#Постаті

ЗАСУДЖЕНИЙ ЗА ВІРШ Т. ШЕВЧЕНКА

Художник Опанас Заливаха народився 26 листопада 1925 року на Харківщині. Рятуючись від голоду 1933-го, родина переїхала на Далекий Схід. Навчаючись на художника, Панас був на практиці в м. Косів на Івано-Франківщині. Після повернення в Ленінград почав учити рідну мову, читати книжки з історії України. Цей інтерес і покликав його в Україну і, зокрема, в Івано-Франківськ. У травні 1962-го відбулася його персональна виставка в Івано-Франківську. Однак її закрили бо «в представлених роботах немає героїв будівництва світлого майбутнього». Жив на даху в костелі, туди до Опанаса приїздили Параджанов, Фігель, Якутович.

У 1964 р. до 150-річчя Т. Шевченка Заливаха разом з Аллою Горською, Людмилою Семикіною, Галиною Зубченко, Галиною Севрук створив вітраж у Київському університеті. Але ще до прийняття комісією вітраж було знищено. 27 серпня 1965 року до Завірюхи прийшли з обшуком. На закритому судовому засіданні отримав він 5 років таборів суворого режиму. Що було доказом? У художника знайшли переписаний від руки вірш Шевченка «Доля», а «експертиза» встановила, що це антирадянський твір невідо мого автора.

Після таборів працював креслярем на побут комбінаті. І звичайно ж, малював. Визнання прийшло лише після здобуття Україною Незалежності.

https://suspilne.media/culture/822525-mi-duze-garno-vidculi-strasti-h...

З відривного календаря "Український народний календар" за 26 листопада.
-------------

#Постаті

ЗАСУДЖЕНИЙ ЗА ВІРШ Т. ШЕВЧЕНКА

Художник Опанас Заливаха народився 26 листопада 1925 року на Харківщині. Рятуючись від голоду 1933-го, родина переїхала на Далекий Схід. Навчаючись на художника, Панас був на практиці в м. Косів на Івано-Франківщині. Після повернення в Ленінград почав учити рідну мову, читати книжки з історії України. Цей інтерес і покликав його в Україну і, зокрема, в Івано-Франківськ. У травні 1962-го відбулася його персональна виставка в Івано-Франківську. Однак її закрили бо «в представлених роботах немає героїв будівництва світлого майбутнього». Жив на даху в костелі, туди до Опанаса приїздили Параджанов, Фігель, Якутович.

У 1964 р. до 150-річчя Т. Шевченка Заливаха разом з Аллою Горською, Людмилою Семикіною, Галиною Зубченко, Галиною Севрук створив вітраж у Київському університеті. Але ще до прийняття комісією вітраж було знищено. 27 серпня 1965 року до Завірюхи прийшли з обшуком. На закритому судовому засіданні отримав він 5 років таборів суворого режиму. Що було доказом? У художника знайшли переписаний від руки вірш Шевченка «Доля», а «експертиза» встановила, що це антирадянський твір невідо мого автора.

Після таборів працював креслярем на побут комбінаті. І звичайно ж, малював. Визнання прийшло лише після здобуття Україною Незалежності.

https://suspilne.media/culture/822525-mi-duze-garno-vidculi-strasti-h...

З відривного календаря "Український народний календар" за 26 листопада.
-------------

Щиро дякую, Ганна Постникова (@GannaPos) за наданий книжки-пам'ятки для захисників й захисниць.

https://t.me/Ukraineaboveallelse

РЙ.
Світла планово нема.
Ночером кудись подівся газ? Ночером же ж знайшовся.
Дощ пирищіть з учорашнього дня.
Котики вимагають негайно відчинити їм всі двері!!!
Милуються на дощ?
Рррррозвертаються та сунуться назад у хату!
- Я в горшик вдома посссссцю!:)
Так же ж себе й собака Вахтанг поводить!:)
Вдома не сцить!:) Гуляти не йде!:)
На літо чекає!:)

Вранішній «врожай» збирали. Яйця. Впольована та по всьому обійстю розкладена мишва!:) Даруйте, собачі гівна!:)

Гостей чаєм вже пригощали.
Чергову тривогу вишуканим матюччям коментували.
В крамницю ганяли.
Вказівний палець якісно ножем різали!:)

Тепер знов читаємо з ліхтариками.
А придворна зграя нас розважає!:)

В головних ролях домашнього піссссстаклю традиційно собака Ллллєдя та кішка Онука Наша Снігуронька!:)

На космічній швидкості лллльотають!:)
Жужмом збирають всі килимки по всій хаті!:)
Злітають під стелю на шафи й звідти гудуть та плюються!:) (Онука!)
Гарчать, гавкотять, зі штанів вистрибують, псссссешуть та нервляться знизу! (Лєдя!)

