• 🤦‍♂️ Інцидент в Одесі: іноземці та місцевий у радянській символіці

    В Одесі стався конфлікт між британцем та корейцем у патріотичній футболці з одного боку та місцевим жителем у майці з написом "КГБ СССР" з іншого.

    Іноземці запропонували чоловікові у радянській символіці поїхати до москви.
    🤦‍♂️ Інцидент в Одесі: іноземці та місцевий у радянській символіці В Одесі стався конфлікт між британцем та корейцем у патріотичній футболці з одного боку та місцевим жителем у майці з написом "КГБ СССР" з іншого. Іноземці запропонували чоловікові у радянській символіці поїхати до москви.
    46views 0Plays
  • Два Володимири, обдаровані футбольним талантом!
    18 квітня 1973р. на центральному стадіоні столиці України за присутності на трибунах 70 000 глядачів збірна СССР, завдяки голам Володимира МУНТЯНА і Володимира ОНИЩЕНКА, виграла товариський матч у збірної Румунії - 2:0!
    Обидва Володимира вихованці київського «Динамо», але гравцями основного складу стали з різницею аж у вісім років😮🤔.
    Якщо Мунтян вже у 20-річному віці постійно потрапляв в основу, то Онищенку довелось, навіть, покинути динамівців, виграти золоті чемпіонські медалі у складі луганської «Зорі» і на запрошення Валерія ЛОБАНОВСЬКОГО у 25-річному віці повернутись у рідний Київ та стати одним з найкращих форвардів «Динамо»❤️👏👏⚽️⚽️.
    І у найуспішніших сезонах 1974 і 1975р. Володимир МУНТЯН і Володимир ОНИЩЕНКО перебували на перших ролях і у київському «Динамо» і у збірній країни!
    #Український_футбол #ukraine #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport #футбол_football @футбол_football @читачі @топові прихильники
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    Два Володимири, обдаровані футбольним талантом! 18 квітня 1973р. на центральному стадіоні столиці України за присутності на трибунах 70 000 глядачів збірна СССР, завдяки голам Володимира МУНТЯНА і Володимира ОНИЩЕНКА, виграла товариський матч у збірної Румунії - 2:0! Обидва Володимира вихованці київського «Динамо», але гравцями основного складу стали з різницею аж у вісім років😮🤔. Якщо Мунтян вже у 20-річному віці постійно потрапляв в основу, то Онищенку довелось, навіть, покинути динамівців, виграти золоті чемпіонські медалі у складі луганської «Зорі» і на запрошення Валерія ЛОБАНОВСЬКОГО у 25-річному віці повернутись у рідний Київ та стати одним з найкращих форвардів «Динамо»❤️👏👏⚽️⚽️. І у найуспішніших сезонах 1974 і 1975р. Володимир МУНТЯН і Володимир ОНИЩЕНКО перебували на перших ролях і у київському «Динамо» і у збірній країни! #Український_футбол #ukraine #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport #футбол_football @футбол_football @читачі @топові прихильники ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    254views
  • 🤬🤬🤬❌✍️7 квітня 1944 р. була прийнята директива нквд ссср № 130 про виселення сімей оунівців до Красноярського краю, в Іркутську, Омську та Новосибірську області.

    ✅ℹ️ 🗣️Після вигнання нацистів, на західноукраїнських землях знову розпочалася «радянізація», що супроводжувалась масовими репресіями проти «ворогів народу», арештами, вбивствами, депортаціями

    Депортації місцевого населення у віддалені регіони ссср розпочалися ще з 1939 року. Від жовтня-листопада 1939 року по липень 1941-го із Заходу України було переселено близько 1 млн осіб. У листі до Папи Римського від 7 листопада 1941 року митрополит Андрей Шептицький наголошував, що військами нквд загалом було вислано до Сибіру, заарештовано або страчено 200 тисяч українців із Львівської єпархії, а всі втрати українців у Галичині сягали 400 тисяч. До віддалених районів росії висилалися також поляки та євреї.

    Переселенські акції стали ефективним засобом для примирення населення з ідеологічними та політичними цілями совєцького тоталітарного режиму. Депортаційна політика радянської влади на західноукраїнських землях стосувалася, насамперед, членів ОУН та воїнів УПА, їхніх сімей, а також осіб, що підтримували український національно-визвольний рух.

    7 квітня 1944 року вийшла директива нквд ссср № 130 про виселення сімей оунівців (19 тисяч осіб) до Красноярського краю, в Іркутську, Омську та Новосибірську області.

    На підставі цієї директиви нарком внутрішніх справ усср Василь Рясний підготував інструкцію-вказівку про порядок проведення виселення сімей активних учасників націоналістичного підпілля, що була терміново поширена по всіх районних відділах унквд-умдб західних областей усср. Відтак у кожному районі були складені списки сімей учасників національно-визвольної боротьби, яких потрібно виселити. До списків включали усе чоловіче населення віком від 15 років.

