• 🇮🇹 У перший день зимових Олімпійських ігор у Мілані відбулися протести із сутичками.

    Демонстранти висловлювали свою незгоду з впливом будівництва «одноразових» олімпійських об'єктів на навколишнє середовище.

    Влада окремо розслідує серію інцидентів на залізничних лініях на півночі Італії, які, на думку чиновників, можуть бути скоординованим саботажем

    Відео: DRM News
    🇮🇹 У перший день зимових Олімпійських ігор у Мілані відбулися протести із сутичками. Демонстранти висловлювали свою незгоду з впливом будівництва «одноразових» олімпійських об'єктів на навколишнє середовище. Влада окремо розслідує серію інцидентів на залізничних лініях на півночі Італії, які, на думку чиновників, можуть бути скоординованим саботажем Відео: DRM News
    122переглядів 0Відтворень
  • #історія #музика
    Скрипки з попелу: Як Антоніо Страдіварі обіграв майбутнє
    Історія музики знає чимало інвестиційних бульбашок, але жодна з них не порівняється з чотирма грамами лаку на деревині з долини Валь-ді-Ф'ємме. Поки сучасники Антоніо Страдіварі вважали його просто надзвичайно педантичним ремісником, він створював технологічний об’єкт, який за триста років не змогли перевершити ні суперкомп’ютери, ні тривимірний друк. 🎻

    Секрет «золотого періоду» майстра часто намагаються пояснити хімією: мовляв, він вимочував клен у морській воді або додавав у лак крихти вулканічного попелу. Проте найбільш елегантна теорія лежить у площині кліматології. Наприкінці XVII століття Європа переживала Малий льодовиковий період. Дерева через холод росли повільно, їхня деревина стала надзвичайно щільною та рівномірною. Страдіварі просто вчасно скористався глобальним похолоданням, перетворивши замерзлу природу на ідеальні резонатори.
    Але справжня іронія полягає в тому, як ці інструменти стали соціальною зброєю в руках аристократії. Скрипка Страдіварі — це не лише звук, це маніфест статусу. Коли у 2011 році одну з них продали за майже 16 мільйонів доларів, світ знову переконався: старе дерево звучить дорожче за будь-який біткоїн. При цьому сліпі тести часто показують, що сучасні солісти не завжди можуть відрізнити звук кремонського антикваріату від виробу сучасного майстра. Проте магія імені працює безвідмовно.
    У росії свого часу намагалися створити культ власних інструментів, але все закінчилося передбачувано — експропріацією європейських шедеврів після перевороту. Більшовики в москві збирали конфісковані скрипки італійських майстрів у «державну колекцію», наївно вважаючи, що велич можна просто вкрасти разом із футляром.

    Музика Страдіварі — це витончений тріумф аналогового світу над цифровим. У часи, коли алгоритми пишуть симфонії, ми все одно повертаємося до шматка клена, який пам’ятає морози трьохсотлітньої давнини. Це найкращий доказ того, що справжній геній — це не лише талант, а й вміння домовитися з кліматом і часом. 🎻
    #історія #музика Скрипки з попелу: Як Антоніо Страдіварі обіграв майбутнє Історія музики знає чимало інвестиційних бульбашок, але жодна з них не порівняється з чотирма грамами лаку на деревині з долини Валь-ді-Ф'ємме. Поки сучасники Антоніо Страдіварі вважали його просто надзвичайно педантичним ремісником, він створював технологічний об’єкт, який за триста років не змогли перевершити ні суперкомп’ютери, ні тривимірний друк. 🎻 Секрет «золотого періоду» майстра часто намагаються пояснити хімією: мовляв, він вимочував клен у морській воді або додавав у лак крихти вулканічного попелу. Проте найбільш елегантна теорія лежить у площині кліматології. Наприкінці XVII століття Європа переживала Малий льодовиковий період. Дерева через холод росли повільно, їхня деревина стала надзвичайно щільною та рівномірною. Страдіварі просто вчасно скористався глобальним похолоданням, перетворивши замерзлу природу на ідеальні резонатори. Але справжня іронія полягає в тому, як ці інструменти стали соціальною зброєю в руках аристократії. Скрипка Страдіварі — це не лише звук, це маніфест статусу. Коли у 2011 році одну з них продали за майже 16 мільйонів доларів, світ знову переконався: старе дерево звучить дорожче за будь-який біткоїн. При цьому сліпі тести часто показують, що сучасні солісти не завжди можуть відрізнити звук кремонського антикваріату від виробу сучасного майстра. Проте магія імені працює безвідмовно. У росії свого часу намагалися створити культ власних інструментів, але все закінчилося передбачувано — експропріацією європейських шедеврів після перевороту. Більшовики в москві збирали конфісковані скрипки італійських майстрів у «державну колекцію», наївно вважаючи, що велич можна просто вкрасти разом із футляром. Музика Страдіварі — це витончений тріумф аналогового світу над цифровим. У часи, коли алгоритми пишуть симфонії, ми все одно повертаємося до шматка клена, який пам’ятає морози трьохсотлітньої давнини. Це найкращий доказ того, що справжній геній — це не лише талант, а й вміння домовитися з кліматом і часом. 🎻
    Love
    1
    386переглядів
  • #історія #факт
    Рятівна фальсифікація: "Епідемія", якої не було.
    ​У 1942 році польський лікар Еугеніуш Лазовський разом зі своїм колегою Станіславом Матулевичем виявили медичну аномалію: якщо ввести людині вакцину з убитих бактерій Proteus OX19, тест на тиф покаже позитивний результат, хоча людина при цьому залишатиметься абсолютно здоровою.

