День динамічної нешкідливості 2 листопада відзначається День динамічної нешкідливості (Dynamic Harmlessness Day). Що таке динамічна нешкідливість? Цей термін був придуманий Джеєм Діншахом, який є засновником веганського товариства у США. Він взяв за основу концепцію ненасильства Махатми Ганді, коли людина повинна заподіювати найменшу шкоду, при цьому видаляючи біль та заміняючи його добротою й турботою про людей. Як відзначають цю подію? День динамічної нешкідливості заведено святкувати у день народження Джея. Таке рішення було прийняте веганською спільнотою. Ця людина присвятила своє життя розповсюдженню філософії, яка зараз є основою світогляду більшості веганів. Послідовники ідеї нешкідливості пропонують у цей день записати усі шкідливі речі та скласти план поступового їх усунення. Вони радять почати з відмови від вживання м’яса та товарів, на виробництві яких використовується важка дитяча праця. Також можна розповсюджувати концепції Джея Діншаха у соціальних мережах та ділитися с друзями своїми ідеями щодо покращення життя у світі.

#виставки Виставка Богдана Суцвіта "Буденність". В артпросторі "Тлум" відкрилась виставка Богдана Суцвіта "Буденність". Експозиція спонукає задуматися над буденністю і повсякденністю через символи зброї і засобів захисту. Виставка фокусується на повсякчасних виборах, які людина робить у своїх думках, підкреслюючи, що від світогляду формулюються думки, а від думок залежать дії або бездіяльність. Виставка триватиме до 6 листопада за адресою: м. Київ, вул. Ярославська, 26. Вхід вільний

1 жовтня 1280 року народився Іван Калита — московський князь, якого часто називають «засновником Московської держави». Та якщо відкинути легенди — його історія виглядає зовсім не героїчною. Хто він? Калита був вірним васалом хана Узбека, правителя Золотої Орди. Його головна «заслуга»: збирати для хана данину з усіх навколишніх земель і вчасно доставляти її в Орду. За цю покірність і «фінансову акуратність» хан довіряв йому більше, ніж іншим князям. Прізвисько «Калита» означало «гаманець» або «грошовий мішок» — так його прозвали за вміння збирати й накопичувати багатства, насамперед данину для Орди. У 1327 році в Твері вибухнуло повстання проти ординців. І знаєте, хто пішов придушувати його разом з монгольськими загонами? Саме Калита. Кров і залізо — ось ціна «московського злету». Чому «на болотах»? Москва тоді була звичайним поселенням серед заболочених низин. Весною вулиці перетворювалися на багно, а навіть сучасні назви — Болотна площа — зберігають цю пам’ять. І саме тут, на болоті, за ханським ярликом і з ординськими методами, Калита почав вибудовувати «московську державу». Що саме Москва взяла від Орди? Не «кров монголів» (хоча деякі дослідники припускають, що Калита міг бути нащадком Батия/Чинґісхана по материнській лінії). Головне — це спадщина в управлінні: • жорстка централізація («все вирішує центр, інші слухаються»), • податково-каральна система (збір данини, переписи, каральні походи), • «ямська» поштова мережа для контролю територій, • ідея «збирати землі» силою. Це була ординська модель влади, яка дозволила Москві швидко рости й підпорядковувати сусідів. Чому це важливо сьогодні? Коли ми чуємо з Кремля: «повернути наші землі», бачимо культ силовиків, репресії, війну як «нормальний спосіб політики» — це не випадковість. Це прямий спадок Орди, що тягнеться від Калити аж до сучасної Росії. 🔑 Висновок: Калита — не герой і не «батько держави», а ставленик Орди, який побудував Москву на болоті й на ординських традиціях. Саме ці практики й досі формують російський імперський світогляд. 📌 Запам’ятаймо: справжні корені московської держави — не Київська Русь, а Золота Орда.

