#історія #факт Остання симфонія пристрасті: Таємна муза Фредеріка Шопена 🎹 ​У залах паризьких салонів XIX століття, де панували шовк та витонченість, розгорталася драма, яку родина Фредеріка Шопена намагалася приховати протягом десятиліть. Хоча офіційна історія закарбувала поруч із композитором ім’я Жорж Санд, справжньою володаркою його найпотаємніших думок була графиня Дельфіна Потоцька. Їхній роман — це не просто світська інтрига, а глибокий інтелектуальний та емоційний зв’язок, зафіксований у листах, що змушували нащадків червоніти. ​Дельфіна була не лише вродливою аристократкою, а й талановитою співачкою. Її голос Шопен називав єдиним інструментом, здатним передати нюанси його музики. У той час як стосунки з Жорж Санд з роками перетворилися на складне співіснування, до Дельфіни він звертався з відвертістю, яка межувала з екстазом. ​Знищені зізнання Маловідомий факт: після смерті композитора його сестра Ізабелла доклала неймовірних зусиль, щоб знайти та знищити листування з Потоцькою. Рідні вважали ці листи надто пристрасними, такими, що «псують образ святого генія». Ті фрагменти, що вціліли, відкривають нам іншого Шопена — не кволого романтика, а чоловіка, здатного на нищівну пристрасть та гостру інтелектуальну іронію. 🖋️ ​Прощальний акорд Найбільш прониклива деталь цієї приватної історії сталася у жовтні 1849 року. Шопен помирав у своїй квартирі на Вандомській площі. Його дихання ставало дедалі важчим, а свідомість згасала. Коли його запитали, чого він бажає, Фредерік прошепотів ім’я Дельфіни. 🕯️ ​Графиня приїхала негайно. За спогадами очевидців, вона підійшла до фортепіано, що стояло в сусідній кімнаті, і почала співати. Це була молитва без слів, остання соната, яку він почув. Під звуки її голосу, який він обожнював понад усе, великий композитор відійшов у вічність. ​Ця історія вчить нас, що за кожною геніальною нотою стоїть живий нерв, а за кожним публічним образом — таємна опора, про яку світ іноді дізнається лише через замкові шпарини знищених архівів. ✨

#дати #свята Єфрем Сирін: «Арфа Духа» та поет покаяння, якого шанують крізь віки. За новоюліанським календарем 28 січня вшановують пам'ять одного з найвпливовіших християнських мислителів IV століття — преподобного Єфрема Сиріна. Його називають «сирійським пророком» та «арфою Святого Духа», адже він зумів поєднати суворе богослов’я з неймовірно витонченою поезією. 🙏📜 Хто він такий? Єфрем народився в Месопотамії (сучасна територія Туреччини) на початку IV століття. Він не був високим ієрархом чи єпископом — більшу частину життя він залишався простим дияконом. Проте його авторитет був настільки великим, що його твори читали в церквах одразу після Святого Письма. Єфрем був учителем, який вважав, що найкращий спосіб донести істину до людей — це не нудні трактати, а пісні та гімни. 🎶🏛️ Майстер покаяння та молитва, яку ми знаємо всі Найвідоміший спадок Єфрема Сиріна — його покаянна молитва «Господи і Владико життя мого...», яку віряни читають упродовж усього Великого посту. У ній він просить позбавити його духу лінивства, безнадії, владолюбства й марнослів’я, а натомість дати дух чистоти, смирення, терпіння й любові. Ці рядки стали еталоном духовної аскези, а Олександр Пушкін навіть переклав їх у віршовану форму, настільки вони його вразили. ✨✍️ Соціальний активіст минулого Єфрем не лише молився в пустелі. Під час великого голоду в Едессі він проявив неабиякі організаторські здібності: переконав багатіїв відкрити свої комори та особисто розподіляв їжу серед нужденних, стежачи, щоб допомогу отримали справді голодні, а не спритні спекулянти. Він довів, що святість — це не лише споглядання, а й дієва допомога ближньому. 🥖👣 Покровитель митців та словесності Оскільки Єфрем писав сирійською мовою, він вважається засновником сирійської літературної традиції. Його твори наповнені яскравими метафорами: він порівнював віру з кораблем, а людську душу — з дзеркалом, яке потребує постійного очищення. 🕯️🖼️ Народні прикмети та традиції В народі цей день називали «Єфремовим днем» або «днем домовика». Вважалося, що 28 січня потрібно обов'язково задобрити «господаря хати», залишивши йому за піччю миску каші або трохи молока. Вірили, що на Єфрема навіть комахи в хаті стають «іменинниками», тому їх не можна було чіпати. Звісно, церква такі забобони не заохочувала, але в народному побуті вони химерно переплелися з пам’яттю про святого аскета. 🐈🥣

