#архів
1993 року французький електрик Еміль Лерай застряг в африканській пустелі, коли їхав на старому Citroën 2CV з Марокко. Його автомобіль сильно постраждав після зіткнення з каменем та не підлягав ремонту на місці. Тоді він вигадав незвичайне, але геніальне рішення — перетворити зламану машину на мотоцикл! Використовуючи інструменти, які були при собі, він за 12 днів зібрав робочий мотоцикл. Укоротив шасі, встановив два колеса, переніс двигун у центр... і це спрацювало! Завдяки цьому він зміг залишити пустелю та повернутися до цивілізації, але його зустріли штрафом від марокканської поліції за керування транспортним засобом, яке не відповідало офіційним документам! Його саморобний мотоцикл зберігся досі і є символом винахідливості та духу пригод у самій глушині пустелі.

#тварини
Spirobranchus giganteus: Підводна ялинка з характером🙂
У глибинах океану, де риби ганяються за модними течіями, а краби хизуються клешнями, живе справжня дивачка коралових рифів — Spirobranchus giganteus, або, як її ніжно називають, різдвяний хробак. Не поспішайте уявляти пухнастого черв’ячка в новорічному ковпаку, бо цей персонаж — справжній підводний хіпстер, який носить яскраві спіралі та живе за принципом: «Мій дім — моя фортеця, а моя зачіска — моя гордість».

Хто ти, різдвяний хробаку?

Spirobranchus giganteus — це багатощетинковий хробак, який вирішив, що бути просто хробаком — не його доля. Він обрав гламурне життя в тропічних водах Індо-Тихоокеанського регіону, де будує собі вапняну трубку (своєрідну дизайнерську квартиру) і висуває з неї пару яскравих спіральних зябер. Ці зябра, схожі на крихітні ялинки, бувають усіх кольорів веселки: червоні, сині, зелені, а іноді навіть зухвало-жовті. Вони не лише допомагають дихати та ловити планктон, а й слугують модним аксесуаром, який кричить: «Я тут найяскравіший!»

Життя в стилі «не турбувати»

Різдвяний хробак — справжній інтроверт океану. Побачив небезпеку? Шасть — і він ховається у свою трубку швидше, ніж ви встигнете сказати «Санта-Клаус». Його реакція на дайверів чи цікавих риб — це щось середнє між «ой, не чіпайте мене» та «я зараз викличу менеджера океану». Але не обманюйтесь: за цією сором’язливістю ховається хробак, який міцно тримається за свій кораловий трон і може прожити до 40 років, якщо ніхто не псує йому вайб.

Чому це ялинка?

Назва «різдвяний хробак» з’явилася не просто так. Його спіральні зябра нагадують мініатюрні ялинки, прикрашені природою. Деякі дайвери жартують, що якби Spirobranchus giganteus мав Instagram, то його б називали «#OceanInfluencer» за вміння позувати на тлі рифів. До речі, ці «ялинки» ще й екологічно свідомі: вони фільтрують воду, допомагаючи рифу залишатися чистим. Ось вам і хробак, і еко-активіст в одному флаконі!

Цікавий факт наостанок

Якщо ви думаєте, що різдвяний хробак — це просто гарна картинка, то знайте: він ще й майстер командної роботи. Часто ці хробаки живуть колоніями, створюючи цілі «ялинкові алеї» на рифах. Уявіть собі підводний різдвяний базар, де кожен хробак хвалиться своїм унікальним дизайном зябер. Хто сказав, що в океані немає вечірок?

Тож наступного разу, коли будете пірнати в тропічних водах, придивіться до цих крихітних ялинок. Spirobranchus giganteus — це нагадування, що навіть найменші створіння можуть бути справжніми зірками океану. І, можливо, десь там, у глибинах, вони вже готуються до підводного Нового року! 🙂

18 квітня 1187 року топонім Україна вперше згадали в Київському літописі у зв'язку із смертю переяславського князя Володимира Глібовича.

З роками ця назва трансформувалась та набувала нових змістів, в підсумку ставши назвою країни, а потім і держави.

Під 1187 роком у Іпатіївському літописі згадується про смерть переяславського князя Володимира Глібовича і пишеться, що:
"... плакашасѧ по немь вси Переӕславци . бѣ бо любѧ дроужиноу [.....] бѣ бо кнѧзь добръ . и крѣпокъ на рати . и моужьствомъ крѣпкомъ показаӕсѧ и всѧкими добродѣтелми наполненъ Ѡ нем же Оукраина много постони...".

НАновини‼️: ЗМІ: у Кнесеті Ізраїлю створюють групу дружби «Ізраїль–РФ» — щирий розворот до Кремля чи небезпечна «гра в самостійність» на тлі тиску Європи, США і Трампа?

У Кнесеті, як пишуть ЗМІ, відновлюють парламентську групу дружби «Ізраїль — Росія», яка діяла до 2022 року.

