• 12переглядів
  • США продовжили дозвіл на купівлю російської нафти до 16 травня

    Вашингтон подовжив на місяць санкційний виняток для іноземних країн щодо купівлі російської нафти з танкерів у морі.

    Попередній дозвіл діяв до 11 квітня. Тепер термін продовжено до середини травня.

    Йдеться про нафту, яка вже завантажена на судна та перебуває у відкритому морі.
    #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world
    🛢️ США продовжили дозвіл на купівлю російської нафти до 16 травня Вашингтон подовжив на місяць санкційний виняток для іноземних країн щодо купівлі російської нафти з танкерів у морі. Попередній дозвіл діяв до 11 квітня. Тепер термін продовжено до середини травня. Йдеться про нафту, яка вже завантажена на судна та перебуває у відкритому морі. #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world
    36переглядів
  • ВИСЛУХАЙ, БОЖЕ МОГУЧИЙ

    "Духа не вгашайте".
    (1Сол. 5:19)

    Вислухай, Боже могучий,
    Нашу молитву прийми.
    Вдячністю серця прагнучі
    Вдячністю Ти наповни.

    Вислухай, Боже, прохання
    Руку свою нам подай.
    Молимось, Боже, зарання
    Вирви з недолі наш край.

    Вислухай, Боже, благаєм,
    В єдності нас заховай,
    Щастя для рідного краю
    Долі в неволі подай.

    Хай віддамо Тобі славу,
    Хай віддамо Тя поклін.
    Вислухай, Боже, благаєм
    В Твоїх падемо колін.

    Вирви з недолі і злоби,
    Ясним шляхом поведи,
    Вітром утри наші сльози,
    Сонцем лід розтопи.

    Вся Україна, о Боже
    Славити буде Тебе,
    Ти нам у праці поможеш
    Сонце нам ясне зійде.

    о. Олексій Філюк

    З книги "365 християнських пісень на кожен Божий день"
    ВИСЛУХАЙ, БОЖЕ МОГУЧИЙ "Духа не вгашайте". (1Сол. 5:19) Вислухай, Боже могучий, Нашу молитву прийми. Вдячністю серця прагнучі Вдячністю Ти наповни. Вислухай, Боже, прохання Руку свою нам подай. Молимось, Боже, зарання Вирви з недолі наш край. Вислухай, Боже, благаєм, В єдності нас заховай, Щастя для рідного краю Долі в неволі подай. Хай віддамо Тобі славу, Хай віддамо Тя поклін. Вислухай, Боже, благаєм В Твоїх падемо колін. Вирви з недолі і злоби, Ясним шляхом поведи, Вітром утри наші сльози, Сонцем лід розтопи. Вся Україна, о Боже Славити буде Тебе, Ти нам у праці поможеш Сонце нам ясне зійде. ©️ о. Олексій Філюк З книги "365 християнських пісень на кожен Божий день"
    1
    22переглядів
  • Мама згадала цей вірш, який вона ще в школі вчила, тільки останні слова не змогла пригадати. Тож вона мене попросила, щоби я знайшла цей вірш повністю в інтернеті. Я набрала слова "вірш про місяці року" і так знайшла. Пізніше в мене виникла ідея за допомогою ШІ зробити ось такі листівки для малечі і дорослих. Але це ШІ "ChatGPT" запропонував зробити вибір. Мені сподобалися обидві листівки, тож їх і публікую.
    Мама згадала цей вірш, який вона ще в школі вчила, тільки останні слова не змогла пригадати. Тож вона мене попросила, щоби я знайшла цей вірш повністю в інтернеті. Я набрала слова "вірш про місяці року" і так знайшла. Пізніше в мене виникла ідея за допомогою ШІ зробити ось такі листівки для малечі і дорослих. Але це ШІ "ChatGPT" запропонував зробити вибір. Мені сподобалися обидві листівки, тож їх і публікую.
    40переглядів
  • Екіпаж Як-52 зі складу 11-ї окремої бригади армійської авіації «Херсон» полює за російськими безпілотниками в небі Причорноморʼя
    🔥Екіпаж Як-52 зі складу 11-ї окремої бригади армійської авіації «Херсон» полює за російськими безпілотниками в небі Причорноморʼя
    62переглядів 1Відтворень
  • ❗️ Жовта для українця. Реал та ПСЖ по пенальті визначили фіналіста ЮЛУ

    Мадридський Реал U-19 пробився до фіналу Юнацької ліги УЄФА, здолавши ПСЖ U-19 у драматичному півфіналі.