#виставки Відкриття виставки Марії Левитської "Україна: Геноцид культури". Сьогодні, 5 вересня, у галереї Portal 11 відкрилася персональна виставка Марії Левитської "Україна: Геноцид культури". Проєкт, що реалізується за підтримки "Українського культурного фонду", присвячений збереженню культурної пам'яті українських земель через образи козацьких хрестів, степових баб і старовинних кримськотатарських кладовищ. Ці символи, що несуть світоглядні коди історії, у творах художниці постають як живі свідки, що протистоять забуттю. Виставка є актом опору історичному витісненню, особливо актуальним у часи, коли війна призводить до знищення унікальних пам'яток. Виставка триватиме до 14 вересня за адресою: м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 11. Вхід вільний

#особистості #історія 6 вересня 1924 року в Києві народився видатний український історик, археолог та громадський діяч Михайло Брайчевський. Його праці відіграли ключову роль у розвінчанні фальсифікацій радянської історіографії щодо української минувшини. Брайчевський, будучи корінним киянином, з відзнакою закінчив історичний факультет Київського університету. Після навчання він розпочав свою кар'єру в Інституті археології Академії наук СРСР. Боротьба за історичну правду 🛡️ Одним із найвідоміших його творів став трактат «Приєднання чи возз’єднання?» (1966), в якому він виступив із гострою критикою радянських «Тези до 300-річчя возз’єднання України з росією». За цю працю та підпис під «Листом 139-и» — зверненням української інтелігенції на захист жертв брежнєвських репресій — Брайчевського звільнили з роботи. Його праці перестали публікувати, а самого історика не допускали до наукових конференцій. У своїй докторській дисертації «Анти (нариси з історії Східної Європи в епоху великого переселення народів)» (1960), яку спочатку «завалили», він обстоював теорію, що державність у східних слов’ян виникла ще в період антів. Це твердження суперечило офіційній норманістській теорії про походження Русі. Ступінь доктора він здобув лише у 1989 році. Ключові історичні погляди та праці 📖 Михайло Брайчевський був переконаним захисником української мови та культури. Він викривав антиукраїнську політику Москви, спрямовану на знищення історичних пам’яток, культури та проведення русифікації. На противагу норманістам, він вважав князя Аскольда справжнім хрестителем Русі та засновником Давньоруської держави. Серед його відомих монографій: * «Коли і як виник Київ» (1963) * «Біля джерел слов’янської державності» (1964) * «Походження Русі» (1968) * «Утвердження християнства на Русі» (1988) Брайчевський наголошував на органічних зв’язках України з Європою, які, на його думку, були значно тіснішими, ніж з «братніми народами». Він висловлював подив, чому Україна має об'єднуватися з державами Центральної Азії, а не з Польщею, Чехією чи Угорщиною, з якими її пов'язували спільні історичні, культурні та світоглядні зв'язки. Він також звертав увагу на той факт, що в XVII-XVIII століттях російська культура перебувала в занепаді і розвивалася під впливом значно вищої на той час української культури. Наслідком політики русифікації, за його словами, стало перетворення України, яка в XVII столітті була майже повністю грамотною, на країну з тотальною неписьменністю на початку XIX століття. Михайло Брайчевський пішов із життя 23 жовтня 2001 року в Києві. Його праці залишаються важливим внеском у вивчення української історії.

6 вересня 1924 року у Києві народився Михайло Брайчевський, автор трактату «Приєднання чи возз'єднання?», де блискуче викрив фальш так званого «300-річчя возз'єднання України з росією», історик та археолог, один із засновників “Руху за перебудову”. Корінний киянин. З відзнакою закінчив історичний факультет Київського університету, працював в Інституті археології Академії наук срср. Автор монографій “Коли і як виник Київ” (1963), “Біля джерел слов’янської державності” (1964), “Походження Русі” (1968), “Утвердження християнства на Русі” (1988). 1960-го була “завалена” докторська дисертація “Анти (нариси з історії Східної Європи в епоху великого переселення народів”), в якій Михайло Брайчевський обстоював виникнення державності у східних слов’ян ще в антський період, що повністю перекреслювало основні постулати норманської теорії (здобув докторську ступінь лише в 1989-му). За працю “Приєднання чи возз’єднання” (1966), де рішуче розкритикував “Тези до 300-річчя возз’єднання України з росією” та підпис під листом української інтелігенції на захист жертв брежнєвських репресій (“Лист 139-и”) був звільнений з роботи. Його праці не друкували, Брайчевського не допускали на конференції і забороняли посилатися на його твори. На противагу норманістам, вважав князя Аскольда справжнім хрестителем Русі і засновником Давньоруської держави. Переконаний захисник української мови. Звинувачував Москву в антиукраїнській політиці, нищенні пам’яток історії та культури, русифікації. Вважав, що з Європою Україну пов’язують куди більш тісніші зв’язки ніж із двома “братніми народами”: “Але хто б міг розтлумачити мені, чому Україна, скажімо має об’єднатися з Узбекистаном, або Киргизією і не об’єднуватися з Польщею, Чехією, Угорщиною, Словаччиною, Болгарією та іншими Європейськими народами, з якими її зв’язують до порівняння тісніші та органічніші зв’язки – історичні, культурні, світоглядні, конфесійні і т.д.”. ❗️Також звертав увагу на той факт, що “російська культура в ХVІІ-ХVІІІ ст. перебувала у жалюгідному стані і стояла набагато нижче від української. Вона не тільки не могла здійснювати “благотворний вплив” на українську культуру, але навпаки, сама розвивалася під благотворним впливом останньої”. Наслідком тривалої русифікації стало те, “що країна майже із стовідсотковою грамотністю, якою описав її в середині ХVІІ ст. Павло Алеппський, Україна на початку ХІХ ст. перетворилася на країну з майже суцільною неписьменністю”. 🕯Помер 23 жовтня 2001-го в Києві.

