• 🕯🇺🇦 У Боярці прощатимуться з солдатом Станіславом Лавриком

    Захисникові було 52 роки. Він служив водієм і загинув 12 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу селища Новоіванівка Курської області РФ.

    Тривалий час вважався безвісти зниклим. Тіло захисника вдалося повернути в рамках чергових репатріаційних заходів. Особу загиблого встановили за допомогою ДНК-експертизи.

    У Героя залишилися дружина та донька.

    🙏 Вічна пам’ять воїну!
    #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news #Київ_війна
    🕯🇺🇦 У Боярці прощатимуться з солдатом Станіславом Лавриком Захисникові було 52 роки. Він служив водієм і загинув 12 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу селища Новоіванівка Курської області РФ. Тривалий час вважався безвісти зниклим. Тіло захисника вдалося повернути в рамках чергових репатріаційних заходів. Особу загиблого встановили за допомогою ДНК-експертизи. У Героя залишилися дружина та донька. 🙏 Вічна пам’ять воїну! #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news #Київ_війна
    159views
  • #поезія
    Кричали ледарі: «Нам лідера!
    Хоч поганенького! Аби!»
    На цю біду немає лікаря…
    Не дай Бог, бути лідером юрби!

    Шакали знову ошукали,
    тепер вони вже не шакали,
    тепер вони: то «за», то «проти»,
    то шахраї, то патріоти.

    Доборолися! Добалакались!
    Досварилися, аж гримить!
    Україно, чи ти була колись
    незалежною хоч на мить:

    від кайданів, що волю сковують,
    від копит, що у душу б'ють,
    від чужих, що тебе скуповують,
    і своїх, що тебе продають?!

    Популяція! Нація! Маси!
    І сьогодні, і вчора, й колись
    українського пекла гримаси
    упеклися мені. Упеклись!

    Весь цей розбрат, і рейвах, і ремство,
    і віки безголів'я вогонь, -
    хай він спалить усе це нікчемство,
    українського пекла вогонь!

    Ліна Костенко
    #поезія Кричали ледарі: «Нам лідера! Хоч поганенького! Аби!» На цю біду немає лікаря… Не дай Бог, бути лідером юрби! Шакали знову ошукали, тепер вони вже не шакали, тепер вони: то «за», то «проти», то шахраї, то патріоти. Доборолися! Добалакались! Досварилися, аж гримить! Україно, чи ти була колись незалежною хоч на мить: від кайданів, що волю сковують, від копит, що у душу б'ють, від чужих, що тебе скуповують, і своїх, що тебе продають?! Популяція! Нація! Маси! І сьогодні, і вчора, й колись українського пекла гримаси упеклися мені. Упеклись! Весь цей розбрат, і рейвах, і ремство, і віки безголів'я вогонь, - хай він спалить усе це нікчемство, українського пекла вогонь! Ліна Костенко
    2
    190views
  • #поезія
    Не судіте її і ніяк не повчайте,
    Краще просто візьміть і самі так пройдіть.
    По життєвій дорозі сміливо рушайте
    І нікуди із неї лишень не зверніть.

    Шляхом болю і розпачу, радості й муки
    Йдіть вперед, відчуваючи, наче вона.
    Ні на мить не здіймаючи в розпачі руки,
    Так як є, все пізнавши для себе сповна.

    Мрії, котрі губились в рутині життя,
    Сподівання, які потонули в безодні
    Тих подій, що пішли назавжди в забуття
    І відбитками зморшок лишилися зовні.

    Під вагою всього у житті не зламайтесь,
    Щоби легко писалася ваша сторінка.
    Тільки все це відчувши, візьміть і зізнайтесь:
    Все ж якою незламною є справжня жінка!

    Сергій Ущапівський
    #поезія Не судіте її і ніяк не повчайте, Краще просто візьміть і самі так пройдіть. По життєвій дорозі сміливо рушайте І нікуди із неї лишень не зверніть. Шляхом болю і розпачу, радості й муки Йдіть вперед, відчуваючи, наче вона. Ні на мить не здіймаючи в розпачі руки, Так як є, все пізнавши для себе сповна. Мрії, котрі губились в рутині життя, Сподівання, які потонули в безодні Тих подій, що пішли назавжди в забуття І відбитками зморшок лишилися зовні. Під вагою всього у житті не зламайтесь, Щоби легко писалася ваша сторінка. Тільки все це відчувши, візьміть і зізнайтесь: Все ж якою незламною є справжня жінка! Сергій Ущапівський
    2
    266views
  • #поезія
    Ні....це не дощ полився з неба,
    Це плаче осені душа...
    Їй смуток десь подіти треба,
    А нам здається -- то вода.

    Так само і в житті буває,
    Нам сльози інших не болять.
    Що у чужій душі -- не знаєм,
    Чуже не можем відчувать.

    Ми під дощем ховаєм тугу,
    І смутком ділимося з ним.
    Його вважаєм вірним другом,
    Таким близьким, таким своїм.

    Ні....це не дощ із неба ллється,
    Це плаче осені душа.....
    Та прийде час--- вона всміхнеться,
    Осяє сонце небеса...