    ​Механіка обману:
    Лазовський почав таємно вводити цю "вакцину" мешканцям міста Розвадув. Коли німецькі лабораторії почали отримувати сотні позитивних зразків крові з цього регіону, нацистське командування охопила паніка. Тиф був єдиним ворогом, якого німецька армія боялася більше, ніж кулеметів.

    ​Наслідки "приватної війни" лікаря:
    ​Карантин: Нацисти оголосили весь район "заразною зоною" (Sperrgebiet). Це означало, що окупаційні війська припинили заходити в місто, проводити обшуки та вивозити людей до концтаборів.

    ​Перевірка: Коли Берлін запідозрив неладне і прислав комісію лікарів, Лазовський зустрів їх застіллям з горілкою та закусками. Справжніх хворих (які мали звичайні застуди, але "позитивні" тести) тримали в брудних, темних кімнатах. Німецькі лікарі, боячись заразитися, провели лише поверхневий огляд і підтвердили статус епідемії.

    ​Завдяки цьому інтелектуальному подвигу було врятовано понад 8 000 людей. Лазовський тримав це в таємниці навіть від власної дружини до 1970-х років, побоюючись переслідувань.
    ​Рятівник із Розвадува: Велика ілюзія доктора Лазовського 🩺

    ​У самому центрі окупованої Польщі, де смерть була буденністю, молодий лікар Еугеніуш Лазовський розгорнув війну, в якій головною зброєю був не свинець, а мікробіологія. Це була історія про те, як страх ворога перед невидимою бактерією став щитом для тисяч невинних життів.
    ​Лазовський знав: нацисти патологічно боялися тифу. Використовуючи наукове відкриття про нешкідливу бактерію, що імітує симптоми смертельної хвороби в аналізах, він почав свою небезпечну гру. Кожен укол, який він робив селянам, був актом саботажу. Місто Розвадув та навколишні села за документами перетворилися на "мертву зону", куди не наважувався потикатися жоден есесівець.

    ​Ціна тиші

    Приватний героїзм Лазовського вимагав залізних нервів. Він жив у постійній напрузі, адже будь-який професійний аналіз крові під мікроскопом міг викрити обман. Проте доктор грав свою роль до кінця: він симулював розпач, скаржився на брак ліків і змушував німецьких інспекторів тремтіти від самого лише запаху дезінфекції у своїх кабінетах. 😷

