Кобзар-бандурист з острова Хортиця вітає українців із Днем Соборності України. «Козак-бандурист» — проєкт видатного запорізького скульптора Владлена Дубініна, автора відомої скульптури Нестора Махна у Гуляйполі. Макет знайшли в майстерні вже після смерті скульптора. Друзі та колеги Владлена вирішили втілити його задум у реальність. І ось козак з бандурою сидить на одній зі скель Хортиці, а поруч можна знайти інтерактивний квест з символічними пророцтвами, — повідомив Департамент культури і туризму. #памятникиукраїни #кобзарбандурист #скульптор #владлендубінін #хортиця https://youtube.com/shorts/TFoEQjtbgzU

#історія #речі Гумова качка: Від навігаційного приладу до володаря ванної кімнати 🐤 Якщо ви думали, що гумова качка — це просто дитяча іграшка, яка вміє кумедно пищати, ви недооцінюєте цю жовту бестію. Її історія — це суміш промислового шпигунства, наукових відкриттів і навіть світових рекордів. 🧪 Як гума стала качкою Все почалося з Чарльза Гуд’їра (того самого, чиїм ім'ям названі шини). Коли він у 1839 році винайшов вулканізацію гуми, світ збожеволів: з цього матеріалу почали робити все. Перші качки з'явилися наприкінці XIX століття, але вони були... важкими. Вони були зроблені з цільної твердої гуми й навіть не вміли плавати! Їх створювали як іграшки-прорізувачі для зубів, якими можна було хіба що боляче вдарити. 🚢 Трансформація: Качка, що підкорила воду Лише у 1940-х роках скульптор Пітер Гейнін (Peter Ganine) створив образ качки, який ми знаємо сьогодні: легкий, пустотілий і неймовірно життєрадісний. Він запатентував цей дизайн як іграшку, що плаває. З того часу качка стала офіційним символом банного часу, витіснивши з ванних кімнат мило, мочалки та здоровий глузд. 🌊 Велика качина втеча: Науковий прорив Найфантастичніший момент в історії качок стався у 1992 році. У Тихому океані з торгового судна змило контейнер із 28 000 пластикових іграшок (серед яких були жовті качки). Ця «жовта флотилія» вирушила у вільне плавання. Але замість того, щоб стати сміттям, вони стали науковим інструментом! Океанограф Кертіс Еббесмейер почав відстежувати їхні переміщення. Качки пройшли крізь Берингову протоку, вмерзали в лід Арктики, а через 15 років їх знаходили біля берегів Шотландії та США. Завдяки цим гумовим мандрівникам вчені змогли набагато краще зрозуміти систему океанічних течій. 👑 Королівське схвалення та Зал слави У 2001 році з’явилися чутки, що сама королева Єлизавета II має у своїй ванній кімнаті гумову качку в короні. Після цієї новини продажі іграшок у Британії зросли на 80%! А у 2013 році гумову качку офіційно ввели до Національного залу слави іграшок США, визнавши її культурним феноменом на рівні з шахами та лялькою Барбі. 💻 Качка-програміст В ІТ-культурі існує «Метод гумової качки». Якщо програміст не може знайти помилку в коді, він має пояснити кожний рядок своєї програми гумовій качці. У процесі пояснення рішення зазвичай приходить саме собою. Качка — ідеальний слухач: вона ніколи не перебиває і не каже, що ваш код — жахливий.

Памʼятник українському співакові Кузьмі Скрябіну встановлено 14 жовтня 2019 року у селі Святопетрівське (Київська область), на території житлового комплексу "Петрівський квартал", де він раніше був обличчям рекламної кампанії; скульптор - Борис Данилюк, зображає музиканта сидячим, і це місце стало популярною зоною відпочинку. #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news