    Лише у Львівській області на виконання цієї директиви у жовтні 1944 року були підготовлені списки на виселення 10 517 осіб. Вже через рік у віддалених регіонах ссср було близько 2 млн 230 тисяч 500 спецпоселенців, серед яких – 20 800 оунівців.

    Спецпереселенців використовували як дешеву робочу силу на лісоповалах та в інших трудомістких процесах. Сім’ї, які не мали працездатних осіб, потерпали від злиднів. За спецпереселенцями було встановлено агентурно-оперативний нагляд, а на великих залізничних станціях – оперативні заслони. За втечу з місця поселення термін заслання замінювався ув’язненням у виправно-трудових таборах.

    Масові депортації тривали до смерті сталіна в березні 1953 року, однак ще до 1956 року для депортованих існували правові обмеження.

    🇺🇦🇺🇦🇺🇦 Історія України🔱
    🤬🤬🤬❌✍️7 квітня 1944 р. була прийнята директива нквд ссср № 130 про виселення сімей оунівців до Красноярського краю, в Іркутську, Омську та Новосибірську області. ✅ℹ️ 🗣️Після вигнання нацистів, на західноукраїнських землях знову розпочалася «радянізація», що супроводжувалась масовими репресіями проти «ворогів народу», арештами, вбивствами, депортаціями Депортації місцевого населення у віддалені регіони ссср розпочалися ще з 1939 року. Від жовтня-листопада 1939 року по липень 1941-го із Заходу України було переселено близько 1 млн осіб. У листі до Папи Римського від 7 листопада 1941 року митрополит Андрей Шептицький наголошував, що військами нквд загалом було вислано до Сибіру, заарештовано або страчено 200 тисяч українців із Львівської єпархії, а всі втрати українців у Галичині сягали 400 тисяч. До віддалених районів росії висилалися також поляки та євреї. Переселенські акції стали ефективним засобом для примирення населення з ідеологічними та політичними цілями совєцького тоталітарного режиму. Депортаційна політика радянської влади на західноукраїнських землях стосувалася, насамперед, членів ОУН та воїнів УПА, їхніх сімей, а також осіб, що підтримували український національно-визвольний рух. 7 квітня 1944 року вийшла директива нквд ссср № 130 про виселення сімей оунівців (19 тисяч осіб) до Красноярського краю, в Іркутську, Омську та Новосибірську області. На підставі цієї директиви нарком внутрішніх справ усср Василь Рясний підготував інструкцію-вказівку про порядок проведення виселення сімей активних учасників націоналістичного підпілля, що була терміново поширена по всіх районних відділах унквд-умдб західних областей усср. Відтак у кожному районі були складені списки сімей учасників національно-визвольної боротьби, яких потрібно виселити. До списків включали усе чоловіче населення віком від 15 років. Лише у Львівській області на виконання цієї директиви у жовтні 1944 року були підготовлені списки на виселення 10 517 осіб. Вже через рік у віддалених регіонах ссср було близько 2 млн 230 тисяч 500 спецпоселенців, серед яких – 20 800 оунівців. Спецпереселенців використовували як дешеву робочу силу на лісоповалах та в інших трудомістких процесах. Сім’ї, які не мали працездатних осіб, потерпали від злиднів. За спецпереселенцями було встановлено агентурно-оперативний нагляд, а на великих залізничних станціях – оперативні заслони. За втечу з місця поселення термін заслання замінювався ув’язненням у виправно-трудових таборах. Масові депортації тривали до смерті сталіна в березні 1953 року, однак ще до 1956 року для депортованих існували правові обмеження. 🇺🇦🇺🇦🇺🇦 Історія України🔱
    730views
  • СССР 2.0 без маски — почему россия все быстрее превращается в трудовой лагерь нового типа, и почему в Израиле тоже есть граждане, которые по-прежнему мечтают о чем-то похожем

    То, что в россии годами подавалось как ностальгия по «сильному государству», сегодня все заметнее приобретает совсем другой смысл. За разговорами о порядке, дисциплине, величии и «возвращении к истокам» проступает модель, в которой обычный человек нужен власти не как гражданин, а как полностью управляемый ресурс. Он должен работать дольше, требовать меньше, бояться больше и воспринимать любые ограничения как норму.

    Но проблема даже не только в труде. Параллельно россия уже давно движется по линии жесткого внутреннего контроля: блокировки, цензура, уголовные дела за слова, показательные посадки, ограничение доступа к информации, давление на несогласных. Все это складывается в единую конструкцию, где государство шаг за шагом проверяет, насколько далеко можно зайти. И каждый раз, когда общество проглатывает новый запрет, система понимает: можно давить еще сильнее.

