#новий_розділ Дон Рікардо був людиною трохи грубуватою, різкою на слово. Та за цією суворістю відчувалася справжня шляхетність. Його обличчя, порите зморшками, зберігало сліди багатьох поневірянь і небезпек.. А втім, як розповідав він сам, починалося все в його житті доволі безхмарно. Рікардо здобув хорошу освіту і мріяв присвятити життя науковим дослідженням. Але доля розпорядилася інакше... На одному світському вечорі у нього виникла гучна сварка через даму з одним впливовим чоловіком. Рікардо намагався згладити конфлікт, та опонент, знаний майстер шпаги, наполіг на дуелі. Мабуть, прагнув укотре похизуватися своєю вправністю перед численними знайомими. Спочатку поєдинок складався на його користь. Рікардо змушений був відступати, захищаючись і відбиваючись. Лише зрідка він дозволяв собі обережні випади. Його опонент атакував завзято й красиво. Та саме зверхність та надмірна самовпевненість зіграли з ним злий жарт. Одного разу, обравши слушний момент, Родріго завдав удару. Цього виявилося достатньо: його супротивник отримав серйозну рану, а він відбувся кількома подряпинами. На жаль, на цьому його випробування не закінчилися. Навпаки — вони лише почалися. Принижений суперник не пробачив йому ганьби. Заручившись підтримкою своїх впливових друзів, він домігся видачі ордера на арешт Рікардо за сфабрикованими звинуваченнями. Рятуючись, мій наставник мусив тікати з батьківщини. У Франції йому вдалося знайти тимчасовий притулок і сісти на корабель, що прямував до Еспаньйоли. А там він потрапив у рабство, до дуже жорстокої людини. За його словами, це були найжахливіші часи в його житті. Удари батога сипалися на нього за найменшу провину, а частіше — просто за забаганкою хазяїна. Одного разу, коли господар, добряче захмелілий після якоїсь вдалої справи, валявся непритомний, Рікардо зібрав усю свою відвагу й утік. Кілька тижнів він блукав лісами — обірваний, із закривавленими ногами, змучений до краю. Кожна ніч ставала випробуванням: холод, страх переслідування і дикі звірі, що, здавалося, тільки й чекали нагоди напасти. Одного дня, повністю виснажений, він натрапив на загін буканьєрів, які вистежували дикого бика. Спочатку Рікардо навіть не міг вимовити жодного слова. Лише жадібно дивився на їжу, не розуміючи, що чекає на нього далі. Та мисливці виявилися добрішими, ніж він міг сподіватися. Вони дали прихисток і, довідавшись про його минуле, не стали повертати бідолаху назад у рабство. Натомість запропонували роботу: допомагати обробляти шкури та в'ялити м'ясо. Найстарший серед них, товаришував з відомими морськими розбійниками. Його зацікавили знання Рікардо в навігації. Через це він запропонував йому місце на кораблі. Рікардо навіть не роздумував.. Так почалися зміни на краще: із раба він став навігатором на кораблі, яким командував мій старий знайомий Мігель. Більше знаний серед піратів як Мігель Барбадоський. Читати далі за посиланням https://arkush.net/book/18589/19 Приємного читання!!! #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза #романтика #пригоди #Карибське_море. #Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата #чарруа #вітрильник #фехтування #шабля #піастри

Чому люди люблять котів? Кіт - це ідеальна істота, яка об'єднала в собі найкращі риси аристократів та вуличних хуліганів. Він не працює, не платить за квартиру, їсть на халяву, і при цьому всі його обожнюють. Чистий геній. Коти — це тобі не собаки, які скачуть довкола і віддано заглядають у вічі. Ні, кіт подивиться на тебе так, що ти сам почнеш сумніватися у своїй значущості. Він єдиний у будинку, кому не треба вдавати, що йому цікаво, коли ти розповідаєш про свій день. Тому що йому не цікаво і він навіть не приховує. Люди люблять котів, бо вони чесні. Якщо ти не сподобався коту - він піде. Або, що гірше, залишиться, але зневажатиме тебе мовчки. Якщо ти в депресії, він ляже поруч, щоб тебе підтримати. Або ляже на ноутбук, бо йому пофіг на твою роботу. Коти – майстри тактичного насильства. Вони такі милі, що ти обов'язково захочеш потискати їх, а потім бац! — пазурі в руку, зуби в ніс, і ти знову проклинаєш свою слабкість. Вони поводяться як незалежні вільні духи, але спробуй зачинити двері до туалету — і ти почуєш, як через неї долинає скорботний плач забутого сироти. А ще у котів вбудований радар на контрастний одяг з вовною кольору. Якщо ти щойно вдягнув таке — чекай усадження королівської дупи прямо на груди. І так, вони точно знають, коли ти маєш алергію. Але при всьому цьому коти – це кохання. Нехай вони приходять тільки коли хочуть, нехай поводяться як аристократи на канікулах, нехай скидають із полиць все, що ти любиш, але вони роблять нас м'якшим. Ну, чи зліше, але зате з теплою муркотливою грудкою на колінах. Коротше, якщо в житті чогось не вистачає, заведи кота. Або сам стань котом. Зрештою, сидіти на шиї у людей і виглядати при цьому розкішно теж талант. 🖋️ Жанна Шульц

