• ДИКОБРАЗ НА ПЕРЕКУСІ
    ДИКОБРАЗ НА ПЕРЕКУСІ
    Like
    2
    1коментарів 213переглядів 12Відтворень
  • 788переглядів
  • https://youtu.be/7e2rAcaviK4?si=TsydZy_Chw8sv4qU
    https://youtu.be/7e2rAcaviK4?si=TsydZy_Chw8sv4qU
    332переглядів 1 Поширень
  • https://www.youtube.com/live/_VJC-Ozf-os?si=8L5zt-kAm0xCwLGJ
    https://www.youtube.com/live/_VJC-Ozf-os?si=8L5zt-kAm0xCwLGJ
    26переглядів
  • Чудова стаття про видатних акторок Голівуду, впевнена, ви не знаєте цих фактів.

    Відкриттям для мене стала Геді Ламар, надихнувшись її біографію вже переглянула один з її фільмів і можу сміливо порадити - "Леді в тропіках" 1939 року.

    https://www.nine.com.ua/uk/blog/post/zhinky-iaki-zminyly-khid-istorii
    Чудова стаття про видатних акторок Голівуду, впевнена, ви не знаєте цих фактів. Відкриттям для мене стала Геді Ламар, надихнувшись її біографію вже переглянула один з її фільмів і можу сміливо порадити - "Леді в тропіках" 1939 року. https://www.nine.com.ua/uk/blog/post/zhinky-iaki-zminyly-khid-istorii
    WWW.NINE.COM.UA
    Жінки, які змінили хід історії
    NINE розповідає про 8 дивовижних жінок, які зробили неоцінимий вклад в історію.
    Love
    Like
    7
    1Kпереглядів
  • 246переглядів 21Відтворень
  • Момент прильоту ворожого БПЛА по Донецькій стелі . Добралися вже і туди сучари.
    Момент прильоту ворожого БПЛА по Донецькій стелі . Добралися вже і туди сучари.
    105переглядів 2Відтворень
  • Haha
    1
    83переглядів
  • Світ, де речі сміються

    У світі, де речі сміються — люди забувають сваритися.
    Бо життя надто смішне, щоб бути серйозним.

    У цьому світі все було майже як у нашому — небо було синє, люди ходили на роботу, коти спали на теплих батареях.
    Але була одна дрібна різниця:
    усі предмети мали почуття гумору.

    Не просто мали — а ще й кепкували, жартували, сміялись одне з одного і, найчастіше, з людей.
    ---

    Одного ранку Микита прокинувся, потягнувся й сказав:

    — Добрий ранок.

    — Такий собі, — буркнула подушка. — Ти мені всю ніч вухо м’яв!

    Простяг руку до зубної щітки. Та відсахнулась:

    — О, знову він! Містер "Я їв часник учора, а чистити буду сьогодні!"

    — Ей, не перебільшуй…

    — Не перебільшую, — втрутилася паста. — Тут ціла катастрофа. Запах рівня «втікали всі бактерії».

    На кухні холодильник заіржавіло хихикнув:

    — Ну що, знову відкриєш мене п’ять разів, нічого не візьмеш і закриєш? Може, я теж хочу вибір!

    — Я просто перевіряю…

    — Що? Чи магічним чином не з’явився торт? — промовила поличка. — Сюрприз: ні.

    Чайник ображено булькотів:

    — А ти питав, чи я готовий працювати в такий ранній час? Я взагалі-то вчора кипів тричі. Маю право на страйк!

    На роботі комп’ютер на весь офіс сказав:

    — Ха! Він знову ввів пароль з першої спроби! Запишіть це в історію!

    — Та відчепися, — зітхнув Микита.

    — А ще ти знову назвав мене "тупою машиною", — додав монітор. — Хоча я принаймні не забуваю, куди кладу ключі.

    — Він їх у мікрохвильовку поклав учора, — підказав принтер.