    Самое опасное в этом процессе — массовая иллюзия, будто возвращение к «советской мощи» сделает жизнь лучше. На деле большинство тех, кто мечтает о СССР 2.0, представляют себя не в роли рядового бесправного человека, а в роли начальства, силовика или партийного функционера. Но в реальной жесткой системе подавляющее большинство оказывается не наверху, а внизу. Не среди тех, кто приказывает, а среди тех, кем распоряжаются.

    И здесь есть еще один неприятный момент, который важен уже для израильской аудитории. В Израиле тоже есть граждане, которые по-прежнему мечтают о чем-то похожем, особенно те, кто годами находится под влиянием российской пропаганды, русскоязычных токсичных медиа и мифа о «сильной руке». Им тоже кажется, что жесткость, подавление и культ государства якобы дают порядок и безопасность. Но на практике такая модель всегда заканчивается одинаково: свобод становится меньше, страха — больше, а человек превращается в винтик, который нужен системе только до тех пор, пока он удобен.

    Именно поэтому речь идет не о красивом мифе про прошлое, а о вполне современной модели трудового и информационного лагеря. С цифровой оболочкой, с телевизионной пропагандой, с культом врага, с войной как оправданием всего и с постепенным превращением общества в послушную массу, которую можно бросать и в окоп, и на завод, и в бедность — лишь бы не задавала лишних вопросов.

    Для Украины это особенно очевидно: внешняя агрессия россии и внутреннее закручивание гаек внутри самой рф — это один и тот же процесс. Страна, которая уничтожает соседей, одновременно ломает и собственное население, приучая его к страху, молчанию и бесправию. И чем глубже она заходит в эту модель, тем меньше там остается от государства и тем больше — от большой зоны принуждения.

    Полный материал:
    https://nikk.agency/sssr-2-0-bez-maski/

    НАновости‼️:- новости Израиля
    Важно❓ Поделитесь ❗️
    и подписывайтесь, чтобы не пропустить подобные материалы.

    #НАновости #NAnews #Israel #Ukraine #IsraelUkraine #россия #СССР2_0 #тоталитаризм #репрессии #цензура #пропаганда #Украина #Израиль #аналитика
    СССР 2.0 без маски — почему россия все быстрее превращается в трудовой лагерь нового типа, и почему в Израиле тоже есть граждане, которые по-прежнему мечтают о чем-то похожем То, что в россии годами подавалось как ностальгия по «сильному государству», сегодня все заметнее приобретает совсем другой смысл. За разговорами о порядке, дисциплине, величии и «возвращении к истокам» проступает модель, в которой обычный человек нужен власти не как гражданин, а как полностью управляемый ресурс. Он должен работать дольше, требовать меньше, бояться больше и воспринимать любые ограничения как норму. Но проблема даже не только в труде. Параллельно россия уже давно движется по линии жесткого внутреннего контроля: блокировки, цензура, уголовные дела за слова, показательные посадки, ограничение доступа к информации, давление на несогласных. Все это складывается в единую конструкцию, где государство шаг за шагом проверяет, насколько далеко можно зайти. И каждый раз, когда общество проглатывает новый запрет, система понимает: можно давить еще сильнее. Самое опасное в этом процессе — массовая иллюзия, будто возвращение к «советской мощи» сделает жизнь лучше. На деле большинство тех, кто мечтает о СССР 2.0, представляют себя не в роли рядового бесправного человека, а в роли начальства, силовика или партийного функционера. Но в реальной жесткой системе подавляющее большинство оказывается не наверху, а внизу. Не среди тех, кто приказывает, а среди тех, кем распоряжаются. И здесь есть еще один неприятный момент, который важен уже для израильской аудитории. В Израиле тоже есть граждане, которые по-прежнему мечтают о чем-то похожем, особенно те, кто годами находится под влиянием российской пропаганды, русскоязычных токсичных медиа и мифа о «сильной руке». Им тоже кажется, что жесткость, подавление и культ государства якобы дают порядок и безопасность. Но на практике такая модель всегда заканчивается одинаково: свобод становится меньше, страха — больше, а человек превращается в винтик, который нужен системе только до тех пор, пока он удобен. Именно поэтому речь идет не о красивом мифе про прошлое, а о вполне современной модели трудового и информационного лагеря. С цифровой оболочкой, с телевизионной пропагандой, с культом врага, с войной как оправданием всего и с постепенным превращением общества в послушную массу, которую можно бросать и в окоп, и на завод, и в бедность — лишь бы не задавала лишних вопросов. Для Украины это особенно очевидно: внешняя агрессия россии и внутреннее закручивание гаек внутри самой рф — это один и тот же процесс. Страна, которая уничтожает соседей, одновременно ломает и собственное население, приучая его к страху, молчанию и бесправию. И чем глубже она заходит в эту модель, тем меньше там остается от государства и тем больше — от большой зоны принуждения. Полный материал: https://nikk.agency/sssr-2-0-bez-maski/ НАновости‼️:- новости Израиля Важно❓ Поделитесь ❗️ и подписывайтесь, чтобы не пропустить подобные материалы. #НАновости #NAnews #Israel #Ukraine #IsraelUkraine #россия #СССР2_0 #тоталитаризм #репрессии #цензура #пропаганда #Украина #Израиль #аналитика
    NIKK.AGENCY
    СССР 2.0 без маски — почему россия все быстрее превращается в трудовой лагерь нового типа - НАновости - новости Израиля
    Мечта о возвращении в Советский Союз в современной россии все заметнее перестает быть ностальгией и все чаще становится политической программой. Но - НАновости - новости Израиля - Вторник, 7 апреля, 2026, 17:16
    3Kviews
  • 22 березня святкує День народження талановитий футболіст, триразовий чемпіон і володар Кубка Украіни, володар Кубка володарів кубків європейських країн 1986р. у складі київського «Динамо», триразовий чемпіон Шотландії у складі «Глазго Рейнджерс», віце-чемпіон Європи 1988р. Олег КУЗНЄЦОВ ❤️👏👏⚽️.
    Ми памʼятаємо його впевнену і надійну гру на позиції центрбека і супергол зі штрафного удару у ворота мінського «Динамо» у фіналі розиграшу Кубка СССР 1987р. та, як не вистачало Олега у фіналі Євро 1988р. проти збірної Нідерландів…
    Вітаємо знаменитого футболіста та тренера України Олега Володимировича КУЗНЄЦОВА з Днем народження і бажаємо добра, здоровʼя, благополуччя на многая і благая літа!
    #Український_футбол #ukraine #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport #футбол_football @футбол_football
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    22 березня святкує День народження талановитий футболіст, триразовий чемпіон і володар Кубка Украіни, володар Кубка володарів кубків європейських країн 1986р. у складі київського «Динамо», триразовий чемпіон Шотландії у складі «Глазго Рейнджерс», віце-чемпіон Європи 1988р. Олег КУЗНЄЦОВ ❤️👏👏⚽️. Ми памʼятаємо його впевнену і надійну гру на позиції центрбека і супергол зі штрафного удару у ворота мінського «Динамо» у фіналі розиграшу Кубка СССР 1987р. та, як не вистачало Олега у фіналі Євро 1988р. проти збірної Нідерландів… Вітаємо знаменитого футболіста та тренера України Олега Володимировича КУЗНЄЦОВА з Днем народження і бажаємо добра, здоровʼя, благополуччя на многая і благая літа! #Український_футбол #ukraine #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport #футбол_football @футбол_football ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    286views 1 Shares
  • 50 років тому на Лівому березі стався інцидент, який міг закінчитися трагедією. Пасажирський літак СССР-87541 буквально «пірнув» у болота Осокорків.

