Підзабуті імена...🇺🇦 "Ранньою весною. Садівники" (1916). Автор - Степан Коле́сніков-Одес́ький (нар. 11 липня 1879, Адріанополь Катеринославської губ. — пом. 27 травня 1955, Белград, Сербія) — український художник-пейзажист. Учень Іллі Рєпіна. Старший брат художника Івана Колеснікова. Аби відокремлювати його від інших художників з прізвищем «Колесніков» до його прізвища мистецтвознавці зазвичай додають «Одеський».🎨
Вчився живопису в Одеському художньому училищі і в петербурзькій Академії, куди вступив без іспитів, як кращий у випуску. Потім працював в Одесі, звідки емігрував 1919 року. Від 1920 жив і успішно працював у Белграді, мав персональні виставки. Мешканці Сербії вважають його своїм національним художником.

Щиро вдячний Тімур Дзірквадзе!
Нехай Господь оберігає Вас й Вашу сім'ю!

Роки, неначе птахи, пролітають

Роки, неначе птахи, пролітають,
Зникають вдалечінь, немов весна.
Вони у пам’яті лиш мить лишають,
І ми услід їм дивимось здаля.

Бо кожен рік, немов би нове небо,
Дарує нам і радощі, і сум.
Роки летять і це нам дуже треба,
Щоб жити, мріяти та вірити в любов.

Роки, неначе птахи, пролітають,
Змивають дні, як ріки береги.
Сліди в минуле повертають,
Та в пам'яті лишають світлі сни.

Весна цвіте, і літо враз настане,
Осінні дні замінять літню мить.
Зима прийде і снігом все накриє,
І знов весна, мов пісня, зазвучить.

Роки, неначе птахи, в небі в'ються,
Їх шлях у вічність, де нема кінця.
Та кожен день, що ми тут залишаєм,
Тінь спогадів, як відблиск небуття.

Невпинно час все далі відпливає ,
Мов річка, що тече у далечінь,
І кожен день новий нам відкриває,
І залишає слід в нашій душі.

У злетах і падіннях ми зростаєм,
Знаходимо свій шлях в безмежний світ,
Роки летять, а ми їх проводжаєм,
І мріями вплітаєм новий цвіт.

Даруючи нам мудрість і натхнення.
І в кожній миті радість відчувать ,
Плекаючи надію, як проміння.
І все, що маєш, світу дарувать.

Літвішко Таміла

✍️

#поезія