ПЕРЕД ІКОНОЮ МАТЕРІ БОЖОЇ НЕУСТАННОЇ ПОМОЧІ

Перед святим Твої́м пресвітлим ликом
Стихає серце в трепеті молитв.
Тут кожен біль стає до Бога криком,
А кожен подих – сповіддю із битв.

Твій погляд, мов світанок над землею,
Що розганяє морок і жалі.
Ти ніжно кличеш, стомлену душею,
Шукати миру в Божому теплі.

До Тебе Син довірливо схилився,
Шукає материнський Твій покров.
До тебе не один вже помолився,
Й благатиме Тебе в молитві знов.

Архангели святі несуть знамення
Страждань, що мають світові прийти.
Та Ти вселяєш віру і спасіння,
Щоб кожен зміг життєвий шлях пройти.

Скількох людей Ти в горі укріпила,
Скільком вернула спокій і тепло́.
Бо Неустанна Поміч – Божа сила,
Яка перемагає всяке зло.

До Тебе йдуть із радістю й сльозами,
Несуть надії, болі і жалі.
І Ти торкаєш лагідно руками
Усіх дітей на змученій землі.

Молися, Мати, за людські родини,
За тих, хто в нас страждає без вини.
За мир, за долю неньки-України,
За світлий день, щоб був він без війни.

Нехай Твій образ вічно нам сіяє,
Дарує віру, мужність і любов.
Бо там, де Мати Божа помагає,
Господня ласка оживає знов.

05.07.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026


ID: 1065204

ПОКЛАДЕННЯ ЧЕСНОЇ РИЗИ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ У ВЛАХЕРНІ (V).

У роки правління візантійського імператора Льва Великого, Македонянина (457-474), брати Гальба і Кандид, наближені до царя, вирушили з Константинополя до Святої Землі на поклоніння Богові у тамтешніх святих місцях. Вони зупинилася на нічліг у невеличкому селищі біля Назарету, в будинку старенької єврейки. В домі їх увагу привернули запалені свічки і фіміам. На питання, що за святиня знаходиться в будинку, благочестива жінка довго не хотіла відповідати, але після невідступних прохань врешті відповіла, що зберігає дорогу святиню Ризу Богородиці, від якої відбувається багато чудесних Господніх зцілень. Пресвята Діва перед Успінням подарувала одну зі Своїх риз благочестивій дівиці-єврейці з цього роду, заповівши їй передати її перед смертю також дівчині. Так, від покоління до покоління, Риза Богоматері зберігалася в цій родині.

Дорогоцінний ковчег, що містив священну Ризу, був перевезений до Константинополя. Святий Геннадій, Патріарх Константинопольський († 471), і імператор Лев, дізнавшись про священну знахідку, переконалися у нетлінності святої Ризи Богородиці і з трепетом приклалися до неї. У Влахерні, на березі моря, був споруджений новий храм на честь Богоматері. 458 року святитель Геннадій з належним торжеством переніс священну Ризу у Влахернський храм, вклавши її в новий ковчег.

Не раз при навалах ворогів Господь, за заступництвом Пресвятої Богородиці, рятував місто, якому Вона дарувала Свою священну Ризу. Так було під час облоги Константинополя аварами в 626, персами в 677, арабами у 717 роках.
------------

МОЛИТВА

Тропар Покладення чесної ризи Пресвятої Богородиці у Влахерні, гл. 8

Богородице Приснодіво, людей покрово, ризою і поясом пречистого тіла Твого, місту твоєму, охорону дарувала,/безсіменним народженням Твоїм нетлінною перебуваючи,/Тобою бо єство оновлюється і час./ Тому молимо Тебе мир місту Твоєму дарувати і душам нашим велику милість.

Кондак Покладення чесної ризи Пресвятої Богородиці, гл. 4

Одежу нетління, священну ризу Твою,/ дарувала всім вірним Богоблагодатна Чиста,/ нею ж прикривала священне тіло Твоє, що її покладення святкуємо з любов'ю/ покрово всіх людей, / і взиваємо зі страхом до Тебе, Чиста: / радуйся, Діво, християн похвало.

ПОКЛАДЕННЯ ЧЕСНОЇ РИЗИ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ У ВЛАХЕРНІ (V).