    Подія трапилася 2 червня 1976 року. Під час заходу на посадку в небі над Києвом у лайнера раптово зупинилися всі три двигуни. Екіпаж здійснив вимушену посадку з прибраним шасі на заплавних луках у районі сучасної вулиці Колекторної.

    Ключові факти події:

    Приземлення: Свідки згадують, що літак планував дуже тихо. Замість очікуваного вибуху люди побачили велетенський фонтан бризок — літак залишився цілим посеред болота.

    Евакуація: Рятувальники вивозили пасажирів на надувних човнах. Попри небезпеку, ніхто не постраждав.

    Причина: Комісія встановив, що двигуни зупинилися через помилку бортмеханіка, який під час зниження помилково перевів важелі управління в положення «стоп».

    Через обмежену інформацію в офіційних медіа того часу, Київ наповнився чутками. Зокрема, містяни переповідали історію про стюардесу, яка нібито зачепила важелі управління, коли несла каву в кабіну пілотів. Насправді ж життя пасажирів врятувала майстерність командира, який зміг посадити знеструмлену машину в складних умовах.
    #history_of_Kyiv #News_Kyiv #Kyiv_regionnews #Київ_Київщина #Новини_news #Kyiv
    50 років тому на Лівому березі стався інцидент, який міг закінчитися трагедією. Пасажирський літак СССР-87541 буквально «пірнув» у болота Осокорків. Подія трапилася 2 червня 1976 року. Під час заходу на посадку в небі над Києвом у лайнера раптово зупинилися всі три двигуни. Екіпаж здійснив вимушену посадку з прибраним шасі на заплавних луках у районі сучасної вулиці Колекторної. Ключові факти події: Приземлення: Свідки згадують, що літак планував дуже тихо. Замість очікуваного вибуху люди побачили велетенський фонтан бризок — літак залишився цілим посеред болота. Евакуація: Рятувальники вивозили пасажирів на надувних човнах. Попри небезпеку, ніхто не постраждав. Причина: Комісія встановив, що двигуни зупинилися через помилку бортмеханіка, який під час зниження помилково перевів важелі управління в положення «стоп». Через обмежену інформацію в офіційних медіа того часу, Київ наповнився чутками. Зокрема, містяни переповідали історію про стюардесу, яка нібито зачепила важелі управління, коли несла каву в кабіну пілотів. Насправді ж життя пасажирів врятувала майстерність командира, який зміг посадити знеструмлену машину в складних умовах. #history_of_Kyiv #News_Kyiv #Kyiv_regionnews #Київ_Київщина #Новини_news #Kyiv
    867views
  • ☄️ «СССР», «Голубей», «Блуд»: сьогодні на радіостанції УВБ-76 більше понад 25 повідомлень – абсолютний рекорд за всю історію.
    Цікаво, що останній раз така кількість повідомлень за день була перед початком повномасштабної війни. Можлива серйозна подія найближчими днями.

