#думки
Лист... собі..
Усе буде добре. Знай, ти найкраще і найдорогоцінніше, що в тебе є. Не переживай. Усе тимчасово. Ти витримаєш, ти з усім впораєшся. Просто знай це і вір. Всевишній завжди з тобою. Ти під Його захистом завжди.
Бережи себе.
Не шукай проблеми в собі, не грузи себе. Просто згадай, яка ти особлива, яке ти диво.
Це життя. Так, воно складне. Але так цікавіше. Воно дане тобі для того, щоб ти розкрила всі свої дари, які вже у тебе є.
Ти звернеш гори. Весь світ біля твоїх ніг. І це не просто полум'яна промова, що закликає до дій, a найчистіша правда.
Бережи себе. Не засуджуй, не критикуй. B такі моменти ти забуваєш, що всередині тебе - світло. Неважливо, що трапиться або вже трапилося. Важливо, що коїться в тебе всередині.
Дружи із собою. Усвідом. свою цінність.
Примири всіх своїх внутрішніх критиків, прийми всі свої "недоліки", своє минуле, і йди вперед, приймай всі дари цього життя, але вже в гармонії c собою.
Ти все, що в тебе є. У тобі достатньо любові, світла, щастя і всіх благ. Вони вже в тебе є.
Усе, чого ти потребуєш, - це любов і щастя.
Але правда в тому, що в тобі вже є все, ти сама джерело любові і щастя.
Бережи себе...

Україна створила диво
Україна вкотре творить диво, переписує старі правила і стає ще міцнішою як держава на світовій арені
Те, що підписала Україна зі США, — не просто угода. Це унікальна угода. Наголошую: унікальна
Жодна країна, яка перебуває у стані війни та залежить від зовнішньої допомоги, не вела переговори з Вашингтоном на рівних — і тим більше не диктувала своїх умов, які врешті-решт прийняли. Україна це зробила. І зробила грамотно
Трамп розраховував на просту угоду. Він хотів швидку перемогу для себе особисто — з великими цифрами, які існували лише в голові. Він був упевнений, що країна, залежно, просто підпише все, що їй покладуть на стіл. Що вона не матиме ні голосу, ні права вибору. Що Україна продасть себе на будь-яких умовах
Він бачив Україну не як партнера, а як загнаного в кут кролика, який готовий віддати все, аби вижити.
Завдання було гранично цинічним: вписати країну в схему вічних зобов'язань, перетворити на боржника, отримати ресурси та вплив під виглядом допомоги
Коли Україна відмовилася, Трамп розлютився. Він почав тиснути — заморожував допомогу, принижував публічно, шантажував, маніпулював.
Але Україна не злякалася та не піддалася. Зеленський та його команда одразу обрали позицію: жодного економічного рабства. Лише партнерство. Тільки чесно. Тільки на справедливих умовах
І тут починається головне. Тому що саме з цього моменту все пішло не за американським планом, а українською.
Тижнями Україна зазнавала нападів Трампа. Терпіла внутрішню турбулентність, зовнішні загрози та постійний медійний, політичний тиск. І весь цей час переговорна команда – тихо, методично, не збиваючись із курсу – покращувала угоду. Абзац за абзацом. Рядок за рядком
У результаті все змінилося
Україна одержала справедливу угоду, в якій не бере на себе боргових зобов'язань. Ні за минуле, ні за майбутнє. Угода, в якій вона не залежить, а рівноправна. Чи не здає ресурси, а керує ними сама. Не просить - а запрошує до партнерства
Цей фонд називають партнерським. Але спочатку він не був таким. Його таким зробили. Люди з великими яйцями. І не меншим розумом
Україна виходить із ролі жертви. Вона виходить із позиції «нам повинні». Тепер вона стає державою, з якою рахуються. Тому що змогла вистояти там, де здалися майже всі. Тому що не боїться найсильніших
Спочатку вона це довела на полі бою, вистоявши проти супротивника, який був у рази сильніший — путінської Росії. А тепер — за столом переговорів, де перед нею була не просто наймогутніша держава, а й, можливо, найжорсткіший і найцинічніший переговорник — Дональд Трамп
Браво. Просто, браво! 👏

