#традиції 23 квітня- відзначається народне свято Юрія Весняного. Вважається, що на Юрія “весна сходить на землю”, а святий цього дня “відмикає землю”. У цей день відбувається перший в році вигін худоби на пасовисько. З цього дня починалися активні польові роботи. На поля, які були засіяні раніше, віруючі виходили служити молебні, ниви окропляли святою водою. Наші предки цього дня до сходу сонця збирали росу і хворі промивали нею очі, дівчата вмивалися нею, щоб бути красивими, старші люди мочили голову в росу “щоб не боліла”, а господині кропили цією росою домашню птицю – “щоб плодилися курчата”. Господині 23 квітня вивішували на ніч на вулицю вологий рушник. Якщо вранці він висох – це означало, що буде хороший урожай огірків. До Юрія звертаються з проханням про здоров’я, родючість землі, допомогу і заступництво в боротьбі з ворогами рідної землі. На Юрія існує звичай обливати водою пастуха, щоб накликати дощ. Колись наші предки в цей день до схід сонця збирали росу і хворі промивали нею очі, дівчата вмивалися - "на красу", старші люди мочили голову - "щоб не боліла", господині кропили цією росою домашню птицю - "щоб плодилися курчата". Проте основний захід цього дня - це перший в році вигін худоби на пасовисько. В народі вірять, що в день святого Юрія починає співати соловейко і вперше кує зозуля. Дівчата в цей день ворожать на женихів. Почувши зозулю, дівична питає, чи довго їй залишатися в батьковій господі. Якщо зозуля більше не куватиме, то дівчина цього року вийде заміж. Якщо куватиме, то треба рахувати, скільки разів, - стільки років ще чекати їй заміжжя. Тепла погода - скоро прийде літо, а якщо пішов сильний дощ - виросте багато трави.

#традиції #поезія Пийте воду,поки ще ласкава. Лосі,лосі,жумрайте траву. Так думки печаль прополоскала, що,як сад,під зливою живу. Ой, живу впівголосу,впівсили. Відкладаю щастя--на коли? Скільки цвіту з мене обтрусили... Скільки яблук з мене продали... Ліна Костенко

#музеї #традиції #спадщина Музей килимарства у Глинянах. Село Глиняне, що на Львівщині, місце де зберігається унікальна культурна спадщина - Музей глинянського килимарства. Це простір, де кожен експонат розповідає історію про майстерність, терпіння та душу українського народу. Глинянські килими відомі ще з XVIII століття і вважаються одними з найяскравіших зразків українського декоративно-прикладного мистецтва. Дізнайтеся більше про це дивовижне ремесло та людей, які його відроджують! • Адреса музею: с. Глиняни, Львівська область https://youtu.be/n5YIAv429bg

#традиції 17 квітня 2025- великий четвер. Чистий четвер. Існує повір'я, що в Чистий четвер, до східсонця ворон носить з гнізда своїх дітей купати в річці. Хто скупається раніше від воронячих дітей, той буде здоровий протягом цілого року. Отож: хворі люди купалися, бувало, вночі — «поки ворон дітей не купає», щоб очиститись від хвороби. Викупавшися, хворий набирав з свого купелю відро води, ніс ту воду на перехресну дорогу і виливав — «щоб там усе лихо зоставалося». А дехто ще й примовляв: «Господи, Ісусе Христе! Перехресна дорого! Дай, Боже, здоров'я в ручки, в ніжки і в живіт трішки». У Чистий четвер господині, поруч з іншою роботою, готували сіль для великоднього столу. Вони брали грудку соли, загортали її в ганчірку і клали у піч. Коли ганчірка вже обгорить, сіль збирали і зберігали до Великодня. Вранці на Великдень, як прийдуть, бувало з церкви і сядуть за стіл розговлятися, господар клав цю сіль на хлібину і все це ставив на покутті під образами. Цю сіль зберігали і давали худобі при шлункових недугах. Необхідно вимити підлогу, вікна, стіни, стелі, а також витерти пил і викинути все сміття. Згідно з повір'ям, так можна позбутися від усього негативу, який накопичився в оселі протягом року. Здавна вважається, що у кого в Чистий четвер у будинку бруд, то й весь рік проведе у сварках. Великий четвер - останній день перед Великоднем, коли можна займатися господарськими справами. Господині у цей день також випікають паски, розфарбовують яйця. За традицією, вранці ставлять тісто, щоб "піднімалося", а вже після прибирання в будинку беруться до справи. Під час цього процесу потрібно думати тільки про хороше, інакше смачні паски не вийдуть. На Чистий четвер на Поділлі хлопчаки робили дерев'яні стукалки; їх називали також «довбешки» або «калатала». Як тільки задзвонять при читанні євангелії дзвони, хлопчаки починали стукати у дзвіницю, якщо вона дерев'яна, в ограду або в дошки — щоб «відганяти нечисту силу». Це стукання повторювалося кожний раз, коли починали гудіти дзвони. У Карпатах чистий четвер називали ще "живим", а тому гуцули з цієї нагоди розпалювали вогонь і тримали його доти ,доки не вигонили тварин на пасовиська. Ним окурювали домашню скотину від злих духів. Ввечері після відправи у церкві люди запалювали свічки і намагалися принести "живий" вогонь до хати. На Покуті у Великий четвер дівчата заворожують собі красу. Вони збираються перед світанком на берегах рік та озер і там дожидаються сходу сонця. Як тільки сонце вийде з-за обрію, дівчата роздягаються, розпускають коси і стрибають у воду, примовляючи: Водане, на тобі русу косу, Дай мені дівочу красу!