    ​Жива стіна

    Поки навколо палали міста і тривали депортації, мешканці "зони Лазовського" жили у дивному вакуумі безпеки. Німці обходили цей район стороною, навіть не намагаючись конфісковувати продукти чи забирати молодь на примусові роботи. Це був тихий острів життя посеред океану знищення, створений розумом однієї людини.
    ​Еугеніуш Лазовський помер у 2006 році в США, залишивши по собі спогади про те, що іноді найбільша перемога над злом вимагає не пострілу, а правильного діагнозу... навіть якщо він фальшивий. 🕯️
    #історія #факт Рятівна фальсифікація: "Епідемія", якої не було. ​У 1942 році польський лікар Еугеніуш Лазовський разом зі своїм колегою Станіславом Матулевичем виявили медичну аномалію: якщо ввести людині вакцину з убитих бактерій Proteus OX19, тест на тиф покаже позитивний результат, хоча людина при цьому залишатиметься абсолютно здоровою. ​Механіка обману: Лазовський почав таємно вводити цю "вакцину" мешканцям міста Розвадув. Коли німецькі лабораторії почали отримувати сотні позитивних зразків крові з цього регіону, нацистське командування охопила паніка. Тиф був єдиним ворогом, якого німецька армія боялася більше, ніж кулеметів. ​Наслідки "приватної війни" лікаря: ​Карантин: Нацисти оголосили весь район "заразною зоною" (Sperrgebiet). Це означало, що окупаційні війська припинили заходити в місто, проводити обшуки та вивозити людей до концтаборів. ​Перевірка: Коли Берлін запідозрив неладне і прислав комісію лікарів, Лазовський зустрів їх застіллям з горілкою та закусками. Справжніх хворих (які мали звичайні застуди, але "позитивні" тести) тримали в брудних, темних кімнатах. Німецькі лікарі, боячись заразитися, провели лише поверхневий огляд і підтвердили статус епідемії. ​Завдяки цьому інтелектуальному подвигу було врятовано понад 8 000 людей. Лазовський тримав це в таємниці навіть від власної дружини до 1970-х років, побоюючись переслідувань. ​Рятівник із Розвадува: Велика ілюзія доктора Лазовського 🩺 ​У самому центрі окупованої Польщі, де смерть була буденністю, молодий лікар Еугеніуш Лазовський розгорнув війну, в якій головною зброєю був не свинець, а мікробіологія. Це була історія про те, як страх ворога перед невидимою бактерією став щитом для тисяч невинних життів. ​Лазовський знав: нацисти патологічно боялися тифу. Використовуючи наукове відкриття про нешкідливу бактерію, що імітує симптоми смертельної хвороби в аналізах, він почав свою небезпечну гру. Кожен укол, який він робив селянам, був актом саботажу. Місто Розвадув та навколишні села за документами перетворилися на "мертву зону", куди не наважувався потикатися жоден есесівець. ​Ціна тиші Приватний героїзм Лазовського вимагав залізних нервів. Він жив у постійній напрузі, адже будь-який професійний аналіз крові під мікроскопом міг викрити обман. Проте доктор грав свою роль до кінця: він симулював розпач, скаржився на брак ліків і змушував німецьких інспекторів тремтіти від самого лише запаху дезінфекції у своїх кабінетах. 😷 ​Жива стіна Поки навколо палали міста і тривали депортації, мешканці "зони Лазовського" жили у дивному вакуумі безпеки. Німці обходили цей район стороною, навіть не намагаючись конфісковувати продукти чи забирати молодь на примусові роботи. Це був тихий острів життя посеред океану знищення, створений розумом однієї людини. ​Еугеніуш Лазовський помер у 2006 році в США, залишивши по собі спогади про те, що іноді найбільша перемога над злом вимагає не пострілу, а правильного діагнозу... навіть якщо він фальшивий. 🕯️
    Like
    Wow
    3
    639переглядів
  • Apple планує продемонструвати можливості оновленої Siri з інтеграцією Google Gemini у другій половині лютого. Новий голосовий помічник працюватиме як повноцінний ШІ-чатбот, наближаючись за функціоналом до ChatGPT. Перші публічні тести оновлення розпочнуться в межах бета-версії iOS 26.4 у лютому, а повноцінний реліз відбудеться навесні. https://channeltech.space/soft/apple-siri-gemini-february-launch-ios-...
    Apple планує продемонструвати можливості оновленої Siri з інтеграцією Google Gemini у другій половині лютого. Новий голосовий помічник працюватиме як повноцінний ШІ-чатбот, наближаючись за функціоналом до ChatGPT. Перші публічні тести оновлення розпочнуться в межах бета-версії iOS 26.4 у лютому, а повноцінний реліз відбудеться навесні. https://channeltech.space/soft/apple-siri-gemini-february-launch-ios-26/
    CHANNELTECH.SPACE
    Apple представить Siri з Google Gemini у лютому: деталі проєкту Campos – Channel Tech
    Apple готує презентацію нової Siri на базі штучного інтелекту Google Gemini. Оновлений ШІ-чатбот з'явиться в iOS 26.4 вже навесні 2026 року.
    Like
    1
    360переглядів 1 Поширень
  • Тести The Guardian виявили, що модель GPT-5.2 цитує онлайн-енциклопедію Grokipedia від компанії xAI. ШІ використовував дані Grokipedia для відповідей на теми, пов’язані з урядом Ірану та судовими процесами щодо Голокосту. Grokipedia раніше потрапляла в скандали через посилання на неонацистські форуми та «проблемні» ресурси. https://channeltech.space/ai/gpt-5-2-openai-cites-grokipedia-report/
    Тести The Guardian виявили, що модель GPT-5.2 цитує онлайн-енциклопедію Grokipedia від компанії xAI. ШІ використовував дані Grokipedia для відповідей на теми, пов’язані з урядом Ірану та судовими процесами щодо Голокосту. Grokipedia раніше потрапляла в скандали через посилання на неонацистські форуми та «проблемні» ресурси. https://channeltech.space/ai/gpt-5-2-openai-cites-grokipedia-report/
    CHANNELTECH.SPACE
    GPT-5.2 від OpenAI використовує дані Grokipedia: результати тестування – Channel Tech
    Модель GPT-5.2 посилається на суперечливу ШІ-енциклопедію Grokipedia від xAI при відповідях на теми про Іран та Голокост. Деталі звіту The Guardian.
    Like
    1
    307переглядів 1 Поширень
  • 🫶🫶24 січня 1975 року народився Решат Аметов— український громадянин кримськотатарського походження, уродженець Сімферополя, що був закатований невстановленою групою російських окупантів і їх колабораціоністів поблизу Білогірська в Криму, під час анексії українського півострова росіянами в березні 2014 року.

    Перший громадянин України, убитий внаслідок російської агресії проти України. Герой України (посмертно). Мешкав із сім'єю в Сімферополі.