    ⚽️ 17 квітня о 19:45 у швейцарській Лозанні на стадіоні Стад де ла Тюльєр іспанська команда перемогла французів у серії пенальті (1:1, пен. 5:4).

    ПСЖ відкрив рахунок у 1-му таймі, на 29-й хвилині відзначився Елайджа Лі. У другому таймі Реал зрівняв рахунок. На 83-й хвилині Ліберто Наваскес зробив рахунок 1:1. У післяматчевій серії точніше виявилися мадридці (пен. 5:4)

    Український воротар Ілля Волошин весь матч залишався у резерві Реала та наприкінці гри отримав жовту картку, знаходячись на лаві запасних.

    У фіналі ЮЛУ 20 квітня у Лозанні Реал зіграє проти Брюгге, який у півфіналі здолав Бенфіку (3:1).

    Юнацька ліга УЄФА 2025/26
    1/2 фіналу, 17 квітня 2026. Лозанна (Швейцарія)
    Реал Мадрид U-19 (Іспанія) – ПСЖ U-19 (Франція) – 1:1 (пен. 5:4)
    #football #European_football @European_football
    #футбол_football #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    ❗️ Жовта для українця. Реал та ПСЖ по пенальті визначили фіналіста ЮЛУ 🏆 Мадридський Реал U-19 пробився до фіналу Юнацької ліги УЄФА, здолавши ПСЖ U-19 у драматичному півфіналі. ⚽️ 17 квітня о 19:45 у швейцарській Лозанні на стадіоні Стад де ла Тюльєр іспанська команда перемогла французів у серії пенальті (1:1, пен. 5:4). 🥅 ПСЖ відкрив рахунок у 1-му таймі, на 29-й хвилині відзначився Елайджа Лі. У другому таймі Реал зрівняв рахунок. На 83-й хвилині Ліберто Наваскес зробив рахунок 1:1. У післяматчевій серії точніше виявилися мадридці (пен. 5:4) 🇺🇦 Український воротар Ілля Волошин весь матч залишався у резерві Реала та наприкінці гри отримав жовту картку, знаходячись на лаві запасних. 🔜 У фіналі ЮЛУ 20 квітня у Лозанні Реал зіграє проти Брюгге, який у півфіналі здолав Бенфіку (3:1). 🔹 Юнацька ліга УЄФА 2025/26 1/2 фіналу, 17 квітня 2026. Лозанна (Швейцарія) 🇪🇸 Реал Мадрид U-19 (Іспанія) – 🇫🇷 ПСЖ U-19 (Франція) – 1:1 (пен. 5:4) #football #European_football @European_football #футбол_football #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    42переглядів
  • ⚡️⚡️⚡️⚡️Англійський «Ковентрі» вийшов до Прем'єр-ліги вперше з 2001 року – півтора року тому Лемпард очолив клуб, який посідав 17-те місце в Чемпіоншипі, а сьогодні достроково вивів його до Прем'єр-ліги

    – чудова робота!
    ⚡️⚡️⚡️⚡️Англійський «Ковентрі» вийшов до Прем'єр-ліги вперше з 2001 року – півтора року тому Лемпард очолив клуб, який посідав 17-те місце в Чемпіоншипі, а сьогодні достроково вивів його до Прем'єр-ліги ❤️ – чудова робота!
    29переглядів 4Відтворень
  • Те, що починалося як добровільна жертва, поступово перетворюється на внутрішній конфлікт

    Я теж колись вірив у просту формулу: держава — це щось велике і важливе, а я — маленький, але можу віддати себе, щоб вона стояла міцно. Це звучало правильно. Майже як обов’язок, який не потребує пояснень.
    Коли я підписувався під цим вибором, я не думав про державу як про щось холодне. Для мене це були вулиці, де я виріс, голоси людей, яких знаю, запах дому після дощу. Я думав: якщо я не піду — це все може зникнути.
    І перший час це тримало. Думка, що ти — частина чогось більшого, дає сили. Вона навіть заглушає страх.

    Але з часом “держава” почала змінювати форму.