#дати #свята Міжнародний день захисту персональних даних: Коли Ваше «приватне» справді має залишатися приватним. 28 січня світ відзначає Data Privacy Day. Це не просто чергова дата в календарі для айтішників, а нагадування про те, що в епоху цифрового капіталізму Ваші дані — це «нова нафта», за якою полюють усі: від транснаціональних корпорацій до шахраїв із підворіть даркнету. 🔐💻 Чому саме 28 січня? Дата обрана не випадково. Саме цього дня у 1981 році Рада Європи відкрила для підписання Конвенцію № 108 — перший юридично обов'язковий міжнародний документ, що стосується захисту прав людини при автоматизованій обробці персональних даних. Тоді це здавалося футуристичним кроком, а сьогодні це база нашого виживання в мережі. 📜⚖️ Ви — це не лише ім'я та прізвище Персональні дані сьогодні — це набагато більше, ніж рядок у паспорті. Це: Ваша геолокація (де Ви п'єте каву щоранку). 📍 Ваша історія пошуку (про що Ви тривожитесь о другій ночі). 🔍 Ваші вподобання в покупках та навіть ритм серця на смарт-годиннику. ❤️ Кожен Ваш «лайк» чи безкоштовний тест «Який ти котик за знаком зодіаку» — це цеглинка у Вашому цифровому портреті, який потім використовують для таргетованої реклами або, що гірше, для маніпуляції Вашою думкою. 📱🎯 Цифрова гігієна: Поради, які ми всі ігноруємо (а дарма) Хоча свято закликає бізнес бути прозорим, нам із Вами варто згадати про елементарні правила безпеки: Двофакторна автентифікація (2FA) — це маст-хев. Якщо вона у Вас не підключена, Ви буквально залишаєте двері квартири відчиненими. 🔑🔑 Менеджери паролів. Перестаньте використовувати один пароль для банку, пошти та сайту з рецептами. Перевірка дозволів додатків. Навіщо ліхтарику доступ до Ваших контактів та мікрофона? (Спойлер: щоб продати ці дані рекламодавцям). 🔦🚫 Україна в тренді Для України питання захисту даних стало критичним із початком повномасштабного вторгнення. Кібергігієна перетворилася на частину національної безпеки. Ми вчимося не лише користуватися «Дією», а й розуміти, як працює шифрування та чому не варто переходити за сумнівними посиланнями в месенджерах. 🇺🇦🛡️ Сьогодні — чудовий привід зайти в налаштування приватності своїх соцмереж і нарешті почистити те, що Ви роками дозволяли про себе знати стороннім особам.

🥀🥀 Знову болюча втрата в Броварській громаді... Солдат Віталій Григорук, колишній військовослужбовець роти вогневої підтримки та згодом мінометної батареї 76 батальйону 102 окремої бригади ТрО, помер 25 січня 2026 року у м.Бровари. Щирі співчуття рідним та близьким Віталія Вікторовича... Вічна та світла пам'ять Захиснику! Прощання з Віталієм Григоруком відбудеться завтра, 28 січня о 10:30 на Майдані Свободи у Броварах. Відспівування об 11:00 у Храмі Покрови Пресвятої Богородиці (вул. Героїв України, 22А). Поховання - Алея слави (вул. Олега Онікієнка 136), м. Бровари @Brovary #Бровари_Броварщина #Київщина #Бровари #Броварський_край @Brovaryregion #Brovary_news #Brovary_region #Brovary #герої_війни

Сьогодні, 28 січня, свій День народження святкує тренер ДЮСШ управління освіти і науки БМР Сергій Бельський. Ми вітаємо його зі святом і зичимо: З днем народження вітаєм! Та найперше побажаєм — Завжди добрих результатів: Йти вперед, перемагати, Мати міць і дух незламний Успіхів великих, славних! Щоб завжди велися гроші, Друзі — вірні та хороші Не забули привітати... Ще раз, тренере, Зі святом!

