#книжковий_відгук #Лана_читає “Лихий король” Голлі Блек Друга частина циклу "Народ повітря" Видавництво Віват Писати відгук на другу частину так, щоб без спойлерів, і без того складно. А коли це історія Джуд Дуарте, яка всю першу книгу впевнено йшла до успіху, то складніше стало вдвічі. Бо політичні інтриги при дворі фейрі у першій частині призвели до оце-так-нефігового-повороту, і персонажі тепер мають жити у нових умовах. Комусь подобається, комусь наче не дуже, комусь геть не подобається, але хто там його питає. В книгах я дуже люблю троп “від ненависті до кохання”, і тут він реально яскравий. Звісно, у другій частині стосунки Джуд і Кардана плавно їдуть від вимушених до компромісних, а потім доїжджають до зупиночки довіри і знову вражають так, що ти сидиш така в кінці і не можеш чохли зібрати. От наче можна було додуматися до цього ходу, але авторка якось так все викрутила, що такий розвиток подій був для мене геть не очікуваним. І, власне, ця частина гарно показує, як змінюється і зростає Кардан. Це вже не просто паскуда сферична у вакуумі, яким нам його малювали у першій книзі. У нього більше сторінкового часу і можливості проявити різні риси свого характеру. У цій частині Голлі Блек досягла класного балансу між любовною лінію і оцими політичними інтригами. Мені навіть не хотілося більше, хоча мені завжди хочеться більше! Тут все було так, як треба. Класно розкривається Двір тіней, де кожен представник по-своєму цікавий. Розкривається родина Джуд. І, звісно, є місце для драми, сліз та зради, коли здається, що таке не можна пробачити. Ну або героям треба капець як постараться, щоб виправдатися. І вони постараються, але вже в третій частині, яку після фіналу другої краще мати під рукою, щоб швидше почати читати.

👩‍❤️‍💋‍👨 Згоди та кохання! Відома українська шахістка Анастасія Рахмангулова вийшла заміж! Цю новину та фото зі святкової церемонії сама Настя виклала в соцмережах. Вітаємо нову сім'ю! #world_sport #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #Brovarysport #Броварський_спорт ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

#поезія Я Вас ні в чому не виню. Не дорікатиму, тим більше. В любові випивши вогню, Я Вам сповІда‌юсь у вірші. Вже задихаючись в золі, У Вашу ди‌влячись адресу, (Колись так, ма‌буть, королі Писали сповіді принцесам), Насмілюсь доторкнутись лиш До Вашого ім’я святого, І відшумлю тим, як комиш, На мить втішаючись від то‌го... Напевно так мені здалось, Напевно так я сам придумав, Що поміж нас зродилось щось, Що стало нині диким сумом. Ні. Я Вас ні в чому не виню. Так навіть думати не смію. Коли випалюють стерню – Лишають у думка‌х надію. Чи про кохання маю річ?.. Собі я більше не дозволю, Щоб навіть від любові свіч Завдати Вам хоч краплю болю. Хіба благатиму, як спас, Як вірний крок благої дії, Лишень пробачення у Вас За все, що вдіяв. І не вдію. А ще два слова про вогні, Що так печуть безвольне тіло: Коли б дозволили мені, Я й далі йшов би з Вами сміло. Куди завгодно. Втім... Але ж… Вам тет-а-тет зізнатись мушу – Якби у тім котлі пожеж Не опалив би Вами душу… Вже не молю для ран дощу, За Вашим гинучи порогом, – У Вас я дозволу прошу За Вашу честь молитись Богу. Щоб Вам триматись тих висот, В яких і сам я міг літати, І в них прожити літ п’ятсот, Не знаючи про біль утрати. А я радітиму за Вас. І, в попіл спалений вогнями, Шептатиму в останній час, Що був щасливим поруч з Вами… Коли ж і тінь моя майне У той далекий тихий вирій – Згадайте й Ви… колись… мене... Хоча б за те, що був я щирий… Василь Ковтун