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    ☄️ «СССР», «Голубей», «Блуд»: сьогодні на радіостанції УВБ-76 більше понад 25 повідомлень – абсолютний рекорд за всю історію. Цікаво, що останній раз така кількість повідомлень за день була перед початком повномасштабної війни. Можлива серйозна подія найближчими днями. https://t.me/Ukraineaboveallelse
    269views
  • Розкладка отриманого з нквд ссср додаткового ліміту на репресіі відносно селян для обласних трійок унквд усср. 17 грудня 1937 року.

    🤬Ще раз: ЛІМІТ НА РЕПРЕСІЇ... «Такую страну развалілі».

    Розкладка отриманого з нквд ссср додаткового ліміту на репресіі відносно селян для обласних трійок унквд усср. 17 грудня 1937 року. 🤬Ще раз: ЛІМІТ НА РЕПРЕСІЇ... «Такую страну развалілі».
    1
    372views
  • #історія #події
    Ялта-1945: Коли світ ділили за вечерею під наглядом НКВС.
    4 лютого 1945 року в Лівадійському палаці поблизу Ялти розпочалася подія, наслідки якої Україна та Європа відчувають досі. «Велика трійка» — Рузвельт, Черчилль та Сталін — зібралися, щоб вирішити, як виглядатиме планета після неминучої поразки Гітлера. Це був тріумф дипломатії для одних і початок десятиліть неволі для інших. 🌍🤝

    Кримська гостинність з подвійним дном

    Сталін, який панічно боявся літати, змусив хворих Рузвельта та Черчилля подолати величезну відстань, щоб прибути до Криму. Спецслужби ссср (зокрема, з москви) доклали неймовірних зусиль: палаци, розграбовані нацистами, за кілька тижнів наповнили меблями з кращих готелів та антикваріатом. Проте за кожною шторою і в кожному абажурі були приховані мікрофони. Поки західні лідери смакували ікру та коньяк, радянські спецслужби буквально читали їхні думки, обговорювані в кулуарах. 🥂🕵️‍♂️

    Українське питання: Квиток до ООН ціною в суверенітет

    Саме в Ялті було остаточно узгоджено, що Україна (як УРСР) та Білорусь отримають статус держав-засновниць ООН. Але не варто плекати ілюзій щодо «визнання незалежності». Сталіну просто потрібно було більше голосів у новій міжнародній організації, щоб протистояти впливу США та Британії. Україна стала політичним інструментом Кремля на світовій арені, залишаючись при цьому безправною колонією всередині імперії. 🗳️⛓️

    Польська трагедія та «Залізна завіса»

    Найбільш запеклі суперечки точилися навколо Польщі. Сталін наполягав на нових кордонах (по «лінії Керзона»), що фактично означало закріплення Західної України у складі ссср. Західні союзники, хоч і намагалися виторгувати вільні вибори для поляків, зрештою поступилися. Ялта фактично легітимізувала радянську сферу впливу у Східній Європі. 🗺️🚩

    Уроки історії: Чому це важливо сьогодні?

