"КОНДИТЕРКА - ВТІКАЧКА" Знаєте, коли я отримала цю книгу у подарунок, я думала, що вона мені не буде цікавою через свою назву і обкладинку, здавалася на перший погляд комедійною. Але ні, це як у житті, підліткові проблеми, смерть батька, коли Олівії було лише 14-15 років, мама яка постійно була виїзді, рано подорослішала, хапалася за будь-яку роботу, потім вивчила на кондитера і знайшла роботу в ресторані. Мала любгвний зв'язок з власником ресторану, який був до речі жонатий. Одного разу в ресторані визначали сторіччя заснування ресторану, і коли Олівія вносила величезний торт з свічками в залу ресторану, вона побачила свого коханця, який дуже мило поводився з своєю дружиною. Вона зрозуміла, що їхні стосунки були несправжними, відволіклася, заточилася, і таця з тортом випала з її рук. Через це вогонь від свічки перекинувся на скатертину, потім вогонь перекинувся ще далі. Загалом, вона мало не спалила ресторан. Тоді ж, не чекаючи, коли її звільнять з роботи, вона просто втекла до подруги, як це сказати, на дачу, в село. Точніше, це не село, а селище міського типу. Ну там вона знайшла нову роботу, дах над головою. Потім закохалася в одного чоловіка, який з великої родини ще жодного разу не був жонатий і теж має не просте життя. Їхне спілкування, розповіді та роздуми про життя мені нагадало книгу "Мости округу Медісон", та й сільська атмосфера така сама. (До речі, книга "Мости округу Медісон", одна з моїх найулюбленіших книг, дуже сильна, раджу прочитати). Звісно, "Кодитерка", не така сильна, я б так сказала, вона більш схожа на книг Даніели Стіл і Джоді Пітколт, а ці книги я теждуже люблю читати. До речі, в цій книзі навіть є рецепти, як готувати випічки. Поки там читаю рецепти, хотілося їсти. 🥮😋🎂😁🧁

#поезія Щасливі люди заздрити не вміють. Їх не цікавить - хто і з ким живе... Вони чужим проблемам не радіють, Почувши від злостивців щось "нове"... Для них ці "вісті", просто недоречні - Хто скільки витрачає на харчі... Хто як вдягається і де купує речі... Хто з ким лягає спати уночі... Вони не зловтішаються й не заздрять. Не пишуть злих коментарів-порад... Насмішками нікого не образять І не шукають вад в усіх підряд. Щасливі люди злими не бувають. Вони життя нікому не псують. Думок поганих в душах не тримають. В гармонії і радості живуть. Вони не вміють шкодити нікому І довіряють власним почуттям. Щасливим людям - заздрість невідома. Вони живуть лише своїм життям.

🌿 Привіт. Мене звати Покахонтас. У дитинстві я часто сиділа під деревами й слухала, як шумить листя. Тоді мені здавалося, що вони шепочуть між собою. А тепер я знаю — це не просто казка. Дерева справді можуть "розмовляти". І ось як це працює. 🌳✨ Під землею коріння дерев з’єднане з грибницею — мережею, яку вчені називають "деревним інтернетом" або мікоризною мережею. Через цю мережу дерева обмінюються речовинами: передають одна одній воду, поживні речовини, а ще — сигнали про небезпеку. 🌲 Наприклад, якщо якесь дерево зазнає атаки комах, воно може "попередити" сусідів, і ті почнуть виробляти гіркі речовини, щоб відлякати шкідників. 🌳 Деякі дерева навіть "підгодовують" своїх родичів або молоді паростки, якщо ті слабкі. 🌾 У лісі панує не конкуренція, а взаємопідтримка. Іноді, щоб почути ці голоси, потрібно просто зупинитися й слухати. Бо природа говорить постійно — мовою, яку ми лише вчимося розуміти. З повагою до кожного листка — ваша Покахонтас 🍃 #fan_art #супер_порада #супер_факт

#мистецтво Ярослав Пстрак ( 1878 -1916). "Поливальний понеділок". " Лірник" " Гуцульська мадонна"

#мистецтво Натюрморт. Олександр Закусілов