#історія #особистості 🎨 Світло і Краса: Зінаїда Серебрякова — Художниця, яка оспівувала життя. Сьогодні, 12 грудня, ми згадуємо видатну художницю, чия творчість стала символом елегантності та глибокого реалізму — Зінаїду Серебрякову (1884–1967). Уродженка українських земель, вона залишила після себе безцінну спадщину у світовому мистецтві. 1. Коріння та Школа: Зінаїда Серебрякова (до шлюбу Лансере) походила зі знаменитої мистецької родини Бенуа-Лансере. Вона народилася у селі Нескучне (нині Харківська область) на Слобожанщині. Її батько був відомим скульптором, а її дядько, Олександр Бенуа, — знаменитим художником і засновником об’єднання «Світ мистецтва». Саме в цьому культурному середовищі формувався її унікальний талант. 2. «Автопортрет. За туалетом» — Прорив: Світову славу та визнання їй приніс «Автопортрет. За туалетом» (1909), написаний в її маєтку у Нескучному. Картина вразила глядачів своєю щирістю, свіжістю та майстерною передачею світла. Зінаїда з'явилася перед публікою не як міфічна муза, а як реальна, усміхнена і життєрадісна жінка, що готується до початку дня. Цей автопортрет, придбаний Третьяковською галереєю, одразу зробив її однією з найпомітніших жінок-митців епохи. 🌟 3. Оспівувачка Селянської Праці: Однією з головних тем її творчості був український селянський побут. Вона любила зображати простих людей за їхньою щоденною працею, наприклад, у відомих роботах «Жнива» та «Білення полотна». У її полотнах немає ідеалізації: вона показувала селян сильними, величними і вродливими, з глибокою повагою до їхньої праці та зв'язку з землею. 4. Трагедія та Еміграція: Жовтнева революція та Громадянська війна стали трагедією для Серебрякової. Її чоловік помер від тифу, а маєток у Нескучному було спалено. Залишившись із чотирма дітьми без засобів до існування, вона змушена була шукати заробітку. З 1924 року вона виїхала у Францію, куди планувала поїхати ненадовго, але через обставини залишилася до кінця життя. Хоча вона часто ностальгувала за Україною, саме у Франції вона створила велику серію портретів та пейзажів, закріпивши свою славу. Зінаїда Серебрякова залишилася в історії як майстер, який оспівував життя у всій його природній красі та світлі.

#історія #події 🏛️ Маестро бароко: Лоренцо Берніні – Людина, яка виліпила Рим. Сьогодні, 7 грудня, ми згадуємо день народження генія, чиє ім'я стало синонімом динаміки, драми та пишності італійського бароко — Джованні Лоренцо Берніні (1598–1680). Він був не просто художником, а універсальною фігурою: архітектором, скульптором, живописцем, драматургом та сценографом. У Римі, де ви на нього не глянете, ви обов'язково побачите його руку. Улюбленець пап і творець простору Берніні провів у Римі все своє життя і став улюбленцем восьми послідовних пап. Саме він перетворив «Вічне місто» на центр барокової архітектури та скульптури, домінуючи на художній сцені протягом цілого століття. Його талант полягав у тому, щоб поєднати архітектуру, скульптуру і навіть джерела світла та води в єдину театральну композицію. 🎭 Головні шедеври, які треба побачити: Площа Святого Петра, Ватикан: Це, мабуть, його найграндіозніший архітектурний твір. Берніні спроєктував знамениту колонаду, яка охоплює площу «обіймами церкви». Він хотів, щоб колонада символізувала материнські руки, які запрошують вірних до храму. Скульптура «Екстаз святої Терези»: Розміщена в Каплиці Корнаро. Це драматичний, емоційний та неймовірно реалістичний твір, де мармур, здається, перетворюється на повітря і хмари. Це вершина барокової скульптури. Бальдахин у соборі Святого Петра: Гігантська бронзова споруда (заввишки 28,5 м), розташована над головним престолом собору, безпосередньо над могилою Святого Петра. Це монументальний шедевр, який став еталоном для мистецтва бароко. Фонтан Чотирьох Річок (П'яцца Навона): Ефектний фонтан, де кам'яні фігури символізують чотири головні річки відомого тоді світу: Ніл, Ганг, Дунай та Ріо-де-ла-Плата. ⛲ Берніні володів унікальною здатністю передавати в камені рух, емоції та навіть звук. Його спадщина є живою, і вона продовжує притягувати мільйони туристів, доводячи, що він був справжнім «другим Мікеланджело». ✨

#історія #особистості 1 грудня 1761: Марі Тюссо — Скульпторка, що зафіксувала обличчя Великої французької революції 🎭🩸 Мадам Тюссо. Це ім'я сьогодні є світовим брендом, синонімом воскових фігур знаменитостей. Проте життя її засновниці, Марі Тюссо (уродженої Гросхольц), що народилася 1 грудня 1761 року, було набагато драматичнішим і навіть моторошнішим, ніж може здатися на перший погляд. Від королівських кіл до гільйотини Скульптурному мистецтву з воску Марі навчилася у лікаря Філіппа Кюртіуса, який мав успішну виставку в Парижі. До початку Французької революції вона здобула визнання, створюючи фігури для королівської родини, і навіть викладала мистецтво сестрі короля Людовика XVI. Однак 1789 рік зруйнував її спокійний світ. Революція перетворила її майстерність на інструмент нової влади. Після повалення монархії Марі була заарештована, і, щоб довести свою лояльність новому режиму та уникнути гільйотини, її змусили виконувати найстрашніші замовлення. Моульди смерті Марі Тюссо була зобов'язана створювати посмертні маски з відрубаних голів страчених — як королівських осіб (Людовика XVI та Марії-Антуанетти 👑), так і самих революційних лідерів, які згодом потрапили під колесо терору (Дантон, Робесп’єр). Ця жахлива праця дала її колекції унікальну, але й macabre (моторошну) історичну цінність. Вона стала одним із небагатьох свідків, які зберегли для історії "обличчя" найкривавішого періоду Франції. Після закінчення революційного хаосу, Марі переїхала до Великої Британії і, успадкувавши колекцію Кюртіуса та доповнивши її своїми "революційними" трофеями, відкрила постійну виставку у Лондоні. Завдяки драмі, що стояла за її фігурами, Музей Мадам Тюссо миттєво набув світової слави.