    Не був політично активний, проте, за словами родини, останнім часом він захоплювався ідеями Махатми Ганді про мирні протести і відмову від насилля.

    28 лютого 2014 написав на своїй сторінці Facebook: «Орієнтовно в понеділок вийду до Ради міністрів. Стоячий протест. А вам слабо?»
    3 березня 2014 о 7:30 Решат Аметов вийшов з дому. Рідні не знали його намірів, знали що він взяв з собою паспорт, картку на отримання грошей за народження дитини і припускали, серед іншого, що він міг піти у військкомат. Після того, як чоловік довго не виходив на зв'язок, дружина зателефонувала йому о 12 годині сама, однак мобільний телефон був вимкнений. Пізніше з'ясувалося, що він брав участь у мирному протесті проти окупації українського Криму російськими військами на Площі Лєніна в Сімферополі. Він півтори години стояв з українським стягом на одному місці навпроти будівлі Ради міністрів Криму, захопленої російськими спецпризначенцями кількома днями раніше. Відповідав на запитання журналістів, які до нього підходили, але загалом його протест був мовчазним.
    Викрадення Решата Аметова зафіксували відео-камери: троє людей з промосковських колабораціоністських угрупувань, так званих «загонів самооборони Криму», підійшли до нього, вивели з площі, скрутили, посадили в автомобіль і повезли його у невідомому напрямку. Двоє чоловіків у військовій формі, які заштовхували Аметова в автомобіль, швидше за все належали до промосковського колабораціоністського угрупування «Самооборона Криму», бо не мали зброї, не носили маски і їхня форма була схожа на ту, що використовувало це злочинне антиукраїнське угрупування. На відео було видно, що викрадення Аметова відбувалося в кількох метрах від людини з червоною пов'язкою на руці — такі пов'язки носили члени промосковських колабораціоністських угрупувань, т.зв «загонів самооборони», які діяли узгоджено з російськими військами вторгнення в Крим. Четвертий чоловік стояв поряд із автомобілем, потім обійшов його і сів на переднє пасажирське місце перш ніж машина рушила. Після цього на зв'язок Решат більше не виходив.

    15 березня 2014 Аметова було знайдено мертвим у селищі Земляничне Білогірського району, за 60 км від Сімферополя. На тілі чоловіка були численні ознаки катування, голову було обв'язано скотчем, очі були виколоті, а поряд з ним лежали наручники. Причиною смерті було назване ножове поранення в область ока.

    🕯18 березня Решата Аметова поховали на міському кладовищі Сімферополя Абдал. Через його смерть сиротами лишилися троє дітей.

    18 листопада 2015, Решата Аметова посмертно удостоєно недержавною нагородою Орден «Народний Герой України».

    🎖18 травня 2017, посмертно присвоєно державне Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка», а 2 березня 2018 Президент України вручив нагородні атрибути звання Герой України брату загиблого Рефату Аметову.

    Вчинок Решата Аметова згадується у виступі Президента України 18 вересня 2014 на засіданні Конгресу США.

    🫶🫶24 січня 1975 року народився Решат Аметов— український громадянин кримськотатарського походження, уродженець Сімферополя, що був закатований невстановленою групою російських окупантів і їх колабораціоністів поблизу Білогірська в Криму, під час анексії українського півострова росіянами в березні 2014 року. Перший громадянин України, убитий внаслідок російської агресії проти України. Герой України (посмертно). Мешкав із сім'єю в Сімферополі. Не був політично активний, проте, за словами родини, останнім часом він захоплювався ідеями Махатми Ганді про мирні протести і відмову від насилля. 28 лютого 2014 написав на своїй сторінці Facebook: «Орієнтовно в понеділок вийду до Ради міністрів. Стоячий протест. А вам слабо?» 3 березня 2014 о 7:30 Решат Аметов вийшов з дому. Рідні не знали його намірів, знали що він взяв з собою паспорт, картку на отримання грошей за народження дитини і припускали, серед іншого, що він міг піти у військкомат. Після того, як чоловік довго не виходив на зв'язок, дружина зателефонувала йому о 12 годині сама, однак мобільний телефон був вимкнений. Пізніше з'ясувалося, що він брав участь у мирному протесті проти окупації українського Криму російськими військами на Площі Лєніна в Сімферополі. Він півтори години стояв з українським стягом на одному місці навпроти будівлі Ради міністрів Криму, захопленої російськими спецпризначенцями кількома днями раніше. Відповідав на запитання журналістів, які до нього підходили, але загалом його протест був мовчазним. Викрадення Решата Аметова зафіксували відео-камери: троє людей з промосковських колабораціоністських угрупувань, так званих «загонів самооборони Криму», підійшли до нього, вивели з площі, скрутили, посадили в автомобіль і повезли його у невідомому напрямку. Двоє чоловіків у військовій формі, які заштовхували Аметова в автомобіль, швидше за все належали до промосковського колабораціоністського угрупування «Самооборона Криму», бо не мали зброї, не носили маски і їхня форма була схожа на ту, що використовувало це злочинне антиукраїнське угрупування. На відео було видно, що викрадення Аметова відбувалося в кількох метрах від людини з червоною пов'язкою на руці — такі пов'язки носили члени промосковських колабораціоністських угрупувань, т.зв «загонів самооборони», які діяли узгоджено з російськими військами вторгнення в Крим. Четвертий чоловік стояв поряд із автомобілем, потім обійшов його і сів на переднє пасажирське місце перш ніж машина рушила. Після цього на зв'язок Решат більше не виходив. 15 березня 2014 Аметова було знайдено мертвим у селищі Земляничне Білогірського району, за 60 км від Сімферополя. На тілі чоловіка були численні ознаки катування, голову було обв'язано скотчем, очі були виколоті, а поряд з ним лежали наручники. Причиною смерті було назване ножове поранення в область ока. 🕯18 березня Решата Аметова поховали на міському кладовищі Сімферополя Абдал. Через його смерть сиротами лишилися троє дітей. 18 листопада 2015, Решата Аметова посмертно удостоєно недержавною нагородою Орден «Народний Герой України». 🎖18 травня 2017, посмертно присвоєно державне Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка», а 2 березня 2018 Президент України вручив нагородні атрибути звання Герой України брату загиблого Рефату Аметову. Вчинок Решата Аметова згадується у виступі Президента України 18 вересня 2014 на засіданні Конгресу США.
    374переглядів
  • 20 січня в Азербайджані вшановують пам'ять загиблих у подіях «Чорного січня».

