#поезія
Ти знаєш, Осінь, я люблю тебе!
За стан душі і особливий спокій,
За дощ… нехай собі іде…
Я слухаю тональності мелодій.

Ти вмієш вчасно підібрати такт,
Ти вмієш ніжно підбирати ноти.
І це не підлабузництво — це факт:
Ти найбагатша панна року.

І знаєш, Осінь, я люблю тебе
За аромат і шурхіт під ногами,
За чай, де додається мед
З сливовими на вечір пирогами.

А ці жоржини, Осінь? — це ж краса!
І айстри, що кудлаті, наче зорі…
І кава — кава в тебе не така,
Бо подається з нотками любові.

Аліна Войтенко

🌿Дорогі друзі, з початком Різдвяного посту!

Сьогодні, 15 листопада, ми розпочинаємо 40-денну подорож до #Різдва #Христового — час очищення #тіла , #розуму й #душі. Як нутриціолог з досвідом, я бачу піст не як обмеження, а як потужний інструмент оздоровлення та перезавантаження.

❤️‍🔥Чому піст — це суперкористь для вашого організму?
-Детокс на клітинному рівні: відмова від важкої їжі активує аутофагію — природний процес "прибирання" пошкоджених клітин.
- Стабілізація цукру в крові:
без м’яса, молочки та солодощів інсулін "відпочиває", зменшується запалення.
- Мікробіом у захваті:
клітковина з бобових, горіхів, овочів та цільнозернових — це пребіотик для ваших корисних бактерій.

🥗 Мій улюблений принцип посту:
"Не голодувати, а насичувати"

Ось 3 перевірені комбо на день:
1. Сніданок:
вівсянка на воді з лляною олією (1 ч.л.) + яблуко + волоські горіхи (5 шт.) → Омега-3 + клітковина.

2. Обід:
сочевичний суп-пюре з морквою та куркумою + гречка з печеними буряками → залізо + антиоксиданти.

3. Вечеря:
салат з квашеної капусти, авокадо та насіння чіа → пробіотики + магній для сну.

💡Лайфхак від мене:
- Додавайте 1 ст.л. олії (оливкової/лляної) у кожний прийом їжі — це транспорт для жиророзчинних вітамінів (A, D, E, K).
- Пийте відвар шипшини (віт. С) + імбирний чай з лимоном — заміна кави без падіння енергії.

🧘‍♀️Пам’ятайте:
піст — це не про "терпіти", а про свідомий вибір. Якщо є хронічні захворювання (щитовидка, анемія, діабет) — обов’язково проконсультуйтеся з лікарем та нутриціологом.

🥰Нехай цей піст стане вашим найкращим інвестиційним проєктом у здоров’я!

❤️З любов’ю до вашого тіла

#поезія
Ви кликали мене крізь далину,
де обрії — від моря і до неба.
Я чула голос, наче глибину…
А може, власне, і було не треба.
То, може, був лиш відгомін дощів,
що ніжно пестив словом щокраплини.
А я всі ці стотисячі разів
Гадала: Ви — так щиро, безневинно.
Ну і нехай! Тут — у старих містах,
де лине звук австрійської бруківки,
немов у кадрі нечіткої плівки
змиває дощ цілунки на вустах.
Позиркує зухвало у мій бік
стара ворожка. Кидає на карти.
Її би запитати було варто:
«Любові скільки треба на наш вік?»
Та я ішла — без мапи, без причин.
Зайшла в кав’ярню по «Американо».
Було мені на серці трохи п’яно —
без музики, без дотиків, без вин...
Чи, може, в мене цінності не ті?
І раптом хтось гукає: «От халепа!
Любов — єдина істина в житті!
Все решта — тільки кручі і вертепи».

