«Идиш — язык, укорененный в украинской земле»: как этот язык приспосабливается к новым реалиям и почему его нужно поддерживать в Украине — видео НУ ооооооооочень интерестное видео — всем реклмендуем посмотреть. В начале февраля 2026 года Ukraїner выпустил разговор о языке идиш в рамках подкаста «Мовне питання» — украинского проекта о языках, которые считаются уязвимыми и требуют поддержки. Выпуск сделан совместно с House of Europe при поддержке Европейского Союза. Ключевая рамка разговора формулируется просто и жёстко: идиш — это не «язык где-то рядом с украинской историей», а часть ткани этой истории. До Второй мировой войны на идише в Европе говорили миллионы, а на территории современной Украины существовали города и местечки, где идиш был не маргинальным кодом, а обычной повседневной реальностью — языком семьи, торговли, печати, театра и литературы. Отдельно проговаривается масштаб утраты: община идиш-говорящих в Украине резко сократилась из-за Холокоста и советских репрессий, а после создания Израиля идиш в государственном проекте оказался оттеснён как «диаспорный» — в пользу иврита. Типичный вопрос — жив ли идиш сегодня. В выпуске звучит конкретная цифра: порядка 700 тысяч человек в мире активно используют идиш, учат на нём детей и создают контент. Это не «музейная реконструкция», а живая языковая среда. В выпуске раскрыты такие темы: Идиш и иврит — две разные языковые системы Академический и хасидский идиш: две разговорные реальности Почему идиш называли «жаргоном» и «женским языком» Происхождение идиша: не просто диалект немецкого Украинский след в идише: словянизмы и гебраизмы Почему возродили иврит, а не идиш: сионизм, галут и doikayt Черновцы 1908 года и спор о «еврейском языке» Штетл как мир и его распад Украинско-еврейское сотрудничество в годы УНР «Киевская группа» и переводы 1920-х Советские репрессии и исчезновение публичного идиша Современные инициативы и пример Швеции Почему этот разговор важен для израильской аудитории Это не просто исторический экскурс. Это разговор о том, как язык выживает после катастроф, как он меняется и адаптируется, и почему его поддержка сегодня — это вопрос уважения к общей украинско-еврейской истории. А вы как считаете — должен ли идиш активнее поддерживаться в Украине и Израиле на государственном уровне или достаточно инициатив самих общин? Читайте подробнее в нашей статье: https://news.nikk.co.il/v-ukrainskoj-zemle/ НАновости‼️:- новости Израиля Важно❓ Поделитесь ❗️ и подписывайтесь, чтобы не пропустить подобные материалы https://www.facebook.com/profile.php?id=61581708179881 #НАновости #NAnews #Идиш #Украина #ЕврейскаяИстория #Ukraїner #Израиль #ЯзыкИдентичность

«Я вийду з Києва останнім» – пише Валерій Залужний у своїй книжці. Вчора Володимир Золкін опублікував фото Валерія Залужного на пляжі у Домінікані, що визвало обурення у соц мережах І от сидиш, дивишся на це все з країни, яка живе між повітряними тривогами, блекаутами. Для Залужного «важка служба» в Лондоні логічно продовжується зимовими канікулами в тропіках. Для нас – холодні квартири, мобілізація, фронт, де кожен день вирішує чиєсь життя. На дипломатичному фронті треба вигризати кожен снаряд, кожне рішення союзників. Філософське питання, але чому нам так стабільно не щастить із «лідерами»? Чому ті, хто мали б бути прикладом витримки й відповідальності, з такою легкістю дозволяють собі заморські курорти посеред найважчої війни за всю сучасну історію? Чому для них нормально розповідати про «останнього з Києва», а потім першими опинятися біля бірюзового моря? Цей контраст б’є по голові сильніше за будь-яку пропаганду. Замість відчуття опори й поваги – порожнеча, гірке розчарування й сором. Не за них – за нас, що знову зробили кумиром того, хто в критичний момент обрав не нашу реальність, а свій комфорт. https://t.me/Ukraineaboveallelse

