СВІТ НАВКОЛО НАС. Водоспад Шенлонг. Водоспад Шенлонг розташований у мальовничому районі «Дев'ять небес Дракона і Фенікса» округу Фенцзе. Чунцин, Китай.

## Бабусині секрети: онлайн-спогади з кухні ❤️ Запах свіжоспеченого хліба, гарячого борщу та бабусиних вареників... Хто з нас не пам'ятає ці неймовірні аромати, що наповнювали бабусину кухню?  Саме там, серед каструль, банок з варенням та старих фотографій, народжувалися найсмачніші страви та найтепліші спогади. Сьогодні хочу запросити вас на подорож у часі – до бабусиної кухні, але не в реальному житті, а в онлайн-просторі!  Я створила невелику колекцію рецептів, фотографій та історій, що пов'язані з кулінарною спадщиною моєї бабусі.  Це не просто рецепти, а й шматочки сімейної історії, передані з покоління в покоління. Що ви знайдете на моїй сторінці: • Унікальні рецепти:  Від традиційних українських страв до бабусиних секретних рецептів пирогів та варення. • Фотографії з архіву:  Пориньте в атмосферу минулих часів, розглядаючи старі фото з бабусиною кухнею. • Спогади та історії:  Дізнайтеся про історії, пов'язані з кожним рецептом, і про те, як бабуся створювала свої кулінарні шедеври. Я переконана, що кожен знайде на цій сторінці щось особливе –  аромат ностальгії, надих на приготування чогось смачненького, або просто приємний вечір у компанії теплих спогадів. Запрошую вас підписатися та долучитися до моєї онлайн-подорожі на кухню до бабусі!  Давайте разом збережемо та передамо наступним поколінням цінну кулінарну та сімейну спадщину. #бабусинірецепти #сімейнітрадиції #українськакухня #ностальгія #кулінарія #спогади #онлайнспогади #кухня #смачно #традиції

#оповідання #ШІ Глава 27. Ім’я в списку Київ. Марія прокинулась рано. Вікно було затягнуте туманом, як екран, що ще не показав головного. Аліна спала, обійнявши подушку, на якій був вишитий напис: “Тато повернеться.” На кухні — тиша. Кавоварка не працювала, світло миготіло. Але в телефоні — повідомлення від Ольги: > “Сьогодні обмін. 130 наших. Списки ще не оприлюднені. Але є шанс.” Марія не відповіла. Просто сіла. І дивилась на екран, як на двері, які можуть відчинитись. * Табір. Максим сидів біля стіни. Роман — поруч, уже не новий, уже свій. Вночі охоронець сказав щось про “перевірку списків”. І це — завжди означало одне: можливий обмін. Максим не вірив. Але тіло — реагувало. Пальці тремтіли, як струни. Він писав ще один лист — короткий, як подих: > “Я йду. Якщо не сьогодні — то скоро. Ти тримала мене. Тепер — я триматиму тебе.” * Київ. Марія прийшла до Ольги. Вони сиділи в редакції, як тоді, у січні. Але тепер — не з блокнотом, а з ноутбуком. Списки мали з’явитись на сайті Координаційного штабу. Ольга оновлювала сторінку кожні 30 секунд. — «Ти готова?» — запитала вона. — «Ні. Але я тут.» Ім’я з’явилось о 14:07. Не в першому десятку. Не в другому. Але в списку — “Максим Коваленко”. Ольга прочитала вголос. Марія мовчала. Потім сказала: — «Це він. Я знаю. Я відчуваю.» * Вечір. У новинах — кадри з обміну. Люди в автобусах, у військовій формі, в цивільному, з порожніми очима і з очима, що вже світяться. Марія дивилась. Шукала. Не бачила. Але це не мало значення. Ім’я — було. А значить — він є. * Табір. Максима викликали о 5:40 ранку. Він не запитував. Просто встав. Взяв лист. Подивився на Романа. — «Передай, якщо я не зможу.» — «Ти зможеш.» Автобус — старий, з потрісканими сидіннями. Люди мовчали. Але в кожному — щось вже змінювалось. Як у тілі, яке починає згадувати, що воно — живе. * Київ. Марія стояла на вокзалі. Не знала, чи він приїде сюди. Але знала — мусить бути місце, де чекати. Поруч — волонтери, родичі, військові. Хтось плакав. Хтось мовчав. Хтось тримав табличку з ім’ям. Вона тримала аркуш. Там було написано: “Максим Коваленко. Я тут.” * Пізно ввечері. Телефон задзвонив. Номер — невідомий. Голос — чоловічий, хрипкий, але знайомий. — «Маріє?» — «Максим?» — «Я їду. Я ще не в Києві. Але я — вже не там.» Вона не плакала. Просто стиснула аркуш. І сказала: — «Я чекатиму. Скільки треба.» * У квартирі — тиша. Але вже інша. Не порожня. А наповнена очікуванням. Аліна прокинулась. Підійшла до Марії. — «Тато?» — «Скоро.» І це — було правдою. Далі буде...

Як же ж воно ггггидотно дзижчить… А ще й грім гуркоче… Блискавки спалахують… Бережіть себе!!!

🔥 Вибуховий трек від гурту Без Обмежень – "Вільні Люди" Ця пісня стала справжнім гімном свободи та незалежності, надихаючи кожного з нас на нові звершення та боротьбу за власні мрії! 🌟 #Коло_Музики #українське

https://youtu.be/jj7oQRs8Kh8?si=Bo3OcbCszrVuGX35

#світ Водоспад Штауббах – один із найвищих водоспадів у Швейцарії, розташований у долині Лаутербруннен. Вода падає з прямовисної скелі, створюючи ефект "пилової хмари". Мальовниче та вражаюче видовище.