• 👩‍❤️‍💋‍👨 Згоди та кохання!
    Відома українська шахістка Анастасія Рахмангулова вийшла заміж!
    Цю новину та фото зі святкової церемонії сама Настя виклала в соцмережах.
    Вітаємо нову сім'ю!
    #world_sport #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #Brovarysport #Броварський_спорт
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    👩‍❤️‍💋‍👨 Згоди та кохання! Відома українська шахістка Анастасія Рахмангулова вийшла заміж! Цю новину та фото зі святкової церемонії сама Настя виклала в соцмережах. Вітаємо нову сім'ю! #world_sport #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #Brovarysport #Броварський_спорт ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    104views
  • #поезія
    А у чистім полі вітерець кружляє
    Він голубить трави,палко обіймає
    І гуляє вітер зранку і до ночі
    Розганяє хмари і дрімає в росах...

    Покохав калину вітерець ласкавий
    Пригортає ніжно,косу розплітає
    А струнка калина хилиться до клена
    Вже давно у парі повінчало небо...

    Пролітає вітер у своїй печалі
    Розповість він літу про своє кохання
    Сонечко зігріє,підбадьорить літо
    У журбі самотній зажурився вітер...

    Не журися вітре,ти лети у поле
    Там тебе чекає щасливая доля
    Там волошки в житі і ромашки білі
    Хай тебе зігріють ніжною красою...
    #поезія А у чистім полі вітерець кружляє Він голубить трави,палко обіймає І гуляє вітер зранку і до ночі Розганяє хмари і дрімає в росах... Покохав калину вітерець ласкавий Пригортає ніжно,косу розплітає А струнка калина хилиться до клена Вже давно у парі повінчало небо... Пролітає вітер у своїй печалі Розповість він літу про своє кохання Сонечко зігріє,підбадьорить літо У журбі самотній зажурився вітер... Не журися вітре,ти лети у поле Там тебе чекає щасливая доля Там волошки в житі і ромашки білі Хай тебе зігріють ніжною красою...
    Love
    Like
    4
    1comments 111views
  • ОБЕРІГ ЛЮБОВІ

    Моє серденько, кохана, тремтить, мов краплина весняна,
    Сонце схилилось до обрію, тиша лягає на плечі.
    Як тобі бути з думками моїми, прокинувшись рано?
    Вірю, що ніжність твоя — це не вітер, не зрада і втеча.

    Серце моє не з каміння, а з мальви, що квітне і в'ється,
    В кожнім ударі — надія, молитва — у кожнім мовчанні.
    Глянь, як воно у долонях твоїх вже беззахисно б'ється,
    Кволе, мов спогад дитинства, і чисте, мов перше кохання.

    Ти його ніжно тримаєш і світ завмирає довкола,
    Тільки достатньо єдиного руху і все розлетиться.
    Будь же мені милосердна, не здавлюй його, ясночола,
    Не загаси його світло — воно ще тобі знадобиться.

    Бачиш, пульсує це серце на пальцях, як у господині?
    Це не метафора — серце живе, воно вірить в основу.
    Мов на долоні Всевишнього — в твоїх руках воно нині,
    Не розбивай його, мила, бо друге не виросте знову.

    Вірш цей немов оберіг, як звичайна, розмінна монета,
    Щоб ти згадала любов мою в мить, коли сум закрадеться.
    Ніжно прошу тебе: ти бережи цей дарунок поета,
    Тільки не зрадь, бо тоді серце знову моє розіб'ється.