#особистості 17 серпня 1968 року народився Андрій Кузьменко, лідер гурту «Скрябін» та без перебільшення легенда української музики. Гурт, фронтменом якого був Кузьма, створював власний творчий мікрокосмос, поєднуючи любов до закордонних музичних трендів 80-х. А феномен популярності та авторитетності Андрія серед людей вартий окремої розмови. 🔸 Разом з українськими музикантами згадуємо, ким був Кузьма та як його музика вплинула на всіх нас; https://suspilne.media/12162-rokiv-bez-kuzmi-ukrainski-muzikanti-zgaduut-tvorcist-lidera-gurtu-skrabin/ 🔸 «Казки» гурту «Скрябін» вважаються віддзеркаленням «скрябінского» світогляду, альбомом «від серця». Як писався перший подвійний альбом в історії української музики — у матеріалі; https://suspilne.media/culture/262873-persij-podvijnij-albom-v-istorii-ukrainskoi-muziki-gurt-skrabin-kazki/ 🔸 У 2024 році вийшов роуд-муві за мотивами однойменної повісті Кузьми Скрябіна: чому варто подивитися це кіно? https://suspilne.media/culture/706368-roud-muvi-zi-skrabinim-u-posukah-sebe-recenzia-na-a-pobeda-i-berlin/ 🔸 Про створення костюмів «Я, Побєда і Берлін» та дружбу з Кузьмою Скрябіним — у розмові з художницею з костюмів Антоніною Белінською; https://suspilne.media/culture/724343-ak-odagti-personaza-intervu-z-hudozniceu-z-kostumiv-antoninou-belinskou-pro-zjomki-v-danii-ta-druzbu-zi-skrabinim/ 🔸 Також дивіться концерт «Скрябін. Вечір пам'яті Кузьми», який охоплює різні роки творчості гурту. https://www.youtube.com/watch?v=E5kz58M_8so&ab_channel=%D0%A1%D1%83%D1%81%D0%BF%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B5%D0%9A%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0

#вистави «Брати», Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки. Наступний показ — уже в новому театральному сезоні, але радимо заздалегідь додати цю виставу до списку запланованих для перегляду. Переконані, ви не пошкодуєте. Це вистава, яка торкається емоцій, естетики, краси й глибоких переживань. У ній все вражає: акторська гра, сценографія, режисерська робота, музика, пластичне рішення. П’ятеро братів. Різного віку, різних характерів, зі своїми світоглядами. Кохання, біль, втрата, родина, борги. Брати відповідають за вчинки один одного. Іноді виникають конфлікти, яких можна було б уникнути, але спокуса виявляється сильнішою за волю. Вистава «Брати» у постановці Олександра Кобзаря створена за мотивами сценарію фільму Лукіно Вісконті «Рокко та його брати». Двоє братів, одержимих однією жінкою, з’ясовують стосунки не на боксерському рингу, а просто в рідній оселі, перетворюючи материні страхи на жорстоку реальність. В основі — історія пристрасті, що руйнує родинні зв’язки й оголює архетиповий конфлікт, сповнений алюзій на біблійні, романтичні й філософські тексти. Їхнє протистояння — не просто боротьба за жінку, а сутичка двох світоглядів, де компромісне добро стикається з безжальним злом. Чи завжди варто прощати? Чи можна називати братом того, хто, прикриваючись любов’ю, чинить насильство? І наскільки довго добро може терпіти, перш ніж саме стане спільником зла?