У роки правління візантійського імператора Льва Великого, Македонянина (457-474), брати Гальба і Кандид, наближені до царя, вирушили з Константинополя до Святої Землі на поклоніння Богові у тамтешніх святих місцях. Вони зупинилася на нічліг у невеличкому селищі біля Назарету, в будинку старенької єврейки. В домі їх увагу привернули запалені свічки і фіміам. На питання, що за святиня знаходиться в будинку, благочестива жінка довго не хотіла відповідати, але після невідступних прохань врешті відповіла, що зберігає дорогу святиню Ризу Богородиці, від якої відбувається багато чудесних Господніх зцілень. Пресвята Діва перед Успінням подарувала одну зі Своїх риз благочестивій дівиці-єврейці з цього роду, заповівши їй передати її перед смертю також дівчині. Так, від покоління до покоління, Риза Богоматері зберігалася в цій родині.

Дорогоцінний ковчег, що містив священну Ризу, був перевезений до Константинополя. Святий Геннадій, Патріарх Константинопольський († 471), і імператор Лев, дізнавшись про священну знахідку, переконалися у нетлінності святої Ризи Богородиці і з трепетом приклалися до неї. У Влахерні, на березі моря, був споруджений новий храм на честь Богоматері. 458 року святитель Геннадій з належним торжеством переніс священну Ризу у Влахернський храм, вклавши її в новий ковчег.

Не раз при навалах ворогів Господь, за заступництвом Пресвятої Богородиці, рятував місто, якому Вона дарувала Свою священну Ризу. Так було під час облоги Константинополя аварами в 626, персами в 677, арабами у 717 роках.
------------

МОЛИТВА

Тропар Покладення чесної ризи Пресвятої Богородиці у Влахерні, гл. 8

Богородице Приснодіво, людей покрово, ризою і поясом пречистого тіла Твого, місту твоєму, охорону дарувала,/безсіменним народженням Твоїм нетлінною перебуваючи,/Тобою бо єство оновлюється і час./ Тому молимо Тебе мир місту Твоєму дарувати і душам нашим велику милість.

Кондак Покладення чесної ризи Пресвятої Богородиці, гл. 4

Одежу нетління, священну ризу Твою,/ дарувала всім вірним Богоблагодатна Чиста,/ нею ж прикривала священне тіло Твоє, що її покладення святкуємо з любов'ю/ покрово всіх людей, / і взиваємо зі страхом до Тебе, Чиста: / радуйся, Діво, християн похвало.

З НАМИ БОГ - РОЗУМІЙТЕ ЛЮДИ

Служіть Господу зі страхом
і радійте Йому з трепетом.
(Пс.2:11)

З нами Бог - розумійте люди,
З нами Бог був і є, і буде.
Все на Нього уповайте |
І нічогось не лякайте. |
З нами Бог! З нами Бог! | (2)

З нами Бог - слухайте, всі люди,
З нами Бог в кожний час і всюди.
Той над нами все чуває, |
Той в житті нам помагає, |
З нами Бог! З нами Бог! | (2)

З нами Бог - сильні, покоріться,
З нами Бог - можні не хваліться.
Ваша сила, хоч могутня, |
Щезне скоро так як туча. |
З нами Бог! З нами Бог! | (2)

З нами Бог - силою не мірте,
З нами Бог - поки час, увірте.
Що як зможетеся в силу, |
Скорше впадете в могилу. |
З нами Бог! З нами Бог! | (2)

©️ о. Олексій Філюк

З книги "365 християнських пісень на кожен Божий день"

З НАМИ БОГ - РОЗУМІЙТЕ ЛЮДИ

Служіть Господу зі страхом
і радійте Йому з трепетом.
(Пс.2:11)

З нами Бог - розумійте люди,
З нами Бог був і є, і буде.
Все на Нього уповайте |
І нічогось не лякайте. |
З нами Бог! З нами Бог! | (2)

З нами Бог - слухайте, всі люди,
З нами Бог в кожний час і всюди.
Той над нами все чуває, |
Той в житті нам помагає, |
З нами Бог! З нами Бог! | (2)

З нами Бог - сильні, покоріться,
З нами Бог - можні не хваліться.
Ваша сила, хоч могутня, |
Щезне скоро так як туча. |
З нами Бог! З нами Бог! | (2)

З нами Бог - силою не мірте,
З нами Бог - поки час, увірте.
Що як зможетеся в силу, |
Скорше впадете в могилу. |
З нами Бог! З нами Бог! | (2)