З початком роботи 25-го скликання Кнесету, було створено лише групу дружби з Україною, а контакти з Росією на парламентському рівні досі були відсутні.

Тепер групу, як повідомляють журналісти, очолить депутат від партії «ШАС» Семіон Мошіашвілі, юрист за фахом і колишній член міськради Кірʼят-Ати. Партія ШАС, яка представляє інтереси ультраортодоксальних євреїв, входить до правлячої коаліції і відіграє важливу роль у політиці діючого уряду Нетаньяху.

Ця ініціатива викликає занепокоєння: Росія — союзник ХАМАСу, Ірану та Хезболли, активно голосує проти Ізраїлю в ООН і поширює антиізраїльську риторику.

Може здатися, що це спроба ізраїльського уряду продемонструвати самостійність у відповідь на зростаючий тиск Європи й Трампа. Проте Ізраїль сьогодні — не в тій геополітичній позиції, щоб шантажувати Вашингтон і Європу «поворотом до Москви».

На тлі:
— заяв Канади, Франції та Великої Британії про можливі санкції,
— погроз від команди Дональда Трампа «покинути Ізраїль», якщо війну не буде зупинено,
— жорсткішої позиції ООН та ЄС щодо блокади Гази,

будь-яке зближення з Росією виглядає як свідома конфронтація з союзниками та втрата морального авторитету.

Що за цим стоїть: зовнішньополітичний маневр, бажання «показати характер» союзникам чи **внутрішня слабкість влади» — аналізуємо детально у публікації.

Повний аналіз на НАновини:

https://nikk.agency/uk/zmi-u-kneseti/

#нановини #nanews #ізраїль #україна #ізраїльукраїна #кнесет #росія #шантаж #групадружби #шас #нетаньяху #трамп #близькийсхід #політика #геополітика

🇵🇱 Кандидати у президенти Польщі посварилися через Україну під час дебатів

Кандидат від опозиційної партіє "ПіС" Кароль Навроцький на дебатах заявив, що хотів би бути за столом переговорів між США, Росією та Україною від імені ЄС. Його опонент від "Громадянської платформи" Рафал Тшасковський дорікнув, що той немає відносин в Євросоюзі.

Також під час дебатів він згадав Навроцькому візит до Москви у 2018 році, уже після початку російської війни проти України.
"Я не знаю, що ви робили в Москві, коли приїхали туди після того, як війна в Україні вже почалася. Але сьогодні ви точно повторюєте слова російської пропаганди. І це не є відповідальним ставленням",
- сказав політик.
#Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world

