• 148views
  • Love
    Like
    6
    300views
  • Дуже помічне при ніякому тискові, який наближається до нулів, обкластися більшою частиною придворної зграї!

    Впхатися під теплу ковдру так, щоб тільки одна ніздря з під неї стирчала!:)

    Та спати!
    Як людина з чистою совістю, кріпко!

    На кожне волання телефону про підвищену небезпеку та гупання ППО коментувати крізь сон:
    - Йййййййбнсцкблдрсняяяяя.
    Вірити в ППО та спати далі…

    То й що?
    Півнятник за хатою дошкрррребла!
    З квітниками впоралася!

    В групі підтримки собака Цуцилія та кішка Онука наша Снігуронька!:)
    Куди я - в тому ж напрямку й цих дві дуууууеньї!:)

    Якихось квіточок черговій колежанці надолубала!
    Бо чим більше квіточок я роздаю, тим краще вони в мене колосяться!

    Старі мотузки для білизни у дворі ножицями по металу зрізала. Якісно змотала, використаю влітку для підвʼязування якихось троянд та клематисів!

    Нових навʼязала!
    Як я люблю, щоб натягнуті були, як струна на гітарі!

    Прищіпок понавішувала!
    Не нових.
    Старих.
    Якісь з них в мене не втрачають працездатності ще з 2014 року, коли я з дітьми вимушено евакуювалася з Донбасу на Полтавщину…

    Оці прищіпки - найкращі!
    Тримають на мотузках кріпко будь що!
    Куртки, штани зимові, товстезні пледи!
    Мабуть, десятків два-три вже б час ще придбати?

    Ірина Олександрова милується результатами моїх зусиль та каже, що все висить тепер по феншую?:)

    Синочок вздовж паркану з боку вулиці та парку шкрррребе листя минулорічне!
    Потім транспортуватиме його на курячий вигул.
    Нехай гребуться!

    Кури геть показилися.
    Другий день - жодного яйця?
    Втім, період линяння в них. Мабуть, мають право на перерву?

    Вже десь тиждень їдло курям допомогають жерти бджоли!:)
    Зграя бджіл!:)
    В сусідів є вулики, є бджоли, а от з квіточками поки напружно!:)
    Що в тому їдлі такого привабливого для бджіл, гадки не маю?:)
    Оксана Скляренко, це той корм, що ти привозила!:)
    В тебе як з бджолами?:)

    Біженська моя Олександрова традиційно - головна по хаті та кухні!:)
    За оселедцями у крамницю зганяла!
    Картоплю під них чистить!

    Сссссцуки мої собачі вчергове влаштували бийку!
    То ми з синочком швиденько їх розняли!

    Ви там як?
    Цілі?
    Бо з отими «тимчасовими припиненнями вогню» обстріли неньки тільки посилилися…
    Дуже помічне при ніякому тискові, який наближається до нулів, обкластися більшою частиною придворної зграї! Впхатися під теплу ковдру так, щоб тільки одна ніздря з під неї стирчала!:) Та спати! Як людина з чистою совістю, кріпко! На кожне волання телефону про підвищену небезпеку та гупання ППО коментувати крізь сон: - Йййййййбнсцкблдрсняяяяя. Вірити в ППО та спати далі… То й що? Півнятник за хатою дошкрррребла! З квітниками впоралася! В групі підтримки собака Цуцилія та кішка Онука наша Снігуронька!:) Куди я - в тому ж напрямку й цих дві дуууууеньї!:) Якихось квіточок черговій колежанці надолубала! Бо чим більше квіточок я роздаю, тим краще вони в мене колосяться! Старі мотузки для білизни у дворі ножицями по металу зрізала. Якісно змотала, використаю влітку для підвʼязування якихось троянд та клематисів! Нових навʼязала! Як я люблю, щоб натягнуті були, як струна на гітарі! Прищіпок понавішувала! Не нових. Старих. Якісь з них в мене не втрачають працездатності ще з 2014 року, коли я з дітьми вимушено евакуювалася з Донбасу на Полтавщину… Оці прищіпки - найкращі! Тримають на мотузках кріпко будь що! Куртки, штани зимові, товстезні пледи! Мабуть, десятків два-три вже б час ще придбати? Ірина Олександрова милується результатами моїх зусиль та каже, що все висить тепер по феншую?:) Синочок вздовж паркану з боку вулиці та парку шкрррребе листя минулорічне! Потім транспортуватиме його на курячий вигул. Нехай гребуться! Кури геть показилися. Другий день - жодного яйця? Втім, період линяння в них. Мабуть, мають право на перерву? Вже десь тиждень їдло курям допомогають жерти бджоли!:) Зграя бджіл!:) В сусідів є вулики, є бджоли, а от з квіточками поки напружно!:) Що в тому їдлі такого привабливого для бджіл, гадки не маю?:) Оксана Скляренко, це той корм, що ти привозила!:) В тебе як з бджолами?:) Біженська моя Олександрова традиційно - головна по хаті та кухні!:) За оселедцями у крамницю зганяла! Картоплю під них чистить! Сссссцуки мої собачі вчергове влаштували бийку! То ми з синочком швиденько їх розняли! Ви там як? Цілі? Бо з отими «тимчасовими припиненнями вогню» обстріли неньки тільки посилилися…
    170views
  • https://www.youtube.com/live/fR9nGGicAUw?si=3tuNHKHcTYu42P2z
    https://www.youtube.com/live/fR9nGGicAUw?si=3tuNHKHcTYu42P2z
    43views 1 Shares
  • 86views
  • Минулого року я ходила з друзями на скеледром. Це був цікавий досвід, особливо одна з доріжок.
    Коли ми тільки підійшли, я подумала: О боже, ніколи туди не полізу! — і полізла.