Байдужість як вирок: Як внутрішня деукраїнізація підриває майбутнє Нації. На тлі повномасштабної війни, яку принесла в Українську землю роZZія — імперія, що завжди прагнула знищити Українську ідентичність, — з особливою болючістю постає питання: хто є українцем? І чи можна бути громадянином України тільки за паспортом, не розділяючи її мову, культуру, біль і надії? 🧬 Нація — це не паспорт, а приналежність духу. Мільйони людей в Україні народилися та зросли тут, але залишились внутрішньо чужими. Їхній світоглядному продукті країни-агресора, їхнє мовлення — російськомовне за замовчуванням, а фраза «какаяразница» стала символом глухоти до Національного болю. В час, коли мова є бронею, коли культура — щитом, така байдужість ранить не менше за зброю. 🧨 Байдужість — це не нейтральність, а токсична пасивність! Нейтральність в умовах геноциду — це підтримка агресора. Люди, які відмовляються визнавати цінність мови, обрядів, пам’яті, перетворюються в мовчазних співучасників. Їхній конформізм дозволяє ворогу легітимізувати ідеї «одного народу», стирати відмінності, знищувати унікальність Української душі. Байдужість — це політична позиція. Коли Український воїн гине за можливість твоїх дітей говорити Українською, але ти вперто обираєш іншомовну байдужість — ти перекреслюєш його жертву. 🧠 Культурна амнезія — небезпечніша за ракети Ворог боїться не тільки ЗСУ, а й Української книги, пісні, кіно. Він бомбить музеї, спалює архіви, знищує мову — бо знає: нація, яка втрачає культуру, нею легко керувати. Байдужа більшість — це підґрунтя для поразки не на полі бою, а у свідомості. Шлях порятунку — через пробудження ідентичності ! Цей допис не є осудом, а закликом до пробудження. Бути Українцем — це щоденне рішення. Обирати Українську — значить робити внесок у ПЕРЕМОГУ. Навіть якщо ти раніше не говорив, не читав, не співав Українською — почати ніколи не пізно. Бо в умовах війни мова — це не лише засіб комунікації. Це зброя, що формує свідомість і чинить спротив.

"Маша і ведмідь" "Три богатирі" ... Це ж мультики "дитячі" так ви собі думаєте ? А ось подивіться та послухайте. Можливо і "дійде" до тих кому й досих пір "какаяразница" ... Тому не дивуйтесь, чому що ночі на наші Українські міста летять ракети та шахеди...Все починається з дитинства, і якщо вам тим кому "какаяразница"...Байдуже, навіть після всього що ви бачите на власні очі, та відчуваєте і біль і втрати і смерть...Але всеодно "какаяразница" як ті жаби на болоті "какаєтє" То чому оркам ті що прийшли вас знищити, їхнім орчицям з орчинятами, там на їхніх болотах повинно бути вас "жалко"? Вони ж також дивилися, те саме лайно що і ви ...І "им" тим більше какаяразница 🤬🤢🤮 на вас . Для них це "руZZkaя Zeмля" ну бо так їх з дитинства запрограмували...А ви те саме робите зі своїми дітьми, бо різниці ви не бачите, вам блять "КАКАЯРАЗНИЦА "🤬🤬🤬 А тепер задайте питання собі(якщо ще взмозі це зробити) А що діється в головах ваших дітей? (яким ви показуєте це лайно) Як дитячому розуму те ЗРОЗУМІТИ? Якщо навіть ви того не взмозі усвідомити...МИ УКРАЇНЦІ .МИ ОКРЕМИЙ НАРОД.ОКРЕМИЙ ЄТНОС.ЗІ СВОЄЮ МОВОЮ. КУЛЬТУРОЮ.СВІТОГЛЯДОМ.МИ ІНШІ...! Тож не дивуйтесь чому Київ горить...Чому Схід України сплюндровано і знищенно вщент міста та села...? БО какаяразница - це ваш світогляд(парадигма "руZZkoго мира") який вкорінився в ваше життя.А все починалося з дитинства в СІМ'Ї... ТОЖ КОЛИ БУДЕТЕ СИДІТИ ПІД ЗАВАЛАМИ ВАШИХ БУДИНКІВ(якщо виживете) ДОБРЕ ПОДУМАЙТЕ...А ЗА ЩО? Можливо коли вас врятують рятівники...Вам стане НЕБАЙДУЖЕ! ❗❗❗❗❗❗❗❗❗❗❗❗❗❗❗❗❗ Мій допис в FACEBOOK який забанили , із за скарг "какаяразница"(українців?) Надіюсь що тут таких не має...Чи як?