої опозиції, з'явилися горизонтальні зв'язки між активістами та досвід вуличного опору. Без 9 березня 2001 року не було б Помаранчевої революції 2004-го та Революції Гідності 2014-го. 🕯️🇺🇦 Події 2001 року довели: українці не терпітимуть зневаги до людської гідності та зазіхань на свободу слова. Поки путінська росія будувала свою "вертикаль" на покорі, Україна обрала шлях боротьби, який і сьогодні веде нас до остаточної перемоги над імперським минулим. ⚔️🛡️

#історія #події Театралізоване вбивство інтелекту: Процес СВУ як генеральна репетиція Великого терору. 9 березня 1930 року в будівлі Харківського оперного театру розпочався один із найгучніших і найцинічніших судових процесів в історії СРСР — справа «Спілки визволення України». Це не був суд у юридичному розумінні; це була масштабна пропагандистська вистава, мета якої — дискредитувати та фізично знищити українську наукову та духовну еліту. 🎭⚖️ 1. Декорації замість правосуддя Вибір місця — оперного театру — був не випадковим. Режисери з ДПУ (попередник КДБ) прагнули максимальної публічності. У залі сиділи «представники трудящих», які за командою вигукували прокляття на адресу підсудних. На лаві підсудних опинилися 45 осіб: академіки, професори, письменники, священики. Серед них — постаті світового масштабу: Сергій Єфремов (віцепрезидент ВУАН), Володимир Чехівський, Людмила Старицька-Черняхівська. 🏛️📖 2. Вигадана організація та абсурдні звинувачення Сьогодні історики схиляються до думки, що «Спілка визволення України» як реальна підпільна організація ніколи не існувала. Її вигадали в кабінетах спецслужб, щоб пришити інтелігенції «підготовку збройного повстання», «зв'язки з іноземними розвідками» та «спробу реставрації капіталізму». Слідчі використовували тортури та психологічний тиск, щоб вибити зізнання. Головним було не довести провину, а змусити підсудних публічно каятися та обмовляти колег. ⛓️🚫 3. Удар по кореню нації Чому саме 1930 рік? Це був час початку насильницької колективізації. Сталінському режиму в москві потрібно було прибрати тих, хто міг стати інтелектуальним голосом опору селянства. Знищивши авторитетів рівня Єфремова, чекісти фактично обезголовили українське відродження 20-х років. Процес СВУ став сигналом: доба «українізації» завершена, починається доба терору. 🚜🛡️ 4. Вирок, що розтягнувся на роки Хоча на самому процесі не було винесено жодного смертного вироку (більшість отримали терміни від 3 до 10 років), це була пастка. Майже всі засуджені пізніше були розстріляні під час «великої чистки» 1937–1938 років у Сандармоху або загинули в таборах Соловків. Жоден з головних фігурантів не пережив сталінщину. 🕯️❄️ Процес СВУ — це наочне нагадування про те, як окупаційна влада використовує «закон» та медіа для демонізації кращих представників народу. Досвід 1930 року вчить нас скептично ставитися до гучних обвинувачень з боку кремля, який і сьогодні продовжує традицію вигадування «ворогів» для виправдання власної агресії. ⚔️🇺🇦

#історія #постаті Джуана де Ібарбуру: Муза Латинської Америки, що стала легендою при житті ✍️🇺🇾 8 березня 1892 року народилася Джуана де Ібарбуру — жінка, чиє ім'я в Уругваї вимовляють із таким же благоговінням, як у нас ім'я Лесі Українки. Вона була не просто поеткою, а справжнім культурним феноменом. У 1929 році в залі законодавчих зборів Монтевідео її офіційно проголосили «Джуаною Америки» — титул, який визнав її лідерство в усій іспаномовній літературі континенту. 🏛️🌟 Її ранні вірші були вибухом радості, чуттєвості та любові до життя. Вона оспівувала природу, молодість і красу так щиро, що її поезія здавалася ковтком свіжого повітря в епоху складного модернізму. Джуана писала про те, що близько кожній людині: про трепет першого почуття, про аромат диких квітів та про магію повсякденності. 🌿🌸

