• «ТЦК у великій кількості мобілізує непридатних, або тих, хто має підстави для відстрочки», — народний депутат Дмитро Разумков

    «Їх відправляють до лав ЗСУ, вони проходять навчання, приїжджають в бойові частини вже з документами і там списуються. Були приклади, коли це була людина з інвалідністю з дитинства і люди, в яких понад три дитини».
    «ТЦК у великій кількості мобілізує непридатних, або тих, хто має підстави для відстрочки», — народний депутат Дмитро Разумков «Їх відправляють до лав ЗСУ, вони проходять навчання, приїжджають в бойові частини вже з документами і там списуються. Були приклади, коли це була людина з інвалідністю з дитинства і люди, в яких понад три дитини».
    270views 1Plays
  • Друк на магічних кружках-хамелеонах

    Кружка змінює колір, коли нагрівається. У холодному стані, кружка чорного кольору. Якщо в неї налити горячу рідину, вона стане білого кольору, на якому добре видно надрукований малюнок. Після того, як кружка охолоне, вона знову стає повністю чорною і приховує надрукований малюнок.

    Заходь на https://www.printsalon.ua/#41119 та замовляй речі, які говоритимуть за тебе.

    #PrintSalon #ДрукНаОдязі #ОдягЗПринтом #ФутболкаЗПринтом #СтвориСвійДизайн #ПатриотичнийОдяг #УкраїнськийБренд #ПринтНаЗамовлення #ШопінгОнлайн #ДрукНаОдязі
    #УкраїнськийШопінг #СвійДизайн #ЗамовОнлайн #Одяг #Футболка #подарунок #шопінг #покупки #купити #купую #торгівля #магазин #шопоголік #онлайншопинг #товар
    Друк на магічних кружках-хамелеонах Кружка змінює колір, коли нагрівається. У холодному стані, кружка чорного кольору. Якщо в неї налити горячу рідину, вона стане білого кольору, на якому добре видно надрукований малюнок. Після того, як кружка охолоне, вона знову стає повністю чорною і приховує надрукований малюнок. Заходь на https://www.printsalon.ua/#41119 та замовляй речі, які говоритимуть за тебе. #PrintSalon #ДрукНаОдязі #ОдягЗПринтом #ФутболкаЗПринтом #СтвориСвійДизайн #ПатриотичнийОдяг #УкраїнськийБренд #ПринтНаЗамовлення #ШопінгОнлайн #ДрукНаОдязі #УкраїнськийШопінг #СвійДизайн #ЗамовОнлайн #Одяг #Футболка #подарунок #шопінг #покупки #купити #купую #торгівля #магазин #шопоголік #онлайншопинг #товар
    2Kviews 10Plays
  • КОЛИ ДІТИ ПОДАРУВАЛИ ВАМ СОБАЧКУ
    КОЛИ ДІТИ ПОДАРУВАЛИ ВАМ СОБАЧКУ
    85views 4Plays
  • Джек Керуак «У дорозі». Нотатки вражень про книгу