🫣Я б ніколи не зробила свою трансформацію, якби не збудувала міцний #фундамент у схудненні! Коли я кажу «фундамент у схудненні», більшість плутає цей термін з харчуванням, тренуваннями, дефіцитом калорій, «чистим» харчуванням чи кількістю прийомів їжі. 👀А все перелічене — це лише інструменти, а не фундамент! 👀Коли я важила 110 кг, я, як і ви, шукала чарівні інструменти: нову дієту, унікальний продукт чи пігулки, супер-жироспалюючі тренування. Але це давало лише короткострокові результати з неминучим #відкатом. 🖱І тільки коли я почала глибше розбиратися в темі, зрозуміла очевидну річ: без фундаменту всі інструменти втрачають сенс. «Фундамент» — це розуміння самого процесу, свого режиму, свого ставлення до нього, налаштування дій на глобальному рівні. ✅Фундамент у #схудненні — це не дієти, не тренування і не підрахунок калорій. Це глибша основа, на якій тільки й можуть триматися всі ці інструменти. ▶️Фундамент — це: 🟢Розуміння свого тіла та процесу. Ти знаєш, як працює дефіцит калорій на практиці, чому вага може стояти тижнями, чому відбувається відкат, що таке водна вага, що таке #плато . Ти не панікуєш від коливань, бо розумієш, що це нормально. 🟢Стійкий #режим дня. Ти маєш приблизно однаковий час підйому, сну, прийомів їжі. Тіло звикає до ритму, гормони працюють передбачувано, голод і тяга до солодкого зменшуються. 🟢Правильні пріоритети та ставлення. Схуднення перестає бути «тимчасовим проєктом», а стає частиною життя. Ти не жертвуєш усім заради результату, але й не відкладаєш здоров’я на «потім». Ти готова йти довго і без поспіху. 🟢Звички, які ти можеш підтримувати роками. Ти не змушуєш себе їсти те, що ненавидиш, чи тренуватися через силу. Ти поступово вводиш зміни, які тобі комфортні: більше ходьби, менше сидіння ввечері перед телевізором, заміна одного перекусу на корисніший. 🟢Емоційна стабільність і вміння справлятися зі стресом без їжі. Ти розумієш свої тригери (нудьга, стрес, свята) і маєш альтернативні способи розслабитися чи порадувати себе — не тільки їжею. 🟢Терпіння і прийняття процесу. Ти не чекаєш мінус 10 кг за місяць. Ти знаєш, що здорова швидкість — 0,5–1 кг на тиждень, і готова йти цим шляхом стільки, скільки потрібно. ✅Коли цей фундамент сформований — меню, тренування, дефіцит калорій просто «лягають» на нього і працюють довго. ❌Без нього будь-яка дієта чи марафон — це спроба побудувати хмарочос на піску. ➡️Спочатку будуєш фундамент (місяці, іноді роки дрібних змін), а потім вже додаєш складніші інструменти — і вони нарешті тримаються. ✅Повільно, без поспіху: змінювати свої дії, ставлення до завдань, пріоритети. І тільки сформувавши цей новий фундамент, переходити до складніших інструментів і рівня дій.

Треба пропагувати публічний осуд ухилянтів. З кожного екрану має транслюватись теза, що у нас вибір: або ми воюємо, або Буча в кожній хаті. Ти не відсидишся, війна в твій дім прийде, — офіцер ЗСУ Мельник

Буває, відкриєш повідомлення, а звідти слова, як метелики летять, зачіпаючи лице, волосся. І ти сидиш, весь в пилку, починаєш світитись зсередини, тому що є люди на землі, з якими поговориш, як сонця вип'єш...

Elli Berlin у *Sonne* — це коли Rammstein раптом вирішили перевтілитися в одну дівчину з дредами й сказали: «Ну давай, потягнеш?» — і вона спокійно відповіла: «Тримай мою мікрофонну стійку». Чорні дреди, виголені скроні, сірі очі, що виглядають бездонними з чорною лайнерною обводкою й стрілками, майже до вух. Чорний шкіряний корсет, чорні драні легінси — порвані навіть на сідницях. Це чистий рок-протест: тіло як ще один інструмент, такий самий грубий і чесний, як гітара чи барабан. І цей голос. Хрипкий, важкий, з металевим присмаком — наче душа Тілля Ліндеманна на хвильку переселилася в дівоче горло, але залишила там місце й для жіночої люті, і для ніжного тремтіння. Вона не просто співає *Sonne*, вона її випльовує, гарчить, розтягує, рве на шматки й збирає заново. У коментарях під відео — суцільне «Gänsehaut», «Powerfrau», «besser als viele offizielle Covers». Люди пишуть, що ніколи не думали, що жіночий вокал може настільки органічно лягти на риф Rammstein, що навіть «Till kann stolz sein». Видно, як німці кайфують: для них це не «дівочий кавер», а повноцінна бойова версія, яка стоїть поруч з оригіналом, а для когось — і попереду. Тут все працює: образ, пластика, манера тримати сцену (не дарма її в німецькій пресі називають однією з найпомітніших фронтвумен сучасної metal/dark-wave сцени ), і той особливий вайб німецького року, що відчувається в кожному русі. Не дивно, що її ставлять хедлайнером на рок-фестах і байкерських тусовках — як-от у Кульмбаху, де Elli Berlin виступає головним актом великого мотозльоту . Sonne у виконанні Elli Berlin — це коли ти включив «просто кавер», а через три хвилини сидиш з мурашками й думаєш: «Окей, тепер у цієї пісні офіційно два канони». https://www.youtube.com/watch?v=z358pgH78Cs з 2ї хвилини