…
Вчора під час чергового планового знеструмлення дочитала книжку Максима Петренка Maksym Petrenko, людини, яка ще в 2014 році з «білим квитком» стала на захист України…
Й яка загинула в 2023…
Герою слава…

В кінці книжки він сподівався…
«І вже точно не потрібно рити окопи в Словʼянську після 5 липня 2014 року.
Сподіваюсь, більше ніколи не буде потрібно.»

Донецька біженка моя Ірина Олександрова родом зі Словʼянську…
Куди після донецького полону вона з усією родиною й повернулася.
Де знов все кинула вже в 2022 й приїхала до мене…

Багато хто з її друзів також поїхав й не повернувся.
Хтось їхав та повертався.
Хтось взагалі весь цей час залишався в Словʼянську.

Тепер…
Чи є ще можливість на щось сподіватися?
Хезе…

Дуже близькі Іринкини друзі поки що там…
Збирають потихеньку речі.
Сподіваються, що тікати все ж не прийдеться…

Собака в них нещодавно помер…
На тлі всіх переймань ще й таке лихо…

То вони хуткенько знайшли спосіб покращити загальний родинний настрій!:)
Підібрали щеня!:)
А наступного дня - ще й двох кошенят!!!
Сидячи буквально на валізах!!!

Олександрова ця моя…
Мало того, що організЬм хезешо відкаблучує…
Так ще й настрою позитивного ніц нема…

То я й розмірковую?
Якщо Іруськіним словʼянським друзям помічними виявилися двортерʼєрське щеня та два сміттєзвалищних кошеняти, може ж й нам час якесь кошеня прихистити?:)

Ірина волає, що ні!!!
- Бо ж закінчиться війна, я їхатиму додому й ти (я!):) примусиш те кошеня забрати додому, а я на це не підписуюся!!!:)

…Якийсь роздрізганий набір думок в мене сьогодні виходить…
Та як усе наше життя зараз…
Таке ж роздрізгане…

Невсеремось!!!
Ви як там?
Цілі?

волонтерка / передчуття
боюся, життя в нас знову міняє свої маршрути.
і замість іти в книжковий, іду купувати джгути,
набір хірургічний, знайомі до болю речі:
бинти, кровоспинне, антибіотики, гречку...
не смійся, я не панікерка, я просто знаю –
в бабусі-сусідки її вже давно немає,
а ще валідолу і горщика з гіацинтами...
це протитривожне, чого ти, тривогу часто лікують квітами
і ще котами... псом, якого щодня вигулювати,
дощі не дощі, відкладені наступи, навіть кулі ті,
що десь із часів Майдану гуляють в просторі.
мені частенько здається, що ми на острові.
що нам пороблено, нас не чутно, ми не помічені
самі собою, своїми дітьми... бредемо, мічені,
серпом і молотом, димом в горло і Кримом в дихало...
занадто жорстко? таке зустріло – чи як там кажуть –
яке і їхало:
на все готові, до всього зібрані, тільки тута –
стукоче пальчиком, як морзянкою, біля пупа –
той страх противний, оте «боюся», важке немислимо,
застрягло й бухкає... слухай, я ненавмисно.
кажу ж: не хочу зміни оцих маршрутів,
щоб не книжки, а бинт, кровоспинне, джгути,
не дерев'яні - справжні вже автомати,
хоч я ні тих, ні тих воліла б не купувати.
а тільки гречку бабці і квітів море.
бо як-не-як весна на носі... вже зовсім скоро.
катерина міхаліцина 20.02.22