    Ялтинська конференція стала символом політики «сфер впливу», де великі держави вирішують долю менших народів за їхньою спиною. Сьогодні, коли росія намагається реанімувати «Ялту-2» і знову диктувати свою волю сусідам, історія 1945 року слугує нагадуванням: будь-які домовленості з агресором за рахунок суверенітету інших держав ведуть лише до нової холодної (або й гарячої) війни. 🛡️🤔
    #історія #події Ялта-1945: Коли світ ділили за вечерею під наглядом НКВС. 4 лютого 1945 року в Лівадійському палаці поблизу Ялти розпочалася подія, наслідки якої Україна та Європа відчувають досі. «Велика трійка» — Рузвельт, Черчилль та Сталін — зібралися, щоб вирішити, як виглядатиме планета після неминучої поразки Гітлера. Це був тріумф дипломатії для одних і початок десятиліть неволі для інших. 🌍🤝 Кримська гостинність з подвійним дном Сталін, який панічно боявся літати, змусив хворих Рузвельта та Черчилля подолати величезну відстань, щоб прибути до Криму. Спецслужби ссср (зокрема, з москви) доклали неймовірних зусиль: палаци, розграбовані нацистами, за кілька тижнів наповнили меблями з кращих готелів та антикваріатом. Проте за кожною шторою і в кожному абажурі були приховані мікрофони. Поки західні лідери смакували ікру та коньяк, радянські спецслужби буквально читали їхні думки, обговорювані в кулуарах. 🥂🕵️‍♂️ Українське питання: Квиток до ООН ціною в суверенітет Саме в Ялті було остаточно узгоджено, що Україна (як УРСР) та Білорусь отримають статус держав-засновниць ООН. Але не варто плекати ілюзій щодо «визнання незалежності». Сталіну просто потрібно було більше голосів у новій міжнародній організації, щоб протистояти впливу США та Британії. Україна стала політичним інструментом Кремля на світовій арені, залишаючись при цьому безправною колонією всередині імперії. 🗳️⛓️ Польська трагедія та «Залізна завіса» Найбільш запеклі суперечки точилися навколо Польщі. Сталін наполягав на нових кордонах (по «лінії Керзона»), що фактично означало закріплення Західної України у складі ссср. Західні союзники, хоч і намагалися виторгувати вільні вибори для поляків, зрештою поступилися. Ялта фактично легітимізувала радянську сферу впливу у Східній Європі. 🗺️🚩 Уроки історії: Чому це важливо сьогодні? Ялтинська конференція стала символом політики «сфер впливу», де великі держави вирішують долю менших народів за їхньою спиною. Сьогодні, коли росія намагається реанімувати «Ялту-2» і знову диктувати свою волю сусідам, історія 1945 року слугує нагадуванням: будь-які домовленості з агресором за рахунок суверенітету інших держав ведуть лише до нової холодної (або й гарячої) війни. 🛡️🤔
    2
    794views
  • 20 січня в Азербайджані вшановують пам'ять загиблих у подіях «Чорного січня».

    У ніч з 19 на 20 січня 1990 року совєцькі війська увійшли до Баку, де проходили антиурядові протести. Місто опинилось в оточенні.

    В липні 1989 року в Азербайджані сформувався Народний фронт Азербайджану (НФА), який став на чолі азербайджанського національного руху. Ключовим чинником стало питання Нагорного Карабаху, яке ні московський центр, ні республіканське керівництво не були спроможні вирішити. Існувала вірогідність того, що НФА зможе перемогти на виборах до Верховного Совєту Азербайджану, які було призначено на березень 1990 року.

    11 січня 1990 року Народний фронт організував у Баку масовий мітинг протесту проти бездіяльності уряду. Того ж дня група радикально налаштованих членів НФА штурмом взяла кілька адміністративних будівель та захопила владу в місті Ленкорань на півдні республіки. Було здійснено захоплення влади збройним шляхом також і в Нефтчалі.

    17 січня прибічники НФА почали безперервний мітинг перед будівлею Центрального Комітету Компартії Азербайджану, перекривши до нього всі підходи, а також заблокували воєнні казарми.

    19 січня перед будівлею ЦК Компартії Азербайджану відбувся велелюдний мітинг, учасники вимагали не вводити в дію Указ Президії ВС СССР про введення надзвичайного стану і домагалися відставки республіканського керівництва.

    По закінченню терміну ультиматума НФА, 19 січня о 12 годині дня протестувальники зайняли будівлю телецентру та відключили канал центрального телебачення. Того ж дня надзвичайна сесія Верховного Совєту Нахічеванської АССР прийняла постанову про вихід Нахічеванської АССР із Союзу ССР та проголошення незалежності. На той момент НФА вже де-факто контролював низку регіонів Азербайджану.

    Указ «Про введення надзвичайного стану в місті Баку" набував чинності з 00 годин 20 січня, проте до ранку 20 січня точний час не розсекречували. Представники московського керівництва — секретар ЦК КПСС Андрій Гіренко і голова Верховного Совєту СССР Євген Примаков — переконували офіційних представників Азербайджану та населення, що вводити війська в місто не планують. Це ввело в оману протестувальників.

    У ніч з 19 на 20 січня в Баку було введено приблизно 26 тисяч совєцьких військових, прагнучи розбити Народний фронт та врятувати владу Компартії в Азербайджані. На вулицях Баку з'явилися танки і бронетранспортери, які чавили все на своєму шляху. Військові відкривали вогонь по всьому, що рухалось, розстрілювали навіть машини "швидкої допомоги", що перевозили поранених та медичних працівників.

