• Ford V-8 Hot Rod 1934

    Надобраніч 😴
    Ford V-8 Hot Rod 1934 Надобраніч 😴
    Like
    5
    2Kпереглядів 1 Поширень
  • Haha
    2
    507переглядів 11Відтворень
  • https://youtu.be/-AxSfU20fws?si=Gy2e8ZckTqi26ukt
    https://youtu.be/-AxSfU20fws?si=Gy2e8ZckTqi26ukt
    71переглядів
  • 774переглядів
  • Love
    1
    68переглядів
  • 🗣Дякувати Богу, російська ракета, яка влучила в будівлю Кабміну, не вибухнула. Якби вона здетонувала — половина будівлі була б зруйнованою, — Зеленський в інтерв'ю Sky News
    🗣Дякувати Богу, російська ракета, яка влучила в будівлю Кабміну, не вибухнула. Якби вона здетонувала — половина будівлі була б зруйнованою, — Зеленський в інтерв'ю Sky News
    115переглядів 11Відтворень
  • Як я стала аб’юзеркою (ніт)

    Якось моя колишня сказала: «Я розлюбила тебе тоді, коли ти мене вдарила».

    Висока, драматична нота, правда? Як у латинському серіалі, де на цій фразі всі обурено, шумно вдихають, і дивляться на мене, як на чудовисько. Бо як ти, — ТИ!!! — могла.

    А отак: я знала про її зради. Одну, другу, десяту. В тому числі, в нашому спільному домі. Поки я була на роботі й забезпечувала цим наш спільний побут.

    Втім я не ставитиму питання, коли вона розлюбила мене. І чи любила узагалі. Мені не цікаво. А момент із «...ти мене вдарила» є очевидно цікавішим. Бо ж як я могла?

    Я дізналася про її зраду від нашого спільного знайомого. Сказала про це. І розверзся адъ.

    ...ти розбила вазу з улюбленими квітами й почала криком кричати, яка ти нещасна. Що тебе гвалтували в дитинстві, тому секс з чоловіками це щоб помститися їм всім за це (страшна помста, Гоголь плаче). Що я знала, на що йшла, бо ти одразу казала про себе «погань». І ще багато чого. От тільки крики твої добивали мене сильніше за правду про зраду.

    У якийсь момент я не витримала, дала тобі ляпаса. І вийшла з дому, грюкнувши вхідними дверима. Я зірвалася. Це не виправдання, це факт: після годин твоїх голосінь і файерволу маніпуляцій моя психіка просто не витримала.

    В цей момент логічно було б поставити крапку.
    Я ж поставила крапку з комою.

    Грюкнула дверима, вийшла з дому. Пройшлася під дощем. Коли повернулася в дім, почалася гроза. І ти, яка раніше взагалі не боялася веремії, раптом стала чіплятись за мене, як за рятівну соломинку. Тоді я вибачила тобі. Вкотре.

    Скандали, звісно, повторювалися. Я більше не дозволяла собі підіймати на неї руку, але дозволяла собі іти. Чи виганяти її. Але вона завжди примудрялася зробити так, щоб її я шкодувала більше за себе. Відчувала відповідальність за її "помилки". Хоча помилка була одна, та й та моя: я залишалася з нею.

    Навіть коли вона знайшла для себе нову любов на життя, не відпустила мене. Ми майже не спілкувалися, але жили в одній двокімнатці. "Я не можу знайти житло!". Нарешті, вона їде. Каже "назавжди" і… цілує мене на прощання. Точніше на «вибачення». Коли я сказала, що це лише зробило ще гірше і боляче, отримала відповідь: «Ну, я ж все ще вважаю тебе рідною»...

    Тож навіть так вона не пішла остаточно. Просторікувала у месенджерах як рятувала мене в своїх снах. Писала щемливі повідомлення про те, як думки — всі про мене. Говорила, що хоче «підтримати». І так утримувала в орбіті свого хаосу.

    Все ж "логічно": казати, що "розлюбила", але нікуди не відпускати

    У підсумку мені довелося поставити життя дороги дригом, щоб розірвати цей зв’язок. Аж до переїзду у інше місто.

