#поезія Ночі такі – здається, аби підважувати наші любові, наші знання про себе. Щоби уламками тліли усі слова, щоби збоїло на небесному сервері. І хитається світ, наче чумна каюта на кораблі, що поборює Трансатлантику. Але послухай: ні, я не віддаю тебе, тільки поріз новий затуляю латкою, тільки вслухаюся, що у мені живого ще і – де тобі заболіло – питаю двічі. Нижуться дні на нитку сувору, вощену, пишеться невимовне словами звичними. Перший літній реп'ях чіпляється до холоші, довго пливе тривога над вулицею, над віршем. Рветься – де тонко. А любиться – де найтонше. Липи, вдихнувши диму, стоять іще золотіші. Катерина Калитко

#поезія Перший подих — повітря ковток, Щире слово вуста народили. Спрагло випивши силу Сибіли, Всесвіт щедро дарує квиток В місце спогадів — райський куток, Де кохаються зорі з землею, Легіт пісню їм виє єлейно… Замок вистоїть, хоч і з карток. Шепіт тишу розтрощить ущерть, Знищить сумніви наче закляттям. Голос совісті мовчки заклякне, Щоби вірші плодилися ще. Видих-вдих… І слова пролягли На папері стрункими рядками. Нас минуле навчило з роками, Як віддати метафори в карму Здібним дітям нових поколінь. Ася Ейрена 06.06.2025 Коментар авторки: "Вночі, під час вибухів за вікном, таки дописала вірш, навіяний Фестивалем РІДхрам Поезії, про те, що слова настільки ж важливі, як дихати. Зрештою, дійшла висновку, що слова матимуть продовження в наших дітях — майбутньому України . Колись і я морально дозрію для материнства"

Друзі усіх зі святом - Міжнародним днем друзів. Усім дякую друзям з Англії, Бельгії, Польщі, Франції, Італії, Німеччини, Америки, Греції усім тут хто живе і працює в Україні та усім хто ЗАХИЩАЄ. Дружба це коли ти отримаєш більше задоволення коли ділишся чи допомагаєш ніж коли отримуєш. Я сьогодні відкриваю дружню банку для мого друга-волонтера і вже зараз військового Артема Пахомова на корч для потреб вогнеметної роти загальна ціль 500 тис грн., моя ціль 10 тис грн. Посилання на дружню банку https://send.monobank.ua/jar/AJ3KhzVvUu Вірш мого друга дитинства - Орест Боровец The Best (№1) Іще не вийшов порох із наших порохівниць І не побачить ворог страху на наших лицях Рука тримає прапор на нім видніє хрест Тут не побачиш слабких - усі і тільки best Ті що сьогодні не з нами, їх забере небуття Наш курс лежить тільки прямо і нам нема вороття Є впевненість в кожнім, хоча тут кожен в тіні Все робимо без підозри, сумніви не по мені Капелі, стерли, разками. Сигнал. - початок війни Обличчю добавиться складок. Плюс шрами, бинти...

#віршпісня #ІринаВірна "(не) ПО-дріб-НО" автор тексту ©irina_virna Музика та виконання #Suno #поезія #вірш "...твоє кохання йому більше не потрібне.." - по підвіконню вибивають дощу краплі дрібно. "... тво-є... (відлуння) ...мо-є..." "...ко-ха-ння... (муркотіння) ... ба-жа-ння..." "...йо-му... (питання) ...ко-му?" "... біль-ше... (шепотіння) ...ли-ше..." "...не...не... не... (голосіння) ...є-є-є" "...по-тріб-не... (прохання) ... дріб-но..." "...не...не... не... (завивання) ...є-є-є" Моє кохання подрібнено на мікроелементи звуків дощових крапель - життя моменти. 14.06.2025

