148views
Directory
Discover new people, create new connections and make new friends
-
-
Дуже помічне при ніякому тискові, який наближається до нулів, обкластися більшою частиною придворної зграї!
Впхатися під теплу ковдру так, щоб тільки одна ніздря з під неї стирчала!:)
Та спати!
Як людина з чистою совістю, кріпко!
На кожне волання телефону про підвищену небезпеку та гупання ППО коментувати крізь сон:
- Йййййййбнсцкблдрсняяяяя.
Вірити в ППО та спати далі…
То й що?
Півнятник за хатою дошкрррребла!
З квітниками впоралася!
В групі підтримки собака Цуцилія та кішка Онука наша Снігуронька!:)
Куди я - в тому ж напрямку й цих дві дуууууеньї!:)
Якихось квіточок черговій колежанці надолубала!
Бо чим більше квіточок я роздаю, тим краще вони в мене колосяться!
Старі мотузки для білизни у дворі ножицями по металу зрізала. Якісно змотала, використаю влітку для підвʼязування якихось троянд та клематисів!
Нових навʼязала!
Як я люблю, щоб натягнуті були, як струна на гітарі!
Прищіпок понавішувала!
Не нових.
Старих.
Якісь з них в мене не втрачають працездатності ще з 2014 року, коли я з дітьми вимушено евакуювалася з Донбасу на Полтавщину…
Оці прищіпки - найкращі!
Тримають на мотузках кріпко будь що!
Куртки, штани зимові, товстезні пледи!
Мабуть, десятків два-три вже б час ще придбати?
Ірина Олександрова милується результатами моїх зусиль та каже, що все висить тепер по феншую?:)
Синочок вздовж паркану з боку вулиці та парку шкрррребе листя минулорічне!
Потім транспортуватиме його на курячий вигул.
Нехай гребуться!
Кури геть показилися.
Другий день - жодного яйця?
Втім, період линяння в них. Мабуть, мають право на перерву?
Вже десь тиждень їдло курям допомогають жерти бджоли!:)
Зграя бджіл!:)
В сусідів є вулики, є бджоли, а от з квіточками поки напружно!:)
Що в тому їдлі такого привабливого для бджіл, гадки не маю?:)
Оксана Скляренко, це той корм, що ти привозила!:)
В тебе як з бджолами?:)
Біженська моя Олександрова традиційно - головна по хаті та кухні!:)
За оселедцями у крамницю зганяла!
Картоплю під них чистить!
Сссссцуки мої собачі вчергове влаштували бийку!
То ми з синочком швиденько їх розняли!
Ви там як?
Цілі?
Бо з отими «тимчасовими припиненнями вогню» обстріли неньки тільки посилилися…Дуже помічне при ніякому тискові, який наближається до нулів, обкластися більшою частиною придворної зграї! Впхатися під теплу ковдру так, щоб тільки одна ніздря з під неї стирчала!:) Та спати! Як людина з чистою совістю, кріпко! На кожне волання телефону про підвищену небезпеку та гупання ППО коментувати крізь сон: - Йййййййбнсцкблдрсняяяяя. Вірити в ППО та спати далі… То й що? Півнятник за хатою дошкрррребла! З квітниками впоралася! В групі підтримки собака Цуцилія та кішка Онука наша Снігуронька!:) Куди я - в тому ж напрямку й цих дві дуууууеньї!:) Якихось квіточок черговій колежанці надолубала! Бо чим більше квіточок я роздаю, тим краще вони в мене колосяться! Старі мотузки для білизни у дворі ножицями по металу зрізала. Якісно змотала, використаю влітку для підвʼязування якихось троянд та клематисів! Нових навʼязала! Як я люблю, щоб натягнуті були, як струна на гітарі! Прищіпок понавішувала! Не нових. Старих. Якісь з них в мене не втрачають працездатності ще з 2014 року, коли я з дітьми вимушено евакуювалася з Донбасу на Полтавщину… Оці прищіпки - найкращі! Тримають на мотузках кріпко будь що! Куртки, штани зимові, товстезні пледи! Мабуть, десятків два-три вже б час ще придбати? Ірина Олександрова милується результатами моїх зусиль та каже, що все висить тепер по феншую?:) Синочок вздовж паркану з боку вулиці та парку шкрррребе листя минулорічне! Потім транспортуватиме його на курячий вигул. Нехай гребуться! Кури геть показилися. Другий день - жодного яйця? Втім, період линяння в них. Мабуть, мають право на перерву? Вже десь тиждень їдло курям допомогають жерти бджоли!:) Зграя бджіл!:) В сусідів є вулики, є бджоли, а от з квіточками поки напружно!:) Що в тому їдлі такого привабливого для бджіл, гадки не маю?:) Оксана Скляренко, це той корм, що ти привозила!:) В тебе як з бджолами?:) Біженська моя Олександрова традиційно - головна по хаті та кухні!:) За оселедцями у крамницю зганяла! Картоплю під них чистить! Сссссцуки мої собачі вчергове влаштували бийку! То ми з синочком швиденько їх розняли! Ви там як? Цілі? Бо з отими «тимчасовими припиненнями вогню» обстріли неньки тільки посилилися…170views -
https://www.youtube.com/live/fR9nGGicAUw?si=3tuNHKHcTYu42P2z43views 1 Shares
-
Минулого року я ходила з друзями на скеледром. Це був цікавий досвід, особливо одна з доріжок.