    То до чого я про це все?

    Аб’юзери майже ніколи не виглядають, як антагоністи з дитячих фільмів. Вони часто грають роль жертви. І свідомо доводять вас до моменту, коли ви зриваєтеся. Щоб закинути вам на шию аркан: «Бачиш? Це не я. Це ти! Це все ТИ!».

    Коли людина каже вам «Я погана, дуже погана. Але приймай мене отакою (бо це любов)», знайте — це мить перед тим, як на вас накинуть петлю. Це пряме попередження: я нічого змінювати не буду. І, як щось трапиться, ти будеш винною у тому, що прийняла мене. Що повірила. І полюбила.

    Залишатися в таких стосунках — це завжди помилка. В них ваші почуття і людяність стають зашморгом.

    Тож якщо чуєте «Я поганий/погана» — не сперечайтесь. Повірте. І йдіть. Біжить. Це єдина ваша відповідальність. Перед людиною та перед собою. Адже залишитись означає день у день доводити протилежне, як Сізіф із його каменюкою.

    Дбайте про себе. За вас це ніхто ніколи не зробить.
    А витраченого часу — не поверне. Цінуйте себе, щоб ваша присутність в чиємусь житті була не розтратою, а інвестицією. Ви цього варті ✨

    #абʼюз@nekonvenciyna
    Як я стала аб’юзеркою (ніт) Якось моя колишня сказала: «Я розлюбила тебе тоді, коли ти мене вдарила». Висока, драматична нота, правда? Як у латинському серіалі, де на цій фразі всі обурено, шумно вдихають, і дивляться на мене, як на чудовисько. Бо як ти, — ТИ!!! — могла. А отак: я знала про її зради. Одну, другу, десяту. В тому числі, в нашому спільному домі. Поки я була на роботі й забезпечувала цим наш спільний побут. Втім я не ставитиму питання, коли вона розлюбила мене. І чи любила узагалі. Мені не цікаво. А момент із «...ти мене вдарила» є очевидно цікавішим. Бо ж як я могла? Я дізналася про її зраду від нашого спільного знайомого. Сказала про це. І розверзся адъ. ...ти розбила вазу з улюбленими квітами й почала криком кричати, яка ти нещасна. Що тебе гвалтували в дитинстві, тому секс з чоловіками це щоб помститися їм всім за це (страшна помста, Гоголь плаче). Що я знала, на що йшла, бо ти одразу казала про себе «погань». І ще багато чого. От тільки крики твої добивали мене сильніше за правду про зраду. У якийсь момент я не витримала, дала тобі ляпаса. І вийшла з дому, грюкнувши вхідними дверима. Я зірвалася. Це не виправдання, це факт: після годин твоїх голосінь і файерволу маніпуляцій моя психіка просто не витримала. В цей момент логічно було б поставити крапку. Я ж поставила крапку з комою. Грюкнула дверима, вийшла з дому. Пройшлася під дощем. Коли повернулася в дім, почалася гроза. І ти, яка раніше взагалі не боялася веремії, раптом стала чіплятись за мене, як за рятівну соломинку. Тоді я вибачила тобі. Вкотре. Скандали, звісно, повторювалися. Я більше не дозволяла собі підіймати на неї руку, але дозволяла собі іти. Чи виганяти її. Але вона завжди примудрялася зробити так, щоб її я шкодувала більше за себе. Відчувала відповідальність за її "помилки". Хоча помилка була одна, та й та моя: я залишалася з нею. Навіть коли вона знайшла для себе нову любов на життя, не відпустила мене. Ми майже не спілкувалися, але жили в одній двокімнатці. "Я не можу знайти житло!". Нарешті, вона їде. Каже "назавжди" і… цілує мене на прощання. Точніше на «вибачення». Коли я сказала, що це лише зробило ще гірше і боляче, отримала відповідь: «Ну, я ж все ще вважаю тебе рідною»... Тож навіть так вона не пішла остаточно. Просторікувала у месенджерах як рятувала мене в своїх снах. Писала щемливі повідомлення про те, як думки — всі про мене. Говорила, що хоче «підтримати». І так утримувала в орбіті свого хаосу. Все ж "логічно": казати, що "розлюбила", але нікуди не відпускати