    В окопі вона вже не виглядала як прапор чи гімн. Вона ставала наказами, які не завжди мали сенс. Вона була паперами, через які хтось отримував усе, а хтось — нічого. Вона була обличчями людей далеко звідси, які говорили правильні слова, але не відчували того, що відбувається тут.
    І тоді вперше з’явилася думка: “Я віддав себе… але кому саме?”

    Це небезпечне питання.

    Бо якщо не знайти на нього чесної відповіді, починаєш злитися. Не одразу — повільно, тихо. Коли бачиш несправедливість. Коли розумієш, що твою жертву можуть використати не так, як ти уявляв. Коли відчуваєш, що для когось це просто цифри.
    І тоді виникає спокуса сказати: “Я зробив це для них — і вони цього не варті”.
    Оце і є той момент, коли самопожертва перетворюється на ненависть.

    Згадується один момент.

    Обстріл почався раптово. Я ще тоді молився. Автоматично, майже не думаючи: “Отче наш…”
    Я повторював швидше, — ніби від цього щось зміниться.

    Не змінилося.

    В якийсь момент я зрозумів, що не чую себе. Що молитва не тримає, не заспокоює. Вона просто є — як звук серед інших звуків. І тоді стало ще страшніше. Бо якщо це не допомагає — то що тоді взагалі може?
    І раптом, сам не знаю звідки, в голові з’явилася проста фраза: “Україна всередині мене”.
    Я не вимовив її вголос одразу. Ніби перевіряв. Потім ще раз подумав: “Україна всередині мене”.
    І раптом стало тихіше. Не зовні — там усе так само гриміло. А всередині. Наче я перестав чекати, що щось прийде ззовні й врятує. Наче опора перемістилась кудись глибше.
    Я почав повторювати це, як до того молитву. Повільніше. Впертіше. “Україна всередині мене”. “Україна всередині мене”.
    І кожного разу це звучало не як прохання, а як твердження. Як щось, що вже є і не залежить від того, що зараз відбувається навколо.
    Тоді це спрацювало.
    Я витримав той обстріл, тримаючись за цю фразу, як за щось єдине стабільне в усьому хаосі.
    Але це було давно.
    Зараз я іноді згадую той момент — і дивуюсь, наскільки щиро я тоді в це вірив. Наскільки просто все було: є страх — є слова, які його перемагають.
    Тепер усе складніше.
    Ті слова залишились десь там, у тому окопі, разом із тим мною, який ще шукав опору в простих відповідях. Я більше не повторюю їх. Не тому що вони були неправдиві — а тому що я вже не той, хто може так само в них вірити.
    Зараз я мовчу.
    І, можливо, це чесніше.

    Я зробив помилку ще на початку. Я змішав державу з людьми, яких люблю, і з тими, хто приймає рішення. Зліпив усе в одне — і вирішив, що жертвую “за всіх”.

    Але “всі” — це ніхто конкретно.

    Держава — це не одна людина і не одна правда. У ній є різне. І хороше, і погане. І якщо ти віддаєш себе їй як чомусь єдиному й ідеальному — рано чи пізно реальність розіб’є це уявлення.

    І тоді болить.

    Тому я змінив для себе формулу.

    Це не така красива історія. В ній менше пафосу.
    Але в ній немає ненависті.
    Бо коли ти чітко знаєш, за що саме стоїш — ти не віддаєш себе в абстракцію, яка потім може зрадити твої очікування.

    Ти просто робиш свій вибір.

