❗️“Никого на..й в плен не берём”, – окупантам наказують вбивати українських військовополонених. Свідчення підготовки до чергового воєнного злочину окупаційної армії рф в Україні зафіксували воєнні розвідники у радіоперехопленні. З перемовин військовослужбовців другого батальйону 237-го полку зі складу 76-ї десантно-штурмової дивізії зс рф, що діє поблизу Покровська, чути, як один із командирів віддає наказ на розстріл українських військовополонених. “Никого на..й в плен не берём, услышали, раз..ли всех там на..й, не спрашивайте никого там имя, всех надо раз..ть на..й, уничтожить”, – наказує він. Системні страти та катування військовополонених, вбивства цивільних осіб та позасудові страти своїх військовослужбовців вкотре доводять: воєнні злочини ― свідома та цілеспрямована політика держави-агресора росії. ☠️ГУР МО України нагадує ― за кожен скоєний проти українського народу воєнний злочин буде справедлива відплата. ГУР в інших соціальних мережах: 🔹Facebook 🔹YouTube 🔹 Viber 🔹Instagram 🔹Twitter  🔹 Threads 🔹 WhatsApp🔹 Telegram Bot 🔹 TikTok https://t.me/Ukraineaboveallelse

Прем’єр Іспанії не виключив розміщення військового контингенту в Україні Санчес зауважив, що зовнішня політика Іспанії щодо України завжди була спрямована на тверду підтримку її боротьби за свободу в багатьох аспектах: економічній та військовій допомозі, а також прийомом тисяч українців. Він також наголосив на важливості двосторонньої угоди про безпеку, підписаної обома країнами, та навчання українських військовослужбовців на іспанській території. У зв’язку з цим прем’єр висловив думку, що Іспанія, “як велика європейська країна”, братиме участь у прийнятті рішень у разі припинення вогню та появи можливості зміцнити мир в Україні. На запитання про можливість участі іспанських військовослужбовців у потенційній міжнародній миротворчій місії він підтвердив свою готовність, як це вже продемонструвала Іспанія “в інших частинах світу”. “Якщо ми зробили це в інших частинах світу, чому б нам не зробити це в Європі?” — заявив він, запевнивши, що повідомить парламент, якщо щось із цього матеріалізується. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

‼️ 2026 рік не стане роком миру – зовнішня політика США дедалі більше нагадує «путінізацію», – The Guardian. Головне зі статті: ➡️ Удар по Венесуелі показав: ресурси й вплив для Трампа важливіші за дипломатію. ➡️ Страх перед закордонними війнами у Трампа зникає – військові операції він сприймає як ефективний інструмент. ➡️ Трамп ігнорує міжнародні норми, мислить як імперіаліст XIX століття з арсеналом XXI. ➡️ Потенційні нові цілі – Іран, Куба, Мексика; також лунають погрози щодо Гренландії. ➡️ Небезпека ескалації стала очевидною вже в перші дні 2026 року. https://t.me/Ukraineaboveallelse