#поезія
Відцвітають вишні, обсипають квіти,
Вже чарує око молодий бузок.
Кожен день весняний - привід порадіти,
І себе звільнити від важких думок.
Кожен день весняний - це нова надія,
Невимовне щастя бачити цей світ.
Молодість у серці завжди пломеніє,
І яка різниця скільки зараз літ?!
І яка різниця, серце вірить в диво?!
Вірить у майбутнє - у своїх дітей.
Без краси цієї жити неможливо,
Бо вона розрада для людських очей.

Наталія Кішовар (Черній)

Видавництво MAL'OPUS анонсувало маньхву «Гелена та Сірий Вовк» — нова меланхолійна серія про зцілення через творчість.

💫 Гелена — юна дівчинка, що надто обожнює читати й вигадувати дивовижні історії. Виняткова уява малечі рятувала в найважчі моменти: коли її батько зник, а молодший братик потрапив в аварію, вона знайшла розраду саме в читанні й вигадках.

Одного дня вона зустріне свого улюбленого автора книжок-картинок — Сірого Вовка — таємничого відлюдькуватого чоловіка з вовчою головою. Цих двох обʼєднає спільне захоплення оповіданнями, хоч і з дуже різною метою.

▪️ 192 сторінки
▪️ мʼяка обкладинка + супер
▪️ 180 грн (передзам.)
▪️ вихід улітку

ПЕРЕДЗАМОВИТИ МАНЬХВУ «ГЕЛЕНА ТА СІРИЙ ВОВК»: https://malopus.com.ua/manga/helena-and-mr-big-bad-wolf-vol-1

Сергій Стерненко опублікував фото з лікарні після замаху

«Одному з охоронців пощастило ще більше за мене. Цю кофту куля прошила, але сам він абсолютно цілий. Буквально диво», — написав волонтер.

Наразі Стерненка успішно прооперували, наразі він відновлюється після поранення.
#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни

У покинутому селі серед лісів стояв старий дім. Кам’яний, темний, зарослий плющем, він дихав — не як живе створіння, а глибоким холодом, що заповнював груди кожного, хто наважувався ступити всередину. Люди уникали його — казали, що вночі з вікон видно тіні, а з підвалу лунає дитячий плач.

Але одного дня туди приїхала дівчина на ім’я Марта. Вона не вірила в привиди. Її приваблювало саме те, що цей дім був забутий усіма . Марта шукала тишу, але натомість знайшла жах.

У першу ж ніч дім почав "говорити": підлога стогнала, двері відчинялися самі, а з дзеркал дивилися не її очі. Найстрашнішим було не те, що вона чула голоси, а те, що вони знали її ім’я, її думки, її мрії.

Кожна ніч ставала довшою. Вона бачила тінь дитини, яка сиділа на ліжку й шепотіла:
— Вони забрали мене… Не йди вниз… будь ласка…

Але Марта пішла. У підвалі вона знайшла старе ліжечко, повністю поросле грибком, і розбиту музичну скриньку. Коли вона її торкнулася — усе довкола змінилося. Стіни дому затряслись, і з темряви піднялася постать — темна, висока, з безліччю рук, кожна з яких тримала уламки дитячих іграшок. Це було те, що забрало дитину.

Марта не тікала. Вона заговорила. Вперше хтось не кричав і не кликав на допомогу. Вона сіла на підлогу й сказала:
— Я знаю, як боляче бути покинутим.

Тоді сталося диво — страх ущух. Тінь завмерла, руки впали, і з неї вийшла душа дитини. Маленька дівчинка. Вона торкнулася Мартиної руки й прошепотіла:
— Дякую.

Дім зітхнув востаннє. Біль і темрява розвіялися. На ранок сонце освітило чисті стіни, а в повітрі пахло м’ятою.