    У ніч з 19 на 20 січня 1990 року совєцькі війська увійшли до Баку, де проходили антиурядові протести. Місто опинилось в оточенні.

    В липні 1989 року в Азербайджані сформувався Народний фронт Азербайджану (НФА), який став на чолі азербайджанського національного руху. Ключовим чинником стало питання Нагорного Карабаху, яке ні московський центр, ні республіканське керівництво не були спроможні вирішити. Існувала вірогідність того, що НФА зможе перемогти на виборах до Верховного Совєту Азербайджану, які було призначено на березень 1990 року.

    11 січня 1990 року Народний фронт організував у Баку масовий мітинг протесту проти бездіяльності уряду. Того ж дня група радикально налаштованих членів НФА штурмом взяла кілька адміністративних будівель та захопила владу в місті Ленкорань на півдні республіки. Було здійснено захоплення влади збройним шляхом також і в Нефтчалі.

    17 січня прибічники НФА почали безперервний мітинг перед будівлею Центрального Комітету Компартії Азербайджану, перекривши до нього всі підходи, а також заблокували воєнні казарми.

    19 січня перед будівлею ЦК Компартії Азербайджану відбувся велелюдний мітинг, учасники вимагали не вводити в дію Указ Президії ВС СССР про введення надзвичайного стану і домагалися відставки республіканського керівництва.

    По закінченню терміну ультиматума НФА, 19 січня о 12 годині дня протестувальники зайняли будівлю телецентру та відключили канал центрального телебачення. Того ж дня надзвичайна сесія Верховного Совєту Нахічеванської АССР прийняла постанову про вихід Нахічеванської АССР із Союзу ССР та проголошення незалежності. На той момент НФА вже де-факто контролював низку регіонів Азербайджану.

    Указ «Про введення надзвичайного стану в місті Баку" набував чинності з 00 годин 20 січня, проте до ранку 20 січня точний час не розсекречували. Представники московського керівництва — секретар ЦК КПСС Андрій Гіренко і голова Верховного Совєту СССР Євген Примаков — переконували офіційних представників Азербайджану та населення, що вводити війська в місто не планують. Це ввело в оману протестувальників.

    У ніч з 19 на 20 січня в Баку було введено приблизно 26 тисяч совєцьких військових, прагнучи розбити Народний фронт та врятувати владу Компартії в Азербайджані. На вулицях Баку з'явилися танки і бронетранспортери, які чавили все на своєму шляху. Військові відкривали вогонь по всьому, що рухалось, розстрілювали навіть машини "швидкої допомоги", що перевозили поранених та медичних працівників.

    Ввечері 19 січня група "Альфа" КГБ СССР підірвала блок живлення на телецентрі, тож більшість бакинців дізналися про введення надзвичайного стану тільки о 5:30 ранку з оголошення по радіо і листівок. Але вже була запізно: вночі в азербайджанській столиці було вбито 82 людини і 20 було смертельно поранено. Ще 21 людина була вбита після оповіщення про надзвичайний стан 20 січня і в наступні дні. В районах, де надзвичайний стан не запроваджувався — у Нефтчалі та Ленкорані — було 10 убитих. Загалом у результаті введення військ у Баку і районах республіки було вбито 131 особу, поранено 611, арештовано 841, ще 5 зникли безвісти.

    Голова Президії ВС АССР Ельміра Кафарова повідомила по радіо, що до введення надзвичайного стану і появи військ у Баку вона відношення не має і це відбулося без її відома.