У підсумку мені довелося поставити життя дороги дригом, щоб розірвати цей зв’язок. Аж до переїзду у інше місто. То до чого я про це все? Аб’юзери майже ніколи не виглядають, як антагоністи з дитячих фільмів. Вони часто грають роль жертви. І свідомо доводять вас до моменту, коли ви зриваєтеся. Щоб закинути вам на шию аркан: «Бачиш? Це не я. Це ти! Це все ТИ!». Коли людина каже вам «Я погана, дуже погана. Але приймай мене отакою (бо це любов)», знайте — це мить перед тим, як на вас накинуть петлю. Це пряме попередження: я нічого змінювати не буду. І, як щось трапиться, ти будеш винною у тому, що прийняла мене. Що повірила. І полюбила. Залишатися в таких стосунках — це завжди помилка. В них ваші почуття і людяність стають зашморгом. Тож якщо чуєте «Я поганий/погана» — не сперечайтесь. Повірте. І йдіть. Біжить. Це єдина ваша відповідальність. Перед людиною та перед собою. Адже залишитись означає день у день доводити протилежне, як Сізіф із його каменюкою. Дбайте про себе. За вас це ніхто ніколи не зробить. А витраченого часу — не поверне. Цінуйте себе, щоб ваша присутність в чиємусь житті була не розтратою, а інвестицією. Ви цього варті ✨ #абʼюз@nekonvenciyna
    Love
    1
    1Kпереглядів
  • Уранці 22 жовтня в селі Погреби на Київщині російський «Шахед» влучив у житловий будинок
    @Brovary #Бровари_Броварщина #Київщина #Бровари #Броварський_край @Brovaryregion #Brovary_news #Brovary_region #Brovary
    https://brovaryregion.in.ua/?p=45681
    Уранці 22 жовтня в селі Погреби на Київщині російський «Шахед» влучив у житловий будинок @Brovary #Бровари_Броварщина #Київщина #Бровари #Броварський_край @Brovaryregion #Brovary_news #Brovary_region #Brovary https://brovaryregion.in.ua/?p=45681
    BROVARYREGION.IN.UA
    Епіцентр удару припав на спальню: деталі загибелі жінки з дітьми на Броварщині
    Уранці 22 жовтня в селі Погреби на Київщині російський "Шахед" влучив у житловий будинок. Унаслідок удару загинула родина, яка ховалася від обстрілів столиці. Про це розповіла сусідка родини в етері телемарафону та в коментарі "Радіо Свободі" передає 24 Канал. Дивіться також Знищений дах, розтрощ
    76переглядів
  • 💔В Ізраїлі з-під завалів дістали тіло українки, яка загинула разом із родиною під час іранського обстрілу

    Рятувальникам знадобилося чотири дні, щоб знайти 31-річну Марію Пешкурову — громадянку України, яка разом з рідними загинула внаслідок удару іранської ракети по багатоповерхівці в Бат-Ямі 15 червня.

    Загалом загинули дев’ятеро людей, повідомляє 9 канал Ізраїлю.

    🕯Разом з Марією загинули її 7-річна донька Настя, яка лікувалася від онкології, мама — 60-річна Олена Пешкурова, а також племінники — 9-річний Костя і 13-річний Ілля.

    Чоловік Марії, Артем Бурик, служить у десантно-штурмовій бригаді ЗСУ і не був поруч із родиною.
    #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world
    💔В Ізраїлі з-під завалів дістали тіло українки, яка загинула разом із родиною під час іранського обстрілу Рятувальникам знадобилося чотири дні, щоб знайти 31-річну Марію Пешкурову — громадянку України, яка разом з рідними загинула внаслідок удару іранської ракети по багатоповерхівці в Бат-Ямі 15 червня. Загалом загинули дев’ятеро людей, повідомляє 9 канал Ізраїлю. 🕯Разом з Марією загинули її 7-річна донька Настя, яка лікувалася від онкології, мама — 60-річна Олена Пешкурова, а також племінники — 9-річний Костя і 13-річний Ілля. Чоловік Марії, Артем Бурик, служить у десантно-штурмовій бригаді ЗСУ і не був поруч із родиною. #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world
    Sad
    1
    141переглядів
  • ЧИ ЦЕ НЕ В НАС?

