☯ПРО ФІЛОСОФІЮ☯

§1. ПОНЯТТЯ, ОБ’ЄКТ І ПРЕДМЕТ ФІЛОСОФІЇ

Філосо́фія (дав.-гр. φιλοσοφία, дослівно: любов до мудрості), або любому́дрість, — галузь науки, що вивчає найбільш загальні суттєві характеристики та фундаментальні принципи реальності й пізнання, буття людини, відносини людини й світу, про найзагальніші суттєві характеристики людського ставлення до природи, суспільства та духовного життя у всіх його основних проявах. Також під філософією розуміють форму людського мислення, теоретичну форму світогляду.

Своїм основним завданням філософія має встановлення перших, основних істин, які слугують першоосновою або принципами для інших істин. Філософія встановлює свої істини шляхом дослідження і доведення. Тобто філософія прагне раціональними засобами створити гранично узагальнену картину світу і місця людини у ньому, досліджуючи пізнавальне, ціннісне, соціально-політичне, моральне й естетичне ставлення людини до світу.

Кожна людина у душі філософ, оскільки – хоче вона того чи ні – уявляє або мислить про речі, які містяться поза межами її безпосереднього сприйняття, за явищами навколишнього світу.

Філософія – загальносвітоглядна теорія, система знань і одночасно пошук розв’язання корінних світоглядних питань бо вони невичерпні й остаточна відповідь на них ніколи не досягається.

Філософія ставить і намагається розв’язати найзагальніші, найсуттєвіші питання світорозуміння.

ОБ’ЄКТОМ філософії є світ включаючи і людину.

ПРЕДМЕТОМ філософії найбільш загальні закони розвитку світу, суспільства та людського мислення.

Філософія – це наука про сутність світу; наука про найбільш загальні закони розвитку світу, суспільства і мислення; наука про найбільш загальні шляхи пізнавальної та практичної діяльності людства.

Предметом філософії є відношення «мислення» - «буття».

ОСНОВНЕ ПИТАННЯ ФІЛОСОФІЇ - відношення мислення до буття.

§2. СИСТЕМА ФІЛОСОФІЇ

У процесі свого розвитку філософія набула форм надзвичайно складної системи філософських знань. Але попри все в цій складності є свій порядок і чітка логіка. Для структури філософії як системи знань характерне виокремлення тих сфер реальності, спираючись на які людина може дослідити предмет свого філософського інтересу. Згідно з цими сферами формуються головні філософські дисципліни, або основні розділи філософії — система філософії.

Система філософії характеризується особливістю завдань, проблематики й предмета філософії, що дає змогу виділити її важливі структурні компоненти (структуру).

Ядром філософії як системи є логіка, діалектика й методологія пізнання. Структура сучасної філософії є набагато ширшою за її ядро. Класичними розділами філософії вважаються онтологія, гносеологія, антропологія, соціальна філософія.

❶ОНТОЛОГІЯ

Безперечно, найважливішим розділом філософії є онтологія. Онтологія (від грец. онтос — суще, логос — учення) це окремий філософський напрям, який досліджує сутність буття світу, основи всього існуючого. Вона вивчає найзагальніші форми буття, абстрагуючись від їх конкретного змісту. Ці форми виражаються в основних онтологічних категоріях: буття, небуття, матеріальне та ідеальне, матерія й свідомість, простір і час, рух, розвиток, перервність, неперервність та ін.

❷ГНОСЕОЛОГІЯ

Другим головним розділом філософії виступає гносеологія (від грец. гносіс — знання), котра досліджує можливості пізнання людиною світу й самої себе, а також загальні передумови, засоби й закономірності пізнання.

❸АНТРОПОЛОГІЯ

Третім головним розділом філософії виступає антропологія (від грец. антропос — людина) — це філософське вчення, яке аналізує людину як розумну істоту. Близькою до філософської антропології є антропософія, яка не просто вивчає людину, але й намагається зрозуміти сенс її життя.

❹СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ

Наступним розділом філософії є соціальна філософія. Вона досліджує закономірності розвитку суспільства, зв'язки суспільства й природи, суспільства й людської індивідуальності. Сучасна соціальна філософія вивчає суспільство як систему (як сукупність елементів, котрі взаємодіють між собою) і як процес (послідовна зміна, розвиток структури суспільства). Синонімом соціальної філософії в різноманітних теоріях є поняття «філософія історії», «історичний матеріалізм» та ін.

§3.СВІТОГЛЯД, ЙОГО СТРУКТУРА , СПЕЦИФІКА, ФУНКЦІЇ

Людство на всіх етапах розвитку завжди цікавили вічні питання. Що таке оточуючий людиною світ? Яка його сутність, як він облаштований? Чи створений він, чи існує вічно? Яка його доля в майбутньому, чи є перспектива існування? Нарешті, яке місце і роль людини в цьому світі, в чому смисл її існування? Відповіді на ці питання обумовлені потребою в загальній орієнтації, самовизначенні людини у світі. Адже перелічені питання тісно пов’язані з можливістю відповіді на більш конкретні, але болючіші питання сьогодення.

Мається на увазі усвідомлення труднощів, суперечностей, визначення шляхів, тенденцій розвитку кожного конкретного суспільства чи держави. Як зрозуміти перетворення, що відбуваються в сучасну епоху? Яким чином і чи можна взагалі позбутися загроз, що виникли над людством, - екологічної, ядерної, бездуховності тощо.