Кохання – це дати телефон 📱

терапія через слово... 🕊️ "Є ті, хто не вчать тебе світити — вони просто торкаються душі, і вона загоряється 🔥 Вони— не вчителі, не рятівники. Вони — ключ до твого джерела" Нам не добре з тими, хто нас вражає. І навіть не з тими, хто викликає захоплення чи пристрасть. А з тими, поруч з ким нам добре бути собою, де ми відкриті, щирі, вільні. ⠀ Бо є такі люди, поруч із якими не потрібно бути кращою версією себе. Достатньо просто бути. Це ті, з ким – опускаються плечі, – дихання стає глибшим, а у серці на мить стихає вічна тривога. ⠀ З точки зору нейропсихології, саме в такому стані активуються дзеркальні нейрони, система емпатії, і мозок починає реагувати на світло, яке запалює в нас інший. ⠀ Це не просто емоції — це настрій тіла. Не просто слова — а невимовну тишу, в якій ми починаємо неспішно себе впізнавати. Це внутрішній стан щастя коли хочеться обіймати весь світ. ⠀ 📍І тоді щось змінюється. Ти вже не граєш роль. Ти не вибираєш маску. ⠀ Ти просто живеш у власному світлі, бо тобі допомогли його побачити і відчути. ⠀ Це більше, ніж любов. Це — трансформація. ⠀ Бо найважливіший поворот стається тоді, коли ми поруч із кимось раптом усвідомлюємо: "Я собі подобаюсь". ⠀ І ця людина стає дзеркалом, в якому ти бачиш не лише очі. А своє світло, своє право бути, свою живу істинність. ⠀ Саме так зцілюються старі програми: 🔹 ті, що змушували заслуговувати, 🔹 ті, що вчили терпіти, 🔹 ті, що наказували мовчати, коли боляче. ⠀ Бо в цьому світлі, у цьому просторі безпеки, з нас ніби спадає стара шкіра. ⠀ І тіло починає жити. Пам’ять — очищатись. А Душа — повертатись додому. 📍Так працює інтеграція: через присутність, яка не вимагає, а приймає, через погляд, що не судить, а бачить. ⠀ І тоді народжується нова якість любові: та, де ти вже не шукаєш, хто полюбить… а сама(м) стаєш простором, де починаєш себе любити, і віддавати любов. 💫 Істинна близькість — це коли торкаються тебе не руками, а присутністю. І ти розквітаєш без слів. …Бо насправді ми шукаємо не кохання до себе в іншому, а ту присутність, яка пробуджує наше власне тепло і з ким стає затишно бути собою. Ту глибоку зустріч, після якої ми самі собі стаємо рідними. 📍Ці зустрічі — не випадкові. Ті, хто запалює в тобі світло, відкриває твоє справжнє дихання, розблоковує ніжність і повертає тебе — собі ж — це не просто люди. ⠀ Це " СВІТЛОНОСЦІ "у твоєму житті.✨ ⠀ Не вчителі. Не герої. Не ідеали. ⠀ Вони — як портали. Через них ти входиш у себе. ⠀ Така зустріч — це завжди переломний момент у житті. ⠀ Вона не обіцяє «назавжди». Але вона залишається з тобою назавжди, бо після неї — ти вже не та (той), що була(в) до того. ⠀ Бережи таких. І дякуй їм. Мовчки, поглядом, дотиком, серцем. ⠀ Бо в цьому — справжнє диво. ⠀ Тебе пробудили — щоб ти міг жити і відчувати . Цінуй і бережи таких людей поряд і подякуй, що вони є в твоєму житті .✨ Не кожному випадає такий шанс зустрічі 🩷🌹 Залиш і мені зворотній зв'язок ,якщо зустрів таку людину, чи мрієш зустріти,постав лайк,смайлик, залиш коментар🩷 це надихає мене творити більше цікавого контенту 🙌 Вірші і музика автор: Olga Felis © (Felis_Auriel) #глибокітексти #нейропсихологія #selflovejourney #усвідомленість #бутисобою #вразливість_це_сила #світловсерединінас #transformwithlove #психотерапіясловом #любов_що_зцілює #тілоякхрам #дозвольсобібутирядом #психологіядуші #чутливість_сила #любовдовсередини #душевналірика #житиусвідомлено #жінка_світло #силавніжності #свідомийшлях #всерединімир #моватіла #життяякмедитація #дотикдуші #серцедлясвітла #глибокісенси #емоційнезцілення

Київ — столиця нових родин Від початку року понад 14 тисяч пар сказали «так» одне одному в Києві. Це найбільший показник серед усіх регіонів України — столиця впевнено лідирує за кількістю нових шлюбів. Загалом в Україні за цей період одружилися понад 69 тисяч пар. Після Києва найбільше весіль відбулося у Дніпропетровській, Львівській, Київській та Одеській областях. Навіть у складні часи українці продовжують закохуватися, створювати родини та вірити в майбутнє. Кохання залишається тією силою, яка об'єднує й додає сенсу кожному дню — особливо у місті, яке знає, що таке витримка, турбота і новий початок. #Новини_Україна #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news