Кухарка з помічниками працювали весь день, щоб вразити запрошених. На столі парувала запашна баранина, стояла миска з популярним рисовим пюре з м’ясом та смаженим свинячим салом. На одній позолоченій таці — величезна смажена риба, на іншій — індик із хрусткою скоринкою. Подавали найкраще вино з родинного погребу — те саме, що довго чекало особливого випадку. А на десерт — шоколад та розкішний пиріг, прикрашений зацукрованими фруктами. Та всі ці наїдки, блиск келихів і світські розмови здавалися Габріелі чужими. Її думки знову й знову поверталися до Фернандо. Чи живий він? Чи згадає її? І головне — чи ще встигне повернутися, перш ніж усе буде втрачено?.. Кухарка з помічниками працювали весь день, щоб вразити запрошених. На столі парувала запашна баранина, стояла миска з популярним рисовим пюре з м’ясом та смаженим свинячим салом. На одній позолоченій таці — ве    Та всі ці наїдки, блиск келихів і світські розмови здавалися Габріелі чужими. Її думки знову й знову поверталися до Фернандо. Чи живий він? Чи згадає її? І головне — чи ще встигне повернутися, перш ніж усе буде втрачено?..    — Доцю, ми тут зібралися, щоб обговорити деталі твого вінчання з доном Андреашем, — звернувся до неї батько з усмішкою, яка здавалася більше напруженою, ніж щирою.    — Але ж я не давала згоди... — тихо, але впевнено відповіла Габріела.    — Послухай, кохана, - перебив її наречений, — ми з твоїм батьком вже все вирішили. Тобі не варто більше сперечатися.    — Не кажи дурниць, дівчинко, — втрутилася сеньйора Кларисса, — ще втратиш такого вигідного нареченого.    — Ось самі за нього і виходьте, — несподівано для самої себе різко випалила Габріела.    — Як ви смієте! — обурено вигукнула сеньйора.    — Прошу вибачити моїй доньці, — поспішно втрутився дон Густаво, — ви ж розумієте, доно Клариссе, закохані іноді сваряться, потім миряться. Не звертайте уваги. Упевнений, моя дівчинка добре усвідомлює, якою впливовою особою є дон Андреаш, і тільки чекає, коли нарешті стане його дружиною..    —  Я гадав, ви вже як слід поговорили з нею, — з холодною ноткою в голосі прошепотів дон Андреаш батькові.    — Крихітка просто хвилюється через майбутнє весілля, ось і поводиться трохи емоційно. Ви ж знаєте, як це буває з дівчатами, — намагався згладити ситуацію дон Густаво.     — Я дуже сподіваюся, що ставши моєю дружиною, вона нарешті приборкає свій норов, — сухо кинув дон Андреаш.    — Заведіть собі краще служницю, якщо бажаєте, щоб вас у всьому слухалися, — гордо й твердо відповіла Габріела, не зводячи з нього погляду.    — Дівчинко, ви ще такі юні й багато чого не розумієте, — знову почала сеньйора Кларисса, а Габріела, зніяковівши, прошепотіла щось схоже на вибачення й, не стримуючи сліз, кинулася з кімнати. Вона бігла, ніби від самої реальності, що з кожною хвилиною ставала дедалі жорстокішою. У своїй кімнаті, вона впала на ліжко й розридалася так, ніби її серце розірвалося. Читати за посиланням: https://arkush.net/book/1202/3 https://booknet.ua/reader/tamnic-morv-b435570?c=4729969&p=1 Приємного читання! #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза #романтика #пригоди #Карибське_море. #Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #Тортуга #Гваделупа #Пернамбуку #читати_онлайн