    Мирослав Манюк
    29.07.2025
    ОБЕРІГ ЛЮБОВІ Моє серденько, кохана, тремтить, мов краплина весняна, Сонце схилилось до обрію, тиша лягає на плечі. Як тобі бути з думками моїми, прокинувшись рано? Вірю, що ніжність твоя — це не вітер, не зрада і втеча. Серце моє не з каміння, а з мальви, що квітне і в'ється, В кожнім ударі — надія, молитва — у кожнім мовчанні. Глянь, як воно у долонях твоїх вже беззахисно б'ється, Кволе, мов спогад дитинства, і чисте, мов перше кохання. Ти його ніжно тримаєш і світ завмирає довкола, Тільки достатньо єдиного руху і все розлетиться. Будь же мені милосердна, не здавлюй його, ясночола, Не загаси його світло — воно ще тобі знадобиться. Бачиш, пульсує це серце на пальцях, як у господині? Це не метафора — серце живе, воно вірить в основу. Мов на долоні Всевишнього — в твоїх руках воно нині, Не розбивай його, мила, бо друге не виросте знову. Вірш цей немов оберіг, як звичайна, розмінна монета, Щоб ти згадала любов мою в мить, коли сум закрадеться. Ніжно прошу тебе: ти бережи цей дарунок поета, Тільки не зрадь, бо тоді серце знову моє розіб'ється. Мирослав Манюк 29.07.2025
    Like
    1
    148views
  • #поезія
    Сонце пластиною міді
    Котиться в серпень,
    Днів не лишаючи сліду,
    Спалює вперто.
    Наворожити б кохання...
    Вже перетліло.
    Простір тріпоче блаватом,
    Променів стріли
    Перетинають крайнебо
    Вкотре й внікуди
    Хмари пливуть. В чорноземи
    Падають душі
    Й десь проростають у спеку
    Паростю й болем.
    Сонячний диск ліг у серпень,
    Наче у човен.

    01.08.2024
    © Олеся Репа
    #поезія Сонце пластиною міді Котиться в серпень, Днів не лишаючи сліду, Спалює вперто. Наворожити б кохання... Вже перетліло. Простір тріпоче блаватом, Променів стріли Перетинають крайнебо Вкотре й внікуди Хмари пливуть. В чорноземи Падають душі Й десь проростають у спеку Паростю й болем. Сонячний диск ліг у серпень, Наче у човен. 01.08.2024 © Олеся Репа
    12views
  • Київ — столиця нових родин

    Від початку року понад 14 тисяч пар сказали «так» одне одному в Києві. Це найбільший показник серед усіх регіонів України — столиця впевнено лідирує за кількістю нових шлюбів.

    Загалом в Україні за цей період одружилися понад 69 тисяч пар. Після Києва найбільше весіль відбулося у Дніпропетровській, Львівській, Київській та Одеській областях.

    Навіть у складні часи українці продовжують закохуватися, створювати родини та вірити в майбутнє. Кохання залишається тією силою, яка об'єднує й додає сенсу кожному дню — особливо у місті, яке знає, що таке витримка, турбота і новий початок.
    #Новини_Україна #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news
    Київ — столиця нових родин Від початку року понад 14 тисяч пар сказали «так» одне одному в Києві. Це найбільший показник серед усіх регіонів України — столиця впевнено лідирує за кількістю нових шлюбів. Загалом в Україні за цей період одружилися понад 69 тисяч пар. Після Києва найбільше весіль відбулося у Дніпропетровській, Львівській, Київській та Одеській областях. Навіть у складні часи українці продовжують закохуватися, створювати родини та вірити в майбутнє. Кохання залишається тією силою, яка об'єднує й додає сенсу кожному дню — особливо у місті, яке знає, що таке витримка, турбота і новий початок. #Новини_Україна #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news
    171views
  • 🌺 Калина — серце української душі

    Калина — це не просто кущ із червоними ягодами. Для українців вона є уособленням життя, краси, сили роду й нескореності. Здавна її висаджували біля хат, біля криниць, у полі — як оберіг і як пам’ять. Її цвіт асоціювали з дівочою ніжністю, а ягоди — з кров’ю, пролитою за волю України.

    У піснях калина плаче, співає, цвіте й червоніє. Вона — поруч із героями, з коханням і журбою. У козацькі часи гілки калини клали на могили полеглих воїнів. А в народній творчості вона стала символом нескореного духу — «Без верби і калини нема України».

