#архів
Фото італійських солдатів 1915 року, які піднімають артилерійську гармату, ящик і собаку на гору під час Першої світової війни.

#книжковий_відгук #Лана_читає
"Інститут шляхетних убивць" Валерія Малахова

Я закохалася в оформлення цієї книги одразу, як побачила, і дуже раділа, що ми обрали її для обговорення у книжковому клубі. Одразу після прочитання я була готова сказати, що попри недоліки мені сподобалося. Але після обговорення оцінку я все ж знизила.

У інституті шляхетних панянок якийсь страшний демон вбиває, власне, панянок. І оскільки це не супербагаті панянки, закладу на них якось п+п. Проте деякі зацікавлені особи змогли врятувати душу останньої жертви і поселити в її тіло іншого демона. Тепер ця демониця-співмешканка за умовами угоди має повернутися у ту навчальну шарагу та знайти поганця.

З плюсів для себе я відзначила стиль. Мені сподобався оцей іронічно-цинічний голос демониці, який постійно жартує та періодично пробиває четверту стіну, звертаючись до читача. Ця персонажка типу як погана, але взагалі-то не дуже. Бо минуле у неї сумне, та й шляхетні панянки у цьому виші насправді гірші за нешляхетних демониць. Завдяки досить легкому стилю мені і читалося легко.

Я завжди за любовну лінію, але тут її скоріше нема, і це раптово теж виявилося плюсом. Бо навіть моя ванільна душа усвідомлювала, що кохання-зітхання сюди не впишеться. Хоча, може, впишеться в наступних частинах.

З недоліків - місцями видно, що це переклад, є помилки при редактурі. Не скажу, що багато, але дещо помітила. Проте саме вони враження не зіпсували. Але вже на обговоренні вилізли деякі провали в сюжеті, і от це вже було гірше. Я не чіплялася до майже не прописаної світобудови, бо і без неї мені було все ок. Але от питання до сюжету виникли, і на клубі було дуууже жваве обговорення (вибачте, Книгарня Є, ми самі не думали, шо так буде))).

Тим не менш, книга читалася швидко, місцями було весело, фінал мене влаштував, і тепер цікаво, шо там буде далі)

1 травня 1966 року над одним із київських вишів замайорів український національний синьо-жовтий прапор.

Георгій Москаленко навчався на вечірньому відділенні Київського інституту народного господарства. Віктор Кукса працював будівельником. Обидва мешкали в одному з гуртожитків у Святошині.

Вночі проти 1 травня 1966 р. Георгій Москаленко та Віктор Кукса встановили український національний прапор на даху головного корпусу Київського інституту народного господарства.

Все було продумано. Саме тут, під стінами КІНГу, вранці шикувалися першотравневі колони демонстрантів, тож прапор мали побачити багато людей. Жовто-блакитний прапор (саме в такому порядку розташування смуг) було пошито з двох жіночих шарфів. З грошей УНР скопіювали національний герб-Тризуб, вирізали його з чорної матерії й нашили на прапор. Чорнилом, друкованими літерами, на прапорі написали: «Ще не вмерла Україна, ще її не вбито! ДПУ».

Під час встановлення прапора Г.Москаленко стояв із самопалом на сторожі біля пожежної драбини, В.Кукса виліз на дах, зрізав кухонним ножем червоний прапор і замість нього прив'язав жовто-синій.

1 травня о 6:30 зчинився рейвах. Інститутський двірник угледів прапор, повідомив вахтерові, а той –секретареві парткому Р. Костюку та проректорові К. Капустіну. Прапор занесли до парткому і викликали міліцію. З огляду на серйозність ситуації прибув кадебіст – лейтенант Іванов – і забрав прапор.

Затим до інституту приїхала слідча група кґб на чолі з лейтенантом Берестовським. Оглянули «місце злочину». Порушили кримінальну справу за ознаками «посягання на територіальну цілісність
УРСР».

Агентам кґб з числа студентів та викладачів було доручено особливо уважно придивлятись і прислухатись. Студентів посадили за безкінечні диктанти, аби ідентифікувати стилістику написів на
прапорі.

Нарешті під кінець року слідство вийшло на «злочинців».

21 лютого1967 р. Григорій Москаленко та Володимир Кукса були заарештовані. Київський обласний суд на закритому засіданні визнав обвинувачуваних у «антирадянській агітації» й засудив Г.Москаленка до 3 років таборів суворого режиму, Г.Куксу — до 2 років.

Григорій Москаленко звільнився 1970 р., працював сантехніком, згодом – майстром, виконробом. Брав активну участь у рухові за незалежність, був депутатом Бучанської селищної Ради.

Віктор Кукса після повернення з таборів працював машиністом екскаватора. Зазнавав постійного тиску з боку міліції та кґб. Входив до складу відомого «дисидентського» хору «Гомін» Л.Ященка. Брав участь у русі за незалежність.

У січні 2007 р. Г.Москаленко та В.Кукса були
реабілітовані.

За рік до того — 16 листопада 2006-го - на будівлі Київського інституту народного господарства було встановлено меморіальну дошку в пам'ять про відважний вчинок патріотів Георгія Москаленка та Віктора Кукси.

#ukrainian_music #ukrainian_rap
#український_реп #що_послухати
https://youtu.be/XqwvGUW-AsY

Дорами, що вийдуть вже цього жовтня!🍂💫
Яку дораму чекаєте ви?


P.S. Продублювала пост чудової dah.doram 💛

Inst авторки: @dah.doram
#люблю_дорами #дорами

Цікаві в людей запити🤔