    Уже 21 січня в Баку з'явилися антисовєцькі листівки та написи. На будівлі ЦК було написано: "Геть совєцьку імперію!", "Геть КПСС!", "Совєцька армія - фашистська армія", а на будівлі МВС було знесене гасло "Слава КПСС!".

    Ввечері 21 чісня відкрилася надзвичайна сесія ВС АССР, яка визнала введення військ у Баку неправомірним та призупинила Указ Президії ВС СССР про надзвичайний стан, заявивши, що у випадку, якщо москва проігнорує це рішення, стоятиме питання про вихід Азербайджану із СССР.

    22 січня близько півмільйона людей прийшло попрощатися з жертвами кривавої розправи. Їх поховали як героїв боротьби за незалежність у парку ім. Кірова, пізніше перейменованого в Алею шахідів. В день похорону призупинили роботу вокзал, аеропорт, міжміський телефонний зв'язок. Усі дні жалоби щогодини звучали сирени. Десятки тисяч азербайджанських комуністів публічно спалили свої партійні квитки.

    Аллахшукюр Пашазаде — голова Духовного управління мусульман Закавказзя — у відкритому зверненні до Михайла Горбачова, копії якого надіслав Генсеку ООН і главам урядів країн світу, звинуватив особисто Горбачова у скоєному і затребував "негайного виведення військ із Баку".

    Ще до введення військ в Баку перший Секретар ЦК Компартії АССР Везіров переїхав у москву. Після кривавої розправи діяльність Ради національної оборони була заборонена, почалися арешти членів НФА. Одного з них військові затримали в Ленкорані і 26 січня під час відправки в Баку на військово-транспортному літаку його задушили петлею. Спочатку, намагаючись приховати злочин, військова прокуратура направило тіло в морг як загиблого за невстановлених обставин. Згодом загиблого включили у список жертв «Чорного січня».

    25 січня судна, що блокували бакинську бухту, були захоплені військово-морським десантом. У Нахічевані кілька днів тривав спротив АНФ, але незабаром і там опір було придушено.

    Московська влада заявила, що введення військ в Баку було необхідним для захисту вірменського населення. Але вже 26 січня міністр оборони СССР Дмітрій Язов відкрито визнав, що метою операції було не допустити повалення Народним фронтом влади комуністичної партії. Після придушення повстання в Баку армія відновила совєцьку владу в Азербайджані. За твердженням комісії з розслідування січневих подій, ця акція "мала на меті дати наочний урок залякування рухам за незалежність в Азербайджані та інших республіках Совєцького Союзу".