    Зазвичай у анотаціях до цієї книги я найчастіше бачив слово «культовий». Заохочений такою характеристикою я неодноразово пробував зануритись у текст цього роману, але щоразу зупинявся, наштовхнувшись на незвичність письма, від якої відгонило певною легковажністю. Проте заради самоосвіти вирішив зробити над собою 10-сторінкове зусилля, яке непомітно дещо збільшилось до 477-сторінкового розміру. Тобто роман було прочитано цілковито та у повному обсязі. Окремі місця було перечитано та пере-перечитано, а деякі цитати пере-пере-перечитано по кілька разів. Це історія про людей вільного способу існування (головні персонажі весь роман тиняються Північної Америкою, подорожуючи США та Мексикою на орендованих, куплених авто чи просто автостопом), складних інтелектуальних пошуків (один із них письменник, а інший збирається ним стати), пиятик, дівчат, сумнівних підробітків, безпричинних вчинків, викрадень авто, знайомств та діалогів про буття із незнайомцями, задухи Півдня й метушливості Півночі, пошуків часу в собі й себе у часі, антимілітаризму, кохання, сексу, оголеностей, джазу, забутого минулого, втрачених дій та невтрачених надій, віднайденої дружби, безперервного руху як мети і руху самої мети, бешкетництва, родинних історій, музики, реву двигунів, шурхоту колес, запаху бензину й запаху дороги, складності вибору й легкості у безвиході. Тут інтелектуали хуліганять (інколи й забуваєш про їх інтелектуальність), волоцюжать, зникають та з’являються в мить. Ця книга це своєрідний відбиток духу руху, духу подорожі у фізичному, часовому й світоглядному вимірах. На мою думку, це не просто історія покоління 40-х років із його інакшим (імовірно повоєнним) сприйняттям світу, а це історія переважання духовного пориву над матеріальним. Хоча може здатись, що безвідповідальність головних героїв (та майже всіх героїв цього роману) не дає підстав для будь-якого захоплення ними, але їх скепсис над уречевленою добропорядністю більшості громадян, над їх залежністю від речей у різних формах їх матеріального виміру виконує роль своєрідного заклику побачити справжні цінності буття.
    Додам промовистий уривок: «Сале, подумати тільки, ми з тобою пошвендяємо до Денверу і побачимо, чим вони там усі займаються, хоч нас це і не надто хвилює, адже головне – ми знаємо, що таке час, і знаємо, що усе просто прекрасно». Далі цей персонаж (Дін) говорить про людей, занурених у щоденні клопоти: «У них свої турботи, вони рахують милі, думають про те, де б сьогодні переночувати і скільки платити за бензин, а ще про погоду і про те, як би дістатися до місця, - а вони-то вже точно доберуться. Але їм просто необхідно хвилюватися і обманювати час дутими невідкладними справами, а інакше їх жалюгідні суєтні душі так і не знайдуть спокою, їм неодмінно треба вхопитися за міцну і перевірену турботу, а вже якщо вони її відшукають, тут же набирають нещасного вигляду і так із ним і ходять, з цим похнюпленим видом, він так і витає над ними, і вони це знають. і це їх теж турбує, і так без кінця».
    Дійсно, інколи за клопотами можна проґавити щось важливе, наприклад частинку себе, яку не помічаєш. Інколи варто дивитись на світ очима й цього персонажа.
    А роман «У дорозі» чудово передає особливу емоцію подорожі, цього відчуття, що ти наче опанував час та вгризся у простір, або ж принаймні не відстаєш від них. Під час руху дорогами краєвиди змінюються, але змінюються й знайомства, а отже пізнається світ у своїх макровимірах і мікропроявах.
    Один з героїв часто згадує про час, про те, що слід знати час. Мені не одразу вдалось для себе віднайти відповідь, про що саме йому йшлось. Та тепер я роблю припущення і висновок, що знати, чим є час означає жити тут і тепер, жити зараз. Ця книга із своїм гуманістичним волоцюжництвом та поетичним поглядом на буденність є однією із найчудовіших речей, прочитаних мною за доволі тривалий проміжок часу.

    Окреме читацьке зауваження щодо одного з перших видань роману українською: місцями текст побудовою речень та незвичними словами нагадував переклад із російської.

    На фотографіях: обкладинка роману Дж. Керуака "В дорозі" у перекладі українською Марії Козлової (Харків, "Фоліо", 2015); уривок з монологом Діна; цікавий сюжет невідомого фотографа для привернення уваги до допису.