Баварський лев Баварський лев - це велична скульптура, висічена прямо у скелі в районі Проня, неподалік від кладовища на вулиці Михайла Ятру в Нафпліо. Це одна з перших відкритих скульптур нової грецької держави, створена німецьким професором Афінського університету, скульптором Крістіаном Зігелем. Пам'ятник був зведений в 1836 році на замовлення короля Баварії Людвіга I в пам'ять про баварських солдатів, які супроводжували його сина - першого короля Греції Оттона, - і загиблих від епідемії тифу в 1833-1834 роках. Кам'яний лев, зображений сплячим, був виконаний за зразком знаменитого «Люксембурзького лева» датського майстра Бертеля Торвальдсена, присвяченого швейцарським гвардійцям, полеглим під час Французької революції. Його спокійний сон символізує смерть і вічний спокій, а потужна фігура уособлює силу і мужність. Сьогодні це тихе місце міста, де історія поєднується з мистецтвом. Лев став символом пам'яті і вдячності, а також однією з незвичайних визначних пам'яток Нафпліо, яку варто відвідати під час прогулянки. Джерело https://psahno.com/uk/places/bavarskii-lev #пелопонесс #арголіда #греція #нафпліо #історіянафпліо #історіяостровакос #історичнімісця #цікавімісця #кудипоїхатинафпліо #щоподивитисявнафпліо #нафпоіон #море #пляж #відпочинок #туризм #подорож #давнягреція

На станції метро «Тараса Шевченка» встановлений барельєф Кобзаря, створений українським скульптором Олександром Міловзоровим. Майстер з тонким почуттям гумору зобразив вуса Шевченка так, що, коли праворуч мчить поїзд, вони ніби коливаються від вітру. Так скульптор залишив усміх у камені - легкий, мов вітер, і живий, як слово Кобзаря. #вусаШевченка #станціяМетроТарасаШевченка #вуса #вусаТараса #київ #метро #жартпровусашевченка #вусаКобзаря https://youtube.com/shorts/_xTakMkvL-Q

Княгиня Ольга - не лише мудра правителька, а й мстива стратегиня. За вбивство чоловіка Ігоря вона обернула поселення древлян на попіл. У 1911 році скульптор Іван Кавалерідзе створив пам’ятник Ользі для Михайлівської площі. У першому варіанті вона тримала меч - символ сили й незламності. Та митрополит Флавіан наказав «втихомирити» образ: замінити меч на хрест. Кавалерідзе виконав вимогу - зовні. Але в скульптурі рука Ольги стискає щось під плащем. Меч залишився - прихований, але присутній. За цю непокору автора не запросили на відкриття. А ще поскаржились: «груди у княгині - надто великі». https://youtube.com/shorts/VQcpm0BfsNg

20 серпня 1925 року засновано Канівський музей-заповідник «Могила Тараса Шевченка» (нині Шевченківський національний заповідник). Згідно із заповітом Тараса Шевченка, 22 травня 1861 р. поет був перепохований у Каневі на Чернечій горі (яка відтоді зветься Тарасовою). У 1884-му тут було відкрито народний музей «Тарасова світлиця», встановлено монументальний чавунний пам’ятник-хрест (зруйнований войовничими атеїстами під спів «Інтернаціоналу» у 1923 р.). За ініціативою академіка Володимира Різниченка, 20 серпня 1925 р. рнк усрр прийняв постанову «Про оголошення території могили Т.Г. Шевченка Державним Заповідником» з метою охорони меморіалу. Для укріплення схилів гори були проведені меліоративні роботи, засадили лісом навколишні яри та улоговини. Влаштували ринви для відведення дощової води, провалля перегородили гатками. Збудували сходи на вершину гори. У 1937 р. збудовано приміщення музею Т.Г. Шевченка, а за два роки, після встановлення величного бронзового пам’ятника (роботи скульптора Матвія Манізера), меморіал набув сучасного вигляду.