#кіно «Сон», 1964 рік Художній кольоровий фільм «Сон», знятий у 1964 році в Україні за радянських часів, розповідає про життя Тараса Шевченка. Режисером картини став Володимир Денисенко, а створено її на кіностудії імені Олександра Довженка. Стрічку вперше показали глядачам у Києві 3 листопада 1964 року. Молодого Тараса Шевченка, автора заборонених віршів, викликають на допит. Замість того, щоб виправдовуватись, він продовжує писати поезії, присвячені тяжкій долі України. За свої погляди поета засилають у солдати, заборонивши йому писати й малювати. Фільм передає глибокі переживання Шевченка в цей період, його спогади про життя в кріпацтві, роздуми про рідну землю, народ і прагнення до свободи. Картина займає 95-е місце в рейтингу 100 найвидатніших українських фільмів усіх часів. https://youtu.be/0BfMx-CkZcc?si=9-v3iac_kM-8HAJr

#віршпісня "Мелодія", автор #irina_virna Музика та виконання #Suno #поезія #вірш #ІринаВірна

Всеукраїнський літературний альманах "Стожари" 2/2025 від видавництва "PANTHEON" дав життя поезії "Переламано": Переламано гени нації, Щоб зрослися корінням нащадки Твоїх і моїх поколінь 💙💛 ‪@irina_virna‬​ декламує ‪Валентина Слободян #ІринаВірна #вірш #поезія #віршотерапія

ЗВУКОНАСЛІДУВАННЯ Шур-шур-шур — трава під кроком босим, Вітер гне її, мов струнний спів. Тихо шепче світ про щось доросле: Про думки, встають що замість слів. Кап-кап-кап — на зовні плаче небо, Краплі б’ють об шибку, наче дзвін. Дощ приходить там, де дуже треба, І змиває з серця давній сплін. Тук-тук-тук — це серце рве простори, Наче вибух в спогадах гучних. Все горить в очах, летить угору Спалах мрій у звуках неземних. Ку-ку-ріку! — зранку день приходить, Півень світ будити вже навчивсь. Наче дзвін у грудях стук говорить, Щоби кожен за життя моливсь. Жу-жу-жу — це літо вже над лугом, Бджоли роблять власний хоровод. Кожен звук стає живим малюнком, Що веде крізь вірш у дивний код. Мирослав Манюк 14.06.2025

Вірші українських поетів отримують нове життя у піснях сучасних виконавців. Однак неочікувано вірші українського поета Василя Симоненка зазвучать у стилі панку. Зазвучить один із віршів поета у новій пісні популярного панк-рок гурту "Сусіди Стерплять". Артур Зубарев поділився, що читаючи вірші Василя Симоненка, натрапив на рядки, написані поетом у 1956 році. Не бажаю я нічого, хочу тільки одного: Стуку серця дорогого біля серденька мого. Хай мене, немов пилину, носить доля по землі, Подаруй мені хвилину – і забудуться жалі. На основі цих рядків з'явилася нова пісня гурту – "Забудуться жалі", реліз якої запланований 19 червня 2025 року. Фанати гурту вже оцінили анонс та кажуть, що не можуть дочекатися прем'єри та окремо звертають увагу на те, що популяризація української поезії зараз у тренді. https://24tv.ua/trends24/susidi-sterplyat-poklali-muziku-virsh-vasilya-simonenka-video_n2844320 https://24tv.ua/trends24/susidi-sterplyat-poklali-muziku-virsh-vasilya-simonenka-video_n2844320

"Епоха" Щодня помирають вони, А фронт усе котиться, Заливаючи дорогами вогні, Де рятують дива. Щодня помирають все вони, І ніяк не пояснити, Що вони — лише частина тієї тіні В царстві смерті. За що помирають вони? За обіцянки, дані черні? Чи за те, що правлять чорти? Самі не знають вони. Там далі помирають вони, Обличчям лежачи в багні, Щоразу беручи участь у різні, Де з багна води відхлебни. На пласі все помирають вони, Не почують вони свого: пробач, Не почують і рідного: обійми, А почують лише залп: триста тридцять три. В останні дні війни Все помирають вони — Безіменні герої Тієї страшної епохи. ©v.babych •°•°•°•°•°•°•°• 🎧 ativansocial • in another lifetime 😘Поділись віршем з друзями - це для нас найбільша підтримка! Завжди раді Вас вітати, ©Штукарі