#поезія
Я — чорна. І рід мій давній та чорний.
Хто тобі казав, що я добра? Брешуть.
Кажуть, буває вию на місяць повний.
Кажуть — літаю. Ха! Язиками чешуть.
В мене, буває, сім п'ятниць в одну неділю.
Я до світ сонця копаю коріння євшану.
Вмію ганяти хмари, зорі ховати вмію.
Можу меж очі наслати тобі туману.
Ти стережись! Не тиняйся до мого дому.
Бійся зелених очей і німого пристріту.
Кажеш, не віриш? Най буде тобі по тому —
Рік проживеш за двіста на сьому світу.
Бачиш, стою вся такв, як з твоєї казки.
Ко́су мотаю під вельон. Підеш зо мною?
Буде тобі, бідолахо, з моєї ласки,
день видаватись неділенькою святою.
Зиркаєш що? Не до серця мої говірки?
Йди собі... Най стежина веде од мене.
Доки не видко на небі першої зірки,
Хутко тікай. Нині, я не твоя наречена...
Хто тобі казав, що я добра?
Людмила Галінська
#поезія
Я — чорна. І рід мій давній та чорний.
Хто тобі казав, що я добра? Брешуть.
Кажуть, буває вию на місяць повний.
Кажуть — літаю. Ха! Язиками чешуть.
В мене, буває, сім п'ятниць в одну неділю.
Я до світ сонця копаю коріння євшану.
Вмію ганяти хмари, зорі ховати вмію.
Можу меж очі наслати тобі туману.
Ти стережись! Не тиняйся до мого дому.
Бійся зелених очей і німого пристріту.
Кажеш, не віриш? Най буде тобі по тому —
Рік проживеш за двіста на сьому світу.
Бачиш, стою вся такв, як з твоєї казки.
Ко́су мотаю під вельон. Підеш зо мною?
Буде тобі, бідолахо, з моєї ласки,
день видаватись неділенькою святою.
Зиркаєш що? Не до серця мої говірки?
Йди собі... Най стежина веде од мене.
Доки не видко на небі першої зірки,
Хутко тікай. Нині, я не твоя наречена...
Хто тобі казав, що я добра?
Людмила Галінська
Українська
English