МОЇ ПРОЧИТАНІ КНИГИ (2025) --------------------------- ПАПЕРОВІ КНИГИ: ВІОЛЕТА КРАВЧЕНКО СЕРІЯ: "ВІРШІ, ОБПАЛЕНІ ВІЙНОЮ" 1). Вірші, обпалені війною. 2). Вірші, обпалені війною (2). 3). Ми навіть після смерті приростем. ---------------------------------- ОЛЬГА КИЦЯ 4). Нескорені: Шляхами поколінь. ------------------ ГАСЬКА ШИЯН 5). За спиною. ------------- ЛЮЇЗ МІЛЛЕР 6). Кондитерка-Втікача. ---------------------- СВІТЛАНА ТАЛАН 7). На зустріч сонцю. ------------------- РАЙМОНД МОУДІ 8). Життя після життя. -------------------- ВАСИЛЬ КРАС 9). Потреба під Конотопом. ------------------------ САША ВОЙЦЕХІВСЬКА 10). Коли я вирощу крила. ----------------------- ПЕТРО КРАЛЮК 11). Почаївська Лавра: Історія, про яку не розповідають. ----------------- РОМАН КИРНАСОВ СЕРІЯ: "ЛЮДИНА З НІЗВІДКИ" 12). Аніка. 13). Новий поворот. ----------------- ВАЛЕНТИН ТЕРЛЕЦЬКИЙ ЯРОСЛАВА ДЕГТЯРЕНКО СЕРІЯ: "ГЕТЬМАНИ УКРАЇНИ" 14). Гетьмани України: Петро Конашевич- Сагайдачний, Іван Сулима. 15). Гетьмани України: Павло Тетеря, Іван Брюховецький. ------------------- ВАСИЛЬ ДОБРЯНСЬКИЙ 16). Лілі. -------- СВІТЛАНА ТАЛАН 17). Я тебе намріяла. ------------------- ОЛЕКСІЙ ФІЛЮК 18). 365 християнських пісень на кожен Божий день. (Ще читаю). --------------------- ОКСАНА ЗАБУЖКО 19). І знов я влізаю в танк... (Ще читаю). -------------------------- КОСТЯНТИН СИМОНЕНКО 20). 200,000 кілометрів до мрії. (Ще читаю). ---------------------------- ---------------------------- ЕЛЕКТРОННІ КНИГИ: ДІАНА ВІССОН 1). 365 притч на щодень. ---------------------- БРУНО ФЕРРЕРО 2). 365 коротких історій для душі. ----------------------------- ҐІЛБЕРТ КІЙТ ЧЕСТЕРТОН 3). Небесна стріла. 4). Дзеркало судді. 5). Все рассказы отца Брауна. -------------------------- ВАСИЛЬ ДОБРЯНСЬКИЙ 6). Пані Валевська: Фатальна жінка Наполеона. -------------------------- ОЛЕНА ЧЕРНІНЬКА 7). Лемберґ: Мамцю, ну не плач. ------------------ ВИДАВНИЦТВО "СВІЧАДО" 8. Щирі розповіді Прочанина своєму духовному отцеві. ------------------------ ОЛЕНА МАКАРЧУК 9). Листи до Фроди. ------------------ МОХАММЕД АРІФ ЗАКАУЛЛА 10). Релігія і політика в Америці: Підйом християнських євангелістів та їх плив. ---------------------- КАТЕРИНА ЩОТКІНА 11). Любомир Гузар: Хочу бути людиною. -------------------- ПІДПІЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ ТА ЛЕГАЛІЗАЦІЯ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ 12). До Світла Воскресіння скрізь терні катакомб. --------------------- ОЛЕГ БЕГЕН ВАСИЛЬ СТЕФАНІВ ОЛЕКСАНДР ЗАЙЦЕВ 13). Націоналізм і релігія: Греко-Католицька Церква та український національний рух у Галичині. (1920-1930-ті роки). (Ще читаю). ----------------------------- В. М. МЕЛЬНИК 14). Свята божественна літургія у розумінні мирянина. (Ще читаю). --------------------------- СОФІЯ АНДРУХОВИЧ 15). Амадока. (Ще читаю). ------------ ОКСАНА ЗАБУЖКО 16). Музей покинутих секретів. (Ще читаю). ---------------------------