    Ввечері 19 січня група "Альфа" КГБ СССР підірвала блок живлення на телецентрі, тож більшість бакинців дізналися про введення надзвичайного стану тільки о 5:30 ранку з оголошення по радіо і листівок. Але вже була запізно: вночі в азербайджанській столиці було вбито 82 людини і 20 було смертельно поранено. Ще 21 людина була вбита після оповіщення про надзвичайний стан 20 січня і в наступні дні. В районах, де надзвичайний стан не запроваджувався — у Нефтчалі та Ленкорані — було 10 убитих. Загалом у результаті введення військ у Баку і районах республіки було вбито 131 особу, поранено 611, арештовано 841, ще 5 зникли безвісти.

    Голова Президії ВС АССР Ельміра Кафарова повідомила по радіо, що до введення надзвичайного стану і появи військ у Баку вона відношення не має і це відбулося без її відома.

    Уже 21 січня в Баку з'явилися антисовєцькі листівки та написи. На будівлі ЦК було написано: "Геть совєцьку імперію!", "Геть КПСС!", "Совєцька армія - фашистська армія", а на будівлі МВС було знесене гасло "Слава КПСС!".

    Ввечері 21 чісня відкрилася надзвичайна сесія ВС АССР, яка визнала введення військ у Баку неправомірним та призупинила Указ Президії ВС СССР про надзвичайний стан, заявивши, що у випадку, якщо москва проігнорує це рішення, стоятиме питання про вихід Азербайджану із СССР.

    22 січня близько півмільйона людей прийшло попрощатися з жертвами кривавої розправи. Їх поховали як героїв боротьби за незалежність у парку ім. Кірова, пізніше перейменованого в Алею шахідів. В день похорону призупинили роботу вокзал, аеропорт, міжміський телефонний зв'язок. Усі дні жалоби щогодини звучали сирени. Десятки тисяч азербайджанських комуністів публічно спалили свої партійні квитки.

    Аллахшукюр Пашазаде — голова Духовного управління мусульман Закавказзя — у відкритому зверненні до Михайла Горбачова, копії якого надіслав Генсеку ООН і главам урядів країн світу, звинуватив особисто Горбачова у скоєному і затребував "негайного виведення військ із Баку".

    Ще до введення військ в Баку перший Секретар ЦК Компартії АССР Везіров переїхав у москву. Після кривавої розправи діяльність Ради національної оборони була заборонена, почалися арешти членів НФА. Одного з них військові затримали в Ленкорані і 26 січня під час відправки в Баку на військово-транспортному літаку його задушили петлею. Спочатку, намагаючись приховати злочин, військова прокуратура направило тіло в морг як загиблого за невстановлених обставин. Згодом загиблого включили у список жертв «Чорного січня».

    25 січня судна, що блокували бакинську бухту, були захоплені військово-морським десантом. У Нахічевані кілька днів тривав спротив АНФ, але незабаром і там опір було придушено.

    Московська влада заявила, що введення військ в Баку було необхідним для захисту вірменського населення. Але вже 26 січня міністр оборони СССР Дмітрій Язов відкрито визнав, що метою операції було не допустити повалення Народним фронтом влади комуністичної партії. Після придушення повстання в Баку армія відновила совєцьку владу в Азербайджані. За твердженням комісії з розслідування січневих подій, ця акція "мала на меті дати наочний урок залякування рухам за незалежність в Азербайджані та інших республіках Совєцького Союзу".

