#поезія
Тридоріг
Раз я бачив Тридорога
На розвилці між полями,
Горами і темним бором,
Тридоріг махнув мені.
Він був духом, чи то богом,
Чи міраж привів до тями,
Чи серпанок ліг прозорий
І втопив мене на дні.
Перший з них – веселий вихор,
Подорожній, незнайомець,
Молодий високий легінь
Із безоднями в очах.
Не злякайся – каже – лиха,
Вчись усюди бути вдома,
Най дорога оберегом
Стане вічним втікачам.
Другий був – дитя і старець,
Синю вічність тяг в кишені,
Говорив на давніх мовах
І тримав ключі в руці.
Танцював, кричав та марив,
Був святим, пустим, скаженим,
Страшно супив чорні брови
Та злетів наприкінці.
Третій був з моїм обличчям,
Тінь навиворіт лежала,
П'ятами писав стежину
Та всміхався, мовчазний.
Що за стріча таємнича?
То шляхів мені замало?
Чи я нині став невинним –
Духу, боже, поясни!
Тридоріг сміявся тричі,
Доки сонячне кресало
Висікало іскри днини
Та несло човни весни.
05 травня 2024 р.
Олександра Дорога
#поезія
Тридоріг
Раз я бачив Тридорога
На розвилці між полями,
Горами і темним бором,
Тридоріг махнув мені.
Він був духом, чи то богом,
Чи міраж привів до тями,
Чи серпанок ліг прозорий
І втопив мене на дні.
Перший з них – веселий вихор,
Подорожній, незнайомець,
Молодий високий легінь
Із безоднями в очах.
Не злякайся – каже – лиха,
Вчись усюди бути вдома,
Най дорога оберегом
Стане вічним втікачам.
Другий був – дитя і старець,
Синю вічність тяг в кишені,
Говорив на давніх мовах
І тримав ключі в руці.
Танцював, кричав та марив,
Був святим, пустим, скаженим,
Страшно супив чорні брови
Та злетів наприкінці.
Третій був з моїм обличчям,
Тінь навиворіт лежала,
П'ятами писав стежину
Та всміхався, мовчазний.
Що за стріча таємнича?
То шляхів мені замало?
Чи я нині став невинним –
Духу, боже, поясни!
Тридоріг сміявся тричі,
Доки сонячне кресало
Висікало іскри днини
Та несло човни весни.
05 травня 2024 р.
Олександра Дорога
Українська
English