    Сьогодні калина — це ще й знак національної єдності та стійкості перед лихом. Вона — у вишиванках, гербах, піснях і серцях. І щоразу, коли бачимо її пломенисте гроно — ми згадуємо, ким ми є.
    🌺 Калина — серце української душі Калина — це не просто кущ із червоними ягодами. Для українців вона є уособленням життя, краси, сили роду й нескореності. Здавна її висаджували біля хат, біля криниць, у полі — як оберіг і як пам’ять. Її цвіт асоціювали з дівочою ніжністю, а ягоди — з кров’ю, пролитою за волю України. У піснях калина плаче, співає, цвіте й червоніє. Вона — поруч із героями, з коханням і журбою. У козацькі часи гілки калини клали на могили полеглих воїнів. А в народній творчості вона стала символом нескореного духу — «Без верби і калини нема України». Сьогодні калина — це ще й знак національної єдності та стійкості перед лихом. Вона — у вишиванках, гербах, піснях і серцях. І щоразу, коли бачимо її пломенисте гроно — ми згадуємо, ким ми є.
    Like
    2
    49views
  • #поезія
    Я Вас ні в чому не виню.
    Не дорікатиму, тим більше.
    В любові випивши вогню,
    Я Вам сповІда‌юсь у вірші.
    Вже задихаючись в золі,
    У Вашу ди‌влячись адресу,
    (Колись так, ма‌буть, королі
    Писали сповіді принцесам),
    Насмілюсь доторкнутись лиш
    До Вашого ім’я святого,
    І відшумлю тим, як комиш,
    На мить втішаючись від то‌го...

    Напевно так мені здалось,
    Напевно так я сам придумав,
    Що поміж нас зродилось щось,
    Що стало нині диким сумом.
    Ні. Я Вас ні в чому не виню.
    Так навіть думати не смію.
    Коли випалюють стерню –
    Лишають у думка‌х надію.
    Чи про кохання маю річ?..
    Собі я більше не дозволю,
    Щоб навіть від любові свіч
    Завдати Вам хоч краплю болю.
    Хіба благатиму, як спас,
    Як вірний крок благої дії,
    Лишень пробачення у Вас
    За все, що вдіяв. І не вдію.
    А ще два слова про вогні,
    Що так печуть безвольне тіло:
    Коли б дозволили мені,
    Я й далі йшов би з Вами сміло.
    Куди завгодно. Втім... Але ж…
    Вам тет-а-тет зізнатись мушу –
    Якби у тім котлі пожеж
    Не опалив би Вами душу…

    Вже не молю для ран дощу,
    За Вашим гинучи порогом, –
    У Вас я дозволу прошу
    За Вашу честь молитись Богу.
    Щоб Вам триматись тих висот,
    В яких і сам я міг літати,
    І в них прожити літ п’ятсот,
    Не знаючи про біль утрати.
    А я радітиму за Вас.
    І, в попіл спалений вогнями,
    Шептатиму в останній час,
    Що був щасливим поруч з Вами…

    Коли ж і тінь моя майне
    У той далекий тихий вирій –
    Згадайте й Ви… колись… мене...
    Хоча б за те, що був я щирий…

    Василь Ковтун
    #поезія Я Вас ні в чому не виню. Не дорікатиму, тим більше. В любові випивши вогню, Я Вам сповІда‌юсь у вірші. Вже задихаючись в золі, У Вашу ди‌влячись адресу, (Колись так, ма‌буть, королі Писали сповіді принцесам), Насмілюсь доторкнутись лиш До Вашого ім’я святого, І відшумлю тим, як комиш, На мить втішаючись від то‌го... Напевно так мені здалось, Напевно так я сам придумав, Що поміж нас зродилось щось, Що стало нині диким сумом. Ні. Я Вас ні в чому не виню. Так навіть думати не смію. Коли випалюють стерню – Лишають у думка‌х надію. Чи про кохання маю річ?.. Собі я більше не дозволю, Щоб навіть від любові свіч Завдати Вам хоч краплю болю. Хіба благатиму, як спас, Як вірний крок благої дії, Лишень пробачення у Вас За все, що вдіяв. І не вдію. А ще два слова про вогні, Що так печуть безвольне тіло: Коли б дозволили мені, Я й далі йшов би з Вами сміло. Куди завгодно. Втім... Але ж… Вам тет-а-тет зізнатись мушу – Якби у тім котлі пожеж Не опалив би Вами душу… Вже не молю для ран дощу, За Вашим гинучи порогом, – У Вас я дозволу прошу За Вашу честь молитись Богу. Щоб Вам триматись тих висот, В яких і сам я міг літати, І в них прожити літ п’ятсот, Не знаючи про біль утрати. А я радітиму за Вас. І, в попіл спалений вогнями, Шептатиму в останній час, Що був щасливим поруч з Вами… Коли ж і тінь моя майне У той далекий тихий вирій – Згадайте й Ви… колись… мене... Хоча б за те, що був я щирий… Василь Ковтун
    Like
    1
    140views 1 Shares
  • Всім привітик)

    Хочу розбавити контент рекомендацією однієї дорами (серіалу) 👇

    Виходь заміж за мого чоловіка 2025 японська версія
    https://uafix.net/serials/vihod-zamizh-za-mogo-cholovika/season-01-ep...