©️ о. Олексій Філюк

З книги "365 християнських пісень на кожен Божий день"

#історія #постаті
Джуана де Ібарбуру: Муза Латинської Америки, що стала легендою при житті ✍️🇺🇾
8 березня 1892 року народилася Джуана де Ібарбуру — жінка, чиє ім'я в Уругваї вимовляють із таким же благоговінням, як у нас ім'я Лесі Українки. Вона була не просто поеткою, а справжнім культурним феноменом. У 1929 році в залі законодавчих зборів Монтевідео її офіційно проголосили «Джуаною Америки» — титул, який визнав її лідерство в усій іспаномовній літературі континенту. 🏛️🌟

Її ранні вірші були вибухом радості, чуттєвості та любові до життя. Вона оспівувала природу, молодість і красу так щиро, що її поезія здавалася ковтком свіжого повітря в епоху складного модернізму. Джуана писала про те, що близько кожній людині: про трепет першого почуття, про аромат диких квітів та про магію повсякденності. 🌿🌸

#історія #факт
ТАЄМНА ПРИСТРАСТЬ ВІКТОРА ГЮГО: СПІРИТИЗМ ТА РОЗМОВИ З ПРИВИДАМИ.
Острів Джерсі, 1853 рік. Скелястий берег, омитий холодними водами Ла-Маншу, став для Віктора Гюго не лише місцем політичного вигнання, а й брамою в інший світ. Величний інтелект, що створив «Знедолених», опинився в полоні містичної одержимості, яка почалася з одного-єдиного стуку по дерев’яному столу.
Трагедія, що зламала внутрішній стрижень письменника — загибель його улюбленої доньки Леопольдіни, — шукала виходу. Коли подруга сім’ї Дельфіна де Жирарден запропонувала влаштувати спіритичний сеанс, Гюго спершу поставився до цього з притаманним йому скептицизмом. Проте, коли стіл «заговорив», вистукуючи літери, що склалися в ім’я покійної доньки, раціоналізм генія капітулював перед болем батька. 🕯️
Протягом наступних двох років щовечора о восьмій Гюго, його родина та близькі друзі збиралися в напівтемряві. Те, що починалося як пошук розради, перетворилося на справжній інтелектуальний марафон з потойбіччям. Гюго був переконаний, що через посередників він веде діалоги з Шекспіром, Данте, Мольєром і навіть із самими абстракціями — Смертю, Драмою та Тінню. Він ретельно записував кожен стук, заповнюючи сотні сторінок «протоколами» цих розмов.
Ця приватна сторона життя Гюго була сповнена легкої інтелектуальної іронії долі: людина, яка була символом прогресу та боротьби за права людини, щоночі занурювалася в архаїчний туман окультизму. Друзі побоювалися за його психічне здоров’я, адже письменник почав чути кроки в порожніх коридорах і бачити знаки в польоті птахів. Проте саме цей досвід подарував його пізній творчості ту неймовірну метафізичну глибину та містичний трепет, що пронизує його поезію. Гюго вірив, що він не просто пише — він записує диктування Всесвіту. Сеанси припинилися лише тоді, коли один із учасників збожеволів, але для самого Віктора межа між реальним та потойбічним назавжди залишилася прозорою, як туман над океаном. 🌊📜

#історія #речі
Цей важкий, оксамитовий монумент очікування, що розділяє повсякденність буденності та магію сцени. Це не просто шматок тканини, а справжня межа між двома світами: реальним і вигаданим, де кожне її підняття — це обіцянка дива, а кожне опускання — гірке прощання. 🎭✨

Історія завіси так само давня, як і сам театр. Ще у Стародавній Греції та Римі її використовували, щоб приховати від глядачів зміну декорацій. Щоправда, тоді завіса не піднімалася, а опускалася в щілину перед сценою, наче не надто елегантна шторка. Це був швидше функціональний елемент, ніж драматичний. 🏛️⬇️

Справжній зоряний час завіси настав у XVII-XVIII століттях, коли вона перетворилася на грандіозний елемент вистави. Вона стала символом розкоші й пишності театру, часто прикрашалася гербами, вензелями та алегоричними зображеннями, які натякали на важливість мистецтва. Коли така завіса повільно піднімалася, відкриваючи позолочену сцену й химерні декорації, це було справжнє шоу ще до початку шоу! 🌟🖼️

