Ідентифікація загиблих: міжнародні норми, українська практика та права родичів.
Ідентифікація загиблих – це процес встановлення особи померлої людини на підставі зібраних біологічних, медичних, антропологічних, документальних та інших даних.
У міжнародному гуманітарному праві цей процес є обов’язком держави і складовою поваги до людської гідності. Це право родини знати правду.
Женевські конвенції та Додаткові протоколи 1977 року прямо зобов’язують сторони збройних конфліктів вживати всіх можливих заходів для пошуку та ідентифікації загиблих, а також повідомлення їхніх родин.
Як це відбувається в Україні
В умовах війни ідентифікація загиблих в Україні проводиться в рамках досудового розслідування кримінальних проваджень, розпочатих за фактами загибелі чи виявлення тіл осіб на території бойових дій або деокупованих населених пунктів або переданих по репатріації.
Одним із інструментів встановлення особи є молекулярно-генетичні експертизи (ДНК-дослідження), які призначаються та проводяться в спеціалізованих державних установах.
Ідентифікація здійснюється шляхом порівняння біологічних зразків, відібраних у родичів або отриманих за життя від зниклої особи, із зразками, відібраними від невстановленого тіла.
Також встановлення особи може проводитися шляхом впізнання, а також за результатами дактилоскопічних, судово-медичних та інших судових експертиз, призначених у межах кримінального провадження.
Якщо виникають сумніви
Бувають випадки, коли рідні мають емоційні або обґрунтовані сумніви щодо результатів ідентифікації.
Прийняти втрату близької людини надзвичайно важко, а ще важче жити з невпевненістю щодо результатів ідентифікації.
Водночас варто знати, що експерти несуть кримінальну відповідальність за свої висновки, а процедура ідентифікації має суворо визначений порядок.
Що робити, якщо є об’єктивні сумніви у достовірності ідентифікації
Якщо є аргументовані сумніви, особа, визнана потерпілою у кримінальному провадженні, має право:
Звернутися до органу досудового розслідування або процесуального керівника (прокурора) із клопотанням про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, які можуть містити, зокрема, протокол огляду тіла, фотознімки, відомості про особисті речі, висновки судово-медичних і молекулярно-генетичних експертиз (із мотивувальною та описовою частинами).
Ознайомлення з цими документами допоможе краще зрозуміти, на підставі яких даних зроблено висновок, і може розвіяти певні сумніви.
У разі наявності аргументів, що залишають питання без відповіді, важливо підтримувати контакт зі слідчим, який здійснює розслідування.
Ви маєте право подати клопотання про проведення повторної або додаткової експертизи.
Додаткова експертиза призначається, коли необхідно уточнити або доповнити раніше зроблені висновки (наприклад, перевірити ще один біологічний зразок).
Повторна експертиза проводиться у випадку сумнівів щодо правильності або об’єктивності попереднього висновку, найчастіше в іншій установі чи із залученням міжнародних експертів.
Залежно від виду експертизи, є можливість звернутися до експертних установ, що функціонують у складі різних міністерств та відомств (МВС, МОЗ, Мін’юст), або ж, через слідчого, залучити фахівців міжнародних організацій, зокрема Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти (МКЗБ).
Куди звертатися у разі неотримання відповіді на клопотання чи звернення з даного питання
Якщо ваше звернення або клопотання не розглядається належним чином, ви маєте право звернутися до:
• Керівництва територіального слідчого підрозділу, Центру ГУНП розшуку осіб зниклих безвісти за особливих обставин або до Головного слідчого управління Національної поліції України;
• Офісу Генерального прокурора;
• Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.
Указані інстанції забезпечать належний розгляд вашого звернення.
Крім того, відповідно до пункту 7 частини першої статті 303 та статті 306 КПК України, рішення про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій може бути оскаржене до слідчого судді місцевого суду особою, якій відмовлено у задоволенні такого клопотання.
Важливо розуміти, що процес ідентифікації це передусім повага до людської гідності та спосіб відновлення справедливості для родин, які втратили близьких.
Довіра до експертів і слідчих важливий елемент цього процесу. Водночас право ставити запитання і отримувати відповіді це законне право, яке держава визнає і гарантує.
https://t.me/UkraineaboveallelseІдентифікація загиблих: міжнародні норми, українська практика та права родичів.