НІЧОГО СВЯТОГО НЕМАЄ В ОРДИ Нічого святого немає в орди – Накоїли нам ці потвори біди́, І дальше ще лізуть до нас, як вужі, Ні в чо́му не знають рашисти межі́. Щоднини приносять і горе і біль, Нас знищити всіх – в них поставлена ціль, Тому́ не зважають вони ні на що, Бо ми для орди – абсолютно ніщо́. Ми молимо Бога, щоб нас захистив, Щоб зрадникам го́лови всім просвітив, Аби не зливали усе ворогам Й аби не казали: «Вкраїну продам». Ординські знущання жорстокі й страшні, В реальності бачимо це, не вві сні, Вбивають, катують убивці людей, Небачено в нас від потвор цих смертей. Герої на захист Вкраїни пішли, Та кулі ворожі, на жаль, їх знайшли, І вже в домовині вертають звідтіль, А нам додається і горе і біль. Нічо́го святого немає в орди, Несем через них ми болючі хрести, Та Бог допоможе те лихо приспать, І більше ніко́ли війни́ не зазнать. 09.05.2023 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023 ID: 983680

#історія #факт Між обов’язком та серцем: таємна драма Марії-Луїзи Австрійської ⚖️ Жертва великої шахівниці. У 1810 році 18-річна австрійська ерцгерцогиня Марія-Луїза стала «подарунком миру». Її батько, імператор Франц I, після низки принизливих поразок від Наполеона, був змушений віддати свою старшу доньку заміж за людину, яку вона з дитинства вчила ненавидіти. Марія-Луїза виросла на розповідях про те, що Наполеон — це «антихрист» та «корсиканське чудовисько», що руйнує Європу. Проте за зачиненими дверима спалень та кабінетів Тюїльрі розгорталася зовсім інша приватна історія. 💌 Шпигунство чи кохання? Її листування з батьком, яке тривало протягом усього шлюбу, є одним із найцікавіших психологічних документів епохи. Спочатку в її листах відчувається крижаний жах. Проте згодом тон змінюється. Марія-Луїза почала писати про те, що Наполеон «дуже її любить», що він ніжний батько для їхнього сина і що вона «нарешті почувається захищеною». Але парадокс полягав у тому, що батько використовував ці листи як джерело інформації. Відповідаючи на доньчині розповіді про побут, імператор Франц I вивідував деталі про стан здоров'я Наполеона, його плани та настрої у французькому штабі. Марія-Луїза опинилася у пастці: вона щиро намагалася бути вірною дружиною Бонапарта, але залишалася слухняною донькою австрійського монарха, який готував останній удар по її чоловікові. 🎭 Зрада у вигнанні Коли імперія Наполеона почала рушити, приватна історія Марії-Луїзи зробила крутий поворот. Коли її чоловік був відправлений на Ельбу, вона не поїхала за ним. Замість цього вона повернулася до Відня, де батько оточив її «опікунами», одним із яких був граф Адам Альберт фон Найпперг — одноокий харизматичний офіцер. Завдання Найпперга було простим: змусити Марію-Луїзу забути Наполеона. І він впорався. Вона не лише припинила спроби зв'язатися з вигнанцем, а й почала передавати австрійській розвідці дані про таємних прихильників Бонапарта, які намагалися налагодити з нею зв'язок. 🥀 Епілог у Пармі Зрештою, Марія-Луїза отримала в управління Парму, де правила тихо і мудро. Вона вийшла заміж за Найпперга (спочатку таємно) і народила йому дітей, ще коли Наполеон був живий і страждав на острові Святої Єлени. Її приватна драма — це історія жінки, яка була лише інструментом у руках великої політики, і яка знайшла своє щастя лише тоді, коли остаточно зрадила людину, чиє ім'я колись змушувало тремтіти весь світ. 🏛️