    Міса отримує шокуючий діагноз – рак, і їй доводиться лягти в лікарню. Але справжній удар чекає на неї вдома: вона застає свого чоловіка, який зраджує з її найкращою подругою. Ця ситуація швидко переростає у бійку, під час якої Міса гине. Неймовірно, але вона повертається на 10 років у минуле. Тепер дівчина має можливість повністю переписати своє життя і помститися за зраду.

    Щоб більш менш зрозуміти, чи це ваше, рекомендую глянути це
    https://youtube.com/playlist?list=PLBiA_YySS9tQgLiOckVSSimd0FNQ-x6cN&...


    Як читала мангу, по якій знято цю атаптацію, також я дивилась корейську версію, і можу сказати наступне:

    Ця дорама сильно відійшла від оригіналу. Героїня більш дурненька й соплива.
    Взаємодія з ггч, моментами мене так бісила, що хотілось битись головою об стінку.

    На один раз можна глянути, але щоб я сказала вав круто ні. Моментами все так драмитично, що виглядає дуже не реалістично, і не цікаво.

    Корейська версія краще, ось тут цікаво все.

    Дивились? Як вам?



    #щоподивитись
    #MarryMyHusband #WatashinoOttotoKekkonShite
    #одружисьзмоїмчоловіком #виходьзаміжзамогочоловіка
    #Dorame #дораматоп #дорама #дорамаукраїнською #дорамапрокохання
    #кохання #подорожучасі #переносучасі #помста #дорамапропомсту #дорамиукраїнською #дорами #дорамаукраїнською #українськоюмовою
    Всім привітик) Хочу розбавити контент рекомендацією однієї дорами (серіалу) 👇 Виходь заміж за мого чоловіка 2025 японська версія https://uafix.net/serials/vihod-zamizh-za-mogo-cholovika/season-01-episode-07/ Міса отримує шокуючий діагноз – рак, і їй доводиться лягти в лікарню. Але справжній удар чекає на неї вдома: вона застає свого чоловіка, який зраджує з її найкращою подругою. Ця ситуація швидко переростає у бійку, під час якої Міса гине. Неймовірно, але вона повертається на 10 років у минуле. Тепер дівчина має можливість повністю переписати своє життя і помститися за зраду. Щоб більш менш зрозуміти, чи це ваше, рекомендую глянути це https://youtube.com/playlist?list=PLBiA_YySS9tQgLiOckVSSimd0FNQ-x6cN&si=SBRC-g4U_QFx3rLJ Як читала мангу, по якій знято цю атаптацію, також я дивилась корейську версію, і можу сказати наступне: Ця дорама сильно відійшла від оригіналу. Героїня більш дурненька й соплива. Взаємодія з ггч, моментами мене так бісила, що хотілось битись головою об стінку. На один раз можна глянути, але щоб я сказала вав круто ні. Моментами все так драмитично, що виглядає дуже не реалістично, і не цікаво. Корейська версія краще, ось тут цікаво все. Дивились? Як вам? #щоподивитись #MarryMyHusband #WatashinoOttotoKekkonShite #одружисьзмоїмчоловіком #виходьзаміжзамогочоловіка #Dorame #дораматоп #дорама #дорамаукраїнською #дорамапрокохання #кохання #подорожучасі #переносучасі #помста #дорамапропомсту #дорамиукраїнською #дорами #дорамаукраїнською #українськоюмовою
    Love
    1
    290views
  • терапія через слово...

    🕊️ "Є ті, хто не вчать тебе світити — вони просто торкаються душі, і вона загоряється 🔥
    Вони— не вчителі, не рятівники. Вони — ключ до твого джерела"

    Нам не добре з тими, хто нас вражає.
    І навіть не з тими, хто викликає захоплення чи пристрасть.
    А з тими, поруч з ким нам добре бути собою, де ми відкриті, щирі, вільні.

    Бо є такі люди, поруч із якими
    не потрібно бути кращою версією себе.
    Достатньо просто бути.
    Це ті, з ким
    – опускаються плечі,
    – дихання стає глибшим,
    а у серці на мить стихає вічна тривога.