    ВІТА ІГНАТКО
    #поезія Ні....це не дощ полився з неба, Це плаче осені душа... Їй смуток десь подіти треба, А нам здається -- то вода. Так само і в житті буває, Нам сльози інших не болять. Що у чужій душі -- не знаєм, Чуже не можем відчувать. Ми під дощем ховаєм тугу, І смутком ділимося з ним. Його вважаєм вірним другом, Таким близьким, таким своїм. Ні....це не дощ із неба ллється, Це плаче осені душа..... Та прийде час--- вона всміхнеться, Осяє сонце небеса... ВІТА ІГНАТКО
    2
    186views
  • #мистецтво
    Український художник Юрій Пацан .

    Село в снігах....❄️❄️❄️
    #мистецтво Український художник Юрій Пацан . Село в снігах....❄️❄️❄️
    1
    136views
  • #мистецтво
    Українська художниця Ірина Глущенко.

    Осінь.....🍂🍁🍁🍁🍂
    #мистецтво Українська художниця Ірина Глущенко. Осінь.....🍂🍁🍁🍁🍂
    2
    102views
  • #думки
    Що чекає попереду — я не знаю... І поспішати зовсім не хочу. Попри всі труднощі, я хочу зустрічати ранок з вдячністю, жити в світі, в якому живуть ті, кого я так люблю...
    Збирати красиві моменти, теплі слова і барвисті емоції. Життя дарує мені їх, як маленькі подарунки за витримку і віру, а я відповідаю йому взаємністю...
    Я просто живу.……
    #думки Що чекає попереду — я не знаю... І поспішати зовсім не хочу. Попри всі труднощі, я хочу зустрічати ранок з вдячністю, жити в світі, в якому живуть ті, кого я так люблю... Збирати красиві моменти, теплі слова і барвисті емоції. Життя дарує мені їх, як маленькі подарунки за витримку і віру, а я відповідаю йому взаємністю... Я просто живу.……
    1
    337views
  • #поезія
    "Осінній ранок"

    Вийшла вранці в парк гуляти,
    І на мить призупинилась.
    Стала пильно оглядати,
    На ту казку, що з'явилась.

    Тут краси бездонний вир,
    Що тягнувся вздовж алеї.
    Гарно - тихо, спокій - мир,
    Незрівнянні мов-би феї.

    Враз,палітра вже в руках,
    Пише пензлем образ див.
    Сяйво різне блиск в очах,
    Що в думках,моїх наплив.

    Сонце світить,вітер віє,
    Листя в гору підійма.
    І теплом ще трішки гріє,
    Хоч попереду,й зима.

    Та всього не описати -
    Ні краси,ні почуття.
    Лиш одне можна додати,
    Які приємні,тут відчуття.

    Галина Пилип'як
    #поезія "Осінній ранок" Вийшла вранці в парк гуляти, І на мить призупинилась. Стала пильно оглядати, На ту казку, що з'явилась. Тут краси бездонний вир, Що тягнувся вздовж алеї. Гарно - тихо, спокій - мир, Незрівнянні мов-би феї. Враз,палітра вже в руках, Пише пензлем образ див. Сяйво різне блиск в очах, Що в думках,моїх наплив. Сонце світить,вітер віє, Листя в гору підійма. І теплом ще трішки гріє, Хоч попереду,й зима. Та всього не описати - Ні краси,ні почуття. Лиш одне можна додати, Які приємні,тут відчуття. Галина Пилип'як
    1
    286views
  • #думки
    Людська заздрість не знає меж... Це отрута, яку багато хто п'є, заглядаючи в чуже життя.
    Вони поводяться так, ніби ваші дні — це їхня серія. Вигадуючи сцени, перекручуючи слова, додаючи бруд, щоб історія стала цікавою.
    А істина проста: найбільше говорять ті, хто найменше знає.
    Твій найкращий захист – це тиша.
    Чим менше показуєш та розповідаєш, тим менше у них зброї. Твій спокій – твій щит. Самота - це твоя сила. Мовчання – це удар, проти якого вони не мають прийому.
    Живи тихо. Роби все тихо. Нехай ваші результати ревуть голосніше за будь-які плітки.
    #думки Людська заздрість не знає меж... Це отрута, яку багато хто п'є, заглядаючи в чуже життя. Вони поводяться так, ніби ваші дні — це їхня серія. Вигадуючи сцени, перекручуючи слова, додаючи бруд, щоб історія стала цікавою. А істина проста: найбільше говорять ті, хто найменше знає. Твій найкращий захист – це тиша. Чим менше показуєш та розповідаєш, тим менше у них зброї. Твій спокій – твій щит. Самота - це твоя сила. Мовчання – це удар, проти якого вони не мають прийому. Живи тихо. Роби все тихо. Нехай ваші результати ревуть голосніше за будь-які плітки.
    1
    378views
  • КИЇВ ІСТОРИЧНИЙ. Вид на лівий берег Києва.
    1990-ті & 2021 рік.
    #history_of_Kyiv #News_Kyiv #Kyiv_regionnews #Київ_Київщина #Новини_news #Kyiv
    КИЇВ ІСТОРИЧНИЙ. Вид на лівий берег Києва. 1990-ті & 2021 рік. #history_of_Kyiv #News_Kyiv #Kyiv_regionnews #Київ_Київщина #Новини_news #Kyiv
    653views