58
А ось і тортик.

Літня гроза
https://youtu.be/NJmRGBDjecs?si=xu0RpvK0JPCQ-OXa
Запитала я в сина малого:
"Чом боїшся ти літнього грому?"
І хлопчина мені відповів:
"То не грім. То десь поряд йде бій..."
"А як блискавка мигне за вікном,
Чом ховаєшся ти під столом?"
"То не блискавки сяйво видно,
То десь поряд кривавая битва..."

PS. Чути шелест дощу.
Краплі падають на спраглу землю.
Я в дитинстві калюжами бігала і ловила дощинки у пригоршні.
Мій син не виходить із будинку, бо боїться грози цього літа.
2022 р. ©Ірина Вірна

Східними землями мальовничої вінничини біжить тоненька річка Гірський Тікич. На своєму шляху вона наповнюється водами, розширюється і, дзюркочучи порогами, омиває береги сіл і містечок.
У 1920х роках біля селища Буки була збудована Буцька ГЕС, однією з гідротехнічних споруд якої є водоспад Вир висотою близько двох метрів. Він був утворений тут не випадково, адже саме в цій місцині Гірський Тікич перетинає скелястий масив протерозойських гранітів і заходить у Буцький каньйон. На 2,5 км річка потрапляє в обійми скелястих берегів граніту, в деяких місцях велетенські виступи досягають 30 метрів.
Одна зі скель – Родіонова – заввишки 15 метрів і названа на честь видатного науковця-петрографа Сергія Родіонова. Але є іще одна версія походження назви.
За місцевою легендою, в каньйоні славетні козаки зійшлися в запеклій битві з ляхами. Билися вони не на життя, а на смерть. Ляхи пообіцяли подарувати життя героям, якщо ті складуть зброю. Але наші воїни не могли втратити гідність і полягли в бою. Останнім живим лишився козак-музика Родіон. З косою в руках він відбивався від ляхів з останніх сил. Німіли руки і кров лилась із ран, та козак не здавався.
Така хоробрість вразила польського короля і він вирішив подарувати герою життя. Родіон зневажливо відкинув його пропозицію і сказав: «Радше я помру як воїн, ніж буду жити з вашої милості!» Обурились ляхи від такої зухвалості, та з ще більшою жорстокістю накинулись на музику. Вбили підступні вороги воїна, заколовши його в спину, а серце вирвали та в річку кинули. «Кінець цій землі і цьому бунтівному роду-племені!» – сказав ватажок завойовників.
Та не так склалося, як йому бажалося. На ранок жителі побачили щось дивне на хвилях річки. Війнув вітерець і залунали ноти сумні. І чим дужче вітер віяв, тим гучніше лунала мелодія, і сповнена вона була дощами і грозами, степами і ріками, неба блакиттю і сонця промінням. То лунало серце козаче. На цю чарівну мелодію прийшов старий запорожець та зі зброї козацької зібрав інструмент незвичний, а серце Родіона стало його струнами. Так з’явилася бандура, а бандуристи стали невід’ємною частиною військових походів, щоб прославляти їх хоробрість і звитягу.
З 1975 року територія Буцького каньйону є державною комплексною природною памяткою місцевого значення. Для цієї місцевості такий ландшафт не є типовим, тому він так манить до себе людей. На скелях каньйону практикуються альпіністи, а порогами річки сплавляються на байдарках.
Містичність та неймовірна краса Буцького коньйону зачаровують з першого погляду. Загадковості цій місцині додають залишки велетенських брил граніту. На думку вчених, вони є рукотворними і це дає привід порівнювати їх із відомим Стоунхенджем.

Павлушки🥺

😏 Цієї ночі Сили ППО збили 52 із 84 засобів повітряного нападу.

37 БпЛА типу Shahed – локаційно втрачені.

👉🏼Основні напрямки повітряного удару – Харківщина, Чернігівщина, Донеччина та Херсонщина.
#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news

Це дико, коли тим, хто захищали Україну, сьогодні доводиться вдаватися до крайніх заходів, як от оголошення голодування, задля того, щоб їх почули.
Зараз на майдані в напівпритомному стані після кількох днів голодування Латиш - ветеран, учасник боїв за Ірпінь (він там втратив ногу).
Він оголосив голодування, щоб привернути увагу до дикої ситуації з побудовою Національного Меморіального Військового кладовища, яка вже обросла скандалами. ( і це дискредитує саму ідею...)

Вимоги Латиша:

1.Знайти гідне місце для полеглих побратимів — НЕ хоронити в Мархалівському болоті! ( але кажуть, там вже завтра відбудуться перші поховання...)

2. Не чинити гуманітарну катастрофу для 12-ти громад Київщини( місце для Національного кладовища неприпустиме, тут живляться 3 річки, високі грунтові води і це нестиме реальну загрозу життю людей)

На жаль з самого початку побудова НМВК супроводжувалася дикими інсинуаціями зі сторони влади: то вибирали неприйнятне місце, то вже й проголосували за Биківні, але законопроект президент не підписав, а потім раптово всупереч регламенту взялися за нове місце на болотах (фракція ЄС єдина за це не голосувала), а далі дич з конкурсом без конкурсу, московським слідом архітектора і підтасовуванням тендерів...
Активісти, серед яких значна частка ветеранів одразу била в набат вимагаючи гідного поховання Героїв в гідному місці, екологи били на сполох, громадські активісти вимагали прозорості , відкритості і підзвітності...

Але...

Сьогодні б випадало, щоб Володимир Зеленський вийшов до Латиша. Хоча б у знак поваги до захисника...Він же обіцяв 6 років тому повагу до військових...

Проте напевне знов буде але...