    Проте каральні заходи лише посилили національний рух за незалежність, і наступного року Азербайджан став суверенною державою.
    20 січня в Азербайджані вшановують пам'ять загиблих у подіях «Чорного січня». У ніч з 19 на 20 січня 1990 року совєцькі війська увійшли до Баку, де проходили антиурядові протести. Місто опинилось в оточенні. В липні 1989 року в Азербайджані сформувався Народний фронт Азербайджану (НФА), який став на чолі азербайджанського національного руху. Ключовим чинником стало питання Нагорного Карабаху, яке ні московський центр, ні республіканське керівництво не були спроможні вирішити. Існувала вірогідність того, що НФА зможе перемогти на виборах до Верховного Совєту Азербайджану, які було призначено на березень 1990 року. 11 січня 1990 року Народний фронт організував у Баку масовий мітинг протесту проти бездіяльності уряду. Того ж дня група радикально налаштованих членів НФА штурмом взяла кілька адміністративних будівель та захопила владу в місті Ленкорань на півдні республіки. Було здійснено захоплення влади збройним шляхом також і в Нефтчалі. 17 січня прибічники НФА почали безперервний мітинг перед будівлею Центрального Комітету Компартії Азербайджану, перекривши до нього всі підходи, а також заблокували воєнні казарми. 19 січня перед будівлею ЦК Компартії Азербайджану відбувся велелюдний мітинг, учасники вимагали не вводити в дію Указ Президії ВС СССР про введення надзвичайного стану і домагалися відставки республіканського керівництва. По закінченню терміну ультиматума НФА, 19 січня о 12 годині дня протестувальники зайняли будівлю телецентру та відключили канал центрального телебачення. Того ж дня надзвичайна сесія Верховного Совєту Нахічеванської АССР прийняла постанову про вихід Нахічеванської АССР із Союзу ССР та проголошення незалежності. На той момент НФА вже де-факто контролював низку регіонів Азербайджану. Указ «Про введення надзвичайного стану в місті Баку" набував чинності з 00 годин 20 січня, проте до ранку 20 січня точний час не розсекречували. Представники московського керівництва — секретар ЦК КПСС Андрій Гіренко і голова Верховного Совєту СССР Євген Примаков — переконували офіційних представників Азербайджану та населення, що вводити війська в місто не планують. Це ввело в оману протестувальників. У ніч з 19 на 20 січня в Баку було введено приблизно 26 тисяч совєцьких військових, прагнучи розбити Народний фронт та врятувати владу Компартії в Азербайджані. На вулицях Баку з'явилися танки і бронетранспортери, які чавили все на своєму шляху. Військові відкривали вогонь по всьому, що рухалось, розстрілювали навіть машини "швидкої допомоги", що перевозили поранених та медичних працівників. Ввечері 19 січня група "Альфа" КГБ СССР підірвала блок живлення на телецентрі, тож більшість бакинців дізналися про введення надзвичайного стану тільки о 5:30 ранку з оголошення по радіо і листівок. Але вже була запізно: вночі в азербайджанській столиці було вбито 82 людини і 20 було смертельно поранено. Ще 21 людина була вбита після оповіщення про надзвичайний стан 20 січня і в наступні дні. В районах, де надзвичайний стан не запроваджувався — у Нефтчалі та Ленкорані — було 10 убитих. Загалом у результаті введення військ у Баку і районах республіки було вбито 131 особу, поранено 611, арештовано 841, ще 5 зникли безвісти. Голова Президії ВС АССР Ельміра Кафарова повідомила по радіо, що до введення надзвичайного стану і появи військ у Баку вона відношення не має і це відбулося без її відома. Уже 21 січня в Баку з'явилися антисовєцькі листівки та написи. На будівлі ЦК було написано: "Геть совєцьку імперію!", "Геть КПСС!", "Совєцька армія - фашистська армія", а на будівлі МВС було знесене гасло "Слава КПСС!". Ввечері 21 чісня відкрилася надзвичайна сесія ВС АССР, яка визнала введення військ у Баку неправомірним та призупинила Указ Президії ВС СССР про надзвичайний стан, заявивши, що у випадку, якщо москва проігнорує це рішення, стоятиме питання про вихід Азербайджану із СССР. 22 січня близько півмільйона людей прийшло попрощатися з жертвами кривавої розправи. Їх поховали як героїв боротьби за незалежність у парку ім. Кірова, пізніше перейменованого в Алею шахідів. В день похорону призупинили роботу вокзал, аеропорт, міжміський телефонний зв'язок. Усі дні жалоби щогодини звучали сирени. Десятки тисяч азербайджанських комуністів публічно спалили свої партійні квитки. Аллахшукюр Пашазаде — голова Духовного управління мусульман Закавказзя — у відкритому зверненні до Михайла Горбачова, копії якого надіслав Генсеку ООН і главам урядів країн світу, звинуватив особисто Горбачова у скоєному і затребував "негайного виведення військ із Баку". Ще до введення військ в Баку перший Секретар ЦК Компартії АССР Везіров переїхав у москву. Після кривавої розправи діяльність Ради національної оборони була заборонена, почалися арешти членів НФА. Одного з них військові затримали в Ленкорані і 26 січня під час відправки в Баку на військово-транспортному літаку його задушили петлею. Спочатку, намагаючись приховати злочин, військова прокуратура направило тіло в морг як загиблого за невстановлених обставин. Згодом загиблого включили у список жертв «Чорного січня». 25 січня судна, що блокували бакинську бухту, були захоплені військово-морським десантом. У Нахічевані кілька днів тривав спротив АНФ, але незабаром і там опір було придушено. Московська влада заявила, що введення військ в Баку було необхідним для захисту вірменського населення. Але вже 26 січня міністр оборони СССР Дмітрій Язов відкрито визнав, що метою операції було не допустити повалення Народним фронтом влади комуністичної партії. Після придушення повстання в Баку армія відновила совєцьку владу в Азербайджані. За твердженням комісії з розслідування січневих подій, ця акція "мала на меті дати наочний урок залякування рухам за незалежність в Азербайджані та інших республіках Совєцького Союзу". Проте каральні заходи лише посилили національний рух за незалежність, і наступного року Азербайджан став суверенною державою.
    Love
    1
    620переглядів
  • ⚡️🇬🇱 «Руки геть від Гренландії!»: у Данії проходять масштабні протести проти планів Трампа на Гренландію.
    Більше 20 тис. людей зібралися біля Ратуші Копенгагена й направились до посольства США, висловлюючи підтримку прав жителів Гренландії на самовизначення.

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    ⚡️🇬🇱 «Руки геть від Гренландії!»: у Данії проходять масштабні протести проти планів Трампа на Гренландію. Більше 20 тис. людей зібралися біля Ратуші Копенгагена й направились до посольства США, висловлюючи підтримку прав жителів Гренландії на самовизначення. https://t.me/Ukraineaboveallelse
    111переглядів
  • #історія #постаті
    Титан духу та слова: Іван Огієнко (Митрополит Іларіон) 📚☦️
    Якщо й існує людина, яка в одній особі поєднала цілу академію наук, міністерство та церкву, то це Іван Огієнко. Народившись 14 січня 1882 року, він став тим самим «архітектором української ідентичності», який все життя доводив: мова — це не просто засіб спілкування, а серце нації.
    Його життя нагадує інтелектуальний трилер. Будучи міністром освіти та ісповідань в уряді УНР, він українізував школи та університети швидше, ніж вороги встигали друкувати протести. Саме він заснував Кам’янець-Подільський державний університет, зробивши його форпостом української культури в буремні часи революції. 🏛️📜