Ольга Береза

Вірш «Кручі і вертепи»

#поезія
Ця пані завше з Осінню на "ти".
У неї сукня міді і підбори.
І очі карі -- розсип куркуми,
а в кутиках, мов паморозь, узори.
Вона живе століття, може й два.
Ніхто тогò, напевно, і не знає...
Чи років сорок, з хвостиком... Дива.
Сама у долі відповідь питає.
Вона і Осінь. Схожі до дрібниць.
То вітряні. То тихі. То погідні...
Обоє люблять кекси із чорниць
і чай з меліси з бергамотом східним.
О, вони пòдружки з початку всіх епох,
з утроби матері, із пуп'янків жоржини.
Так люблять побалакати удвох
під хрускіт хмизу у старій хатині.
Про вересневі чари та дощі,
про жовті барви, сивину туманів,
про клаптики, що сховані в душі
і мідний блиск надколених каштанів.
Про шал вітрів і дядька ворожбита,
що крàде в Жовтня листя, наче руни.
Про Листопàда, що збирає мито,
ховаючи до торби рòки юні...
Ця пані завше з Осінню на "ти"
Її впізнаєш серед сотень інших.
У неї дрібка чарів й самоти.
Вона із тих - казкових та розкішних...


Людмила Галінська

Синевир після дощу трохи Сіревир 😀

#поезія
Не лети кульбабою —
Закріпися.
Хочеш буть обманутим —
Обманися.
Тільки в пошук не "вбивай"
Крайнього.
Зійде по дощі нехай
Райдуга.
Що ж, за вибором ідуть
Наслідки.
Але десь торує путь
Й щастя теж.
Не лети кульбабою —
Закріпися.
Ти для когось загадка,
Придивися...

Світлана Мельничук

#поезія
Вона була із тих, хто любить осінь,
із вересневих фей, з жовтневих дам.
Із тих, хто має хну в своїм волоссі
і вірить, що Листòпад -- то Адам...
Вона була із тих, хто любить квіти --
настурції, і айстри, і полин.
На хризантемах вміла ворожити
і мліла од каптуриків жоржин.
Вона була із тих, хто любить мряку,
дощі мінорні, парасолі та плащі.
Із тих, хто шанував погоду всяку,
у кого сонце завше у душі...
Вона із тих, у кого очі карі,
з краплинами рудого бурштину.
Із тих, хто має давні добрі чари
і дрібку перцю, може й не одну...
Така собі звичайна дивна панна,
так схожа на канарку золоту.
Замріяна. Казкова. Бездоганна.
Що любить осінь, квіти і сльоту...


Людмила Галінська

#поезія
Пахне тобою осінь... А не дощами й димом...
Осінь – то найсумніше чудо з усіх чудес...
Пахне тобою осінь, предорога Людино...
Запахи інші зовсім порозвівались десь...

Сіється хмара зранку, начебто через сито...
Люди сльоті не раді, тільки мені – дарма...
Пахне тобою осінь... Дихаю ненаситно...
Хтозна, що буде далі... Кажуть, що там – зима...

Доки мороз травину не причавив ступнею,
Золотом доки вкрита вся голизна́ тривог –
Пахне тобою осінь... Чи то ти пахнеш нею,
Вже і не розберуся – запах один на двох...

Вікторія Бричкова

РЙ.
Світла планово нема.
Ночером кудись подівся газ? Ночером же ж знайшовся.
Дощ пирищіть з учорашнього дня.
Котики вимагають негайно відчинити їм всі двері!!!
Милуються на дощ?
Рррррозвертаються та сунуться назад у хату!
- Я в горшик вдома посссссцю!:)
Так же ж себе й собака Вахтанг поводить!:)
Вдома не сцить!:) Гуляти не йде!:)
На літо чекає!:)

Вранішній «врожай» збирали. Яйця. Впольована та по всьому обійстю розкладена мишва!:) Даруйте, собачі гівна!:)

Гостей чаєм вже пригощали.
Чергову тривогу вишуканим матюччям коментували.
В крамницю ганяли.
Вказівний палець якісно ножем різали!:)

Тепер знов читаємо з ліхтариками.
А придворна зграя нас розважає!:)

В головних ролях домашнього піссссстаклю традиційно собака Ллллєдя та кішка Онука Наша Снігуронька!:)

На космічній швидкості лллльотають!:)
Жужмом збирають всі килимки по всій хаті!:)
Злітають під стелю на шафи й звідти гудуть та плюються!:) (Онука!)
Гарчать, гавкотять, зі штанів вистрибують, псссссешуть та нервляться знизу! (Лєдя!)