Коли цифри в ООН «брешуть»: чому ставлення України до Ізраїлю не можна вимірювати лише «голосуваннями» Кожне голосування десь в ООН, у якому фігурує Ізраїль, у найбільш «російськомовному Ізраїлі» (і, скажімо чесно, переважно в середовищі Z-«ботів» та «фізичних осіб», підозріло схожих на Z-«ботів») миттєво перетворюється на суперечку з калькулятором. У стрічці з’являються відсотки, графіки, «ось вам доказ» — і далі це вже не розмова, а бійка цифрами. Тему цього поста підняли у Facebook #Natalia Goutkin — і ось наша позиція. Україна в цих таблицях майже завжди виглядає «незручно»: частіше або утримується, або голосує проти ізраїльської позиції, і дуже рідко — «за». Для багатьох це стає швидким «вироком»: значить, ставлення до Ізраїлю погане. Проблема в тому, що ООН — це не суд моралі й не тест на дружбу. Це політична біржа, де голоси часто працюють як валюта, а не як переконання. І якщо вимірювати ставлення України до Ізраїлю лише статистикою ООН, це буде не аналіз, а методологічна помилка. Важливий контекст: подібні «погані» відсотки щодо Ізраїлю легко знайти у десятків країн, які з Ізраїлем торгують, співпрацюють у сфері технологій, приймають туристів, купують системи безпеки, обмінюються делегаціями — і при цьому в Нью-Йорку голосують майже так само, як Україна. Тобто сама цифра не відповідає на головне питання: чому так відбувається і що це насправді означає. Чому голосування ООН не дорівнюють симпатії чи антипатії ООН давно живе за логікою блоків. Європейський Союз — окрема матриця. Велика група країн Глобального Півдня — своя. Пострадянський простір тягне радянську інерцію «як заведено». Ісламський блок має стабільний інтерес. У результаті голосування щодо Ізраїлю часто стають ритуалом: позиції закріплені заздалегідь, а конкретні формулювання лише дають привід «відмітитися». Звідси перший чесний висновок: коли Україна голосує разом з європейською лінією — це не завжди про Ізраїль. Це часто про те, де Україна тримається дипломатично і від кого залежить її виживання у війні. І це звучить грубо, але саме так працює політика у воєнний час. Україна не може голосувати «у вакуумі» Київ критично спирається на підтримку США та Європи — зброєю, фінансами, санкційним тиском, дипломатією. А ЄС в оонівських голосуваннях щодо Ізраїлю нерідко займає позицію, яка в Ізраїлі сприймається як холодна або однобока. Україна, залишаючись у цій коаліції, майже неминуче отримує той самий «малюнок голосувань». Не тому, що Київ раптово вирішив «бути проти Ізраїлю», а тому, що в нього є жорсткий коридор зовнішньої політики. У такій системі «голос проти» іноді означає: «ми не можемо дозволити собі конфлікт із тими, хто тримає нас на плаву». Це неприємно. Але це реальність. Чому в багатьох країн цифри щодо Ізраїлю “погані” — і це не завжди про Ізраїль ООН у ізраїльській темі виглядає як перевантажений механізм, який роками розкручує один і той самий сюжет. Там легко зібрати більшість проти Ізраїлю: майже не потрібно платити ціну, майже не потрібно пояснювати виборцям деталі, можна прикритися загальними словами про «мир» і «процес». А далі запускається звична машина резолюцій і символічних голосувань, які самі по собі мало що змінюють на землі, але створюють політичний шум. І в цьому шумі Україна звучить як частина загального хору. Не як диригент. Незручний момент: Ізраїль теж часто голосує не «так, як очікують» у Києві Ізраїль — не єдиний, хто живе власними інтересами. Коли в ООН голосують за резолюції, де засуджується російська агресія проти України, Єрусалим час від часу обирав обережність: не брати участі, пом’якшувати формулювання, уникати прямого конфлікту. В Ізраїлі це пояснювали регіональною безпекою та «необхідністю маневру» — насамперед через присутність Росії в Сирії. Є й інші причини — багато хто про них знає і не всі хочуть їх озвучувати публічно. В Україні це часто читали інакше — як моральну невизначеність. І це ще один аргумент, чому таблиця ООН не показує «ставлення» — вона показує, у кого які ризики й які залежності. Тоді як правильно вимірювати ставлення України до Ізраїлю Не цифрами в Нью-Йорку. Дивитися варто на «важчі» речі, де є ціна: рівень реальних контактів між державами, позиції щодо терору і безпеки, публічні заяви в моменти криз, роботу з діаспорою, гуманітарні та медичні проєкти, співпрацю в технологіях, те, як країни реагують на загибель цивільних — у Києві та в Єрусалимі. Там, де є реальна відповідальність, дипломатія зазвичай чесніша, ніж у залах ООН. Для ізраїльтян українського походження і для тих, хто живе в Ізраїлі та дивиться на Україну не як на абстракцію, важливіше інше: обидві країни воюють за право на безпеку, обидві стикаються з ідеологіями, які виправдовують знищення «чужих», і обидві регулярно бачать, як міжнародні інститути відстають від реальності. Тому питання варто ставити по-дорослому: що Україна та Ізраїль роблять одне для одного в реальному світі — і які політичні рамки заважають цьому звучати голосніше, ніж черговий рядок в оонівській статистиці. Саме в цьому сенсовому коридорі працює НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency. #НАновини #NAnews #Israel #Ukraine #IsraelUkraine НАновини‼️: 🇺🇦🇮🇱 Важливо❓ Поділіться ❗️ і підписуйтеся, щоб не пропустити подібні матеріали