    З точки зору нейропсихології, саме в такому стані
    активуються дзеркальні нейрони, система емпатії,
    і мозок починає реагувати на світло, яке запалює в нас інший.

    Це не просто емоції — це настрій тіла.
    Не просто слова — а невимовну тишу, в якій ми починаємо неспішно себе впізнавати.
    Це внутрішній стан щастя коли хочеться обіймати весь світ.

    📍І тоді щось змінюється.
    Ти вже не граєш роль.
    Ти не вибираєш маску.

    Ти просто живеш у власному світлі, бо тобі допомогли його побачити і відчути.

    Це більше, ніж любов.
    Це — трансформація.

    Бо найважливіший поворот стається тоді, коли ми поруч із кимось раптом усвідомлюємо:
    "Я собі подобаюсь".

    І ця людина стає дзеркалом, в якому ти бачиш не лише очі. А своє світло, своє право бути, свою живу істинність.

    Саме так зцілюються старі програми:
    🔹 ті, що змушували заслуговувати,
    🔹 ті, що вчили терпіти,
    🔹 ті, що наказували мовчати, коли боляче.

    Бо в цьому світлі, у цьому просторі безпеки, з нас ніби спадає стара шкіра.

    І тіло починає жити.
    Пам’ять — очищатись.
    А Душа — повертатись додому.
    📍Так працює інтеграція:
    через присутність, яка не вимагає, а приймає, через погляд, що не судить, а бачить.

    І тоді народжується нова якість любові:
    та, де ти вже не шукаєш, хто полюбить…
    а сама(м) стаєш простором, де починаєш себе любити, і віддавати любов.
    💫 Істинна близькість — це коли торкаються тебе не руками, а присутністю.
    І ти розквітаєш без слів.

    …Бо насправді ми шукаємо не кохання до себе в іншому,
    а ту присутність, яка пробуджує наше власне тепло і з ким стає затишно бути собою.
    Ту глибоку зустріч, після якої ми самі собі стаємо рідними.

    📍Ці зустрічі — не випадкові.
    Ті, хто запалює в тобі світло,
    відкриває твоє справжнє дихання, розблоковує ніжність
    і повертає тебе — собі ж —
    це не просто люди.

    Це " СВІТЛОНОСЦІ "у твоєму житті.✨

    Не вчителі. Не герої. Не ідеали.

    Вони — як портали.
    Через них ти входиш у себе.

    Така зустріч — це завжди переломний момент у житті.

    Вона не обіцяє «назавжди».
    Але вона залишається з тобою назавжди,
    бо після неї —
    ти вже не та (той), що була(в) до того.

    Бережи таких.
    І дякуй їм.
    Мовчки,
    поглядом,
    дотиком,
    серцем.

    Бо в цьому — справжнє диво.

    Тебе пробудили — щоб ти міг жити і відчувати .
    Цінуй і бережи таких людей поряд і подякуй, що вони є в твоєму житті .✨
    Не кожному випадає такий шанс зустрічі 🩷🌹

    Залиш і мені зворотній зв'язок ,якщо зустрів таку людину, чи мрієш зустріти,постав лайк,смайлик, залиш коментар🩷 це надихає мене творити більше цікавого контенту 🙌

    Вірші і музика автор:
    Olga Felis © (Felis_Auriel)