Ідентифікація загиблих – це процес встановлення особи померлої людини на підставі зібраних біологічних, медичних, антропологічних, документальних та інших даних.
У міжнародному гуманітарному праві цей процес є обов’язком держави і складовою поваги до людської гідності. Це право родини знати правду.
Женевські конвенції та Додаткові протоколи 1977 року прямо зобов’язують сторони збройних конфліктів вживати всіх можливих заходів для пошуку та ідентифікації загиблих, а також повідомлення їхніх родин.
Як це відбувається в Україні
В умовах війни ідентифікація загиблих в Україні проводиться в рамках досудового розслідування кримінальних проваджень, розпочатих за фактами загибелі чи виявлення тіл осіб на території бойових дій або деокупованих населених пунктів або переданих по репатріації.
Одним із інструментів встановлення особи є молекулярно-генетичні експертизи (ДНК-дослідження), які призначаються та проводяться в спеціалізованих державних установах.
Ідентифікація здійснюється шляхом порівняння біологічних зразків, відібраних у родичів або отриманих за життя від зниклої особи, із зразками, відібраними від невстановленого тіла.
Також встановлення особи може проводитися шляхом впізнання, а також за результатами дактилоскопічних, судово-медичних та інших судових експертиз, призначених у межах кримінального провадження.
Якщо виникають сумніви
Бувають випадки, коли рідні мають емоційні або обґрунтовані сумніви щодо результатів ідентифікації.
Прийняти втрату близької людини надзвичайно важко, а ще важче жити з невпевненістю щодо результатів ідентифікації.
Водночас варто знати, що експерти несуть кримінальну відповідальність за свої висновки, а процедура ідентифікації має суворо визначений порядок.
Що робити, якщо є об’єктивні сумніви у достовірності ідентифікації
Якщо є аргументовані сумніви, особа, визнана потерпілою у кримінальному провадженні, має право:
Звернутися до органу досудового розслідування або процесуального керівника (прокурора) із клопотанням про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, які можуть містити, зокрема, протокол огляду тіла, фотознімки, відомості про особисті речі, висновки судово-медичних і молекулярно-генетичних експертиз (із мотивувальною та описовою частинами).
Ознайомлення з цими документами допоможе краще зрозуміти, на підставі яких даних зроблено висновок, і може розвіяти певні сумніви.
У разі наявності аргументів, що залишають питання без відповіді, важливо підтримувати контакт зі слідчим, який здійснює розслідування.
Ви маєте право подати клопотання про проведення повторної або додаткової експертизи.
🔹 Додаткова експертиза призначається, коли необхідно уточнити або доповнити раніше зроблені висновки (наприклад, перевірити ще один біологічний зразок).
🔹 Повторна експертиза проводиться у випадку сумнівів щодо правильності або об’єктивності попереднього висновку, найчастіше в іншій установі чи із залученням міжнародних експертів.
Залежно від виду експертизи, є можливість звернутися до експертних установ, що функціонують у складі різних міністерств та відомств (МВС, МОЗ, Мін’юст), або ж, через слідчого, залучити фахівців міжнародних організацій, зокрема Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти (МКЗБ).
Куди звертатися у разі неотримання відповіді на клопотання чи звернення з даного питання
Якщо ваше звернення або клопотання не розглядається належним чином, ви маєте право звернутися до:
• Керівництва територіального слідчого підрозділу, Центру ГУНП розшуку осіб зниклих безвісти за особливих обставин або до Головного слідчого управління Національної поліції України;
• Офісу Генерального прокурора;
• Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.
Указані інстанції забезпечать належний розгляд вашого звернення.
Крім того, відповідно до пункту 7 частини першої статті 303 та статті 306 КПК України, рішення про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій може бути оскаржене до слідчого судді місцевого суду особою, якій відмовлено у задоволенні такого клопотання.
Важливо розуміти, що процес ідентифікації це передусім повага до людської гідності та спосіб відновлення справедливості для родин, які втратили близьких.
Довіра до експертів і слідчих важливий елемент цього процесу. Водночас право ставити запитання і отримувати відповіді це законне право, яке держава визнає і гарантує.
https://t.me/Ukraineaboveallelse
Українська
English