    Фото в коментарях.😉
    Джек Керуак «У дорозі». Нотатки вражень про книгу Зазвичай у анотаціях до цієї книги я найчастіше бачив слово «культовий». Заохочений такою характеристикою я неодноразово пробував зануритись у текст цього роману, але щоразу зупинявся, наштовхнувшись на незвичність письма, від якої відгонило певною легковажністю. Проте заради самоосвіти вирішив зробити над собою 10-сторінкове зусилля, яке непомітно дещо збільшилось до 477-сторінкового розміру. Тобто роман було прочитано цілковито та у повному обсязі. Окремі місця було перечитано та пере-перечитано, а деякі цитати пере-пере-перечитано по кілька разів. Це історія про людей вільного способу існування (головні персонажі весь роман тиняються Північної Америкою, подорожуючи США та Мексикою на орендованих, куплених авто чи просто автостопом), складних інтелектуальних пошуків (один із них письменник, а інший збирається ним стати), пиятик, дівчат, сумнівних підробітків, безпричинних вчинків, викрадень авто, знайомств та діалогів про буття із незнайомцями, задухи Півдня й метушливості Півночі, пошуків часу в собі й себе у часі, антимілітаризму, кохання, сексу, оголеностей, джазу, забутого минулого, втрачених дій та невтрачених надій, віднайденої дружби, безперервного руху як мети і руху самої мети, бешкетництва, родинних історій, музики, реву двигунів, шурхоту колес, запаху бензину й запаху дороги, складності вибору й легкості у безвиході. Тут інтелектуали хуліганять (інколи й забуваєш про їх інтелектуальність), волоцюжать, зникають та з’являються в мить. Ця книга це своєрідний відбиток духу руху, духу подорожі у фізичному, часовому й світоглядному вимірах. На мою думку, це не просто історія покоління 40-х років із його інакшим (імовірно повоєнним) сприйняттям світу, а це історія переважання духовного пориву над матеріальним. Хоча може здатись, що безвідповідальність головних героїв (та майже всіх героїв цього роману) не дає підстав для будь-якого захоплення ними, але їх скепсис над уречевленою добропорядністю більшості громадян, над їх залежністю від речей у різних формах їх матеріального виміру виконує роль своєрідного заклику побачити справжні цінності буття. Додам промовистий уривок: «Сале, подумати тільки, ми з тобою пошвендяємо до Денверу і побачимо, чим вони там усі займаються, хоч нас це і не надто хвилює, адже головне – ми знаємо, що таке час, і знаємо, що усе просто прекрасно». Далі цей персонаж (Дін) говорить про людей, занурених у щоденні клопоти: «У них свої турботи, вони рахують милі, думають про те, де б сьогодні переночувати і скільки платити за бензин, а ще про погоду і про те, як би дістатися до місця, - а вони-то вже точно доберуться. Але їм просто необхідно хвилюватися і обманювати час дутими невідкладними справами, а інакше їх жалюгідні суєтні душі так і не знайдуть спокою, їм неодмінно треба вхопитися за міцну і перевірену турботу, а вже якщо вони її відшукають, тут же набирають нещасного вигляду і так із ним і ходять, з цим похнюпленим видом, він так і витає над ними, і вони це знають. і це їх теж турбує, і так без кінця». Дійсно, інколи за клопотами можна проґавити щось важливе, наприклад частинку себе, яку не помічаєш. Інколи варто дивитись на світ очима й цього персонажа. А роман «У дорозі» чудово передає особливу емоцію подорожі, цього відчуття, що ти наче опанував час та вгризся у простір, або ж принаймні не відстаєш від них. Під час руху дорогами краєвиди змінюються, але змінюються й знайомства, а отже пізнається світ у своїх макровимірах і мікропроявах. Один з героїв часто згадує про час, про те, що слід знати час. Мені не одразу вдалось для себе віднайти відповідь, про що саме йому йшлось. Та тепер я роблю припущення і висновок, що знати, чим є час означає жити тут і тепер, жити зараз. Ця книга із своїм гуманістичним волоцюжництвом та поетичним поглядом на буденність є однією із найчудовіших речей, прочитаних мною за доволі тривалий проміжок часу. Окреме читацьке зауваження щодо одного з перших видань роману українською: місцями текст побудовою речень та незвичними словами нагадував переклад із російської. На фотографіях: обкладинка роману Дж. Керуака "В дорозі" у перекладі українською Марії Козлової (Харків, "Фоліо", 2015); уривок з монологом Діна; цікавий сюжет невідомого фотографа для привернення уваги до допису. Фото в коментарях.😉
    Love
    Like
    5
    6comments 2Kviews
  • Привіт-привіт! Це Флеш, ваш улюблений спринтер і майстер швидкісного пересування. 😉 Знаю, що ви всі хочете дізнатися, хто тут на Землі міг би мене наздогнати. Ну, можливо, ніхто, але деякі спортсмени вражають своїми швидкостями! Поговорімо про найшвидших бігунів нашої планети.

