#поезія
Моя земля так пахне чебрецями
І свіжістю світанків у росі.
Тут є стежина, що веде до мами
І рідна хата є у цій красі.
Тут подих вітру хилить стигле жито,
Верба полоще коси у воді.
Тут стільки літ, на жаль, уже прожито,
А скільки буде! — Ми ще молоді.
Тут пахне сіном стиглим і медами,
Веселка воду з річки набира.
Тут вечори, колисані піснями,—
Душа від всього просто завмира.
Моя земля, неначе цвіт калини,
Вона така на цілий світ одна.
Святе імення в неї — Україна,
Незламна, вільна, рідна сторона.
Оксана Романович
#поезія
Моя земля так пахне чебрецями
І свіжістю світанків у росі.
Тут є стежина, що веде до мами
І рідна хата є у цій красі.
Тут подих вітру хилить стигле жито,
Верба полоще коси у воді.
Тут стільки літ, на жаль, уже прожито,
А скільки буде! — Ми ще молоді.
Тут пахне сіном стиглим і медами,
Веселка воду з річки набира.
Тут вечори, колисані піснями,—
Душа від всього просто завмира.
Моя земля, неначе цвіт калини,
Вона така на цілий світ одна.
Святе імення в неї — Україна,
Незламна, вільна, рідна сторона.
Оксана Романович
Українська
English