Володимир Гройсман — колишній прем’єр-міністр України та ексмер Вінниці, який після поразки на виборах 2019 року зник з великої політики і майже не з’являвся в медіа. У цьому відео розповідаємо, де зараз Володимир Гройсман і його родина, чи виїжджав він з України після початку повномасштабної війни, як змінився його зовнішній вигляд та чим він займається сьогодні. Також говоримо про гуманітарну діяльність екс-прем’єра, його участь у міжнародних заходах, допомогу ЗСУ, гучні сімейні історії та скандали, які супроводжували політика раніше. Окремо згадаємо, чому МВС Росії оголосило Гройсмана у розшук, і як сам політик реагує на війну та нову реальність👆🏼

#історія #події Вечір, коли зникла наддержава: Відставка Горбачова та фінал СРСР 📉 25 грудня 1991 року о 19:00 за московським часом сотні мільйонів людей прильнули до екранів телевізорів. Те, що ще кілька років тому здавалося неможливим, стало реальністю: перший і останній президент СРСР Михайло Горбачов оголосив про свою відставку. Це була крапка в історії величезної імперії, яка проіснувала майже 70 років 📺. Що насправді відбувалося в ті драматичні години? 🚩 Спуск червоного прапора Всього через 32 хвилини після виступу Горбачова, о 19:32, з флагштока над Сенатським палацом Кремля було спущено червоний прапор із серпом і молотом. Замість нього підняли російський триколор. Символічно, що цей прапор спускали поспіхом, без жодних урочистостей — епоха комунізму закінчилася в сутінках грудневого вечора 🏙️. ⚛️ Передача ядерної валізки Одразу після ефіру Горбачов мав передати Борису Єльцину «ядерну валізку» — пульт управління стратегічним арсеналом. Через особисту ворожнечу між політиками передача відбулася не особисто, а через офіцерів зв'язку. Так контроль над ядерною зброєю офіційно перейшов до Російської Федерації як держави-правонаступниці СРСР. 🌍 Геополітичний землетрус Відставка Горбачова стала лише формальністю, адже після Біловезьких угод СРСР вже фактично не існувало. Проте саме цей момент 25 грудня визнаний світом як офіційна дата розпаду Союзу. Це відкрило шлях до повної міжнародної легітимізації незалежності України та інших колишніх республік 🇺🇦. Горбачов пішов з посади, заявивши, що його головною метою було дати людям свободу. І хоча економічний крах і конфлікти затьмарили цей процес, саме 25 грудня 1991 року світ перестав бути двополярним, а холодна війна пішла в історію 🔚✨.

