https://youtu.be/3avbm7FNCjQ
Приснив ми ся сон дивненький.
Виконує квартет священників Коломийської ПЦУ. Керівник: о. Микола Кравчук

+700
Щиро дякую Катерина Гончарук за підтримку!
Божого благословення та захисту їй та рідним!

#музика
Гурт Latexfauna випустив кліп з акустичною версією пісні Bureviy. Вона стала саундтреком до українського пригодницького фільму "Троє".
Слухати тут: https://life.pravda.com.ua/culture/pisnya-gurtu-latexfauna-stala-saun...

Сатирична стаття на тему "ненормальності" творчих людей

Творчі люди: маніяки, збоченці, божевільні — але з ручкою, а не сокирою
---
Що спільного між письменником і маніяком? Обоє довго сидять у темряві, обдумуючи, як усе має закінчитися. Різниця лише в тому, що один бере сокиру, а інший — клавіатуру. І от з клавіатури — вже й роман, уже й фільм, уже й Нобелівська. А міг би ж просто сісти за вбивство.
Творча людина — це соціально прийнятний варіант шизофренії. Вони розмовляють із вигаданими персонажами, чують голоси (які називають "музою") і можуть годинами витріщатися в стіну, мов задумали щось страшне. І найчастіше так і є.
У головах художників і письменників живе цілий притулок монстрів: збоченці, вбивці, тирани, філософи з тарганами в голові. І всі вони — герої майбутніх романів. Часом здається: творчі — це ті, хто знайшов морально-безпечну альтернативу злочину. Бо є закон. Бо є суспільство. Бо є відчуття провини. І от тому вони просто пишуть про те, як когось розпиляти, зрадити, згвалтувати, з’їсти або воскресити.
Уявіть, що Пікассо не малював би. Або Кафка не мав би паперу. Або Стівен Кінг не писав, а просто робив усе те, що описує. Чи довго б протрималося людство?
Творчість — це офіційно дозволене божевілля. Автори фантастики, фільмів жахів, чорного гумору — це своєрідні алхіміки, що беруть темряву власної психіки і трансформують її у витвір, який викликає "вау" замість "суду присяжних". І замість кримінального кодексу — літературний, кінематографічний чи театральний фестиваль.
Звісно, не всі митці — латентні психопати. Але майже кожен хоча б раз у житті, створюючи щось, ловив себе на думці: "Як добре, що я не зробив це в реальності". І от саме в цьому полягає сила мистецтва — воно рятує людей від них самих.

Висновок:
Світ має щастя, що творчі люди — не психи з ножами, а лише люди з уявою. Їхні монстри живуть у книгах, їхні збочення — в сценах фільмів, їхні одержимості — у мистецтві. І поки є папір, клавіатура та сцена — ми в безпеці.
---

Але... не лишайте їх наодинці надто довго. Бо іноді фантазії просяться назовні.

Після проголошення Незалежності України, в Україні не повинно було бути нічого російського, ні газу з Росії, ні російської церкви московського патріархату. Це ж також стосується і російської мови.
Кожна цивілізована держава має свою мову, якою вони спілкуються і незалежну церкву в своїй Державі.
Тільки в Україні можна говорити мовою країни терорист і ходити до церкви а якій благословляють на вбивства і руйнування.
Україно!!! Українці!!!
Вчимо свою державну мову і нею спілкуємося. В Україні є українська мова державна.
Ходимо чи відвідуємо ту церкву де проповідують мир, любов, в церкву в якій є державна українська мова.
Українці припиніть молитися в московських храмах хай навіть там все красиве і золоте.

А ви знали, що 11 листопада у далекому 1952 році (якщо вірити Вікіпедії) у Каліфорнії була продемонстрована дія першого відеомагнітофона? Давненько це було, та у наших широтах відеомагнітофони стали з’являтися значно пізніше. Тож сьогоднішня понеділкова #кінопорада - передивитися будь-який фільм чи мультфільм, які були у вас вдома ще на відеокасетах, так щоб аж "олдскули звело")

Діліться в коментарях, чи був у вас відеомагнітофон та касети? Які фільми любили дивитися? І чи бува таке, шо хочеться щось з того передивитися?

P.S. В адміна були, звісно, мультфільми (чітко пам’ятаю “Геркулеса”, “101 далматинця” та “Леді та Блудько”). А ще були “Блейд”, “Суддя Дредд” та третій “Термінатор”, “Маска” з Джимом Керрі, всякі “голі пістолети” з Леслі Нільсеном та “Загублені у космосі” (цей фільм подарував мені першого краша та арахнофобію, красно дякую)))

#Коло_Кіно