Сучасна театральна завіса — це складний механізм. Вона може бути розсувною, підйомною (найпоширеніший варіант), або навіть набиратися вгору, як римська штора, створюючи ефект легкості. Але незалежно від механізму, її головна роль залишається незмінною: вона тримає інтригу. За цією тканиною народжуються світи, готуються драматичні розв'язки, і лише уявити, що відбувається по той бік, — вже частина насолоди. 🤫🔮

Буває, що завіса стає частиною вистави. Пам'ятаєте, як у старих фільмах або комедіях актор "виходить на біс" і злегка відхиляє край завіси, щоб прийняти оплески? Це теж її магія: вона дозволяє дозувати контакт між світом ілюзій та світом реальності.
У наш час, коли кіно та серіали домінують, живий театр залишається місцем, де ще можна відчути цю магію завіси. Вона досі викликає трепет і передчуття, нагадуючи, що іноді найкраще починається після того, як щось велике і таємниче підніметься вгору. ✨

ЙМЕННЯ ПОЛОТЕН

Гримлять гармати, та митець не спить,
На фронті він мистецькому воює,
Його душа за ненечку болить,
Та сво́їм серцем ПЕРЕМОГУ чує.

Палітра, пензель, Фастів і війна,
Болюча рана і рубці довічні,
Які зробив ординський сатана,
І наслідки ми маємо трагічні.

Любов до України у душі,
Вона в поло́тна з трепетом вселилась.
Вдивляємось в шедеври ці усі –
На них Вкраїна, яка кров’ю вмилась.

Поло́тна стогнуть, плачуть і кричать,
Ридають і молитви молять з нами,
То ж ми не маєм права забувать,
Що платимо ми доньками й синами.

Той цвіт, який у землю в нас ляга,
Жага життя і біль за Україну,
Яка митцеві й нам всім дорога
В шедеврах, звідки чуєм солов’їну.

Полотна промовляють, мов живі,
На кожнім з них – болюче сьогодення,
Вона на стінах, наче вартові,
І БІЛЬ ЗА УКРАЇНУ – їхнє ймення.

15.09.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023

#історія #постаті
Джексон Поллок: Людина, яка перетворила хаос на мистецтво вартістю у мільйони.
28 січня 1912 року народився Джексон Поллок — бунтівник від живопису, який вирішив, що пензлі та мольберти — це занадто нудно для справжньої експресії. Він став обличчям американського абстрактного експресіонізму, змусивши критиків чубитися, а глядачів — годинами вдивлятися у переплетення кольорових ліній. 🎨🌀

Метод «крапання»: Живопис дії

Поллок не просто малював — він здійснював ритуал. Він розстеляв величезні полотна прямо на підлозі своєї студії в сараї та буквально танцював навколо них, розбризкуючи фарбу безпосередньо з банок або за допомогою палиць та мастихін. Цю техніку назвали «drip painting» (живопис крапанням). Для нього було важливо не зобразити щось конкретне, а зафіксувати сам момент руху, енергію та емоцію. 🖌️💥

«Джек-розбризкувач» проти академізму

Консервативна публіка таблоїдів охрестила його «Jack the Dripper» (натякаючи на Джека-Різника). Багато хто казав: «Та моя дитина намалює так само!». Але Поллок лише посміювався. Його роботи, попри позірну хаотичність, мали внутрішню структуру та ритм, який вчені пізніше порівнювали з фракталами — складними математичними формами, що зустрічаються в природі. 🧠🧬

Трагедія і тріумф

Життя Поллока було таким же неспокійним, як і його картини. Боротьба з алкоголізмом, депресія та вічний пошук себе врешті призвели до трагічного фіналу — у 1956 році він загинув у автокатастрофі. Проте його вплив на мистецтво виявився колосальним. Сьогодні його полотна, як-от «Номер 5», продаються на аукціонах за сотні мільйонів доларів, а його стиль став символом абсолютної свободи творчості. 🏎️🥀

Чому це важливо?

Поллок довів, що мистецтво може бути не лише вікном у світ, а й дзеркалом підсвідомості. Він звільнив художників від обов'язку «копіювати реальність», дозволивши фарбі просто бути фарбою, а емоції — головним сюжетом. Його роботи — це застиглий вибух, який і через 100 років змушує нас відчувати трепет перед некерованою силою людської уяви. 🖼️✨