The Longest Ride / «Найдовша подорож» (2015) Жанр: драма, мелодрама Іноді доля зводить двох людей із зовсім різних світів. Він — ковбой і чемпіон родео, вона — мистецтвознавець, яка мріє про кар’єру в Нью-Йорку. Здавалося б, що спільного між Люком і Софією? Але життя, випадковість і одна особлива історія кохання все змінюють... Порятунок літнього чоловіка Айри стає для них початком шляху, на якому вони відкриють справжню цінність кохання та важливість вибору між мріями і серцем. Я дивився цей фільм і, блін... фінал — просто словами не описати! Це той випадок, коли наприкінці тебе переповнюють емоції настільки, що ні одне слово не передасть того, що відчуваєш. Фільм вартий уваги кожного. Я щиро хочу, щоб кожен його переглянув. Чудовий фільм, і як я вже писав... кінцівка — просто без слів. Моя оцінка: 9/10 #фільми #драма #мелодрама #кохання #filmseriesua #щоподивитись

#музика Ліза Бібікова та BAH.ROMA презентували пісню «Не буває рейсу Київ–Нью-Йорк» — щемку музичну історію про стосунки на відстані, де кохання стикається з реальністю тисяч кілометрів між двома серцями. https://youtu.be/kvLD_Gm5cho

Від моменту першої телеадаптації «Гордості й упередженості» 1938 року романи Джейн Остін про кохання, соціальні звичаї та пошук щастя отримали десятки кіноверсій. Однак не в усіх адаптаціях режисери дотримуються суворої історичної канви — деякі експериментують із жанрами, стилями та епохами. DIVOCHE.MEDIA розповідає про нестандартні екранізації романів Джейн Остін. https://divoche.media/2025/04/29/dzheyn-ostin-na-novyy-lad-ekranizatsii-iaki-zminiuiut-uiavlennia-pro-klasyku/

#вистави Театр Чорний Квадрат. Кава похапцем або сніданок в наручниках. 29 квітня (вт), 18:30 Київ, Камерний Зал. Вул. Січових Стрільців, 5Б Це історія не про нещасне кохання, а про упущене. Про те, яке люди часом втрачають в хаосі життя, коли не відразу розуміють, що саме їм потрібно. Наше життя складається не тільки з одного хорошого дня, і не тільки з одного хорошого року, який відкладається у нас в пам'яті! Ми живемо і не помічаємо маленьких деталей, миттєвостей і це неусвідомлене сприйняття, такий собі «пазл». Деякі люди здатні ці деталі згадати й скласти його, а деякі вловлюють відразу ж і вибудовують їх в нинішню історію свого життя, дві ці категорії людей дуже щасливі! Подивившись цю чудову виставу Ви зрозумієте, що у своєму житті можна упустити ці маленькі деталі, або, просто проігнорувати. Вона дасть шанс на те, що Ви перестанете пропускати моменти, які зроблять Вас більш щасливими. Таких вистав дуже мало - відкритих, чуттєвих, життєвих! Квитки тут👇 https://ticket.artkvadrat.com/cart/event?id=8669&id_date=19571