Знайомтеся: рідкісна потвора, божевільний садист, маніяк, алкоголік. Його звали Аркадій Голіков, літературне псевдо - Гайдар.З дитинства відрізнявся жорстокістю, нарваністю й неймовірною дурістю. Все рвався на війну - убивати. З 13 років на побігеньках у більшовиків. У 14 років купив на толкучці "Браунінг" і почав брати участь в кривавих "розбірках" більшовиків з "ворогами народу". Тоді ж вступив в партію більшовиків. У 14 років. В партію. Полком він дійсно командував. Щоправда, не в 14 і не в 15 років як нам розповідали у школі. Спочатку то був запасний полк. А потім інший маніяк і негідник - Тухачевський призначив його командиром 58-го окремого полку по боротьбі з бандитизмом (тобто був карателем) і спрямував на придушення селянського повстання на Тамбовщині. На той момент Голікову було 17 років і 5 місяців. Головна його якість - бездумна неймовірна звіряча жорстокість, за що, власне, йому посаду в такому віці й дали.Так почалася кар`єра одного з найстрашніших більшовицьких карателів. Від України до Казахстану й Сибіру залишив він свій кривавий слід. Особливо "прославився" цей нелюд в Хакасії, полюючи на партизанів. На чолі загону особливого призначення ДПУ грабував та вирізав цілі села від малих до старих: Балахта, Підкамінь, Сулеков, Барбаков та інші. Найулюбленішим видом страти був постріл з нагана в потилицю. Але й з кулемета розстрілював по три десятки за раз, і шашкою рубав, і в річці топив. Награбоване потім пропивалося в страшних оргіях. На той час Голікову було 18 років.Тоді ж він отримав своє прізвисько - Гайдар, що на хакаському ("хайдар") означало питання "куди?" Так він питав місцевих, куди скакати, полюючи на невловимих (а потім як з`ясувалося взагалі неіснучих) "бандитів". Його іменем хакаські матері лякали своїх дітей.
Зрештою загін, яким він командував, геть перетворився на банду убивць, гвалтівників, мародерів та п`яниць. Тих своїх підлеглих, хто намагався хоч якось спинити беззаконня, душогуб власноруч розстрілював. Сам він у свої 18 років став закінченим алкоголіком, маючи при цьому важкі психічні розлади. На справжнісіньку звірюку перетворився.Дійшло до того, що чекістське начальство, яке ніколи не страждало на гуманізм, змушене було зняти його з посади та відправити на лікування. Бо сплили численні факти масових убивств ні в чому не винних людей, включно з дітьми. Так у 20 років він вперше опинився у психушці. Зрештою Гайдара зовсім викинути і з армійської служби й він став майже постійним пацієнтом будинків скорботи, не припиняючи при цьому пити. Напади байдужості змінювалися тужливою злобою. Він різав собі вени, бо ночами до нього приходили ті, кого він убив.Але дивним чином цей алкаш, псих, нелюд і недоучка став знаменитим дитячим письменником. Дитячим письменником. Той, хто дітей убивав. У своїх книжках він вчив діточок людяності, патріотизму, ввічливості, чесності. Людина, яка з насолодою убивала бойових товарищів, навчала дітей товариськості. Тип, який майже не мав друзів, навчав міцній дружбі. Хоча...Головна і єдина тема всіх його книжок не це. Головна тема - війна та підготовка до війни. Його книги виховували не дітей - солдат. Які мали з радістю класти свої голови за першою вимогою комуністичної влади. Яким навіть дитинство мати заборонялося - замість цього - підготовка до війни і смерті.Хто з нас у дитинстві не лазив по сусідських садках? Це ж дитинство! У книзі Гайдара "Тимур і його команда" хлопці, які полюбляли зірвати яблук у чужому садку перетворилисмя на справшніх фашистів. Їм протистояв головний герой - Тимур, який замість того щоб відпочивати влітку, створює воєнізовану дитячу огранізацію для допомоги мешканцям селища. Але не всім, а лише тим, родичі яких служать в Червоній Армії. Такі ось книжки писалися. "Р.В.С", "Судба барабанщика", "Школа", "Дальние страны", "Чук и Гек", "Сказка о Военной тайне, о Мальчише-Кибальчише и его твердом слове" - вся ця пропаганда для молодшого і середнього шкільного віку писалося у короткі періоди між лютими запоями.Але Гайдер і його книжки були дуже потрібні комуністичній пропаганді. Тому він мав від влади все: гроші, квартири, дачі, премії, мільйонні наклади. До слова - був страшним українофобом. Усією душею ненавидів саму українську землю та її мову...
Помер Гайдар в улюблений для себе спосіб - на війні, від кулі. Все рвався в бойову частину, але медкомісія не дозволяла. Тому заручився підтримкою газети "Комсомольська правда" й пішов на війну кореспондентом. З групою червоноармійців потрапив в оточення. Загинув дуже цікаво. Черворноармійцям, які переховувалися в лісі біля села Лепляво Черкаської області, дуже кортіло їсти. Тож вони внадилися грабувати місцеве населення. Особливо подобалося "розводити" на хліб та картоплю місцевого шляхового обхідника на залізниці - той жив наодинці. Очевидно, мужику набридло, що до нього мало не щоночі шастає "захисник" з відром, забираючи й без того скромні запаси на зиму, і він поскаржився німцям. Ті поставили в засідку мотоцикл з кулеметом. Аркадій Петрович Гайдар загинув рано врані 26 жовтня 1941 року так, як і починав своє доросле життя - при спробі пограбування. В руках його в останню мить було порожнє відро...
Якщо ви гадаєте, що це лише розповідь про одного конкретного негідника - це не так. Серед більшовиків подібних було безліч. І головне: вони не бачили нічого поганого в тому, щоб перетворювати дітей на убивць. Вони це перетворили на державну політику...
Павло Бондаренко

КИЇВ ІСТОРИЧНИЙ. Київська пожежна команда: від коней до моторів.

На початку XX століття пожежна служба Києва покладалася на кінні екіпажі. Вогнеборці транспортувалися на возах, які перевозили бочки з водою, рукави та ручні насоси. У деяких випадках використовували парові насоси, які потребували 15–20 хвилин для нагріву котла перед початком роботи.

Лише у 1913 році в Києві з'явився перший пожежний автомобіль, побудований на шасі «Мерседес».

Фото: 1900-ті роки.
#history_of_Kyiv #News_Kyiv #Kyiv_regionnews #Київ_Київщина #Новини_news #Kyiv

#архів
Київська пожежна команда: від коней до моторів.

На початку XX століття пожежна служба Києва покладалася на кінні екіпажі. Вогнеборці транспортувалися на возах, які перевозили бочки з водою, рукави та ручні насоси. У деяких випадках використовували парові насоси, які потребували 15–20 хвилин для нагріву котла перед початком роботи.

Лише у 1913 році в Києві з'явився перший пожежний автомобіль, побудований на шасі «Мерседес».

Фото: 1900-ті роки.