США продовжили дозвіл на купівлю російської нафти до 16 травня

Вашингтон подовжив на місяць санкційний виняток для іноземних країн щодо купівлі російської нафти з танкерів у морі.

Попередній дозвіл діяв до 11 квітня. Тепер термін продовжено до середини травня.

Йдеться про нафту, яка вже завантажена на судна та перебуває у відкритому морі.
#Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world

ВИСЛУХАЙ, БОЖЕ МОГУЧИЙ

"Духа не вгашайте".
(1Сол. 5:19)

Вислухай, Боже могучий,
Нашу молитву прийми.
Вдячністю серця прагнучі
Вдячністю Ти наповни.

Вислухай, Боже, прохання
Руку свою нам подай.
Молимось, Боже, зарання
Вирви з недолі наш край.

Вислухай, Боже, благаєм,
В єдності нас заховай,
Щастя для рідного краю
Долі в неволі подай.

Хай віддамо Тобі славу,
Хай віддамо Тя поклін.
Вислухай, Боже, благаєм
В Твоїх падемо колін.

Вирви з недолі і злоби,
Ясним шляхом поведи,
Вітром утри наші сльози,
Сонцем лід розтопи.

Вся Україна, о Боже
Славити буде Тебе,
Ти нам у праці поможеш
Сонце нам ясне зійде.

о. Олексій Філюк

З книги "365 християнських пісень на кожен Божий день"

Мама згадала цей вірш, який вона ще в школі вчила, тільки останні слова не змогла пригадати. Тож вона мене попросила, щоби я знайшла цей вірш повністю в інтернеті. Я набрала слова "вірш про місяці року" і так знайшла. Пізніше в мене виникла ідея за допомогою ШІ зробити ось такі листівки для малечі і дорослих. Але це ШІ "ChatGPT" запропонував зробити вибір. Мені сподобалися обидві листівки, тож їх і публікую.

Екіпаж Як-52 зі складу 11-ї окремої бригади армійської авіації «Херсон» полює за російськими безпілотниками в небі Причорноморʼя

❗️ Жовта для українця. Реал та ПСЖ по пенальті визначили фіналіста ЮЛУ

Мадридський Реал U-19 пробився до фіналу Юнацької ліги УЄФА, здолавши ПСЖ U-19 у драматичному півфіналі.

⚽️ 17 квітня о 19:45 у швейцарській Лозанні на стадіоні Стад де ла Тюльєр іспанська команда перемогла французів у серії пенальті (1:1, пен. 5:4).

ПСЖ відкрив рахунок у 1-му таймі, на 29-й хвилині відзначився Елайджа Лі. У другому таймі Реал зрівняв рахунок. На 83-й хвилині Ліберто Наваскес зробив рахунок 1:1. У післяматчевій серії точніше виявилися мадридці (пен. 5:4)

Український воротар Ілля Волошин весь матч залишався у резерві Реала та наприкінці гри отримав жовту картку, знаходячись на лаві запасних.

У фіналі ЮЛУ 20 квітня у Лозанні Реал зіграє проти Брюгге, який у півфіналі здолав Бенфіку (3:1).

Юнацька ліга УЄФА 2025/26
1/2 фіналу, 17 квітня 2026. Лозанна (Швейцарія)
Реал Мадрид U-19 (Іспанія) – ПСЖ U-19 (Франція) – 1:1 (пен. 5:4)
#football #European_football @European_football
#футбол_football #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

⚡️⚡️⚡️⚡️Англійський «Ковентрі» вийшов до Прем'єр-ліги вперше з 2001 року – півтора року тому Лемпард очолив клуб, який посідав 17-те місце в Чемпіоншипі, а сьогодні достроково вивів його до Прем'єр-ліги

– чудова робота!

Те, що починалося як добровільна жертва, поступово перетворюється на внутрішній конфлікт

Я теж колись вірив у просту формулу: держава — це щось велике і важливе, а я — маленький, але можу віддати себе, щоб вона стояла міцно. Це звучало правильно. Майже як обов’язок, який не потребує пояснень.
Коли я підписувався під цим вибором, я не думав про державу як про щось холодне. Для мене це були вулиці, де я виріс, голоси людей, яких знаю, запах дому після дощу. Я думав: якщо я не піду — це все може зникнути.
І перший час це тримало. Думка, що ти — частина чогось більшого, дає сили. Вона навіть заглушає страх.