Робочий день о п’ятій ранку — це, я вам скажу, протиприродна хуйня. Це злочин проти організму і здорового глузду. Бо прокидатися треба о 3:30. В цей час навіть півні ще сплять, і сни їм сняться еротичні, про жирних курей. А ти встаєш. Ритуал незмінний, як схід сонця, якого ще й близько не видно. Вигуляти собаку, поки світ ще нагадує дупу негра. Потім — кава на унітазі. Сидиш на «троні», вливаєш у себе той окріп, а очі все одно лізуть на лоба, бо спати хочеться так, що хоч сірники вставляй. 4:10. Час виходити. На вулиці комендантська, тиша така, що дзвін у вухах стоїть. Тільки зорі байдуже кліпають згори на цей бардак. Стою, курю, намагаюся зібрати мозок до купи. І тут... почалося. Спочатку звук. Паскудне, ниюче жужчання. Таке, знаєте, з натугою, ніби воно несе на собі всі гріхи світу і ще пару кілограмів вибухівки. І не видно ж ніхуя. Темрява в’язка, хоч ножем ріж. А це падло десь поруч круги намотує, шукає жертву, сука. Я, не довго думаючи, як той тарган на кухні, коли світло вмикають, шмигнув під бетонні сходи. Сиджу, причаївся, дихати боюся. Серце калатає десь у горлі, а в голові одна думка: «Андрійович...». Водій наш. Пунктуальний, курва, чоловік. І точно — в кінці вулиці прорізається світло фар. Андрійович їде. Свята простота, він же зараз під’їде, стане і буде чекати. Ідеальна мішень. Його ж в’їбуть просто тут, на місці. Трясучими руками витягую телефон. Набираю. Гудки йдуть, але я розумію — до сраки ті гудки. Не встигне він взяти. А той літаючий гандон вже гуде зовсім поруч. Побачив, мабуть, світло, зрадів, підар електронний. І тут мене перемкнуло. Страшно — пиздець. Але я зриваюся з місця і біжу до дороги. Біжу так, що Усейн Болт нервово курить в стороні. Чую, як очко з переляку стискається з такою силою, що якби туди всунути шматок вугілля — випав би діамант. Добігаю до машини, вже майже непритомний від того спринту і жаху, вриваюся в салон і кричу не своїм голосом: — АНДРІЙОВИЧ, ГАЗУЙ, БЛЯДЬ!!! Він на мене глянув, і, мабуть, на моєму обличчі було написано все: і про дрон, і про життя, і про смерть. Зрозумів з пів слова. Як упиздив по педалі — машина аж присіла. Летимо. Стрілка лягає під 150. Дерева за вікном зливаються в зелену кашу. Андрійович, не повертаючи голови: — Шо сталося? — Дрон там, — видихаю я. — Прямо над головою висів. — Так детектор мовчить, — дивується він, киваючи на прилад. — Може, волокно, хуй його зна... Але близько був, сука. Дихав у потилицю. — Бля... Пролетіли ми так з кілометр, не скидаючи газу. І тут позаду — БАХ! Глухий такий вибух, аж земля здригнулася. Як потім дізналися — таки волокно було. Летів він за нами, гнався, падло. Але чи майстерності оператору забракло, чи карма у нас така бронебійна — зачепився він за дерево. Повезло. Ми їхали далі мовчки. Тільки руки в мене трусилися, і хотілося не кави, а склянку горілки. Живі. І слава Богу. #херсон #війна #україга