    Чи це не в нас щомиті гинуть люди?
    Чи це не в нас? Не в нас ідуть бої́?
    Чи це не в нас земля родюча всюди?
    Чи це не в нас найкращії гаї?

    Чи це не в нас із ворогом воюють?
    Чи це не в нас лягає неньки цвіт?
    Чи це не в нас у ду́ші наші плю́ють?
    Чи це не в нас війна вже стільки літ?

    Чи це не в нас є звуки канонади?
    Чи це не в нас здригається земля?
    Чи це не в нас є присмак болю й зради?
    Чи це не в нас сліди скрізь москаля?

    Чи це не в нас лягають у могили?
    Чи це не в нас все знищує москаль?
    Чи це не в нас беру́ться звідкись сили?
    Чи це не в нас нівечать все, на жаль?

    Чи це не в нас актор взяв в ру́ки зброю?
    Чи це не в нас зі сцени – та й на фронт?
    Чи це не в нас жінки́ ідуть до бо́ю?
    Чи це не в нас кровавий горизонт?

    Чи це не в нас в підвалах вчаться діти?
    Чи це не в нас вмирають малюки?
    Чи це не в нас до сонця пнуться квіти?
    Чи це не в нас співають залюбки?

    Чи це не в нас злітає птахом слово?
    Чи це не в нас танцюється гопак?
    Чи це не в нас найкраща в світі мова?
    Чи це не в нас вбиває нас чужак?

    Чи це не в нас жили́ колись у МИРІ?
    Чи це не в нас не прагнули війни́?
    Чи це не в нас привітні люди й щирі?
    Чи це не в нас були́ спокійні сни?

    Чи це не в нас найкращий в світі славень?
    Чи це не в нас найкращий герб і стяг?
    Чи це не в нас народ державу славить?
    Чи це не в нас прямують до звитяг?

    12.02.2024 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2024
    ID: 1005628

    ЧИ ЦЕ НЕ В НАС? Чи це не в нас щомиті гинуть люди? Чи це не в нас? Не в нас ідуть бої́? Чи це не в нас земля родюча всюди? Чи це не в нас найкращії гаї? Чи це не в нас із ворогом воюють? Чи це не в нас лягає неньки цвіт? Чи це не в нас у ду́ші наші плю́ють? Чи це не в нас війна вже стільки літ? Чи це не в нас є звуки канонади? Чи це не в нас здригається земля? Чи це не в нас є присмак болю й зради? Чи це не в нас сліди скрізь москаля? Чи це не в нас лягають у могили? Чи це не в нас все знищує москаль? Чи це не в нас беру́ться звідкись сили? Чи це не в нас нівечать все, на жаль? Чи це не в нас актор взяв в ру́ки зброю? Чи це не в нас зі сцени – та й на фронт? Чи це не в нас жінки́ ідуть до бо́ю? Чи це не в нас кровавий горизонт? Чи це не в нас в підвалах вчаться діти? Чи це не в нас вмирають малюки? Чи це не в нас до сонця пнуться квіти? Чи це не в нас співають залюбки? Чи це не в нас злітає птахом слово? Чи це не в нас танцюється гопак? Чи це не в нас найкраща в світі мова? Чи це не в нас вбиває нас чужак? Чи це не в нас жили́ колись у МИРІ? Чи це не в нас не прагнули війни́? Чи це не в нас привітні люди й щирі? Чи це не в нас були́ спокійні сни? Чи це не в нас найкращий в світі славень? Чи це не в нас найкращий герб і стяг? Чи це не в нас народ державу славить? Чи це не в нас прямують до звитяг? 12.02.2024 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2024 ID: 1005628
    574переглядів