Світанок

Сві-танок.
Світ тане.
Розтає імлисте срібло 
Серпанку ранкового туману.
Мерзнуть пальці, 
паморозь тане.
Зірки в хмарах зникають.
Сіре срібло осідає на губах теплих.
Підносиш змерзлі долоні до вуст,
Диханням відроджуєш теплість,
До щоки торкаєшся: 
Моє-своє-рідне.
Світанково-срібне.
Яскраве, лискуче -
З фарбою ще не облупленою.
Молодесеньке.


       2025 р. ©Ірина Вірна