    — І чхнув на екран, — додав пилосос. — Я бачив!

    У світі, де речі мали почуття гумору, було важко ображатися. Бо як ображатися на шафу, яка каже:

    — Ну й що, що я скриплю? Ти теж щоранку крекчиш, коли вставати!

    Або на двері, які кожного разу, коли хтось забував ключі, співали: — "Ти знову без мене, ла-ла-лааа…"

    Але була в цьому й чарівність.

    Люди стали смішнішими.
    Посуд — більш терплячим.
    Дзеркала — менш жорстокими. Бо вони жартували:

    — Ну, сьогодні ти не Джеймс Бонд. Але принаймні — не варена картопля!

    Навіть будильники стали співати комічними голосами:
    — Підйоооом! Світ ще не готовий, але треба!

    Микита спершу дратувався. Потім сміявся. Потім полюбив. Бо сміх — він як вірус.
    Заражає всіх — навіть чайники.

    І врешті він сказав:

    — Дякую вам, речі. Ви — як друзі. Просто з розетками.

    І з того дня навіть лампа світити почала трохи тепліше.
    Світ, де речі сміються У світі, де речі сміються — люди забувають сваритися. Бо життя надто смішне, щоб бути серйозним. У цьому світі все було майже як у нашому — небо було синє, люди ходили на роботу, коти спали на теплих батареях. Але була одна дрібна різниця: усі предмети мали почуття гумору. Не просто мали — а ще й кепкували, жартували, сміялись одне з одного і, найчастіше, з людей. --- Одного ранку Микита прокинувся, потягнувся й сказав: — Добрий ранок. — Такий собі, — буркнула подушка. — Ти мені всю ніч вухо м’яв! Простяг руку до зубної щітки. Та відсахнулась: — О, знову він! Містер "Я їв часник учора, а чистити буду сьогодні!" — Ей, не перебільшуй… — Не перебільшую, — втрутилася паста. — Тут ціла катастрофа. Запах рівня «втікали всі бактерії». На кухні холодильник заіржавіло хихикнув: — Ну що, знову відкриєш мене п’ять разів, нічого не візьмеш і закриєш? Може, я теж хочу вибір! — Я просто перевіряю… — Що? Чи магічним чином не з’явився торт? — промовила поличка. — Сюрприз: ні. Чайник ображено булькотів: — А ти питав, чи я готовий працювати в такий ранній час? Я взагалі-то вчора кипів тричі. Маю право на страйк! На роботі комп’ютер на весь офіс сказав: — Ха! Він знову ввів пароль з першої спроби! Запишіть це в історію! — Та відчепися, — зітхнув Микита. — А ще ти знову назвав мене "тупою машиною", — додав монітор. — Хоча я принаймні не забуваю, куди кладу ключі. — Він їх у мікрохвильовку поклав учора, — підказав принтер. — І чхнув на екран, — додав пилосос. — Я бачив! У світі, де речі мали почуття гумору, було важко ображатися. Бо як ображатися на шафу, яка каже: — Ну й що, що я скриплю? Ти теж щоранку крекчиш, коли вставати! Або на двері, які кожного разу, коли хтось забував ключі, співали: — "Ти знову без мене, ла-ла-лааа…" Але була в цьому й чарівність. Люди стали смішнішими. Посуд — більш терплячим. Дзеркала — менш жорстокими. Бо вони жартували: — Ну, сьогодні ти не Джеймс Бонд. Але принаймні — не варена картопля! Навіть будильники стали співати комічними голосами: — Підйоооом! Світ ще не готовий, але треба! Микита спершу дратувався. Потім сміявся. Потім полюбив. Бо сміх — він як вірус. Заражає всіх — навіть чайники. І врешті він сказав: — Дякую вам, речі. Ви — як друзі. Просто з розетками. І з того дня навіть лампа світити почала трохи тепліше.
    922переглядів