Прогулянка під дощем

Віддзеркалення вічності у хмаринах неба.
Для когось - звично, а комусь - так треба.

А хтось споглядає на хмари збентежено, 
Бо фантазії втілює свої необмежено.
Хмарка-коник, хмарка-зірка.
Та хмаринка як ...

 (На що схожа вона?
не можу дібрати римовані слова:
розірваний на шмаття клапоть паперу зіжмаканого... 
Де ж моя фантазія поділася? 
під парасольку сховалася злякано.)

Блискавка - тріскіт скла.
Вічності мить зника. 

Таїться уява під парасолькою,
Сльозами мрій дощить хмарами небо.
Вічність пірнає в калюжу з долоньку:
Для когось - звично, а комусь - так треба.

15.06.25 ©Ірина Вірна