«Иврит и идиш станут защищёнными языками в Украине» — Комитеты Верховной Рады 19 ноября 2025 поддержали законопроект №14120 19 ноября 2025 года Украина сделала важный шаг в сфере защиты национальных языков. Сразу два парламентских органа — 🇺🇦 Комитет по гуманитарной и информационной политике (заседание 18.11.2025) и 🇺🇦 Комитет по вопросам интеграции Украины в ЕС (публикация 19.11.2025, 08:49) — поддержали законопроект №14120, который приводит украинские законы в соответствие с обновлённым переводом Європейської хартії регіональних або міноритарних мов (перевод МИД Украины, январь 2024). 📌 Главное решение: Иврит и идиш включаются в официальный перечень языков, которые получают особый режим поддержки и защиты. Это означает, что государство обязано создавать условия для изучения этих языков, поддерживать образовательные программы, культурные проекты, медиа, архивные инициативы и помогать общинам сохранять своё наследие, как требует Европейская хартия. А что с русским языком? Важно подчеркнуть: законопроект №14120 не ограничивает использование русского языка и не вводит запретов. Речь идёт исключительно о приведении законодательства в соответствие с критериями Европейской хартии, которая защищает исторические, мало распространённые и потенциально уязвимые языки. Русский под эти критерии не подпадает — он не является исчезающим или миноритарным в понимании Совета Европы. Поэтому в обновлённом перечне он не получает специального режима защиты, но его статус в повседневной жизни и медиа законопроект не изменяет. 📌 Вывод комитетов: — проект №14120 не противоречит праву ЕС; — соответствует обязательствам Украины перед Советом Европы; — нуждается в техническом доработке, но полностью вписывается в европейскую политику защиты языков. Для еврейской общины это — признание исторического наследия и укрепление языковых прав. Для Украины — шаг к честной, современной и точной модели взаимодействия с национальными меньшинствами. 👉 Подробности в нашей статье: https://nikk.agency/ivrit-idish/ Станет ли расширение списка защищённых языков шагом к гармоничному сосуществованию культур в Украине? Или этот процесс наоборот усилит дискуссии в обществе? #НАновости #NAnews #Israel #Ukraine #IsraelUkraine #иврит #идиш #мовы #14120 #ВерховнаРада #УкраинаЕС Поделитесь в фейсбуке с теми, кому это может быть интересно: https://www.facebook.com/nanews.nikk.agency/posts/pfbid02Vw8oMAi6Jdjjsd4y5KGhwYS6NebJoK4kYor3eHbeaAFWd3TvyhX6wGUW1XnRBXE7l

Во Львове проходят «Европейские дни еврейской культуры»: выставки, лекции и экспозиция Национальной библиотеки Израиля «Народ Книги». 📅 8–22 ноября 2025 года В этом году Львов стал одной из центральных площадок общеевропейского проекта «Европейские дни еврейской культуры», проходящего в десятках стран. По информации Львовского городского совета, инициатива проведения фестиваля принадлежит Европейской ассоциации сохранения еврейского наследия (AEPJ), которая координирует этот проект с 1999 года. Город превращается в живую книгу. По узким улочкам старого Львова звучит клезмерская музыка, а в залах музеев открываются страницы общей памяти — украинской и еврейской. Главная тема фестиваля — «Народ Книги». Здесь обсуждают, как слова, тексты и музыка соединяют поколения и страны. Среди участников — исследователи из Израиля, Польши и США, которые говорят о возвращении языка идиш и о новой роли культуры в мире, где память снова под угрозой. Фестиваль проходит в стране, которая каждый день защищает своё право на существование. Когда российские ракеты разрушают украинские города, где жили еврейские общины, память становится актом сопротивления. Хранить её — значит противостоять забвению и восстановить связь времён. Украину и Израиль объединяет одно: осознание, что история народа — это его защита. А вы когда-нибудь задумывались, что будет, если такие истории перестанут рассказывать? Кто тогда напомнит, почему важно помнить? Читайте статью полностью: 👉 https://nikk.agency/vo-lvove/ 📢 Читать и распространять в Facebook: 👉 https://www.facebook.com/nanews.nikk.agency/posts/pfbid0YC5Ci6ad6j5igCkPevtT1np1Y2GG4eybphMPtyXwuos9BFXqAGEpbQrEZQ7iMtP4l #Israel #Ukraine #IsraelUkraine НАновости — Nikk.Agency Israel News

Сидиш у підвалі, даєш собі слово, Що вранці все знову стане чудово, Складаєш собі урочисту присягу Про віру в майбутнє і тиху відвагу. Писати в підвалі дитячі казки, І ще видавати хороші книжки, І, може, колись ще привести у світ, Когось, хто не чув про ракетний приліт, Бо в нас ще настане пора святкувати, І вистрілить в небо салют, не гармати, Війна неодмінно піде в небуття, Навчивши усіх цінувати життя. #оксанавесна