    Проте каральні заходи лише посилили національний рух за незалежність, і наступного року Азербайджан став суверенною державою.
    20 січня в Азербайджані вшановують пам'ять загиблих у подіях «Чорного січня». У ніч з 19 на 20 січня 1990 року совєцькі війська увійшли до Баку, де проходили антиурядові протести. Місто опинилось в оточенні. В липні 1989 року в Азербайджані сформувався Народний фронт Азербайджану (НФА), який став на чолі азербайджанського національного руху. Ключовим чинником стало питання Нагорного Карабаху, яке ні московський центр, ні республіканське керівництво не були спроможні вирішити. Існувала вірогідність того, що НФА зможе перемогти на виборах до Верховного Совєту Азербайджану, які було призначено на березень 1990 року. 11 січня 1990 року Народний фронт організував у Баку масовий мітинг протесту проти бездіяльності уряду. Того ж дня група радикально налаштованих членів НФА штурмом взяла кілька адміністративних будівель та захопила владу в місті Ленкорань на півдні республіки. Було здійснено захоплення влади збройним шляхом також і в Нефтчалі. 17 січня прибічники НФА почали безперервний мітинг перед будівлею Центрального Комітету Компартії Азербайджану, перекривши до нього всі підходи, а також заблокували воєнні казарми. 19 січня перед будівлею ЦК Компартії Азербайджану відбувся велелюдний мітинг, учасники вимагали не вводити в дію Указ Президії ВС СССР про введення надзвичайного стану і домагалися відставки республіканського керівництва. По закінченню терміну ультиматума НФА, 19 січня о 12 годині дня протестувальники зайняли будівлю телецентру та відключили канал центрального телебачення. Того ж дня надзвичайна сесія Верховного Совєту Нахічеванської АССР прийняла постанову про вихід Нахічеванської АССР із Союзу ССР та проголошення незалежності. На той момент НФА вже де-факто контролював низку регіонів Азербайджану. Указ «Про введення надзвичайного стану в місті Баку" набував чинності з 00 годин 20 січня, проте до ранку 20 січня точний час не розсекречували. Представники московського керівництва — секретар ЦК КПСС Андрій Гіренко і голова Верховного Совєту СССР Євген Примаков — переконували офіційних представників Азербайджану та населення, що вводити війська в місто не планують. Це ввело в оману протестувальників. У ніч з 19 на 20 січня в Баку було введено приблизно 26 тисяч совєцьких військових, прагнучи розбити Народний фронт та врятувати владу Компартії в Азербайджані. На вулицях Баку з'явилися танки і бронетранспортери, які чавили все на своєму шляху. Військові відкривали вогонь по всьому, що рухалось, розстрілювали навіть машини "швидкої допомоги", що перевозили поранених та медичних працівників. Ввечері 19 січня група "Альфа" КГБ СССР підірвала блок живлення на телецентрі, тож більшість бакинців дізналися про введення надзвичайного стану тільки о 5:30 ранку з оголошення по радіо і листівок. Але вже була запізно: вночі в азербайджанській столиці було вбито 82 людини і 20 було смертельно поранено. Ще 21 людина була вбита після оповіщення про надзвичайний стан 20 січня і в наступні дні. В районах, де надзвичайний стан не запроваджувався — у Нефтчалі та Ленкорані — було 10 убитих. Загалом у результаті введення військ у Баку і районах республіки було вбито 131 особу, поранено 611, арештовано 841, ще 5 зникли безвісти. Голова Президії ВС АССР Ельміра Кафарова повідомила по радіо, що до введення надзвичайного стану і появи військ у Баку вона відношення не має і це відбулося без її відома. Уже 21 січня в Баку з'явилися антисовєцькі листівки та написи. На будівлі ЦК було написано: "Геть совєцьку імперію!", "Геть КПСС!", "Совєцька армія - фашистська армія", а на будівлі МВС було знесене гасло "Слава КПСС!". Ввечері 21 чісня відкрилася надзвичайна сесія ВС АССР, яка визнала введення військ у Баку неправомірним та призупинила Указ Президії ВС СССР про надзвичайний стан, заявивши, що у випадку, якщо москва проігнорує це рішення, стоятиме питання про вихід Азербайджану із СССР. 22 січня близько півмільйона людей прийшло попрощатися з жертвами кривавої розправи. Їх поховали як героїв боротьби за незалежність у парку ім. Кірова, пізніше перейменованого в Алею шахідів. В день похорону призупинили роботу вокзал, аеропорт, міжміський телефонний зв'язок. Усі дні жалоби щогодини звучали сирени. Десятки тисяч азербайджанських комуністів публічно спалили свої партійні квитки. Аллахшукюр Пашазаде — голова Духовного управління мусульман Закавказзя — у відкритому зверненні до Михайла Горбачова, копії якого надіслав Генсеку ООН і главам урядів країн світу, звинуватив особисто Горбачова у скоєному і затребував "негайного виведення військ із Баку". Ще до введення військ в Баку перший Секретар ЦК Компартії АССР Везіров переїхав у москву. Після кривавої розправи діяльність Ради національної оборони була заборонена, почалися арешти членів НФА. Одного з них військові затримали в Ленкорані і 26 січня під час відправки в Баку на військово-транспортному літаку його задушили петлею. Спочатку, намагаючись приховати злочин, військова прокуратура направило тіло в морг як загиблого за невстановлених обставин. Згодом загиблого включили у список жертв «Чорного січня». 25 січня судна, що блокували бакинську бухту, були захоплені військово-морським десантом. У Нахічевані кілька днів тривав спротив АНФ, але незабаром і там опір було придушено. Московська влада заявила, що введення військ в Баку було необхідним для захисту вірменського населення. Але вже 26 січня міністр оборони СССР Дмітрій Язов відкрито визнав, що метою операції було не допустити повалення Народним фронтом влади комуністичної партії. Після придушення повстання в Баку армія відновила совєцьку владу в Азербайджані. За твердженням комісії з розслідування січневих подій, ця акція "мала на меті дати наочний урок залякування рухам за незалежність в Азербайджані та інших республіках Совєцького Союзу". Проте каральні заходи лише посилили національний рух за незалежність, і наступного року Азербайджан став суверенною державою.
    1
    901views
More Results