#поезія
А я - це я. Хоч, може, і змінилась,
Живу собі, сміюся й плачу теж.
Дивитись по-інакшому навчилась
На час, на світ, який не має меж.
Живу вже не спонтанно, а спокійно,
Для когось я знайома, комусь - ні.
Всьому життя, повірте, мене вчило,
Не вчило, як не падать у біді.
Я не спішу, вже, певно, відспішила.
Уже не прошу в когось я чогось.
Щось за плечима вже я залишила,
А щось іще і досі не збулось.
Хтось скаже " дивна"? Може, трохи дивна.
Та яка є, таку себе люблю.
У мене є душа, я теж людина -
Такі слова частіш собі кажу.
Тож я - це я. Не буду відрікатись,
Від себе відрікатися - це гріх.
Умію у житті я посміхатись,
От тільки вже по-різному усім.
#поезія
А я - це я. Хоч, може, і змінилась,
Живу собі, сміюся й плачу теж.
Дивитись по-інакшому навчилась
На час, на світ, який не має меж.
Живу вже не спонтанно, а спокійно,
Для когось я знайома, комусь - ні.
Всьому життя, повірте, мене вчило,
Не вчило, як не падать у біді.
Я не спішу, вже, певно, відспішила.
Уже не прошу в когось я чогось.
Щось за плечима вже я залишила,
А щось іще і досі не збулось.
Хтось скаже " дивна"? Може, трохи дивна.
Та яка є, таку себе люблю.
У мене є душа, я теж людина -
Такі слова частіш собі кажу.
Тож я - це я. Не буду відрікатись,
Від себе відрікатися - це гріх.
Умію у житті я посміхатись,
От тільки вже по-різному усім.
Українська
English
