Останнім часом дивуюсь, наскільки шляхи «Великого будівництва» співпадають зі шляхами наступу російської армії. Ось, наприклад, карта початку масштабного вторгнення. 1 – дорога **М-02** Бачівськ – Глухів – Копти. Її реконструювали в [2020](https://www.facebook.com/velyke.bud/posts/178343330453900/)-му році. 2 – дорога **Н-07** Київ – Суми – Юнківка. Її реконструювали в [2021](https://www.facebook.com/watch/?v=3019496928294503)-му. 3 – дорога **Н-24** Благовіщенське – Миколаїв. У [2021](https://www.facebook.com/VitaliiKimODA/videos/295814792089422/)-му її капітально відремонтували на ділянці від Миколаїва до Вознесенська, новий міст збудували. 4 – дорога **Н-26** Мілове – Старобільск, яку дуже активно ремонтували у [2021](http://loga.gov.ua/oda/press/news/avtoshlyah_n_26_do_milovogo_vidnovlyuvatimut_cogorich)-му. Або, наприклад, **Чорнобаївка**. Чому росіяни так вперто туди лізуть? Тому що там знаходиться міжнародний аеропорт «Херсон». Нещодавно його кардинально реконструювали, злітну смугу продовжили до 2600 метрів та розширили до 60 метрів. Саме тому вона тепер дуже зручна для ворожої авіації. Реконструювали аеропорт – так, звісно! – в 2021 році, і теж [за кошти «великого будівництва»](https://khoda.gov.ua/%E2%80%9Cvelike-bud%D1%96vnictvo%E2%80%9D%3A-v-aeroportu-%E2%80%9Cherson%E2%80%9D-aktivno-triva%D1%94-rekonstrukc%D1%96ja-zl%D1%96tno-posadkovo%D1%97-smugi). Так, усьому цьому є розумне пояснення. Окупанти їхали ключовими, важливими шляхами. Важливі шляхи треба хоча б інколи ремонтувати. І міжнародний аеропорт Херсону, з його населенням 250 тисяч, теж конче потрібен. Тому дійсно – витратити кошти на його реконструкцію було важливіше, ніж на кисень для ковідних лікарень. Але певні нехороші думки інколи виникають. Подивіться на карту. Коли росіяни намагалися охопити Київ зі сходу, їм довелося їхати аж з самих Сум, шляхами 1 та 2. Це, на хвилиночку, 350 кілометрів. Чому вони не зайшли з півночі, з боку Білорусі? Що їм завадило? Завадила їм сама природа, тому що це – Полісся. Ліси та болота Полісся сторіччями були непридатними для проходу війська. Ані Наполеон, ані Гітлер не намагалися тут пройти – Наполеон обійшов Полісся з півночі, а Гітлер – двома шляхами, наступаючи на Київ і Мінськ. Добре, припустимо. Але чому з протилежного, правого боку Дніпра, зі сторони Чорнобиля природа не завадила ворогам атакувати та хутко просунутися до Ірпеня, Бучі, Гостомеля? Все просто – там було «Велике будівництво». Більш того, там був один з найбільш дивних проєктів «програми президента» – будівництво мережі автошляхів в зоні відчуження. Ось, наприклад, новина квітня 2021 року: «[У Чорнобильській зоні відремонтують 40](https://www.ukrinform.ua/amp/rubric-tourism/3224536-u-cornobilskij-zoni-vidremontuut-40-kilometriv-dorogi.html)[ кілометрів ](https://www.ukrinform.ua/amp/rubric-tourism/3224536-u-cornobilskij-zoni-vidremontuut-40-kilometriv-dorogi.html)[дороги](https://www.ukrinform.ua/amp/rubric-tourism/3224536-u-cornobilskij-zoni-vidremontuut-40-kilometriv-dorogi.html)». Читаємо: «Укравтодор… за програмою президента «Велике будівництво» розпочало ремонтні роботи на ділянці 40 км дороги між КПП «Дитятки», КПП «Прип'ять» та під'їздом до Чорнобильської АЕС». А тепер подивимося на карту. КПП «Прип'ять-1» – це у зоні відчуження, той самий «Рудий ліс», 10 кілометрів до білоруського кордону. КПП «Дитятки» – межа зони відчуження. А до КПП «Чорнобиль» веде ще одна дорога з Білорусі – Р-56. Тобто виходить, що напередодні російської навали зробили новенький 40-кілометровий автобан – від білоруського кордону через поліські ліси чорнобильської зони в бік Києва. Для кого треба було це будувати в розпал пандемії? Для туристів-екстремалів?! Та невже? Далі ця дорога веде через Прибірськ на Іванків. Завдяки «великому будівництву», в Іванкові російські танки [були в перший день війни](https://www.unian.net/war/voyna-v-ukraine-2022-zhiteli-poselka-v-chernigovskoy-oblasti-rasskazali-o-kadyrovcah-novosti-vtorzheniya-rossii-na-ukrainu-11775259.html). І Чорнобильську АЕС захопили – теж завдяки йому. В Іванкові дорога з Чорнобиля перетинається з трасою Р-02, яка через Димер та Вишгород йде на Київ. Пам'ятаєте, на початку березня в бік Києва стояла довжелезна колона російської бронетехніки? Вгадайте, яким шляхом вона рухалася. Так, звісно — через Прибірськ та Іванків. Пам'ятаєте, як ворожа техніка не могла з'їхати з дороги, тому що одразу застрягала в болоті? Це було саме там, це Полісся. Тобто — твердий асфальт новеньких доріг став фактично плацдармом, навіть «плацом» для російської важкої техніки. Так, я знаю, чия це ~~була~~ програма «Велике будівництво». Так, я знаю хто був координатором. Так, я розумію, що за бажанням можна знайти розумне пояснення ухвалених рішень. Але – все одно. **Мені дуже цікаво дізнатися, хто саме, в межах яких саме своїх повноважень, за якою конкретно процедурою визначав перелік об'єктів для «програми президента «Велике будівництво».** © Сергій Дібров