#традиції Поливаний понеділок — другий день Великодніх свят, понеділок після Великодня. Воду завжди наділяли цілющими властивостями. Ще в язичницькі часи весняні купання й обливання вважалися своєрідними ритуалами (наприклад, для закликання дощу). Слов'яни вірили, що через воду людина очищається не тільки зовнішньо, а й внутрішньо. У Київській Русі Поливаний понеділок святкували три дні (Волочильники). За цей період треба було облити «все і всіх». У Волочильники, крім ритуального обходу односельців у перший день Великодня, парубки-обливальники ходили по тих хатах, де жили дорослі дівчата. Із часом язичницька традиція трансформувалася у християнську. Однак символізм свята – очищення, радість весни та пробудження природи – залишився незмінним. Обливати когось або самого себе водою на Великодньому тижні — це стародавні звичай, що пов'язаний з весняним очищенням водою. Традиційно в цей тиждень всі ходять один до одного в гості, пригощають пасками і крашанками, влаштовують гуляння.

#традиції Пасхальні вироби моїх учнів

#традиції #заходи Атмосферний майстер-клас з писанкарства, що відбудеться сьогодні в Я Галерея Пентхаус! Під керівництвом досвідченої майстрині ви власноруч створите свою унікальну писанку, дізнаєтеся про символіку орнаментів та традиції, що передаються з покоління в покоління. Усі матеріали надаються. Писанка, яку ви створите, залишиться вам як памʼять про теплий весняний день і дотик до української культури. Кількість місць обмежена — не пропустіть шанс долучитися! 📍Львів // вул. Зелена, 20 (4 поверх) П'ятниця, 18.04, 18:00 Вартість: 600 грн Реєстрація. https://docs.google.com/forms/u/0/d/1ppG0KXAz3Tb6R1LbeQbP64JREh7vZpxtmFdijCV64Yw/viewform?edit_requested=true писанки: Оксана Панчишин 📸: @sonya_rybka #анонс

Сьогодні, 16 квітня, було знищине льодову арену «Фаворит» в Херсоні💔 «Близько 06:30 російські пілоти завдали авіаудару по спортивному комплексу в Центральному районі Херсона. Чотири керовані бомби влучили в будівлю льодової арени, внаслідок чого заклад зруйновано», - йдеться в повідомленні поліції України. «Фаворит» - домашня арена хокейного клубу «Дніпро», який навіть після початку повномасштабного вторгнення не припинив свою діяльність та продовжив представляти Херсонщину на хокейній карті України. Після здобуття «бронзи» минулого сезону команда відвідала рідне місто та рідну льодову арену, на жаль, росія позбавила їх можливості приїхати додому ще раз. В Україну повернеться мир, в Херсон повернеться хокей. Арена буде новою, але «Дніпро», традиції та вболівальники залишаться незмінними. #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian_war #News_Ukraine #sport #спорт #Український_спорт #Ukrainian_sport @Brovarysport #Brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

#природа #світ Сан-Вісенте (São Vicente) – мальовниче містечко на північному узбережжі острова Мадейра, Португалія, яке вражає своєю природною красою та спокійною атмосферою. Розташоване в оточенні зелених гір, вулканічних печер і Атлантичного океану, воно є одним із найчарівніших куточків острова. Природні дива Сан-Вісенте славиться своїми вулканічними печерами (Grutas de São Vicente), утвореними близько 890 тисяч років тому під час виверження вулкана. Ці печери – одна з головних туристичних атракцій, де відвідувачі можуть досліджувати підземні тунелі та дізнатися про геологічну історію Мадейри. Поруч із печерами розташований Центр вулканізму, який пропонує інтерактивні експозиції про вулканічну активність. Ще одна особливість – пишні долини та водоспади, які приваблюють любителів піших прогулянок. Левди (традиційні іригаційні канали Мадейри) пропонують мальовничі маршрути для туристів, що дозволяють насолоджуватися видами на гори та океан. Культура та традиції Сан-Вісенте відоме своєю гостинністю та багатими традиціями. У серпні тут проходить фестиваль на честь покровителя міста, Сан-Вісенте, із музикою, танцями та місцевою кухнею. Відвідувачі можуть скуштувати традиційні страви, такі як espetada (м’ясні шашлики) та bolo do caco (хліб із часником). Чому варто відвідати? Сан-Вісенте ідеально підходить для тих, хто шукає спокій і єднання з природою. Це місце, де можна відпочити від метушні, насолоджуючись красою океану, гір і місцевою культурою. Завдяки м’якій погоді цілий рік, Сан-Вісенте приваблює туристів у будь-яку пору. Сан-Вісенте – це справжній скарб Мадейри, який поєднує природну велич і культурну автентичність, залишаючи незабутні враження у кожного, хто сюди завітає.

Музей міста Львова презентував дослідження про міське городництво. У першій серії розповіли про історичний контекст, що вирощували у Львові від часів середньовіччя. У другій серії директорка Інституту франкознавства ЛНУ імені Івана Франка Наталія Тихолоз розповіла про традиції родини Франків, що вони вирощували на власному обійсті, який чай любив поет та з яких ягід його дружина варила конфітюр. https://zaxid.net/dim_ivana_franka_u_lvovi_shho_sadiv_bilya_hati_poet_spogadi_foto_n1608760