Кохала одруженого, а її труну несли жінки. 4 факти про Лесю Українку, про які не розповідали в школі, бо шкільна програма у СРСР наскільки спростила біографію знаної поетеси, , що зараз ми знову і знову продовжуємо її відкривати для себе Леся Українка – виняткова в українській літературі постать і знана всіма поетеса. Вона не просто була "вічнохворою", котра лише "викликає співчуття". Навпаки - ця тендітна жінка була справжнім борцем і жила повнокровним життям. 1. НЕ БУЛА ЖОДНОГО ДНЯ У ШКОЛІ Леся Українка здобула чудову освіту, однак у домашніх умовах. Лесина мати Олена Пчілка вважала, що краще її дітям здобути початкову освіту вдома, адже школи були русифікованими й письменниця не хотіла, щоб це торкалося їх. Наймолодша сестра Лесі, Ізидора Косач-Борисова, згодом стала студенткою Київського політехнічного інституту, проте сама поетеса так ніде і не навчалася. Ймовірно, причиною цього стала хвороба. Проте в домашніх умовах Леся ОПАНУВАЛА ЩОНАЙМЕНШЕ 10 МОВ, зокрема німецьку, французьку, англійську, італійську, російську, польську, латину, грецьку, болгарську та навіть давньоєгипетську на базовому рівні. Це дозволило їй перекладати твори Гомера, Гете, Гейне, Байрона, Данте, Гюго. А в 19 років вона написала підручник зі стародавньої історії для молодших братів і сестер. 2. КОХАЛА ОДРУЖЕНОГО ЧОЛОВІКА Першим коханням Лесі Українки був одружений чоловік. У 19 років поетеса освідчилася у почуттях Михайлові Славинському – молодому юристу, котрий був одружений і на 10 років старшим за Лесю. Звісно, почуття поетеси залишилися без відповіді. Цей епізод відображений у вірші "Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами". 3. ПЕРЕОСМИСЛЮВАЛА БІБЛІЮ Леся Українка була інтелектуалкою світового масштабу. Про це, зокрема, свідчать її глибокі переосмислення біблійних сюжетів, які дехто може назвати й богохульством. Проте таким чином Леся Українка висвітлювала глибокі теми, використовуючи власне бачення сюжетів з Євангелія. Наприклад, драматична поема "Одержима", котру Леся Українка написала після смерті Сергія Мержинського, переосмислює історію Марії Магдалини й оповідає не лише про її духовну, але й фізичну одержимість. Драматична поема "На полі крові" оповідає відмінну історію від тієї, що можна прочитати у Біблії. Юда Іскаріот не покінчив життя самогубством після страти Ісуса, а продовжив своє життя і в розмові з прочанином говорить про своє бачення історії Спасителя і своєї ролі в його смерті. Про переосмислення християнства Лесі Українки можна дізнатися набагато більше у розмовах письменниці Оксани Забужко та предстоятеля УГКЦ Святослава у книзі "Апокрифи". 4. Її ТРУНУ НЕСЛИ ЖІНКИ Лесю Українку можна назвати феміністкою. Вона боролася за права жінок і навіть попри хворобу не хотіла викликати співчуття чи жалість до себе. Історія Лесі надихала багатьох жінок. Тому під час похорону на Байковому кладовищі у 1913 році її труну несли 6 жінок – приятельок поетеси. Зокрема акторки Валерія Пахаревська та Наталія Дорошенко. Цікаво, що царський уряд боявся, що похорон може перерости в мітинг, тому будь-які промови заборонили. Тому всі присутні в знак протесту спершу годину співали "Вічна пам'ять" (замість того, щоб проспівати тричі), а потім довго стояли мовчки на кладовищі – це був протест проти заборони виголошувати промови. 🖍️ Юрій Семенюк

#архів Справжнє кохання триває вічно. Поцілунок завдовжки 6 тисяч років, виявлений під час будівельних робіт в Ірані. 1972 рік.

#новий_розділ — В мене ще одне запитання, — знову озвався той самий старий, що наполягав на ремонті судна. — Та щоб тебе акула всрала, старий! — загорлав один із піратів. — Може, вже закриєш свою пащу? Фонсека б тобі вже шкіру зідрав за таке бурчання! — Вгамуйся, Рамоне! — рикнув Фернандо, не підіймаючи голосу, але так, що всі миттю втихли, — Фонсека тут більше не наказує! Тепер я капітан, і мені вирішувати кого слухати, а кого ні! Говори, старий, тільки коротко. І, трясця, як тебе взагалі, звати? — Луїш Негредо... або просто Пекучий Луїш, — злегка всміхнувся той. — Так мене прозвали після того, як я в останню мить вистрибнув із судна, яке спалахнуло й рвонуло, мов порохівниця. Так от, до справи: чи не варто нам змінити назву нашого корабля? — Діло кажеш! Якось вилетіло з голови, що слід перейменувати судно! У кого які ідеї? — Нехай лишається стара назва! — закричав широкоплечий мулат, що стояв поруч зі мною. — А я б поміняв! — тут же заперечив хтось із натовпу. Кілька хвилин на палубі тривала безглузда суперечка. У повітрі лунали лише глузування та обопільні прокльони. — А ти сам що скажеш? — звернувся Фернандо до Луїша. — Не думаю, що вам сподобається моя ідея, — відказав той, хитро всміхаючись. — Може й не сподобається. Але в тебе вона принаймні є. Викладай! — Коли ще молодий був, ходив на піратському судні... — трохи замріяно почав той. — Якось під час страшної грози ми взяли жирного купця. Підійшли тихо, мов привиди, та як навалилися — навіть він, бідолаха, не зрозумів, що сталося. Наш капітан тоді тільки й сказав: "Це була справжня блискавка". От і думаю: чому б нашому бригу не стати "Блискавкою"? Читати далі за посиланням https://arkush.net/book/18589/18 Приємного читання!!! #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза #романтика #пригоди #Карибське_море. #Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата #чарруа #вітрильник #фехтування #шабля #піастри