🗺🎤🎹4 березня 1949 року народився відомий композитор, автор безсмертної «Червоної рути» Володимир Івасюк. Народився у Кіцмані Чернівецької області в сім'ї вчителів Михайла та Софії Івасюків. Змалечку він тягнувся до музики, в три роки найбільшим задоволенням були репетиції вчительського хору, куди його брали батьки. З п’яти сам починає вчитися грати на скрипці. Музичну школу в Кіцмані відкрили за клопотаннями Михайла Івасюка та інших батьків. У 1964 році написав першу пісню «Колискова» на вірші батька. У школі створив вокально-інструментальний ансамбль «Буковинка». Володимиру Івасюку «світила» золота медаль, якби не прикрий випадок: у десятому класі він з друзями гуляли парком, і хтось закинув картуз на гіпсовий бюст леніна. При спробі зняти незакріплений бюст упав із постамента і розбився. Усі потрапили до міліції, було відкрито «Справу Володимира Івасюка», постало питання про виключення його із комсомолу, вигнання зі школи. Зрештою, скандал зам’яли, але в атестаті з’явилися четвірки з історії срср та суспільствознавства. У 1966 році сім’я переїхала до Чернівців. Вступив до медичного інституту, однак його виключили за участь у «політичному інциденті». Хтось доніс про «справу» і 31 серпня 1966 року замість студентського квитка Івасюка чекали звинувачення, що він «нечесним шляхом пробрався у лави радянських студентів» і наказ про виключення. Лише через рік, отримавши рекомендацію від заводу «Легмаш», Івасюк став студентом медінституту. Багато пісень Володимир Івасюк писав під псевдонімом, оскільки не був членом спілки композиторів, а тому відомі колективи не мали права брати їх до репертуару. Попри це пісні Івасюка перемагали на багатьох конкурсах в срср та за кордоном, їх співали від Камчатки до Чорного моря, а «Червона рута» стала справжнім світовим шлягером. У Володимира Івасюка було дві освіти. Після закінчення Чернівецького медичного університету він вступив до Львівської консерваторії на композиторське відділення. Його професором був Анатолій Кос-Анатольський. У Володимира Івасюка була дивовижна працездатність. Як згадував співак Ігор Кушплер, одного разу за ніч він написав оркестрову партитуру для 60 інструментів по пам’яті. Телевізійні фільми «Червона рута» та «Пісня завжди з нами» принесли Івасюкові шалену популярність, хоча це призвело до виключення його з консерваторії через пропуски. Щоб поновитися, Івасюк звертається до психіатричної клініки (це була єдина змога отримати «виправдання» пропускам, і до такої практики вдавалося багато творчих людей). Пізніше цей факт зіграє фатальну роль у хвилі чуток, якою намагалися заглушити голос івасюкових пісень. 24 квітня 1979 Володимир Івасюк після телефонного виклику вийшов з будинку і більше не повернувся. 18 травня 1979 року його тіло було знайдене повішеним у Брюховицькому лісі під Львовом. Офіційна версія —самогубство — підлягала сумніву громадськості як 1979 року, так і тепер. Відповідно до неофіційної версії, смерть Івасюка була вбивством, виконаним КҐБ за наказом вищого керівництва срср. Влада спробувала видати смерть Івасюка за самогубство. Під цією протекцією партійні боси довго не давали згоди на поховання композитора на Личаківському кладовищі. . В газетах заборонили друкувати некрологи і співчуття рідним Івасюка. В день похорон саме на цей час скрізь були призначені комсомольські та партійні збори з обов’язковою явкою, були вказівки із загрозою виключення та звільнення з роботи. Попри це похорон Володимира Івасюка перетворився на мовчазну акцію протесту. Тисячі львів’ян вийшли на вулиці, щоб провести свого улюбленця в останню путь. В той день у Львові не було жодної квітки – ними була встелена дорога до Личаківського кладовища.