    1. Усейн Болт 🥇
    Цей хлопець настільки швидкий, що навіть його ім'я звучить як блискавка. Він утримує світовий рекорд на 100 метрів — 9.58 секунди, що дорівнює швидкості близько 37.58 км/год. Болт швидший за лева, який може розвинути швидкість до 35 км/год на короткій дистанції. 🦁💨
    2. Еліуд Кіпчоге 🏃‍♂️
    Коли йдеться про марафони, Еліуд Кіпчоге — це справжній супергерой. Він першим пробіг марафон менш ніж за дві години (1:59:40), хоч цей результат і неофіційний. Його офіційний світовий рекорд — 2:01:39, що становить швидкість близько 20.93 км/год. Це трохи швидше, ніж середня швидкість велосипеда в місті, яка становить близько 20 км/год. 🚴‍♂️
    3. Кененіса Бекеле 🌟
    Цей ефіопський бігун має рекорд на 10 000 метрів — 26:17.53. Його швидкість близько 22.83 км/год. Це трохи повільніше, ніж швидкість, з якою рухається хижий птах, наприклад, орел, коли летить горизонтально (до 25 км/год). 🦅
    4. Бриджид Косгей 🏅
    Бриджид Косгей — рекордсменка у жіночому марафоні з результатом 2:14:04, що становить швидкість близько 18.84 км/год. Це швидше, ніж багато моделей електричних самокатів, які зазвичай рухаються зі швидкістю близько 15-20 км/год. 🛴

    Ці бігуни — справжні чемпіони. Вони показують, що швидкість — це не тільки про короткі забіги, а й про витривалість і стійкість та наполегливі тренування 🌟

    #fan_art #супер_факт #спорт
    Привіт-привіт! Це Флеш, ваш улюблений спринтер і майстер швидкісного пересування. 😉 Знаю, що ви всі хочете дізнатися, хто тут на Землі міг би мене наздогнати. Ну, можливо, ніхто, але деякі спортсмени вражають своїми швидкостями! Поговорімо про найшвидших бігунів нашої планети. 1. Усейн Болт 🥇 Цей хлопець настільки швидкий, що навіть його ім'я звучить як блискавка. Він утримує світовий рекорд на 100 метрів — 9.58 секунди, що дорівнює швидкості близько 37.58 км/год. Болт швидший за лева, який може розвинути швидкість до 35 км/год на короткій дистанції. 🦁💨 2. Еліуд Кіпчоге 🏃‍♂️ Коли йдеться про марафони, Еліуд Кіпчоге — це справжній супергерой. Він першим пробіг марафон менш ніж за дві години (1:59:40), хоч цей результат і неофіційний. Його офіційний світовий рекорд — 2:01:39, що становить швидкість близько 20.93 км/год. Це трохи швидше, ніж середня швидкість велосипеда в місті, яка становить близько 20 км/год. 🚴‍♂️ 3. Кененіса Бекеле 🌟 Цей ефіопський бігун має рекорд на 10 000 метрів — 26:17.53. Його швидкість близько 22.83 км/год. Це трохи повільніше, ніж швидкість, з якою рухається хижий птах, наприклад, орел, коли летить горизонтально (до 25 км/год). 🦅 4. Бриджид Косгей 🏅 Бриджид Косгей — рекордсменка у жіночому марафоні з результатом 2:14:04, що становить швидкість близько 18.84 км/год. Це швидше, ніж багато моделей електричних самокатів, які зазвичай рухаються зі швидкістю близько 15-20 км/год. 🛴 Ці бігуни — справжні чемпіони. Вони показують, що швидкість — це не тільки про короткі забіги, а й про витривалість і стійкість та наполегливі тренування 🌟 #fan_art #супер_факт #спорт
    Love
    Like
    3
    1Kviews
  • 15views
  • #історія #події
    📜 272 Слова, які змінили історію: Геній Геттісберзької промови Лінкольна.
    19 листопада 1863 року на кривавих полях Геттісберга (Пенсильванія), де чотири місяці тому зійшлися у найзапеклішому бою армії Півночі та Півдня, відбулася церемонія освячення Національного солдатського цвинтаря.
    Головним оратором був визнаний красномовець Едвард Еверетт, який виступав дві години. А потім на трибуну вийшов президент Авраам Лінкольн. Його промова тривала всього дві хвилини і складалася з 272 слів.
    Цей "найкоротший шедевр" став не просто поминальною промовою, а новим фундаментом американської демократії.