Друзі, на тлі масштабних обстрілів хочу поділитись з вами однією короткою прогулянкою дійсно чарівним місцем, побувати в якому я бажаю всім вам. Сподіваюсь, воно хоча б трішки покращить ваш настрій і поліпшить самопочуття.
Запрошую вас на коротку прогулянку музейною ресторацією "Старий млин".
Старий Млин - це місце, де оживають легенди.
На вулиці Бродівській у Тернополі стоїть незвичайна будівля - «Старий Млин», ресторан-музей, у якому переплітаються кулінарія, історія й казка.
Його фасад - мов із чарівної книжки: трохи схожий на пряниковий будиночок, трохи - на летючий корабель із дитячих снів. Стінами будинку навпроти в’ється драконячий хвіст, звідкись визирають три голови змія, а поруч із ним стоїть відважний Котигорошко з булавою.
Будівлю звели у 2003 році, та в її серці живе давнина: стіни складені зі старої цегли зруйнованого під час Другої світової війни парового млина, який колись працював на цьому місці. Саме тому заклад і зветься «Старий Млин».
Кожен поверх - своя історія.
Перший - зустрічає гостей духом старої галицької хати: розшиті рушники, борщівські візерунки, глиняні макітри й килими з Карпат, а страви тут готують у справжньому п’єці.
Другий поверх - їдальня-музей в австрійському стилі. Тут смакують автентичні галицькі наїдки.
Третій - царство солодощів. Давні рецепти десертів тут поєднуються з авторськими ідеями.
А на четвертому - рибні делікатеси й навіть суші-бар.
У теплу пору року працює літній майданчик.
«Старий Млин» - це ще й музей народного побуту, де кожна річ - зі своєю душею. На полицях - старовинні ключі, праски, глечики, посуд, яким користувались понад сто років тому.
У дворі вишикувались дивовижні скульптури, зібрані з металобрухту. Автор - відомий митець Сергій Кузнєцов, який працює у стилі, що поєднує стімпанк з джанк-артом.
На подвір’ї розташована «Фермерська крамниця», де продають натуральні продукти від місцевих виробників.
#СтарийМлин #Тернопіль #МузейнаРесторація #Фламінго #ПрогулянкаТернополем #МузейТернопіль #СергійКузнєцов #ДжанкАрт #Стімпанк #СтімпанкДжанкАрт

https://youtu.be/VFCmF6Zkfls

Низка українських видавництв поділилася переліками книжок, які відвідувачі фестивалю «Книжкова країна» купували найчастіше. Дані про найпопулярніші книжки видавці опублікували у своїх соцмережах.

https://chytomo.com/iaki-knyzhky-staly-najpopuliarnishymy-na-festyval...

Сидиш у підвалі, даєш собі слово,
Що вранці все знову стане чудово,
Складаєш собі урочисту присягу
Про віру в майбутнє і тиху відвагу.
Писати в підвалі дитячі казки,
І ще видавати хороші книжки,
І, може, колись ще привести у світ,
Когось, хто не чув про ракетний приліт,
Бо в нас ще настане пора святкувати,
І вистрілить в небо салют, не гармати,
Війна неодмінно піде в небуття,
Навчивши усіх цінувати життя.

#оксанавесна

❗️Щоб не втратити страховий стаж, всі громадяни України до 10 червня 2026 року повинні перевести свої паперові книги в електронний формат, — Пенсійний фонд

Потрібно відсканувати всі сторінки трудової книжки та документів, що підтверджують страховий стаж. Для перевірки потрібно створити особистий кабінет на порталі Пенсійного фонду або в додатку, перейти в розділ «Електронна трудова книжка» і перевірити оцифровані записи.

Несвоєчасна оцифровка загрожує втратою страхового стажу, скороченням терміну стажу та затримкою оформлення пенсії.
#Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

Вже післязавтра стартує фестиваль "Книжкова країна", тож ми продовжуємо цикл публікацій про події, які можуть бути цікаві любителям sci-fi
Про події першого дня, ми писали тут: https://www.fankolo.com/posts/104208
А в цьому пості розповімо про події другого дня (26.09 - П'ятниця)

1️⃣15:30 Презентація : Розмова довкола роману Максима Гаха «Aurora Borealis» про цю книгу ми вже писали в цьому пості: https://www.fankolo.com/posts/74644 А також зазначимо, що на самій події буде присутній автор.
2️⃣ 19:00 Зустріч «Видавництво, література, книжки: розмова з Олексієм Жупанським» (павільйон 1, зала 2)
3️⃣ 19:00 Презентація «Яке місце займають збірки на книжковій полиці» модерувати зустріч буде Альона Сіліна менеджерка ЛО "Зоряна Фортеця" (шатро подій)

#sci_fi_не_нудно