    І несеш його — без рахунків, які потім хочеться виставити.
    Те, що починалося як добровільна жертва, поступово перетворюється на внутрішній конфлікт Я теж колись вірив у просту формулу: держава — це щось велике і важливе, а я — маленький, але можу віддати себе, щоб вона стояла міцно. Це звучало правильно. Майже як обов’язок, який не потребує пояснень. Коли я підписувався під цим вибором, я не думав про державу як про щось холодне. Для мене це були вулиці, де я виріс, голоси людей, яких знаю, запах дому після дощу. Я думав: якщо я не піду — це все може зникнути. І перший час це тримало. Думка, що ти — частина чогось більшого, дає сили. Вона навіть заглушає страх. Але з часом “держава” почала змінювати форму. В окопі вона вже не виглядала як прапор чи гімн. Вона ставала наказами, які не завжди мали сенс. Вона була паперами, через які хтось отримував усе, а хтось — нічого. Вона була обличчями людей далеко звідси, які говорили правильні слова, але не відчували того, що відбувається тут. І тоді вперше з’явилася думка: “Я віддав себе… але кому саме?” Це небезпечне питання. Бо якщо не знайти на нього чесної відповіді, починаєш злитися. Не одразу — повільно, тихо. Коли бачиш несправедливість. Коли розумієш, що твою жертву можуть використати не так, як ти уявляв. Коли відчуваєш, що для когось це просто цифри. І тоді виникає спокуса сказати: “Я зробив це для них — і вони цього не варті”. Оце і є той момент, коли самопожертва перетворюється на ненависть. Згадується один момент. Обстріл почався раптово. Я ще тоді молився. Автоматично, майже не думаючи: “Отче наш…” Я повторював швидше, — ніби від цього щось зміниться. Не змінилося. В якийсь момент я зрозумів, що не чую себе. Що молитва не тримає, не заспокоює. Вона просто є — як звук серед інших звуків. І тоді стало ще страшніше. Бо якщо це не допомагає — то що тоді взагалі може? І раптом, сам не знаю звідки, в голові з’явилася проста фраза: “Україна всередині мене”. Я не вимовив її вголос одразу. Ніби перевіряв. Потім ще раз подумав: “Україна всередині мене”. І раптом стало тихіше. Не зовні — там усе так само гриміло. А всередині. Наче я перестав чекати, що щось прийде ззовні й врятує. Наче опора перемістилась кудись глибше. Я почав повторювати це, як до того молитву. Повільніше. Впертіше. “Україна всередині мене”. “Україна всередині мене”. І кожного разу це звучало не як прохання, а як твердження. Як щось, що вже є і не залежить від того, що зараз відбувається навколо. Тоді це спрацювало. Я витримав той обстріл, тримаючись за цю фразу, як за щось єдине стабільне в усьому хаосі. Але це було давно. Зараз я іноді згадую той момент — і дивуюсь, наскільки щиро я тоді в це вірив. Наскільки просто все було: є страх — є слова, які його перемагають. Тепер усе складніше. Ті слова залишились десь там, у тому окопі, разом із тим мною, який ще шукав опору в простих відповідях. Я більше не повторюю їх. Не тому що вони були неправдиві — а тому що я вже не той, хто може так само в них вірити. Зараз я мовчу. І, можливо, це чесніше. Я зробив помилку ще на початку. Я змішав державу з людьми, яких люблю, і з тими, хто приймає рішення. Зліпив усе в одне — і вирішив, що жертвую “за всіх”. Але “всі” — це ніхто конкретно. Держава — це не одна людина і не одна правда. У ній є різне. І хороше, і погане. І якщо ти віддаєш себе їй як чомусь єдиному й ідеальному — рано чи пізно реальність розіб’є це уявлення. І тоді болить. Тому я змінив для себе формулу. Це не така красива історія. В ній менше пафосу. Але в ній немає ненависті. Бо коли ти чітко знаєш, за що саме стоїш — ти не віддаєш себе в абстракцію, яка потім може зрадити твої очікування. Ти просто робиш свій вибір. І несеш його — без рахунків, які потім хочеться виставити.
    36переглядів
  • 14-річна українська тенісисткаСофія Бєлінська виграла третій матч поспіль і зіграє в півфіналі професійного турніру

    У чвертьфіналі змагань ITF W15 в Орландо Софія за 1,5 години перемогла Аву Маркхем (№686 WTA) – 6:3, 6:2. За місце у фіналі вона зіграє проти 24-річної Марго Маке (№883 WTA), яка потрапила в основну сітку через кваліфікацію.
    #tennis #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport @читачі @топові прихильники
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    14-річна українська тенісистка🇺🇦Софія Бєлінська виграла третій матч поспіль і зіграє в півфіналі професійного турніру У чвертьфіналі змагань ITF W15 в Орландо Софія за 1,5 години перемогла 🇺🇸Аву Маркхем (№686 WTA) – 6:3, 6:2. За місце у фіналі вона зіграє проти 24-річної 🇧🇪Марго Маке (№883 WTA), яка потрапила в основну сітку через кваліфікацію. #tennis #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport @читачі @топові прихильники ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    1
    41переглядів
  • 50 відтінків жовтого
    50 відтінків жовтого
    21переглядів