ℹ️ Соломія Крушельницька: Жінка, яка врятувала Пуччіні та підкорила світ, не зрадивши себе. На початку XX століття оперний світ мав свою абсолютну богиню. Це була не просто співачка, а справжнє стихійне явище. Соломія Крушельницька - донька священника з Тернопільщини, яка стала найвидатнішою сопрано свого часу. Її голос мав діапазон у три октави, а її воля була міцнішою за італійський мармур. Вона була першою "рок-зіркою" опери: самостійна, неймовірно дисциплінована та віддана Україні навіть тоді, коли світ пропонував їй забути про своє коріння. ☑️ Рятівниця "Мадам Баттерфляй". Це мабуть, найвідоміший факт, але він вартий повторення. У 1904 році прем’єра опери Джакомо Пуччіні "Мадам Баттерфляй" у міланській "Ла Скала" з тріском провалилася. Глядачі свистали, критики писали розгромні статті. Пуччіні був у розпачі. Через три місяці він запропонував головну роль Соломії. У Брешії відбувся тріумф. Після виступу розчулений композитор подарував Крушельницькій свій портрет із підписом: "Найпрекраснішій і найчарівнішій Баттерфляй". Вона фактично подарувала цій опері друге життя, яке триває досі. ☑️ Математична дисципліна та 8 мов. Соломія була фанатом саморозвитку. Вона вільно розмовляла, писала та співала вісьмома мовами. Її графік був залізним: суворий режим харчування, щоденні багатогодинні репетиції та повна тиша перед виступом. Вона ніколи не дозволяла собі "зіркових" капризів, які могли б зашкодити голосу. Навіть видатний Енріко Карузо визнавав її авторитет. ☑️ Вагнерівська діва, що не боялася труднощів. Вона була однією з небагатьох співачок, хто наважувався виконувати складні партії Ріхарда Вагнера. Її Брунгільда та Ізольда вважалися еталонними. Вона гастролювала на всіх континентах - від Каїра до Буенос-Айреса, і скрізь у кожній програмі, вона обов’язково виконувала українські народні пісні, знайомлячи світ із нашою культурою. ☑️ Трагічний фінал у радянському Львові. Доля Соломії після повернення додому - це приклад того, як радянська система намагалася "перемолоти" геніїв. Вона повернулася до Львова перед Другою світовою, щоб відвідати родину, і... опинилася в пастці. Окупаційна влада відібрала у неї її розкішну віллу (залишивши лише одну квартиру) та змусила викладати в консерваторії за мізерну зарплату. Щоб отримати дозвіл на виїзд до Італії для лікування, їй довелося буквально "просити" радянське громадянство, передавши свою закордонну власність державі. ☑️ Останній концерт. Навіть у поважному віці, хвора на рак горла, вона вийшла на сцену Львівської філармонії у 1949 році. Це був її останній концерт. Вона співала так, що ніхто в залі не здогадувався про її страждання. Вона пішла з життя у 1952 році, залишивши по собі легенду про жінку, чий голос був гучнішим за гармати. ⚠️ Цікавий факт: Соломія Крушельницька була однією з перших жінок у Галичині, хто сів за кермо автомобіля. Вона обожнювала швидкість і незалежність, що було неймовірним викликом для тогочасного суспільства.

#історія #речі Сурдина: Таємний агент оркестру, що вміє приборкувати звуки 🎺🤫 Якщо музика — це мова емоцій, то сурдина — це її майстерний шепіт. Цей невеликий, але критично важливий аксесуар здатний перетворити тріумфальний рев труби на приглушений плач або зробити звучання скрипки інтимним, наче сповідь. Сурдина (від латинського surdus — глухий) з’явилася як інструмент контролю, але швидко стала інструментом натхнення, подарувавши композиторам цілу палітру нових «кольорів». 🎨🎻 Історія сурдини для струнних інструментів налічує століття. Вже у XVII столітті скрипалі використовували маленькі «гребінці» з дерева, металу або слонової кістки, які кріпилися на підставку (кобилку) інструмента. Сурдина обтяжує підставку, обмежуючи її вібрацію, що робить звук не лише тихішим, а й більш матовим, оксамитовим. Композитори епохи бароко, як-от Клаудіо Монтеверді, були одними з перших, хто почав офіційно прописувати в партитурах позначку con sordino (із сурдиною). 