Отже, для розуміння, усвідомлення всіх цих питань, розв’язання більш конкретних практичних завдань потрібен широкий кругозір, бачення перспектив розвитку світу і людства, треба розуміти сутність всього, що відбувається в світі і в більш конкретному середовищі. Необхідно розуміти смисл і мету нашого життя: що ми робимо і для чого, які наші устремління, як вони сприймаються людьми тощо.

Сукупність таких уявлень про світ та місце і роль людини в світі можна назвати світоглядом. Пояснити це поняття досить складно. Основна помилка - ототожнення знання із світоглядом. Ніби є основні закони буття, а знання цих законів і складає світогляд. Це просвітительський погляд.

Світогляд – це своєрідний синтез видів знань і різноманітних смислів осягнення світу людиною.

Світогляд – це активне самовизначення людини в світі, яка шукає шляхи від ідеї до дії.

Отже, світогляд – це сукупність поглядів, принципів, знань, ідеалів, переконань, ціннісних орієнтацій, надій та вірувань, що визначають найзагальніше усвідомлення, розуміння світу, ціннісні орієнтації людей, їх життєві позиції та діяльність індивідів.

Світогляд як складне духовне явище поєднує в собі переконання, ідеали, цілі, мотиви поведінки, інтереси, ціннісні орієнтації, принципи пізнання, моральні норми, естетичні погляди тощо.

Якщо проаналізувати сукупність елементів світогляду, можна виділити органічно взаємопов’язані підсистеми. Це – пізнавальна, ціннісна та підсистеми поведінки.

①Пізнавальна підсистема. Світогляд формується насамперед за допомогою знань. До складу світогляду входять повсякденні (життєво-практичні) та наукові (природничі, технічні, суспільні) знання, а також різноманітні форми суспільної свідомості – політична, правова, моральна, естетична, релігійна.

Запас знань особи чи суспільства в цілому створює надійне підґрунтя для відповідного світогляду. Без узагальнення широких та глибоких знань неможливо забезпечити чітке, послідовне обґрунтування своїх поглядів на світ та місце людини в ньому.

②Ціннісна підсистема. У світогляді крім знань про світ та людину відображаються також певні поняття цінностей. У свідомості людей формується конкретне ставлення до всього, що відбувається, залежно від їх цілей, потреб, інтересів, розуміння сенсу життя тощо. Відповідно виникають світоглядні ідеали (моральні, політичні, естетичні та ін.). Завдяки ідеалам здійснюється оцінка, визначення цінності того, що відбувається. Одними з найважливіших понять, пов’язаних з ціннісною свідомістю, були і є поняття добра і зла, краси і потворності.

③Підсистема поведінки. Від знань та системи ціннісних орієнтацій залежить поведінка людини, її життєва позиція, яка може бути як творчоактивною, так і пасивно – пристосовницькою. У зв’язку з цим слід підкреслити бажаність, навіть необхідність гармонізації, узгодженості пізнавальних аспектів та ціннісного способу освоєння світу в людській свідомості.

Від цієї узгодженості залежить єдність в діях особи і суспільства таких компонентів світогляду, як почуття і розум, розуміння і дія, віра і сумнів теоретичний і практичний досвід, осмислення минулого і бачення майбутнього.

СТРУКТУРА СВІТОГЛЯДУ

Почуття – емоційно чуттєве переживання людиною явищ природи, дій, вчинків інших людей і своїх власних дій.

Воля – психологічна здатність людини підпорядковувати свою діяльність, вчинки, свідомо поставленим цілям. Воля – це серцевина особистості й те, що робить людину особистістю.

Цінності – позитивне або негативне ставлення до явищ оточуючого світу, яке ґрунтується на потребах та інтересах людей, культури, певного соціуму.

Ідеали - є основою духовного світу, вони можуть бути обґрунтованими та ілюзорними, реальними та недосяжними.

Переконання – це погляди людини, які відповідають її свідомості, життєвим прагненням, це не тільки інтелектуальна позиція, а й емоційний стан, стійка психологічна установка, впевненість у справедливості своїх ідеалів, принципів, ідей, поглядів.

Узагальнюючі знання – щоденні або життєво практичні, наукові, професійні, вони є основою, інформаційною базою світогляду.

Оцінка минулого і віра в майбутнє – людина живе не лише «тепер», яке є миттєвістю, а й проектує своє майбутнє, оцінює своє минуле.

Структура світогляду залежить від певних чинників.

Залежно від співвідношення інтелектуального та емоційного досвіду людей світогляд поділяється на:

- світовідчуття. Це емоційно – психологічний бік світогляду на рівні настрою, почуттів.

- світорозуміння. Це пізнавально – інтелектуальний бік світогляду;

- світосприйняття. Це досвід формування пізнавальних уявлень про світ за допомогою наочних образів (сприйняттів).

За морально-ціннісними орієнтаціями:

- егоїстичний;

- альтруїстичний;

- гуманістичний;

- антигуманний;

- цинічний.

За ступенем теоретичної «зрілості» - стихійно- повсякденний («житейський») і теоретичний (філософський).

Світогляд виконує найважливіші функції в житті людини. Як активний духовний чинник світогляд є основою життя. Він забезпечує освоєння та зміну людиною навколишнього світу. Адже світогляд об’єднує знання і почуття у переконання. А це визначає певну поведінку та дії особистостей, соціальних груп, націй, народів.