#кіно #рекомендація «Блуд. Фільм десятий» (1996) реж. Олег Бійма Жанр: драма, трагікомедія Хронометраж: 91 хв. 💭 Про що фільм: 1990-ті роки. Герої збираються разом на круїзному кораблі, який має здійснити подорож на той самий острів любові. Фільм акцентується на декількох герояв круїзу у комічних, трагічних та подекуди іронічних замальовок історій кохання. Сюжет за мотивами твору Євгена Гуцала. Дивитися тут: https://takflix.com/uk/films/lust

"Серпанок романтичної меланхолії" розпали моє серденько знов а ні — гори в огні як непотрібнеє сміття втомилась від безглуздих цих розмов знайди в душі хоч краплю каяття і не пронизуй мене поглядом, як кішка якщо кохаєш — покажи любов не в ліжку закрий вбережно ти на кухні ту фіранку влаштуй щось на кшталт романтики й сніданку зроби доріжку із кровавих пелюстків троянд й накажи, щоб всі яснії зорі стали в ряд вимальовуй тонкі лінії на моїй шиї зажадай летіти в світ моєї мрії а коли усі надії попливуть опрíч то згадай ти, що я жінка, а не річ! © Марта Кушнірук •°•°•°•°•°•°•°• 😘 Постав вподобайку та поділись віршем з друзями - це найбільша підтримка для нас! Завжди раді Вас вітати, © Штукарі

ПРОСТО КОХАЙ (рондель) Просто кохай, не шукай міркувань, день промине, наче спалах вогню, світ закружляє цю всю метушню, доля розділить життя без питань. Сонце упаде вниз без коливань, ніч забере непотрібну брехню, просто кохай, не шукай міркувань, день промине, наче спалах вогню. Дні, як вода, у дощах сподівань, все, що було, розтечеться в стерню, тільки любов залишає платню, сонце й тепло серед зим і страждань. Просто кохай, не шукай міркувань. Мирослав Манюк 10.08.2025

#поезія Колись давно тобою марив, та розлюбилися чомусь твоїх очей тумани карі і охололии попіл уст… А в згадці, радістю повитій, ота любов чомусь свята, й горять під попелом щомиті твої калинові уста. А з того карого туману, мов яре сонце, постає моя любов — моє страждання і самозречення моє… Євген Гуцало

#поезія Як переквітне деревій Сухим бадиллям попід тином. На кінчику злотавих вій Приляже Серпень сивим джином. І крадькома зітре сльозу, Оту, що в кутику сховалась. Приспить докучливу осу, Оту, що до грушòк чіплялась... І заворожить на любов, Підливши бурштину в нектари. Між жовто-синіх хоругов, Сховає сонце до кошари... Як переквітне деревій, Провівши за межу лелеку. Розкішна Осінь у сувій Змотає літечко та спеку. Розніжить солодом грушки, По-модньому зачеше айстри. Тумана пустить навпрошки, Сховавши поміж вії Майстра. І закоркує на сто літ Отого джина в темнім глеку. І прибере у жовте світ... А до зими іще далеко... Людмила Галінська

#поезія Я знав священика, який був у полоні. Шрам на скроні. Збиті чорні долоні. Телефонні розмови з донецькими операми. Трофейний опель із польськими номерами. І ось він мені говорив: інститут церкви поєднує нас усіх подібно до цегли, випалює нас у вогні, скріплює нас для грунтовки, хоча все це втрачає сенс уже під час артпідготовки. Ще він говорив: спитай мене про воскресіння, я відповім – щоби воскреснути, потрібне везіння. Праведникам якраз не щастить в основній їхній масі. Я люблю говорити про ворогів у минулому часі. Спитай мене про прощення, я маю що відповісти: прощення передбачає, що частина мирян – атеїсти. Я принесу своїм ворогам на могили квіти. Кара господня настигне всіх. Вам, атеїстам, не зрозуміти. Війна мене навчила не говорити про втрати. З живими краще. Живих, принаймні, можна порятувати. В живих є те, що не дає їм лягти в траншею. Здається ви, атеїсти, називаєте це душею. Я думаю іноді, чи зрозуміють нас наші діти. Серце моє легке і обійми мої розпростерті. Моєї любові стане на всіх, навіть на тих, хто хотів мене вбити. Піду, до речі, нагадаю їм, що їх чекає по смерті. Сергій Жадан

Подарована троянда від душі на перший або на третій день знайомства, не має значення. Головне щоб вона була від душі і з любов’ю.

Щастя, миру, любові у кожен дім!!!

#поезія Де гортаються снів сторінки теплим шурхотом стишених весен, і крилом момивільно легким накриває туман, розквітає, немов гіацинт, моє серце крихке і замерзле, проростає до хмар зі шпарин між минулих примар. Де жнивар засіває поля пшеницями важкими і просом, щоб серпневою спекою даль обтинати серпом, насипати достигле і час видноколом спиняти в покосах, оживаю добром. Де околиця квітне бузком, в ароматні заграви світанком розчиняє любов, на стебло – світлу ніжність безсонь, повернуться птахи, бо сезон невгамовно в лісах щебетати, відновляти колишнє гніздо, розливаюсь струмком. Де олівчика грифель м'який намалює на білених стінах, як міжгір'я розхристано спить під сльозами дощів, невагомі лишаю сліди край озер і, як у кінофільмі, на стопкадрі спішу віднайти день в застиглій смолі. 09.04.2025 Олеся Репа

🔴⚫ Червоний і чорний — два кольори, що несуть силу поколінь. «Два кольори мої, два кольори: червоний — то любов, а чорний — то журба...» Ці рядки знають майже всі з дитинства. Але що ж насправді означають ці кольори в українській вишивці? ⚫ Чорний — це сила землі. Колір родючості, пам’яті, праці. Це — глибока повага до предків і зв’язок із нашою землею. 🔴 Червоний — це життя. Колір любові, роду, сонця, тепла й енергії. Він пульсує в узорах, як серце народу. ✨ А разом вони — гармонія життя і землі. Символ вічного кола: з любові народжується життя, яке тримається на силі коріння. Я обираю ці кольори не просто так. Вони живуть у моїх прикрасах — як жива пам’ять і гордість бути українкою. 🇺🇦 #українськітрадиції #вишивка #українськийстиль #прикраси #червонийічорний #українськамода #етностиль #зробленовруках #ґердан #силянка #етноодяг #етноприкраси #криза #кривулькаізбісеру