Але з часом “держава” почала змінювати форму.

В окопі вона вже не виглядала як прапор чи гімн. Вона ставала наказами, які не завжди мали сенс. Вона була паперами, через які хтось отримував усе, а хтось — нічого. Вона була обличчями людей далеко звідси, які говорили правильні слова, але не відчували того, що відбувається тут.
І тоді вперше з’явилася думка: “Я віддав себе… але кому саме?”

Це небезпечне питання.

Бо якщо не знайти на нього чесної відповіді, починаєш злитися. Не одразу — повільно, тихо. Коли бачиш несправедливість. Коли розумієш, що твою жертву можуть використати не так, як ти уявляв. Коли відчуваєш, що для когось це просто цифри.
І тоді виникає спокуса сказати: “Я зробив це для них — і вони цього не варті”.
Оце і є той момент, коли самопожертва перетворюється на ненависть.

Згадується один момент.

Обстріл почався раптово. Я ще тоді молився. Автоматично, майже не думаючи: “Отче наш…”
Я повторював швидше, — ніби від цього щось зміниться.

Не змінилося.

В якийсь момент я зрозумів, що не чую себе. Що молитва не тримає, не заспокоює. Вона просто є — як звук серед інших звуків. І тоді стало ще страшніше. Бо якщо це не допомагає — то що тоді взагалі може?
І раптом, сам не знаю звідки, в голові з’явилася проста фраза: “Україна всередині мене”.
Я не вимовив її вголос одразу. Ніби перевіряв. Потім ще раз подумав: “Україна всередині мене”.
І раптом стало тихіше. Не зовні — там усе так само гриміло. А всередині. Наче я перестав чекати, що щось прийде ззовні й врятує. Наче опора перемістилась кудись глибше.
Я почав повторювати це, як до того молитву. Повільніше. Впертіше. “Україна всередині мене”. “Україна всередині мене”.
І кожного разу це звучало не як прохання, а як твердження. Як щось, що вже є і не залежить від того, що зараз відбувається навколо.
Тоді це спрацювало.
Я витримав той обстріл, тримаючись за цю фразу, як за щось єдине стабільне в усьому хаосі.
Але це було давно.
Зараз я іноді згадую той момент — і дивуюсь, наскільки щиро я тоді в це вірив. Наскільки просто все було: є страх — є слова, які його перемагають.
Тепер усе складніше.
Ті слова залишились десь там, у тому окопі, разом із тим мною, який ще шукав опору в простих відповідях. Я більше не повторюю їх. Не тому що вони були неправдиві — а тому що я вже не той, хто може так само в них вірити.
Зараз я мовчу.
І, можливо, це чесніше.

Я зробив помилку ще на початку. Я змішав державу з людьми, яких люблю, і з тими, хто приймає рішення. Зліпив усе в одне — і вирішив, що жертвую “за всіх”.

Але “всі” — це ніхто конкретно.

Держава — це не одна людина і не одна правда. У ній є різне. І хороше, і погане. І якщо ти віддаєш себе їй як чомусь єдиному й ідеальному — рано чи пізно реальність розіб’є це уявлення.

І тоді болить.

Тому я змінив для себе формулу.

Це не така красива історія. В ній менше пафосу.
Але в ній немає ненависті.
Бо коли ти чітко знаєш, за що саме стоїш — ти не віддаєш себе в абстракцію, яка потім може зрадити твої очікування.

Ти просто робиш свій вибір.

І несеш його — без рахунків, які потім хочеться виставити.

14-річна українська тенісисткаСофія Бєлінська виграла третій матч поспіль і зіграє в півфіналі професійного турніру

У чвертьфіналі змагань ITF W15 в Орландо Софія за 1,5 години перемогла Аву Маркхем (№686 WTA) – 6:3, 6:2. За місце у фіналі вона зіграє проти 24-річної Марго Маке (№883 WTA), яка потрапила в основну сітку через кваліфікацію.
#tennis #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport @читачі @топові прихильники
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

50 відтінків жовтого