    Головний подвиг — Біблія українською 📖
    До Огієнка вважалося, що українська мова занадто «проста» для сакральних текстів. Він присвятив 40 років свого життя перекладу Святого Письма з оригінальних мов (давньоєврейської та грецької). Його переклад досі вважається еталонним за точністю та багатством мови. Це була титанічна праця: кожне слово зважувалося на терезах історії, щоб українці могли говорити з Богом своєю рідною мовою без «посередників». ⚖️✨

    Трохи іронії долі та залізної волі:
    Огієнко мав феноменальну пам'ять і працездатність. Навіть в еміграції, у Канаді, ставши митрополитом Іларіоном, він продовжував писати статті, редагувати журнали та видавати книги. Кажуть, він міг одночасно вести дискусію про тонкощі церковного права і редагувати словник наголосів. Його девіз «Служити народові — то служити Богові» не був просто фразою, це був його щоденний графік. 🇨🇦🇺🇦

    Чому він важливий сьогодні?
    Саме Огієнко сформулював «Десять мовних заповідей свідомого громадянина», де нагадав, що відмова від рідної мови — це не просто зміна звички, а духовне самогубство. Він був переконаний: поки живе мова, живе і народ. І сьогодні, коли ми вкотре виборюємо своє право на ідентичність, постать митрополита Іларіона височіє над нами як непохитний маяк. ⚓💡
    #історія #постаті Титан духу та слова: Іван Огієнко (Митрополит Іларіон) 📚☦️ Якщо й існує людина, яка в одній особі поєднала цілу академію наук, міністерство та церкву, то це Іван Огієнко. Народившись 14 січня 1882 року, він став тим самим «архітектором української ідентичності», який все життя доводив: мова — це не просто засіб спілкування, а серце нації. Його життя нагадує інтелектуальний трилер. Будучи міністром освіти та ісповідань в уряді УНР, він українізував школи та університети швидше, ніж вороги встигали друкувати протести. Саме він заснував Кам’янець-Подільський державний університет, зробивши його форпостом української культури в буремні часи революції. 🏛️📜 Головний подвиг — Біблія українською 📖 До Огієнка вважалося, що українська мова занадто «проста» для сакральних текстів. Він присвятив 40 років свого життя перекладу Святого Письма з оригінальних мов (давньоєврейської та грецької). Його переклад досі вважається еталонним за точністю та багатством мови. Це була титанічна праця: кожне слово зважувалося на терезах історії, щоб українці могли говорити з Богом своєю рідною мовою без «посередників». ⚖️✨ Трохи іронії долі та залізної волі: Огієнко мав феноменальну пам'ять і працездатність. Навіть в еміграції, у Канаді, ставши митрополитом Іларіоном, він продовжував писати статті, редагувати журнали та видавати книги. Кажуть, він міг одночасно вести дискусію про тонкощі церковного права і редагувати словник наголосів. Його девіз «Служити народові — то служити Богові» не був просто фразою, це був його щоденний графік. 🇨🇦🇺🇦 Чому він важливий сьогодні? Саме Огієнко сформулював «Десять мовних заповідей свідомого громадянина», де нагадав, що відмова від рідної мови — це не просто зміна звички, а духовне самогубство. Він був переконаний: поки живе мова, живе і народ. І сьогодні, коли ми вкотре виборюємо своє право на ідентичність, постать митрополита Іларіона височіє над нами як непохитний маяк. ⚓💡
    Love
    1
    1коментарів 486переглядів
  • Британія запровадила санкції проти Ірану через придушення протестів: що відомо

    Велика Британія оголосила про запровадження нових масштабних санкцій проти Ірану на тлі масових протестів, які призвели до арештів та загибелі сотень людей. Обмеження будуть спрямовані на фінансову, енергетичну, транспортну, програмну та інші важливі галузі.

    Про це депутатам повідомила міністерка закордонних справ Іветт Купер, передає The Guardian. Вона також сказала, що МЗС Британії викликало іранського посла у зв'язку з повідомленнями про жорстоку реакцію влади країни на протести проти режиму.
    #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world
    Британія запровадила санкції проти Ірану через придушення протестів: що відомо Велика Британія оголосила про запровадження нових масштабних санкцій проти Ірану на тлі масових протестів, які призвели до арештів та загибелі сотень людей. Обмеження будуть спрямовані на фінансову, енергетичну, транспортну, програмну та інші важливі галузі. Про це депутатам повідомила міністерка закордонних справ Іветт Купер, передає The Guardian. Вона також сказала, що МЗС Британії викликало іранського посла у зв'язку з повідомленнями про жорстоку реакцію влади країни на протести проти режиму. #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world
    270переглядів
Більше результатів