🎼🎭 Справжня революція сурдин відбулася в секції духових інструментів. Для труби чи тромбона сурдина — це спеціальна «вставка» у розтруб. Вона не просто приглушує гучність, вона радикально змінює тембр. Існує безліч видів духових сурдин: Straight (пряма): дає різкий, дещо «металевий» звук. Cup (чашоподібна): створює м'яке, гугняве звучання, улюблене джазменами. Wah-wah (гармонійна): оснащена рухомою трубкою, що дозволяє музиканту буквально імітувати людський голос, створюючи той самий знаменитий ефект «уа-уа». 🎷🎙️ Цікавий факт: у джазовій музиці початку XX століття замість професійних сурдин часто використовували підручні предмети. Легендарні трубачі могли вставляти в розтруб склянки, капелюхи або навіть гумові вантузи для прочищення труб. Останні виявилися настільки ефективними для створення специфічного «гарчання», що сучасні виробники випускають спеціальні сурдини-вантузи для професійних оркестрів. 🎩🪠 Існує міф, що сурдина потрібна лише для того, щоб не заважати сусідам під час репетицій. Насправді ж, гра з «домашньою» сурдиною (practice mute) — це лише технічна необхідність. Справжня оркестрова сурдина — це художній засіб. Вона дозволяє інструменту «зникнути» у загальному фоні або, навпаки, виділитися незвичним, потойбічним тембром у сольних партіях. 🌌✨ Сьогодні сурдина залишається незамінною в арсеналі будь-якого професіонала. Вона вчить музиканта тонкої гри: коли ви закриваєте шлях звуку, ви змушуєте слухача прислухатися уважніше. Це нагадування про те, що в мистецтві іноді найгучніше звучить те, що сказано пошепки. 🌬️🎶

#історія #музика The Shaggs: Хронологія тріумфу щирої недолугості над музичною теорією. ​В історії музики існують гурти, які стають відомими завдяки віртуозності, і гурти, що стають легендами через її повну відсутність. The Shaggs — три сестри з глухого містечка у Нью-Гемпширі — належать до другої категорії, ставши головним болем для музикознавців та іконами для Курта Кобейна та Френка Заппи. 🎻 ​Історія колективу почалася не з любові до мистецтва, а з параноїдального пророцтва. Ще у 1930-х роках мати Остіна Віггіна, батька дівчат, передбачила йому три речі: він одружиться з рудоволосою жінкою, у нього будуть сини, яких вона не побачить, і його доньки стануть популярним музичним гуртом. Коли до середини 1960-х перші два пункти збулися, Остін, не гаючи часу, взявся за реалізацію останнього. У 1968 році він забрав доньок Дороті, Бетті та Хелен зі школи, купив їм інструменти та змусив репетирувати за графіком, якому б заздрили спартанці. ​Проблема була лише в одному: сестри Віггін не мали жодного уявлення про ритм чи гармонію. Проте вже 9 березня 1969 року на студії Fleetwood у Массачусетсі вони записали альбом Philosophy of the World. Результат виявився настільки дезорієнтуючим, що навіть професійні інженери під час запису ледве стримували сміх. Музика The Shaggs звучить так, ніби три різні пісні намагаються вижити в одному просторі, ігноруючи закони фізики. 🎻 ​Поки в москві того часу, на зламі 1960-х та 1970-х, офіційні ансамблі вивіряли кожну ноту під наглядом цензорів, створюючи стерильний і передбачуваний продукт, ці дівчата в США випадково винайшли «арт-брют» у музиці. Вони грали абсолютно щиро, не підозрюючи, що їхні структури — це чистий авангард. У 1973 році, після смерті батька, гурт припинив існування, але їхня слава лише починалася. У 1980 році альбом був перевиданий, і саме тоді Террі Адамс із гурту NRBQ відкрив їх світові. Френк Заппа пізніше заявляв, що The Shaggs «кращі за Beatles», маючи на увазі їхню абсолютну автентичність. ​Технологічно цей запис — пам'ятник аналоговому хаосу. Жоден сучасний алгоритм чи автотюн не зможе відтворити ту специфічну десинхронізацію, яку сестри видавали природним шляхом. Це була перемога чистої ідеї над формою: дівчата просто хотіли догодити батькові, а натомість створили альбом, який сьогодні вважається одним із найважливіших зразків аутсайдерської музики. У 1999 році журнал Rolling Stone включив їхній альбом до списку найважливіших записів століття, остаточно легітимізувавши цей дивний хаос. 🎻 ​The Shaggs довели: щоб залишити слід в історії, іноді достатньо просто бути собою настільки сильно, щоб це почало лякати оточуючих. Їхня дискографія — це нагадування, що професіоналізм — це лише навичка, а справжня музика народжується там, де закінчуються правила. 🎻