Марта залишилася жити в тому домі. Вона перетворила його на будинок для дітей, які втратили дім, як і вона. Ніхто більше не чув голосів чи плачу. Але інколи вночі з музичної скриньки лунає ніжна мелодія — пам’ять про тих, хто нарешті знайшов спокій.

#тварини
Phasmatodea: Майстри маскування чи ледарі природи?
Уявіть собі комаху, яка настільки лінива, що вирішила просто стати гілкою. Ласкаво просимо у світ Phasmatodea, або паличників, — істот, які підняли мистецтво камуфляжу на рівень "я не комаха, я просто шматок дерева". Ці дивовижні створіння, яких налічується близько 3000 видів, живуть у лісах, садах і навіть іноді в кошмарах тих, хто ненавидить, коли гілка раптом починає повзати.

Хто вони такі?

Паличники — це комахи, які виглядають як гілки, листя або навіть кора. Їхня суперсила — мімікрія. Деякі з них настільки переконливі, що птахи, вважаючи їх частиною пейзажу, просто сідають поруч і не підозрюють, що обід був так близько. Є навіть види, які імітують мох чи лишайник — справжні хіпстери природи, які обирають "еко-стиль".

Ледарі чи генії?

Паличники не просто виглядають як гілки — вони ще й поводяться як вони. Більшу частину дня вони нерухомо висять на деревах, повільно гойдаючись, ніби легенький вітерець їх колихає. Це не тому, що вони медитують чи практикують йогу. Ні, це просто їхній спосіб сказати: "Якщо я не рухатимусь, ніхто мене не з’їсть". І, знаєте, це працює! Їхня стратегія настільки ефективна, що навіть найголодніші хижаки часто проходять повз.

Любов і танці... чи не зовсім

Романтика у паличників — це окрема комедія. Деякі види взагалі обходять залицяння, адже самки можуть розмножуватися без самців. Це називається партеногенез, або, простіше кажучи, "я сама собі вистачаю". А коли самці таки з’являються, їхні "танці" — це радше повільне погойдування, яке можна описати як "я тебе люблю, але давай без поспіху".

Цікавий факт

Деякі паличники, як-от Carausius morosus, стали улюбленцями в лабораторіях і навіть у якості домашніх тварин. Уявіть собі: ви заводите вихованця, який не бігає, не гавкає і взагалі виглядає як гілка, що випадково впала у ваш акваріум. Ідеальний компаньйон для тих, хто любить спокій!

Підсумок

Phasmatodea — це справжні чарівники природи, які доводять, що іноді найкращий спосіб вижити — це просто прикинутися частиною меблів. Вони нагадують нам, що навіть у світі, повному метушні, є місце для тих, хто обирає спокій, камуфляж і легкий гумор. Тож наступного разу, коли побачите підозрілу гілку, придивіться — можливо, це просто паличник, який сміється над усіма нами.

#природа #світ
Рожевий пляж на острові Комодо в Індонезії — це унікальна природна пам’ятка, що приваблює туристів з усього світу своїм незвичайним рожевим піском. Цей дивовижний відтінок піску утворюється завдяки поєднанню білого піску з подрібненими фрагментами червоних коралів та мікроскопічних організмів — форамініфер, які мають рожево-червоні панцирі. Під дією хвиль ці частинки змішуються, створюючи ніжний рожевий колір, який особливо яскраво виглядає на тлі бірюзових вод Індійського океану.

Розташований у Національному парку Комодо, Рожевий пляж є частиною архіпелагу, відомого не лише своєю красою, але й унікальною фауною, зокрема комодськими варанами — найбільшими ящірками у світі. Пляж ідеально підходить для спокійного відпочинку, плавання та снорклінгу, адже навколишні коралові рифи багаті на морське життя, включаючи різнокольорових риб і черепах.

