https://youtu.be/3LgQ9PIeO5g?si=NjjNYHPyajs5vpII

БЕЗСТРАШНИЙ ПОЛІТ

Реформа НУШ докотилася нарешті до старшої школи — вона буде профільною. І хоч офіційно реформа запрацює в 10–12-х класах лише 2027 року, підготовка починається вже зараз #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини https://brovaryregion.in.ua/?p=41756

Всі ми нині акціонери)

🤦‍♂️Приховані запалення, які крадуть енергію, сили та здоров’я!🤦‍♂️ Приховані (хронічні) запалення — це повільні процеси на клітинному рівні, які не проявляються температурою, болем чи іншими очевидними ознаками, але поступово руйнують організм зсередини. 📎Організм при цьому перебуває в постійній готовності — підвищений рівень цитокінів і білків гострої фази запалення. Це можна порівняти з повільно тліючим вогнем, який не видно, але він робить свою руйнівну справу. Повільно можуть розвиватися найрізноманітніші проблеми, понад 80% хронічних захворювань, включно з: 🔴атеросклерозом та іншими серцево-судинними порушеннями; 🔴цукровим діабетом 2 типу; 🔴аутоімунними патологіями; 🔴нейродегенеративними захворюваннями; 🔴синдромом хронічної втоми. Такий стан часто називають «мовчазним вбивцею», оскільки він може тривати роками, поки не призведе до серйозних наслідків. ⚠️Ранні ознаки: ✅постійна втома та відчуття нестачі енергії; ✅порушення сну; ✅часті застуди та знижений імунітет; ✅шкірні прояви — сухість, подразнення, висипання; ✅зниження концентрації, «туман» у голові; ✅ранкова скутість або відчуття внутрішньої напруги. ❓Як знизити рівень запалення, що доступно кожному: ✔️Регулярні профілактичні аналізи. Не чекайте симптомів — профілактика ефективніша за лікування. ✔️Протизапальне харчування. Овочі, ягоди, омега-3 жирні кислоти, оливкова олія, мінімум цукру та трансжирів. ✔️Достаток вітамінів D, B6, B12, магнію та цинку. Їхній дефіцит посилює запальні реакції. ✔️Сон і стрес. Хронічний недосип і стрес підвищують рівень кортизолу і цитокінів. ✔️Помірна фізична активність. Регулярний рух знижує запальні маркери і підтримує метаболізм. 📌Хронічне запалення — не хвороба, а фундамент більшості порушень здоров’я. Його можна виявити і скоригувати, якщо дивитися глибше за звичайні симптоми. 💡«Справжнє здоров’я починається тоді, коли ви розумієте, що відбувається всередині».💡

👀Психологічні сигнали голоду: як відрізнити психологію від фізіології 🫣Ми не завжди хочемо їсти — часто організм просто дає хибний сигнал через стрес, скачки цукру або емоції. 🔺Фізіологічний голод Появляється поступово 🌱 Ознаки: 🔍 урчання або пустота в животі 🔍 легка слабкість, складно сконцентруватися 🔍 хочеться звичайної їжі (м’ясо, риба, овочі, яйця тощо) 📌Він не проходить, якщо відволіктися. 🔺Психологічний голод Виникає гостро ⚡️ Ознаки: 🔍 хочеться конкретного: солодкого, булочки, «щось смачненьке» 🔍 з’являється на фоні стресу, нудьги, тривоги 🔍 минає після склянки води, прогулянки чи переключення уваги 📌Це не про їжу — це про емоції. 🔺Гормональні «хибні дзвінки»: 🔺гострий спад цукру → тягне на солодке 🔺стрес → хочеться швидких вуглеводів 🔺недосип → гормони апетиту «збожеволіли» 🤔Запитайте себе: «Я б зараз з задоволенням з’їла повноцінну страву (куряче + овочі, омлет, рибу)?» Якщо відповідь «ні, хочу тільки шоколадку/печиво» — це не справжній голод. ❓Що допомагає? 💬білок у кожному прийомі їжі 🥚🍗 💬менше швидких вуглеводів 💬нормальний сон, достатньо води, магній 💤 💬регулярне харчування за годинником 📝Коротко: якщо Ви раптом відчули, що «вмираєте з голоду» й мрієте саме про тістечко чи пачку чіпсів — зупиніться на хвилинку. Випийте склянку води, глибоко вдихніть, пройдіться 5 хвилин. У 8 випадках із 10 бажання зникне саме. ⭐️Ваше тіло насправді дуже мудре — воно просить їжі тільки тоді, коли їй дійсно потрібне паливо. 🥺А от емоції іноді «переодягаються» в голод, бо хочуть уваги, спокою чи просто тепла. 🙏Навчіться чути цю різницю — і Ви перестанете заїдати стрес, втому чи самотність. Ви заслуговуєте їсти тоді, коли дійсно голодні, а не коли просто важко на душі. 🫰Крок за кроком Ви повернете собі легкість, спокій і контроль — насамперед над своїми почуттями, а вже потім над тарілкою 🫵Ви чудові саме тому, що вирішили піклуватися про себе по-справжньому 🌟

Хочу передивитися))) Не фільм, а казка-пісня попри літри штучної крові)

https://www.youtube.com/live/pclbycZytcQ?si=-CQlTLvQD6IOzrBJ

#історія #культура Таємний код вишиванки: Як приватний орнамент став «паспортом» і захистом. ​У світі, де людина належала імперії, а її доля вирішувалася в кабінетах чиновників, єдиним простором справжньої приватності та свободи залишалося полотно сорочки. Вишивка ніколи не була просто прикрасою. Для українця XVIII–XIX століть це був складний маніфест, приватна молитва та, як це не парадоксально, найнадійніший документ. 🧵 ​Маловідомим фактом є існування так званих «рекрутських сорочок». Коли хлопця забирали в москалі на довгі 25 років, мати чи наречена за одну ніч мали завершити особливий орнамент. У деяких регіонах вірили, що якщо вплести в узор певну кількість «зубців» або «ламаних гілок», це заплутає дорогу смерті. Це була приватна магія: жінки кодували в полотно знаки, які мали зробити воїна «невидимим» для кулі або, що не менш важливо, для очей суворого офіцера, щоб той не обрав саме цього хлопця для найнебезпечнішого завдання. ​Паспорт у стібках За вишивкою можна було визначити не просто область, а конкретне село і навіть статус родини. Бували випадки, коли саме завдяки унікальному «родинному коду» на манжеті чи комірі вдавалося ідентифікувати людину після років поневірянь або трагічних подій. Вишивка була приватною візитівкою: ​Чорні нитки — не завжди жалоба, часто це був символ родючої землі та мудрості, знак господаря. ​Червоні «павичі» — код молодої енергії та весільного статусу. ​Геометричні ромби — приватний замок на душі, щоб ніхто чужий не міг «врочити». ​Однією з найбільш щемливих приватних історій є розповіді про «незавершені сорочки». Якщо майстриня помирала, не дошивши останній стібок, вважалося, що її душа залишається прив’язаною до цієї речі. Таку сорочку ніхто не мав права дошивати — вона ставала приватним пам’ятником, недописаним листом до Бога. ✨ ​Вишиванка була єдиною річчю, яку не міг відібрати ні пан, ні солдат. Це був приватний простір, де людина сама вирішувала, хто вона, звідки походить і у що вірить. Кожен хрестик був кроком у внутрішню еміграцію від сірої реальності кріпацтва до світу символів та надії.