«Відкрив очі, а над лицем плита. Як я вижив, це для мене фантастика» — Валерію вдалося самостійно вибратися зі зруйнованої пʼятиповерхівки в Шевченківському районі столиці. Він спав, коли в будинку пролунав вибух. #Новини_Україна #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news #війна_наслідки

СЕЛО І ЖІНКА Сільськая жінка – трудівниця, Вона – й родинний оберіг, А відпочинок їй лиш сниться. Аби Госпо́дь її беріг! Село і жінка… Наче в казці, Їй треба встигнути усе, Все завдяки Господній ласці, Та й на собі́ тягар несе́. Робота, хата, господарство, До всьо́го ру́ки прикладе, Не може жити в ній леда́рство, Для всьо́го час вона знайде́. Вона і хліб спекти уміє, Й в порядку все трима вона, Немов чаклунством володіє, Не жінка – просто дивина. На неї любо-мило глянуть, У неї ру́ки золоті, Які все зроблять, все дістануть, Робота вся на висоті. Вона, мов бджілка-трудівниця, Робота вся в руках кипить, І вміє радістю світиться, Її в роботі не спини́ть. І про депресію не знає, Про втому навіть не згада, Що як роби́ть – уяву має, Та й в паніку ж бо не впада. Хвала й уклін сільській тій жінці, Повага й шана їй завжди́, Найвищій місце є оцінці, В усьому жінчині сліди. 15.10.2024 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024 ID: 1024317

Схоже, не поїм я цьогоріч абрикосів… Ще кілька ночерів потерпіти… Поки морози підуть геть… Так би ще й сссссцкйбнблдрсня пішла. Кудись… Подалі… Назавжди…

ШЛЯХ ДО ІСТИНИ Людина йде у пошуках мети, Жадає те, що кличе з глибини. Та часто нас притягує туди, Де світло лиш обман у дні війни. У серці є призначення і шлях, Що вчить убити у собі раба. Та замість правди ми обрали страх, Який живе, де істина слаба. Нам тягне душу блиск неправоти, І тінь здається ніби світлом дня, Тільки на мить звернути не туди І вже за поворотом жде брехня. Цей біль не ворог, це наш вірний знак, Він — голос, що веде завжди назад. Де ми є справжні, вільні просто так, Де правда в нас живе без зайвих втрат. Не кожна мрія — шлях до висоти, Не кожен блиск несе в собі тепло. Шукайте в собі істину мети І будьте тими, хто долає зло. Мирослав Манюк 15.06.2025

Мій січень. Січень став для мене місяцем змін. Створення нової себе. І встановлення нових звичок. Пройшов місяць доволі швидко. Навіть не помітила як він пройшов. Тиждень тому вийшли на навчання, за яким я під час канікул встигла скучити. Важко але звикаєш швидко до такого темпу. З'явилися нові предмети, серед яких довгоочікуваний медичний. За це й місяць прочитано 3 книги: "Переможців не судять", О.Еуласов. "Мистецтво любові" Е.Фром "Убивство на сходах...." Віри Кулико. Не багато але вже щось💫 також я стала читати коден день по 20 сторінок. І майже відмлвилася від вживання цукру. Це було важко але зараз я вже звикла. Також в моїй міні бібліотеці з'явилися нові книги, якісь обмінювала, якісь дарували. Загалом це й рік почався з помітних змін. Я пофарбувалася в рудий. Давно хотіла але якось не наважувалася... Також я трошки писала і працювала над збіркою і романом. Також визначною подією стало доєднання до поетичного, письменницького ком'юніті. Де купа підтримки і віри. 🕊🤍 От так і пройшов мій місяць.... #підсумокмісяця

https://youtu.be/4BtQdpIVBW4?si=41bGorhMU-PAgVFW