#історія #постаті #кіно Джо Пеші: Маленький гігант великого кіно 🎬 9 лютого 1943 року народився Джозеф Франк Пеші — актор, який став живим втіленням образу «небезпечного коротуна» в Голлівуді. Його зріст — лише 163 см, але коли він з'являється на екрані, навіть двометрові здоровані починають нервово озиратися. 🍿 Від перукаря до зірки Мартіна Скорсезе Шлях Джо до слави був тернистим. На початку кар'єри він працював перукарем і навіть випустив музичний альбом (так, він чудово співає!). Але справжній вибух стався, коли Роберт Де Ніро та Мартін Скорсезе побачили його в малобюджетному фільмі й запросили в «Скажений бик». 🥊 Тріо на віки: Разом із Де Ніро та Скорсезе Пеші створив еталонні кримінальні драми, які стали класикою. Оскароносний психопат: За роль Томмі Девіто у «Славних хлопцях» він отримав «Оскар». Його персонаж був настільки непередбачуваним і жорстоким, що глядачі буквально затамовували подих під час кожної сцени. 🏆 «Сам удома»: Найулюбленіший невдаха планети Незважаючи на статус «головного гангстера», мільярди людей знають і люблять Джо за роль грабіжника Гаррі в комедії «Сам удома». Жертва Кевіна Маккаллістера: Пеші майстерно перевтілився в комічного лиходія, який терпить неймовірні (і дуже болючі) знущання від восьмирічного хлопчика. 🏠 Метод актора: Щоб маленький Маколей Калкін справді його боявся, Джо уникав спілкування з ним на знімальному майданчику і навіть одного разу випадково прикусив йому палець під час репетиції, щоб налякати по-справжньому. 😬 Саркастичний пенсіонер У 1999 році Пеші оголосив про завершення кар'єри, щоб насолоджуватися життям і музикою. Він відмовляв майже всім, поки Скорсезе не вмовив його повернутися для фільму «Ірландець» у 2019-му. Там він постав зовсім іншим — тихим, стриманим і неймовірно мудрим мафіозним босом, довівши, що талант не іржавіє. 🍷 Джо Пеші — це унікальне поєднання вибухового темпераменту, комедійного дару та італійської харизми. Він довів, що для того, щоб бути «великим хлопцем» у кадрі, не обов'язково бути високим — достатньо мати характер. 🕶️

#історія #факт ТАЄМНА ПРИСТРАСТЬ ВІКТОРА ГЮГО: СПІРИТИЗМ ТА РОЗМОВИ З ПРИВИДАМИ. Острів Джерсі, 1853 рік. Скелястий берег, омитий холодними водами Ла-Маншу, став для Віктора Гюго не лише місцем політичного вигнання, а й брамою в інший світ. Величний інтелект, що створив «Знедолених», опинився в полоні містичної одержимості, яка почалася з одного-єдиного стуку по дерев’яному столу. Трагедія, що зламала внутрішній стрижень письменника — загибель його улюбленої доньки Леопольдіни, — шукала виходу. Коли подруга сім’ї Дельфіна де Жирарден запропонувала влаштувати спіритичний сеанс, Гюго спершу поставився до цього з притаманним йому скептицизмом. Проте, коли стіл «заговорив», вистукуючи літери, що склалися в ім’я покійної доньки, раціоналізм генія капітулював перед болем батька. 🕯️ Протягом наступних двох років щовечора о восьмій Гюго, його родина та близькі друзі збиралися в напівтемряві. Те, що починалося як пошук розради, перетворилося на справжній інтелектуальний марафон з потойбіччям. Гюго був переконаний, що через посередників він веде діалоги з Шекспіром, Данте, Мольєром і навіть із самими абстракціями — Смертю, Драмою та Тінню. Він ретельно записував кожен стук, заповнюючи сотні сторінок «протоколами» цих розмов. Ця приватна сторона життя Гюго була сповнена легкої інтелектуальної іронії долі: людина, яка була символом прогресу та боротьби за права людини, щоночі занурювалася в архаїчний туман окультизму. Друзі побоювалися за його психічне здоров’я, адже письменник почав чути кроки в порожніх коридорах і бачити знаки в польоті птахів. Проте саме цей досвід подарував його пізній творчості ту неймовірну метафізичну глибину та містичний трепет, що пронизує його поезію. Гюго вірив, що він не просто пише — він записує диктування Всесвіту. Сеанси припинилися лише тоді, коли один із учасників збожеволів, але для самого Віктора межа між реальним та потойбічним назавжди залишилася прозорою, як туман над океаном. 🌊📜