• Що гірше:
    Проїхатись по болоті, чи вхопитись за кропиву?
    Що гірше: Проїхатись по болоті, чи вхопитись за кропиву?
    1
    1коментарів 115переглядів
  • Курка яка не хоче ночувати в курнику
    Курка яка не хоче ночувати в курнику
    1
    301переглядів 15Відтворень
  • Полуниця в листопаді, хрустить)
    Полуниця в листопаді, хрустить)
    2
    3коментарів 365переглядів 24Відтворень
  • Вітаю з днем народження
    Вітаю з днем народження
    2
    125переглядів
  • 73переглядів
  • #собаки
    #собаки
    407переглядів 7Відтворень
  • волонтерка / передчуття
    боюся, життя в нас знову міняє свої маршрути.
    і замість іти в книжковий, іду купувати джгути,
    набір хірургічний, знайомі до болю речі:
    бинти, кровоспинне, антибіотики, гречку...
    не смійся, я не панікерка, я просто знаю –
    в бабусі-сусідки її вже давно немає,
    а ще валідолу і горщика з гіацинтами...
    це протитривожне, чого ти, тривогу часто лікують квітами
    і ще котами... псом, якого щодня вигулювати,
    дощі не дощі, відкладені наступи, навіть кулі ті,
    що десь із часів Майдану гуляють в просторі.
    мені частенько здається, що ми на острові.
    що нам пороблено, нас не чутно, ми не помічені
    самі собою, своїми дітьми... бредемо, мічені,
    серпом і молотом, димом в горло і Кримом в дихало...
    занадто жорстко? таке зустріло – чи як там кажуть –
    яке і їхало:
    на все готові, до всього зібрані, тільки тута –
    стукоче пальчиком, як морзянкою, біля пупа –
    той страх противний, оте «боюся», важке немислимо,
    застрягло й бухкає... слухай, я ненавмисно.
    кажу ж: не хочу зміни оцих маршрутів,
    щоб не книжки, а бинт, кровоспинне, джгути,
    не дерев'яні - справжні вже автомати,
    хоч я ні тих, ні тих воліла б не купувати.
    а тільки гречку бабці і квітів море.
    бо як-не-як весна на носі... вже зовсім скоро.
    катерина міхаліцина 20.02.22
    волонтерка / передчуття боюся, життя в нас знову міняє свої маршрути. і замість іти в книжковий, іду купувати джгути, набір хірургічний, знайомі до болю речі: бинти, кровоспинне, антибіотики, гречку... не смійся, я не панікерка, я просто знаю – в бабусі-сусідки її вже давно немає, а ще валідолу і горщика з гіацинтами... це протитривожне, чого ти, тривогу часто лікують квітами і ще котами... псом, якого щодня вигулювати, дощі не дощі, відкладені наступи, навіть кулі ті, що десь із часів Майдану гуляють в просторі. мені частенько здається, що ми на острові. що нам пороблено, нас не чутно, ми не помічені самі собою, своїми дітьми... бредемо, мічені, серпом і молотом, димом в горло і Кримом в дихало... занадто жорстко? таке зустріло – чи як там кажуть – яке і їхало: на все готові, до всього зібрані, тільки тута – стукоче пальчиком, як морзянкою, біля пупа – той страх противний, оте «боюся», важке немислимо, застрягло й бухкає... слухай, я ненавмисно. кажу ж: не хочу зміни оцих маршрутів, щоб не книжки, а бинт, кровоспинне, джгути, не дерев'яні - справжні вже автомати, хоч я ні тих, ні тих воліла б не купувати. а тільки гречку бабці і квітів море. бо як-не-як весна на носі... вже зовсім скоро. катерина міхаліцина 20.02.22
    2
    551переглядів
  • Відео 3
    Я не вважаю російську «мовою агресора». «Фаріонівська» риторика змушує людей говорити українською, але водночас викликає внутрішню неприязнь до неї, – психолог і телеведуча Наталія Холоденко.
    «Легко засуджувати російськомовних, якщо ти народилася у Львові, Житомирі чи Черкасах. За 30 років не проводилась робота, щоб суспільство стало україномовним», – додала вона.

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    Відео 3 Я не вважаю російську «мовою агресора». «Фаріонівська» риторика змушує людей говорити українською, але водночас викликає внутрішню неприязнь до неї, – психолог і телеведуча Наталія Холоденко. «Легко засуджувати російськомовних, якщо ти народилася у Львові, Житомирі чи Черкасах. За 30 років не проводилась робота, щоб суспільство стало україномовним», – додала вона. https://t.me/Ukraineaboveallelse
    338переглядів 1Відтворень
  • Відео 2
    Я не вважаю російську «мовою агресора». «Фаріонівська» риторика змушує людей говорити українською, але водночас викликає внутрішню неприязнь до неї, – психолог і телеведуча Наталія Холоденко.
    «Легко засуджувати російськомовних, якщо ти народилася у Львові, Житомирі чи Черкасах. За 30 років не проводилась робота, щоб суспільство стало україномовним», – додала вона.

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    Відео 2 Я не вважаю російську «мовою агресора». «Фаріонівська» риторика змушує людей говорити українською, але водночас викликає внутрішню неприязнь до неї, – психолог і телеведуча Наталія Холоденко. «Легко засуджувати російськомовних, якщо ти народилася у Львові, Житомирі чи Черкасах. За 30 років не проводилась робота, щоб суспільство стало україномовним», – додала вона. https://t.me/Ukraineaboveallelse
    270переглядів 2Відтворень
  • Відео 1
    Я не вважаю російську «мовою агресора». «Фаріонівська» риторика змушує людей говорити українською, але водночас викликає внутрішню неприязнь до неї, – психолог і телеведуча Наталія Холоденко.
    «Легко засуджувати російськомовних, якщо ти народилася у Львові, Житомирі чи Черкасах. За 30 років не проводилась робота, щоб суспільство стало україномовним», – додала вона.

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    Відео 1 Я не вважаю російську «мовою агресора». «Фаріонівська» риторика змушує людей говорити українською, але водночас викликає внутрішню неприязнь до неї, – психолог і телеведуча Наталія Холоденко. «Легко засуджувати російськомовних, якщо ти народилася у Львові, Житомирі чи Черкасах. За 30 років не проводилась робота, щоб суспільство стало україномовним», – додала вона. https://t.me/Ukraineaboveallelse
    215переглядів 2Відтворень