…
Вчора під час чергового планового знеструмлення дочитала книжку Максима Петренка Maksym Petrenko, людини, яка ще в 2014 році з «білим квитком» стала на захист України…
Й яка загинула в 2023…
Герою слава…

В кінці книжки він сподівався…
«І вже точно не потрібно рити окопи в Словʼянську після 5 липня 2014 року.
Сподіваюсь, більше ніколи не буде потрібно.»

Донецька біженка моя Ірина Олександрова родом зі Словʼянську…
Куди після донецького полону вона з усією родиною й повернулася.
Де знов все кинула вже в 2022 й приїхала до мене…

Багато хто з її друзів також поїхав й не повернувся.
Хтось їхав та повертався.
Хтось взагалі весь цей час залишався в Словʼянську.

Тепер…
Чи є ще можливість на щось сподіватися?
Хезе…

Дуже близькі Іринкини друзі поки що там…
Збирають потихеньку речі.
Сподіваються, що тікати все ж не прийдеться…

Собака в них нещодавно помер…
На тлі всіх переймань ще й таке лихо…

То вони хуткенько знайшли спосіб покращити загальний родинний настрій!:)
Підібрали щеня!:)
А наступного дня - ще й двох кошенят!!!
Сидячи буквально на валізах!!!

Олександрова ця моя…
Мало того, що організЬм хезешо відкаблучує…
Так ще й настрою позитивного ніц нема…

То я й розмірковую?
Якщо Іруськіним словʼянським друзям помічними виявилися двортерʼєрське щеня та два сміттєзвалищних кошеняти, може ж й нам час якесь кошеня прихистити?:)

Ірина волає, що ні!!!
- Бо ж закінчиться війна, я їхатиму додому й ти (я!):) примусиш те кошеня забрати додому, а я на це не підписуюся!!!:)

…Якийсь роздрізганий набір думок в мене сьогодні виходить…
Та як усе наше життя зараз…
Таке ж роздрізгане…

Невсеремось!!!
Ви як там?
Цілі?

#Нині_святкуємо

МЧЧ. АКИНДИНА, ПИГАСІЯ ТА ІНШИХ ІЗ НИМИ

Акиндин, Пигасій, Афоній, Елпідофор, Анемподист, придворні перського царя Сапора II (310-381), були християнами. Коли цар підняв гоніння на християн, на них донесли. Викликані на суд до царя, святі сповідували віру у Святу Трійцю. Цар наказав довго бити їх батогами. Навіть цар не витримав напруги і знепритомнів. Усі вважали його померлим, але святі звернулися до Бога, і цар прийшов до тями. Відтак Сапор звинуватив святих у чаклунстві й велів катувати далі, та все було марно. Розлючений цар почав хулити Ім'я Господнє і заціпенів. Не змігши говорити, почав біснуватися. Св. Акиндин пожалів його й Іменем Господнім визволив від німоти. Цього разу цар продовжив катувати святих вогнем. Ті стали молитися. Пішов дощ і згасив вогонь. Бачачи чудеса, багато хто увірував у Христа і сповідував віру.

Один із катів, Афоній, всенародно просив вибачення у мучеників за заподіяні їм страждання і мужньо пішов на страту. Вельможа Елпідофор i мати царя також сповідували віру в Істинного Бога. Коли святих вели до місця страти, величезний натовп супроводжував їх, прославляючи Христа.

За наказом царя воїни усікли Акиндина, Пігасія, Афонія, Елпідофора, Анемподиста, а також до 7 000 християн, у т. ч. й матір царя, що йшли в процесії, яка супроводжувала мучеників на околицю на місце страти. Було це бл. 341-345 року.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 2 листопада.
-----------