    Камінці різного розміру були розташовані хаотично, а шлях до вершини потрібно було обирати самостійно. Спершу це здавалося легким. Перші шість камінців я здолала із легкістю, майже зневажливо. Але чим вище я підіймалася, тим менше ставало опор, а ті, що залишалися, були все дрібнішими й слизькішими.

    Я пам’ятаю, як висіла на одній руці, вчепившись пальцями за маленький зелений камінець. Все тіло тремтіло. Я не могла знайти, куди поставити ногу, і не бачила іншого місця, за яке могла б зачепитися. Здавалося, що поруч — лише порожнеча, лише гладка, байдужа стіна. Боліло все. Пальці кричали від напруги, а я трималася за цей камінець, як за останню надію.

    Я знала, що є страховка. Знала, що можу спробувати ще раз. Знала, що друзі підтримають. Але відпустити його було страшніше, ніж залишитися там, висіти в невідомості. Найважче було прийняти рішення: це все, на що я здатна зараз. Це все, що я можу.

    Я відпустила.

    Дві секунди вільного падіння до того, як спрацювала страховка, стали для мене цілою вічністю. У цей момент я відчула все: страх, розчарування, біль від того, що я не змогла, не зуміла знайти сили, здалася. Тоді мені здавалося, що я слабка, що програла.

    Сьогодні я згадала цей зелений камінець. Він був слизький, незручний, болючий. Але чомусь я чіплялася саме за нього, ніби це був останній шанс, останній сенс. І досі пам’ятаю той момент, коли вирішила відпустити його, і відчуття цієї порожнечі, цього короткого польоту у невідомість.

    Іноді ми тримаємося за те, що ранить, за те, що не дає нам іти далі, лише тому, що боїмося порожнечі. Але іноді єдине правильне рішення — це відпустити.
    Минулого року я ходила з друзями на скеледром. Це був цікавий досвід, особливо одна з доріжок. Коли ми тільки підійшли, я подумала: О боже, ніколи туди не полізу! — і полізла. Камінці різного розміру були розташовані хаотично, а шлях до вершини потрібно було обирати самостійно. Спершу це здавалося легким. Перші шість камінців я здолала із легкістю, майже зневажливо. Але чим вище я підіймалася, тим менше ставало опор, а ті, що залишалися, були все дрібнішими й слизькішими. Я пам’ятаю, як висіла на одній руці, вчепившись пальцями за маленький зелений камінець. Все тіло тремтіло. Я не могла знайти, куди поставити ногу, і не бачила іншого місця, за яке могла б зачепитися. Здавалося, що поруч — лише порожнеча, лише гладка, байдужа стіна. Боліло все. Пальці кричали від напруги, а я трималася за цей камінець, як за останню надію. Я знала, що є страховка. Знала, що можу спробувати ще раз. Знала, що друзі підтримають. Але відпустити його було страшніше, ніж залишитися там, висіти в невідомості. Найважче було прийняти рішення: це все, на що я здатна зараз. Це все, що я можу. Я відпустила. Дві секунди вільного падіння до того, як спрацювала страховка, стали для мене цілою вічністю. У цей момент я відчула все: страх, розчарування, біль від того, що я не змогла, не зуміла знайти сили, здалася. Тоді мені здавалося, що я слабка, що програла. Сьогодні я згадала цей зелений камінець. Він був слизький, незручний, болючий. Але чомусь я чіплялася саме за нього, ніби це був останній шанс, останній сенс. І досі пам’ятаю той момент, коли вирішила відпустити його, і відчуття цієї порожнечі, цього короткого польоту у невідомість. Іноді ми тримаємося за те, що ранить, за те, що не дає нам іти далі, лише тому, що боїмося порожнечі. Але іноді єдине правильне рішення — це відпустити.
    Love
    Like
    13
    2Kviews 1 Shares
  • Джентльмени віддають перевагу білявкам

    Мерилін Монро
    Джентльмени віддають перевагу білявкам Мерилін Монро
    Like
    1
    511views
  • 🇲🇩 ЦВК Молдови підрахувала 100% протоколів після другого туру виборів

    За Маю Санду проголосували 55,33% виборців, а за Олександра Стояногло — 44,67%.

    🙄 Тим часом Партія соціалістів Молдови заявила, що не визнає результатів виборів президента на закордонних дільницях, бо Стояногло "справжній переможець", а Санду "нелегітимний президент". Там заявили про фальсифікації.

    Про масовані втручання РФ у вибори вони чомусь не згадали 🤡
    🇲🇩 ЦВК Молдови підрахувала 100% протоколів після другого туру виборів За Маю Санду проголосували 55,33% виборців, а за Олександра Стояногло — 44,67%. 🙄 Тим часом Партія соціалістів Молдови заявила, що не визнає результатів виборів президента на закордонних дільницях, бо Стояногло "справжній переможець", а Санду "нелегітимний президент". Там заявили про фальсифікації. Про масовані втручання РФ у вибори вони чомусь не згадали 🤡
    Like
    Love
    4
    403views