#притчі
Ще не готовий
Грецька притча
❄️ Одного дня могутні Зевс та Гера сиділи на Олімпі й спостерігали за людьми. Аж раптом Гера помітила чоловіка, який простував дорогою та гірко плакав. Вочевидь, він був дуже бідним: його одяг перетворився на подерті лахи, а сандалії на ногах виглядали геть стоптаними. Поспівчувавши бідоласі, Гера попрохала Зевса:
– Глянь на отого небораку, який йде й ридає ридма! Допоможи йому!
– Я вже намагався. – відказав Зевс, – проте він іще не готовий.
Не втямивши, що означав «не готовий», Гера продовжувала наполягати, адже їй було дуже шкода чоловіка:
– Чому ти такий жорстокий? – напосідалася вона на громовержця. – Що заважає тобі подарувати йому хоч трішечки грошей?! Ти ж бачиш, він голодний, голий і босий!..
– Гаразд, гаразд, хай буде по-твоєму. – засміявся Зевс. – Мені дійсно не важко це зробити, проте, кажу тобі, він не готовий.
Тієї ж миті безхмарне небо знагла розітнула сліпуча блискавка, і весь світ мовби завмер... Однак уже за хвилину небо знову стало чистим, і довкола дзвінко защебетали пташки, і ще яскравіше засяяло сонечко. Єдиним, що зазнало змін, була дорога: посеред неї вигулькнув величезний мішок, вщент наповнений золотом.
Між тим злидар плентався, понуривши плечі й пустивши очі долу. Тож, наштовхнувшись на мішок, він навіть не втямив, що то таке. Побоюючись розірвати й без того зношені сандалії, горопаха перелякано відскочив убік, а тоді поволі переступив мішок, тяжко зітхнув і попростував далі.
#притчі
Ще не готовий
Грецька притча
❄️ Одного дня могутні Зевс та Гера сиділи на Олімпі й спостерігали за людьми. Аж раптом Гера помітила чоловіка, який простував дорогою та гірко плакав. Вочевидь, він був дуже бідним: його одяг перетворився на подерті лахи, а сандалії на ногах виглядали геть стоптаними. Поспівчувавши бідоласі, Гера попрохала Зевса:
– Глянь на отого небораку, який йде й ридає ридма! Допоможи йому!
– Я вже намагався. – відказав Зевс, – проте він іще не готовий.
Не втямивши, що означав «не готовий», Гера продовжувала наполягати, адже їй було дуже шкода чоловіка:
– Чому ти такий жорстокий? – напосідалася вона на громовержця. – Що заважає тобі подарувати йому хоч трішечки грошей?! Ти ж бачиш, він голодний, голий і босий!..
– Гаразд, гаразд, хай буде по-твоєму. – засміявся Зевс. – Мені дійсно не важко це зробити, проте, кажу тобі, він не готовий.
Тієї ж миті безхмарне небо знагла розітнула сліпуча блискавка, і весь світ мовби завмер... Однак уже за хвилину небо знову стало чистим, і довкола дзвінко защебетали пташки, і ще яскравіше засяяло сонечко. Єдиним, що зазнало змін, була дорога: посеред неї вигулькнув величезний мішок, вщент наповнений золотом.
Між тим злидар плентався, понуривши плечі й пустивши очі долу. Тож, наштовхнувшись на мішок, він навіть не втямив, що то таке. Побоюючись розірвати й без того зношені сандалії, горопаха перелякано відскочив убік, а тоді поволі переступив мішок, тяжко зітхнув і попростував далі.
Українська
English