#дати #свята Вартові кордонів: Міжнародний день митника 🛂 Сьогодні професійне свято тих, хто стоїть на першій лінії економічної безпеки кожної держави. Міжнародний день митника (International Customs Day) був заснований у 1983 році на честь першої сесії Ради митного співробітництва, яка відбулася саме 26 січня 1953 року в Брюсселі. Згодом ця організація перетворилася на всесвітньо відому Всесвітню митну організацію (WCO). 🌍 Більше, ніж просто перевірка валіз Багато хто асоціює митницю лише з чергами на кордоні або суворим питанням: «Чи є у вас щось для декларування?». Проте сучасна митниця — це складний механізм, що бореться з контрабандою зброї, наркотиків, предметів мистецтва та незаконним вивезенням капіталу. В умовах цифрового світу митники перетворюються на аналітиків, які відстежують глобальні ланцюги постачань. 💻 Митниця та історія Цікаво, що митна справа — одна з найдавніших у світі. Наприклад, у стародавніх Афінах мито на ввіз товарів становило 2\%. А в українській історії митні збори (так зване «мито») згадуються ще в договорах київських князів з Візантією. Вже тоді люди розуміли: без контролю над потоками товарів держава втрачає силу. 🏺 Собаки-герої Окремої згадки заслуговують чотирилапі «співробітники» митниці. Службові собаки здатні виявити те, що не завжди під силу навіть сучасним сканерам. Вони знаходять контрабандну готівку, сигарети та заборонені речовини, часто стаючи справжніми зірками новинних стрічок. 🐕 Сучасний контекст для України Для України сьогодні цей день має особливе значення. Митна служба — це не лише наповнення бюджету, а й контроль за військовою та гуманітарною допомогою. Реформа митниці залишається одним із ключових викликів на нашому шляху до Європейського Союзу, де кордони мають бути прозорими для друзів та надійним замком для ворогів. 🇪🇺🇺🇦 Тож сьогодні варто подякувати тим митникам, які чесно виконують свою роботу, захищаючи інтереси держави та кожного з нас.

#історія #події Непрохані гості на краю світу: Як починалася Австралія 🇦🇺 26 січня 1788 року одинадцять британських кораблів, відомих як «Перший флот», кинули якорі в бухті Сідней-Коув. На борту не було аристократів, що шукали пригод, чи купців із золотом. Натомість палуби були забиті сотнями в’язнів, яким британське правосуддя замінило шибеницю на заслання у невідомість. ⛓️ Каторжники, що стали батьками нації Капітан Артур Філіп, піднявши британський прапор, офіційно заснував поселення Сідней. Це була ризикована авантюра: люди, висаджені на берег, поняття не мали, як обробляти цю випалену сонцем землю, де навіть пори року працювали «навпаки». Перші роки були справжньою боротьбою за виживання, де раціон вимірювався грамами, а дисципліна — ударами батога. 🥖 Проте саме ці каторжники, злодії та бунтарі, згодом побудували одну з найбагатших демократій світу. Це іронічне перетворення злочинців на законослухняних громадян досі залишається частиною національного міфу Австралії. Свято для одних, трагедія для інших Хоча для багатьох австралійців цей день є приводом для гордості та барбекю, для корінних народів — аборигенів та мешканців островів Торресової протоки — 26 січня є «Днем вторгнення». Поява флоту Філіпа стала початком кінця їхнього традиційного способу життя, принісши із собою хвороби, втрату земель та десятиліття дискримінації. 🏹 Сучасний погляд Сьогодні Австралія намагається балансувати між святкуванням своїх досягнень та визнанням темних сторінок колонізації. 26 січня — це не просто дата в календарі, а день великої дискусії про те, як примирити минуле з майбутнім. І хоча капітан Філіп навряд чи міг уявити на місці свого наметового табору сучасний Сідней з його оперою, його висадка назавжди змінила мапу світу. 🌏

ХРИСТОС ВОСКРЕС – ВОСКРЕСНЕ Й УКРАЇНА Христос воскрес – воскресне й Україна, Зійде́ на нас Господня благодать, Звучатиме все мова солов’їна, Ми будем ПЕРЕМОГУ наближа́ть. З страшних руїн Вкраїнонька воскресне, Очиститься від ворога вона, І горе, мов навесні крига, скресне, Закі́нчиться жорстока ця війна. І знову забуяє, як раніше, Розквітне наша ненька назавжди́, Благаєм, щоб це сталось чимскоріше, Щоб більш не куштувати нам біди́. І щезне вся орда з землі́ святої, Ми неньку відбудуємо усі, Лани пшениці будуть золотої, Буятиме в усій свої́й красі. Тернистий шлях проходить наша ненька, Хрести війни́ несе роки́ вона, І кров’ю обливається серденько, Бо спалює її страшна війна. Христос воскрес – воскресне й Україна, Її Госпо́дь поможе воскреси́ть, Відновимо зруйнованії сті́ни, І буде НЕЗАЛЕЖНА вічно жить! 17.04.2023 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023 ID: 980478