    #глибокітексти #нейропсихологія
    #selflovejourney #усвідомленість
    #бутисобою #вразливість_це_сила
    #світловсерединінас #transformwithlove
    #психотерапіясловом #любов_що_зцілює
    #тілоякхрам #дозвольсобібутирядом #психологіядуші
    #чутливість_сила
    #любовдовсередини
    #душевналірика
    #житиусвідомлено
    #жінка_світло
    #силавніжності
    #свідомийшлях
    #всерединімир
    #моватіла
    #життяякмедитація
    #дотикдуші
    #серцедлясвітла
    #глибокісенси
    #емоційнезцілення
    терапія через слово... 🕊️ "Є ті, хто не вчать тебе світити — вони просто торкаються душі, і вона загоряється 🔥 Вони— не вчителі, не рятівники. Вони — ключ до твого джерела" Нам не добре з тими, хто нас вражає. І навіть не з тими, хто викликає захоплення чи пристрасть. А з тими, поруч з ким нам добре бути собою, де ми відкриті, щирі, вільні. ⠀ Бо є такі люди, поруч із якими не потрібно бути кращою версією себе. Достатньо просто бути. Це ті, з ким – опускаються плечі, – дихання стає глибшим, а у серці на мить стихає вічна тривога. ⠀ З точки зору нейропсихології, саме в такому стані активуються дзеркальні нейрони, система емпатії, і мозок починає реагувати на світло, яке запалює в нас інший. ⠀ Це не просто емоції — це настрій тіла. Не просто слова — а невимовну тишу, в якій ми починаємо неспішно себе впізнавати. Це внутрішній стан щастя коли хочеться обіймати весь світ. ⠀ 📍І тоді щось змінюється. Ти вже не граєш роль. Ти не вибираєш маску. ⠀ Ти просто живеш у власному світлі, бо тобі допомогли його побачити і відчути. ⠀ Це більше, ніж любов. Це — трансформація. ⠀ Бо найважливіший поворот стається тоді, коли ми поруч із кимось раптом усвідомлюємо: "Я собі подобаюсь". ⠀ І ця людина стає дзеркалом, в якому ти бачиш не лише очі. А своє світло, своє право бути, свою живу істинність. ⠀ Саме так зцілюються старі програми: 🔹 ті, що змушували заслуговувати, 🔹 ті, що вчили терпіти, 🔹 ті, що наказували мовчати, коли боляче. ⠀ Бо в цьому світлі, у цьому просторі безпеки, з нас ніби спадає стара шкіра. ⠀ І тіло починає жити. Пам’ять — очищатись. А Душа — повертатись додому. 📍Так працює інтеграція: через присутність, яка не вимагає, а приймає, через погляд, що не судить, а бачить. ⠀ І тоді народжується нова якість любові: та, де ти вже не шукаєш, хто полюбить… а сама(м) стаєш простором, де починаєш себе любити, і віддавати любов. 💫 Істинна близькість — це коли торкаються тебе не руками, а присутністю. І ти розквітаєш без слів. …Бо насправді ми шукаємо не кохання до себе в іншому, а ту присутність, яка пробуджує наше власне тепло і з ким стає затишно бути собою. Ту глибоку зустріч, після якої ми самі собі стаємо рідними. 📍Ці зустрічі — не випадкові. Ті, хто запалює в тобі світло, відкриває твоє справжнє дихання, розблоковує ніжність і повертає тебе — собі ж — це не просто люди. ⠀ Це " СВІТЛОНОСЦІ "у твоєму житті.✨ ⠀ Не вчителі. Не герої. Не ідеали. ⠀ Вони — як портали. Через них ти входиш у себе. ⠀ Така зустріч — це завжди переломний момент у житті. ⠀ Вона не обіцяє «назавжди». Але вона залишається з тобою назавжди, бо після неї — ти вже не та (той), що була(в) до того. ⠀ Бережи таких. І дякуй їм. Мовчки, поглядом, дотиком, серцем. ⠀ Бо в цьому — справжнє диво. ⠀ Тебе пробудили — щоб ти міг жити і відчувати . Цінуй і бережи таких людей поряд і подякуй, що вони є в твоєму житті .✨ Не кожному випадає такий шанс зустрічі 🩷🌹 Залиш і мені зворотній зв'язок ,якщо зустрів таку людину, чи мрієш зустріти,постав лайк,смайлик, залиш коментар🩷 це надихає мене творити більше цікавого контенту 🙌 Вірші і музика автор: Olga Felis © (Felis_Auriel) #глибокітексти #нейропсихологія #selflovejourney #усвідомленість #бутисобою #вразливість_це_сила #світловсерединінас #transformwithlove #психотерапіясловом #любов_що_зцілює #тілоякхрам #дозвольсобібутирядом #психологіядуші #чутливість_сила #любовдовсередини #душевналірика #житиусвідомлено #жінка_світло #силавніжності #свідомийшлях #всерединімир #моватіла #життяякмедитація #дотикдуші #серцедлясвітла #глибокісенси #емоційнезцілення
    Like
    1
    1Kviews 9Plays
  • Кохання – це дати телефон 📱
    Кохання – це дати телефон 📱
    104views 3Plays
More Results