#історія #постаті Бенджамін Дізраелі — постать, яка довела, що поєднання гострого розуму, літературного таланту та політичної волі здатне підкорити навіть найбільш консервативну імперію світу. Народившись 21 грудня 1804 року, він пройшов шлях від амбітного письменника-денді до дворазового прем'єр-міністра Великої Британії та улюбленого політика королеви Вікторії 👑. Він був майстром парадоксів. Починаючи кар’єру з написання популярних романів, Дізраелі приніс цей художній хист у стіни парламенту. Його промови були настільки ж блискучими, наскільки й дошкульними. Саме він заклав основи сучасної Консервативної партії, просуваючи ідею «однієї нації» — концепцію, де еліта має піклуватися про добробут робітників, щоб зберегти цілісність країни 🏛️. У зовнішній політиці Дізраелі діяв як справжній гросмейстер. Саме завдяки його рішучості Британія викупила контроль над Суецьким каналом, що забезпечило королівству статус головної морської держави. Він був тим, хто офіційно проголосив королеву Вікторію імператрицею Індії, зміцнюючи імперський престиж на міжнародній арені 🌍. Його життя було вічним протистоянням із Вільямом Гладстоном — їхня дуель вважається найвеличнішим суперництвом в історії британської демократії. Дізраелі залишив по собі не лише томи блискучої прози, а й приклад того, як особиста харизма та стратегічне мислення можуть змінювати хід світової історії ✍️.

#історія #події 22 грудня 1917 року — дата, що стала фундаментом сучасної української дипломатії. Саме цього дня Володимир Винниченко та Олександр Шульгин підписали законопроєкт про створення Генерального секретарства міжнародних справ УНР. Світ нарешті почув голос молодої української держави на повну силу 🌍. Події розвивалися стрімко. Поки на теренах колишньої імперії панував хаос, Україна взяла курс на Європу. Олександр Шульгин, який очолив відомство, став першим міністром закордонних справ. Його завдання було майже неможливим: вибороти визнання України державами Антанти та Центральними державами в розпал Першої світової війни 🕊️. Це не була просто канцелярія. Це був штаб інтелектуальної еліти, яка формувала перші українські паспорти, встановлювала кордони та відправляла перші дипломатичні місії до Франції, Британії та Румунії. Саме зусилля цього відомства згодом призвели до підписання Берестейського миру — першого міжнародного договору, за яким Україну визнали суб’єктом міжнародного права 🤝. Сьогодні, коли українські дипломати щодня тримають зовнішньополітичний фронт, варто пам’ятати, що все починалося з відважного кроку 1917 року. Це була не просто "політика", це було ствердження права нації бути частиною цивілізованого світу 🇺🇦.

#історія #постаті 20 грудня 1958 року народився Микола Вересень (справжнє прізвище — Ситник) — людина, яка стала одним із архітекторів сучасної незалежної журналістики в Україні. Його поява на екранах у 90-х роках змінила уявлення глядачів про те, як може виглядати телеведучий: замість офіціозних дикторів з’явився інтелектуал з гострим розумом, іронією та власною позицією. 🎙️📺 Його кар’єра почалася не з журналістики, а з морської біології та археології, що, можливо, і сформувало його здатність «копати» глибоко. Справжню популярність Миколі принесла робота на Бі-бі-сі (BBC), а пізніше — легендарні проєкти на українському ТБ, такі як «Табу». Вересень став майстром провокативного інтерв'ю, вміючи ставити незручні запитання політикам так, що це перетворювалося на захопливе інтелектуальне шоу. 🗣️🧠 Микола Вересень ніколи не обмежувався лише ефірною студією. Він був активним учасником доленосних подій України, відстоюючи свободу слова під час Революції на граніті, Помаранчевої революції та Євромайдану. Його голос на радіо та телебаченні завжди був голосом критичного мислення, який закликав українців не просто споживати інформацію, а аналізувати її. 🏛️🇺🇦 Окрім журналістики, Вересень проявив себе як талановитий актор, граючи у виставах за творами Леся Подерев'янського, що ще раз підкреслило його непересічне почуття гумору та самоіронію. Сьогодні він залишається «метром» українського медіапростору, який власним прикладом довів: справжня журналістика — це не обслуговування влади, а служіння правді та суспільству. 🎭📜