#архітектура #історія Від коштовного храму до руїн. Костел Святого Георгія в селі Краснопілля Миколаївської області був збудований у 1900-1902 роках німецькими колоністами, які заснували село. Спочатку воно називалося “Блюменфельд” (Квіткове поле). Під час Другої світової війни костел був сильно пошкоджений, а після використовувався як склад та будинок культури. З 1970-х років будівля занепала. У 2013 році, на честь 150-річчя заснування колонії, біля храму був встановлений пам'ятний хрест. Архітектурно будівля має довжину 36 м, ширину 15 м і висоту дзвіниці 38 м. Вона була прикрашена позолоченою скульптурою Святого Георгія та мала орган. Цінні речі були втрачені після війни.

#архітектура #історія Перш ніж завітати до палацу Розумовського в Батурині, варто зробити зупинку у Козельці, де на замовлення Наталії Розумовської — матері гетьмана — збудували величний собор. Ця неймовірна споруда створена справжніми майстрами, та найбільший шедевр прихований всередині: велетенський різьблений дерев'яний іконостас, що складається з 50 (раніше — 80) автентичних ікон.

#архітектура #історія В'їзна арка (брама) садиби в Любешеві — це одна з найбільш знакових архітектурних пам'яток Волинської області, яка втілює в собі дух 18 століття та історію шляхетських родів. Брама є єдиним вцілілим елементом колишнього палацового комплексу, що був побудований польськими магнатами. Садиба в різні періоди належала таким видатним родам, як Вишневецькі, Замойські і Мнішеків. Сьогодні в'їзна арка є не лише архітектурним символом, а й частиною історії, що зберігає в собі важливі спогади про минуле. Попри це, її стан залишає бажати кращого, і вона вимагає негайної реставрації. Проте вже є плани на відновлення пам'ятки та облаштування прилеглих територій, з метою створення музею, що допоможе зберегти та поширити знання про історичну спадщину цього місця.

#архітектура #історія Садиба Бантиша в Прелесному. На півночі Донецької області розташоване село Прелесне — колишнє поселення Веселе, засноване наприкінці 18 століття дворянином Бантишем, вихідцем з Молдови. У середині 19 століття його нащадки звели двоповерховий палац у стилі класицизму. Онук засновника, Олександр Бантиш, побудував у 1837 році кам’яний двоповерховий дім, що стоїть і досі. Садиба була оточена парком, закладеним у 1858 році, що займав 66 гектарів і налічував 120 видів дерев та чагарників. Центральною прикрасою було озеро з острівцями та кам’яним містком. Після революції маєток постраждав. У 1928 році більшовики спалили церкву та намагалися підпалити будинок. Однак господар, готуючись покинути садибу, зупинив їх. З 1995 року територія закинута.

#архітектура #історія Церква Покрови Пресвятої Богородиці м. Фастів, Київська обл. 1716 Світлини 1970-х

#архітектура #історія Архівні фото київських Золотих воріт з давніх часів та після реставрації у ХХ столітті. У XVII столітті Золоті ворота Києва зміцнили бастіонами для захисту міста. До середини XVIII століття брама застаріла, руйнувалася й була засипана землею. На початку XIX століття під керівництвом археолога Кіндрата Лохвицького ворота розкопали, відкривши стіни завдовжки 25 м і висотою 8 м. У 1834 році пам’ятку відреставрували й урочисто відкрили. У 1970-х над воротами звели захисний павільйон, а команда реставраторів відновила їхній первісний вигляд. У 1982 році до 1500-річчя Києва оновлені Золоті ворота відкрили для відвідувачів.

#архітектура #релігія У Львові збудують першу в Україні церкву за результатами архітектурного конкурсу Це буде перша за останні 130 років православна церква, збудована в історичній частині Львова. Детальніше👇 https://t.me/andriysadovyi/2807

Ця неприступна фортеця – Меджибізький замок, що на Хмельниччині. Його історія налічує більше півтисячоліття. На щастя, попри солідний вік, він зберігся майже неушкодженим. Архітектура замку є типовою для фортець середньовіччя. Його стіни та вежі були побудовані з каменю. А те, що він стоїть на високому пагорбі, забезпечувало додатковий захист і домінування над долиною.

#архітектура #історія #освіта Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича – це не просто один із найстаріших вищих навчальних закладів України, а й справжня архітектурна перлина, що вражає своєю красою та історією. Заснований 4 жовтня 1875 року за указом австрійського імператора Франца-Йосифа, університет розташований у величному комплексі, який спочатку слугував резиденцією буковинських митрополитів. Цю будівлю, зведену в 1864–1882 роках за проєктом чеського архітектора Йозефа Главки, часто називають "українським Гоґвортсом" через її казковий вигляд. Недарма 2011 року вона увійшла до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Спочатку університет носив ім’я Франца-Йосифа і мав три факультети: богословський, юридичний та філософський. Цікаво, що богословський факультет був єдиним греко-православним у всій Австрійській імперії, що підкреслювало унікальність закладу. З часом він зазнав кількох перейменувань: від університету короля Фердинанда І до Чернівецького державного університету в радянські часи. Сучасну назву на честь видатного буковинського письменника Юрія Федьковича заклад отримав у 1989 році, а статус національного – у 2000-му. Сьогодні ЧНУ – це потужний осередок освіти і науки, де навчаються тисячі студентів за десятками спеціальностей. Університет славиться не лише академічними досягненнями, а й своїм дендропарком, де ростуть рідкісні дерева, та мальовничими інтер’єрами, створеними відомими європейськими художниками. Відвідувачі можуть прогулятися мармуровими залами, помилуватися візантійськими мотивами архітектури та відчути дух століть, що живе в цих стінах. Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича – це місце, де історія, культура та знання зливаються в одне ціле, залишаючи незабутнє враження в кожного, хто сюди потрапляє.

#архітектура Вінницька водонапірна вежа. В самому серці Вінниці, на Європейській площі, стоїть одна з найвпізнаваніших споруд міста — водонапірна вежа. Зведена в 1911 році за проєктом архітектора Григорія Артинова, вона поєднувала кілька функцій: водопостачання, пожежна каланча та міський годинник. З роками її роль змінювалася: під час Другої світової війни — спостережний пункт, після — житловий будинок для працівників і працівниць водоканалу. У 1985 році вежа стала частиною Вінницького краєзнавчого музею, а з 1993 до 2022 року тут діяв Музей воїнів-афганців. Архітектура вежі збереглася майже незмінною: восьмикутна, семиярусна будівля з червоної цегли, висотою 28 метрів. Колись годинник був на самій верхівці, а після реконструкції його опустили на рівень нижче — тепер він щогодини дзвонить для містян. З 2024-го — повністю відкрита для відвідувачів і відвідувачок, включно з оглядовим майданчиком.