«Знаю, що мені залишилося жити менше, ніж уже прожито…»
Я почуваюся, як дитина з коробкою цукерок: спершу їсть із задоволенням, а коли бачить, що залишилося зовсім мало — смакує кожну з особливою вдячністю і насолодою.
У мене більше немає часу на порожні суперечки, нескінченні лекції чи пояснення тим, хто не хоче чути. Немає бажання боротися з байдужістю й нещирістю. Я не йду туди, де зростає тільки его, і не витрачаю сили на тих, хто маніпулює чи грає ролі.
Мене тривожать ті, хто знищує найталановитіших через заздрість — аби заволодіти їхніми досягненнями, місцем чи славою. Це не моє коло.
Я поспішаю. У мене надто мало часу для обговорення заголовків. Моя душа вже не хоче жити за чужими сценаріями — вона хоче відчувати.
Цукерок у коробці залишилось мало.
Мене приваблюють справжні — людяні, щирі, ті, хто сміється зі своїх помилок, бере відповідальність і не боїться жити по правді. Ті, хто зберіг гідність, попри всі удари долі, і не втратив м’якості серця.
Я поспішаю. Я хочу жити яскраво, по-справжньому. Зріло.
Я з’їм кожну цукерку, що залишилася. Бо тепер кожна з них — найсмачніша.
Моя мета — дійти до кінця в гармонії з собою, з близькими й совістю.
Колись я думав, що в мене буде два життя. Виявилося — тільки одне.
І його варто прожити гідно.
🖍️ Ентоні Гопкінс
«Знаю, що мені залишилося жити менше, ніж уже прожито…»
Я почуваюся, як дитина з коробкою цукерок: спершу їсть із задоволенням, а коли бачить, що залишилося зовсім мало — смакує кожну з особливою вдячністю і насолодою.
У мене більше немає часу на порожні суперечки, нескінченні лекції чи пояснення тим, хто не хоче чути. Немає бажання боротися з байдужістю й нещирістю. Я не йду туди, де зростає тільки его, і не витрачаю сили на тих, хто маніпулює чи грає ролі.
Мене тривожать ті, хто знищує найталановитіших через заздрість — аби заволодіти їхніми досягненнями, місцем чи славою. Це не моє коло.
Я поспішаю. У мене надто мало часу для обговорення заголовків. Моя душа вже не хоче жити за чужими сценаріями — вона хоче відчувати.
Цукерок у коробці залишилось мало.
Мене приваблюють справжні — людяні, щирі, ті, хто сміється зі своїх помилок, бере відповідальність і не боїться жити по правді. Ті, хто зберіг гідність, попри всі удари долі, і не втратив м’якості серця.
Я поспішаю. Я хочу жити яскраво, по-справжньому. Зріло.
Я з’їм кожну цукерку, що залишилася. Бо тепер кожна з них — найсмачніша.
Моя мета — дійти до кінця в гармонії з собою, з близькими й совістю.
Колись я думав, що в мене буде два життя. Виявилося — тільки одне.
І його варто прожити гідно.
🖍️ Ентоні Гопкінс
Українська
English