Коли ми тільки підійшли, я подумала: О боже, ніколи туди не полізу! — і полізла.
Камінці різного розміру були розташовані хаотично, а шлях до вершини потрібно було обирати самостійно. Спершу це здавалося легким. Перші шість камінців я здолала із легкістю, майже зневажливо. Але чим вище я підіймалася, тим менше ставало опор, а ті, що залишалися, були все дрібнішими й слизькішими.
Я пам’ятаю, як висіла на одній руці, вчепившись пальцями за маленький зелений камінець. Все тіло тремтіло. Я не могла знайти, куди поставити ногу, і не бачила іншого місця, за яке могла б зачепитися. Здавалося, що поруч — лише порожнеча, лише гладка, байдужа стіна. Боліло все. Пальці кричали від напруги, а я трималася за цей камінець, як за останню надію.
Я знала, що є страховка. Знала, що можу спробувати ще раз. Знала, що друзі підтримають. Але відпустити його було страшніше, ніж залишитися там, висіти в невідомості. Найважче було прийняти рішення: це все, на що я здатна зараз. Це все, що я можу.
Я відпустила.
Дві секунди вільного падіння до того, як спрацювала страховка, стали для мене цілою вічністю. У цей момент я відчула все: страх, розчарування, біль від того, що я не змогла, не зуміла знайти сили, здалася. Тоді мені здавалося, що я слабка, що програла.
Сьогодні я згадала цей зелений камінець. Він був слизький, незручний, болючий. Але чомусь я чіплялася саме за нього, ніби це був останній шанс, останній сенс. І досі пам’ятаю той момент, коли вирішила відпустити його, і відчуття цієї порожнечі, цього короткого польоту у невідомість.
Іноді ми тримаємося за те, що ранить, за те, що не дає нам іти далі, лише тому, що боїмося порожнечі. Але іноді єдине правильне рішення — це відпустити.
Минулого року я ходила з друзями на скеледром. Це був цікавий досвід, особливо одна з доріжок. Коли ми тільки підійшли, я подумала: О боже, ніколи туди не полізу! — і полізла. Камінці різного розміру були розташовані хаотично, а шлях до вершини потрібно було обирати самостійно. Спершу це здавалося легким. Перші шість камінців я здолала із легкістю, майже зневажливо. Але чим вище я підіймалася, тим менше ставало опор, а ті, що залишалися, були все дрібнішими й слизькішими. Я пам’ятаю, як висіла на одній руці, вчепившись пальцями за маленький зелений камінець. Все тіло тремтіло. Я не могла знайти, куди поставити ногу, і не бачила іншого місця, за яке могла б зачепитися. Здавалося, що поруч — лише порожнеча, лише гладка, байдужа стіна. Боліло все. Пальці кричали від напруги, а я трималася за цей камінець, як за останню надію. Я знала, що є страховка. Знала, що можу спробувати ще раз. Знала, що друзі підтримають. Але відпустити його було страшніше, ніж залишитися там, висіти в невідомості. Найважче було прийняти рішення: це все, на що я здатна зараз. Це все, що я можу. Я відпустила. Дві секунди вільного падіння до того, як спрацювала страховка, стали для мене цілою вічністю. У цей момент я відчула все: страх, розчарування, біль від того, що я не змогла, не зуміла знайти сили, здалася. Тоді мені здавалося, що я слабка, що програла. Сьогодні я згадала цей зелений камінець. Він був слизький, незручний, болючий. Але чомусь я чіплялася саме за нього, ніби це був останній шанс, останній сенс. І досі пам’ятаю той момент, коли вирішила відпустити його, і відчуття цієї порожнечі, цього короткого польоту у невідомість. Іноді ми тримаємося за те, що ранить, за те, що не дає нам іти далі, лише тому, що боїмося порожнечі. Але іноді єдине правильне рішення — це відпустити.2Kviews 1 Shares -
Джентльмени віддають перевагу білявкам
Мерилін МонроДжентльмени віддають перевагу білявкам Мерилін Монро511views -
🇲🇩 ЦВК Молдови підрахувала 100% протоколів після другого туру виборів
За Маю Санду проголосували 55,33% виборців, а за Олександра Стояногло — 44,67%.
🙄 Тим часом Партія соціалістів Молдови заявила, що не визнає результатів виборів президента на закордонних дільницях, бо Стояногло "справжній переможець", а Санду "нелегітимний президент". Там заявили про фальсифікації.
Про масовані втручання РФ у вибори вони чомусь не згадали 🤡
🇲🇩 ЦВК Молдови підрахувала 100% протоколів після другого туру виборів За Маю Санду проголосували 55,33% виборців, а за Олександра Стояногло — 44,67%. 🙄 Тим часом Партія соціалістів Молдови заявила, що не визнає результатів виборів президента на закордонних дільницях, бо Стояногло "справжній переможець", а Санду "нелегітимний президент". Там заявили про фальсифікації. Про масовані втручання РФ у вибори вони чомусь не згадали 🤡403views