Меланхолійний плейліст до манґи «Остання подорож дівчат» ❤️‍🩹 Щоби повністю зануритися у витончену атмосферу тайтлу, потрібні настрій і вдало підібрана музика. MAL'OPUS зібрали плейліст, який, їхню думку, найкраще пасує цій серії. 🎵 Мандруйте разом із Чіто та Юурі серед дивовижних краєвидів постапокаліптичного світу й насолоджуйтеся проникливою музикою, що навіює і смуток, і радість водночас. До того ж невдовзі ця подорож завершиться. Не пропустіть передзамовлення фінального тому манґи «Остання подорож дівчат»! Spotify: https://open.spotify.com/playlist/4aC6A6e4pgcCOOz7MUsiCh?si=hIFp4erbSxqc5MY9f-P5CQ&pi=W8DOrAdCS5Os7 Youtube Music: https://music.youtube.com/playlist?list=PLtTP-tmT4GUska_EBweZGwDr6dqodz2CE&si=xKPPuGIPklz3q9kI

З Новим роком!

У видавництва «Видавництво» проходить розпродаж книг, оскільки на їхньому складі невистачає місця для новинок. Ви маєте можливість вигідно придбати манґу «Пані з нескінченного замку» та хьонґонську маньхву «Хлопʼя у масці кота». Переходьте за посиланням: https://vydavnytstvo.com/product-category/rozprodazh/ #манґа #хьонґонська_маньхва #Пані_з_нескінченного_замку #Хлоп_я_у_масці_кота

Просто скрин

https://youtu.be/YDH-IX0kOfQ?si=iQByms6mOWlwr4Wz

Повільно руками повітря торкаюсь. Ця невагомість звучить як дудук. Безмовно ним дихаю, на капки розчиняюсь. Танець бентежний наповнює звук. Хвилюючий сум, як вода він прозорий, Захлинає зсередини, я мовби тону... Летючий мій дух, що цю музику творить, Підіймає з цих хвиль у свою висоту. Мої рухи легкі. Це безмежна свобода! Я відлуння кохання ажурова вуаль! Я приборкала біль, як прозорую воду. Спалахнула у небі моя étoile. Оксана Павлова #мої вірші