👩‍🎨 Жінка, яка змінила світ Коко Шанель 1. Мені байдуже, що ви про мене думаєте. Я про вас — взагалі не думаю. 2. Чим гірші справи у жінки, тим краще вона має виглядати. 3. У жінок точка G — наприкінці слова Shopping. 4. Не люблю довгі піджаки — коли розмовляю з чоловіком, хочу бачити, як він до мене ставиться. 5. Кожна жінка має завжди знати дві речі: чого вона хоче і кого вона хоче. 6. Не виходьте заміж за чоловіка з монетницею. 7. Як би не було — у житті чоловіка є лише одна жінка. Усі інші — її тіні… 8. Якщо ти хочеш мати те, чого ніколи не мала — доведеться робити те, чого ніколи не робила. 9. Не буває некрасивих жінок — бувають ледачі. 10. Жінка хвилюється за майбутнє, поки не вийде заміж. Чоловік — поки не одружиться, не хвилюється взагалі. 11. Піклуючись про красу, почни з серця і душі — інакше жодна косметика не допоможе. 12. Жінка, яка не користується косметикою, має занадто високу думку про себе. 13. Ідеальна жінка — це та, яка вміє стриматися, коли боляче, і не влаштовує сцен, коли образливо. 14. Ніхто не молодий після сорока. Але ми можемо бути неперевершеними — у будь-якому віці. 15. Все у наших руках — тому не варто їх опускати. 16. Старість не захищає від кохання. Але кохання захищає від старості. 17. Мій стиль викликав насмішки. Але саме в цьому і був секрет мого успіху: я виглядала не так, як усі. 18. Справжнє щастя коштує недорого. Якщо за нього треба платити високу ціну — це фальшивка. 19. Якщо ти народилася без крил — не заважай їм вирости. 20. Руки — візитка жінки. Шия — її паспорт. Груди — закордонний. 🎬 І дуже рекомендуємо переглянути фільм «Коко до Шанель» — щоб зрозуміти: великими не народжуються. Великими стають — долаючи виклики, шлях і самих себе.

#поезія А у чистім полі вітерець кружляє Він голубить трави,палко обіймає І гуляє вітер зранку і до ночі Розганяє хмари і дрімає в росах... Покохав калину вітерець ласкавий Пригортає ніжно,косу розплітає А струнка калина хилиться до клена Вже давно у парі повінчало небо... Пролітає вітер у своїй печалі Розповість він літу про своє кохання Сонечко зігріє,підбадьорить літо У журбі самотній зажурився вітер... Не журися вітре,ти лети у поле Там тебе чекає щасливая доля Там волошки в житі і ромашки білі Хай тебе зігріють ніжною красою...

🌺 Калина — серце української душі Калина — це не просто кущ із червоними ягодами. Для українців вона є уособленням життя, краси, сили роду й нескореності. Здавна її висаджували біля хат, біля криниць, у полі — як оберіг і як пам’ять. Її цвіт асоціювали з дівочою ніжністю, а ягоди — з кров’ю, пролитою за волю України. У піснях калина плаче, співає, цвіте й червоніє. Вона — поруч із героями, з коханням і журбою. У козацькі часи гілки калини клали на могили полеглих воїнів. А в народній творчості вона стала символом нескореного духу — «Без верби і калини нема України». Сьогодні калина — це ще й знак національної єдності та стійкості перед лихом. Вона — у вишиванках, гербах, піснях і серцях. І щоразу, коли бачимо її пломенисте гроно — ми згадуємо, ким ми є.

ОБЕРІГ ЛЮБОВІ Моє серденько, кохана, тремтить, мов краплина весняна, Сонце схилилось до обрію, тиша лягає на плечі. Як тобі бути з думками моїми, прокинувшись рано? Вірю, що ніжність твоя — це не вітер, не зрада і втеча. Серце моє не з каміння, а з мальви, що квітне і в'ється, В кожнім ударі — надія, молитва — у кожнім мовчанні. Глянь, як воно у долонях твоїх вже беззахисно б'ється, Кволе, мов спогад дитинства, і чисте, мов перше кохання. Ти його ніжно тримаєш і світ завмирає довкола, Тільки достатньо єдиного руху і все розлетиться. Будь же мені милосердна, не здавлюй його, ясночола, Не загаси його світло — воно ще тобі знадобиться. Бачиш, пульсує це серце на пальцях, як у господині? Це не метафора — серце живе, воно вірить в основу. Мов на долоні Всевишнього — в твоїх руках воно нині, Не розбивай його, мила, бо друге не виросте знову. Вірш цей немов оберіг, як звичайна, розмінна монета, Щоб ти згадала любов мою в мить, коли сум закрадеться. Ніжно прошу тебе: ти бережи цей дарунок поета, Тільки не зрадь, бо тоді серце знову моє розіб'ється. Мирослав Манюк 29.07.2025