Відвідувачі можуть дістатися до пляжу на човні з міста Лабуан-Баджо, що на острові Флорес. Важливо пам’ятати, що пляж є частиною заповідної зони, тому необхідно дотримуватися екологічних правил, щоб зберегти його первозданну красу. Рожевий пляж — це не лише мальовниче місце для фотографій, але й символ гармонії природи, який нагадує про важливість збереження унікальних екосистем.

Бджоли 🐝 – неймовірно цікаві істоти. Ось деякі факти про них:

Бджоли🐝 “розмовляють” танцем.
Танець бджоли (так званий «танець виляння») передає інформацію про напрямок та відстань до джерела нектару.
Вони можуть впізнавати обличчя.
Бджоли 🐝 вміють розпізнавати людські обличчя частинами, як мозаїки. Це рідкісна здатність серед комах.

Мед 🍯 – єдиний продукт, що не псується з часом. Його знаходили в єгипетських пірамідах, і він був їстівним через тисячі років.
Бджолина 🐝матка може відкладати до 2000 яєць на день. Це майже одне яйце кожні 45 секунд!
Одна бджола 🐝 за життя виробляє лише близько 1/12 чайної ложки меду.
Щоб отримати банку меду, потрібна праця понад 1000 бджіл.

Бджоли 🐝 літають із швидкістю до 25 км/год, махають крилами близько 200 разів на секунду!
У бджіл 🐝 п'ять очей. Два великі складні очі і три маленькі прості очі на маківці голови.
Вони бачать ультрафіолет. Це допомагає їм знаходити нектар у квітах — для них квіти виглядають зовсім інакше, ніж для нас.

Бджоли 🐝 можуть відчувати емоції. Вчені довели, що вони здатні відчувати щось схоже на оптимізм чи песимізм.
Медоносні бджоли🐝 живуть колонією до 60 000 особин. кожної — чітка роль: робітники, воїни, матка, розвідниці тощо.
Стільки всього дивовижного може одна маленька бджілка! 🐝

Геніальний Альберт Ейнштейн одного разу написав: «Якщо з землі зникнуть бджоли, людство проіснує всього чотири роки». Перестануть запилюватись рослини – настане голод, і не врятують жодні генно-модифіковані продукти.

ІСТОРІЯ СВІТОВОГО СПОРТУ
На Олімпіаді в Амстердамі 1928 року австралійський веслувальник Боббі Пірс упевнено прямував до своєї першої медалі. Він спокійно лідирував у чвертьфінальному запливі — аж поки на його шляху не зʼявилось… стадо каченят.
Незадовго до фінішу Боббі почув здивовані вигуки глядачів: кілька пухнастих каченят пливли безпосередньо перед його човном. Його суперник з Франції, Вінсент Соррел, швидко скорочував відставання. Замість того, щоб прорватись крізь пташину блокаду, Пірс зробив крок, який приголомшив усіх: він зупинив веслування й терпляче чекав, поки каченята пропливуть.
Соррел скористався паузою й утримав майже п’ять довжин човна переваги. Та Боббі не здавався. Він зібрав усі сили, знову гребти почав із подвійним натхненням і вже в останньому кілометрі випередив француза, вигравши свій заплив із відривом у 30 секунд! З такої позиції він легко пройшов півфінал і фінішував першим у фіналі одиночок, встановивши новий олімпійський рекорд.
Через чотири роки, на Олімпіаді в Лос-Анджелесі 1932-го, Пірс захистив титул, ставши першим у світі веслувальником із двома поспіль золотими медалями. 1985 року, вже після його смерті, його ввели до Австралійської спортивної зали слави як найвидатнішого веслувальника довоєнної доби.
🏅 Чому ми й досі згадуємо Боббі Пірса?
Тому що справжніх чемпіонів оцінюють не лише за їхніми медалями, а й за їхнім характером. Вчинок Пірса — поставити безпеку каченят вище власної перемоги — залишається однією з найзворушливіших історій справжнього спортивного фейр-плей в історії Олімпійських ігор.
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
#world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #Brovary_sport #спорт_sports #brovarysport #interesting_news #олімпійськийспорт