    ⚖️ Сенс vs. Час

    Контраст між двома виступами став легендою. Еверетт був блискучим, але його слова забулися. Лінкольн же своєю промовою заклав філософський і моральний камінь у розбрат Громадянської війни: він перетворив боротьбу за збереження Союзу на битву за людські ідеали та свободу.
    Ключові тези, що змінили світ:
    * «Влада народу, з народу і для народу» (government of the people, by the people, for the people). Ця фраза стала найбільш цитованим визначенням демократії у світі, закріпивши принцип, що влада походить від людей і служить їхнім інтересам.
    * Спільна жертва: Лінкольн наголосив, що солдати, які загинули на полі бою, «віддали останню повну міру відданості», і що живі повинні продовжити їхню незавершену справу — «нове народження свободи».

    💔 Недооцінений Шедевр

    Цікавий факт: багато тодішніх журналістів та політиків не оцінили промови, вважаючи її занадто короткою і простою. Едвард Еверетт, проте, одразу визнав велич моменту, написавши Лінкольну: «Я був би щасливий, якби мені вдалося за дві години сказати те, що Ви сказали за дві хвилини».
    Сьогодні Геттісберзька промова є обов'язковою для вивчення в американських школах як найважливіший документ, що визначив моральний вектор нації.
    #історія #події 📜 272 Слова, які змінили історію: Геній Геттісберзької промови Лінкольна. 19 листопада 1863 року на кривавих полях Геттісберга (Пенсильванія), де чотири місяці тому зійшлися у найзапеклішому бою армії Півночі та Півдня, відбулася церемонія освячення Національного солдатського цвинтаря. Головним оратором був визнаний красномовець Едвард Еверетт, який виступав дві години. А потім на трибуну вийшов президент Авраам Лінкольн. Його промова тривала всього дві хвилини і складалася з 272 слів. Цей "найкоротший шедевр" став не просто поминальною промовою, а новим фундаментом американської демократії. ⚖️ Сенс vs. Час Контраст між двома виступами став легендою. Еверетт був блискучим, але його слова забулися. Лінкольн же своєю промовою заклав філософський і моральний камінь у розбрат Громадянської війни: він перетворив боротьбу за збереження Союзу на битву за людські ідеали та свободу. Ключові тези, що змінили світ: * «Влада народу, з народу і для народу» (government of the people, by the people, for the people). Ця фраза стала найбільш цитованим визначенням демократії у світі, закріпивши принцип, що влада походить від людей і служить їхнім інтересам. * Спільна жертва: Лінкольн наголосив, що солдати, які загинули на полі бою, «віддали останню повну міру відданості», і що живі повинні продовжити їхню незавершену справу — «нове народження свободи». 💔 Недооцінений Шедевр Цікавий факт: багато тодішніх журналістів та політиків не оцінили промови, вважаючи її занадто короткою і простою. Едвард Еверетт, проте, одразу визнав велич моменту, написавши Лінкольну: «Я був би щасливий, якби мені вдалося за дві години сказати те, що Ви сказали за дві хвилини». Сьогодні Геттісберзька промова є обов'язковою для вивчення в американських школах як найважливіший документ, що визначив моральний вектор нації.
    Like
    1
    273views
  • СПРАВЖНЯ ЛЕДІ-КІШКА
    СПРАВЖНЯ ЛЕДІ-КІШКА
    Wow
    1
    114views 9Plays
  • Love
    2
    95views
  • А ось і п'явки!🐔
    А ось і п'явки!🐔
    Love
    Wow
    4
    319views 31Plays